Рішення № 97660004, 14.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3911/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати п. 2.1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16.02.2021 року №377/4-VІІІ “Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №2234/31-VII від 22.10.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність”, яким прийнято: Відмовити громадянину України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №2234/31-VII від 22.10.2020 року “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту);

зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 , ІПП НОМЕР_1 , дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок вільних сформованих земельних ділянок, комунальної власності Окнянської селищної ради, Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 - 9 га, або 5123184200:01:002:0625 - 18 га, або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, за межами населеного пункту Топали, або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради, за межами населеного пункту в Окнянському районі, Одеської області;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення;

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 5000,00 грн.;

розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з метою отримання земельної ділянки із земель комунальної власності Окнянської селищної ради для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара вона неодноразово зверталась до Окнянської селищної ради Одеської області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за рахунок земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради, Одеської області.

На звернення від 24 вересня 2019 року позивач позитивної відповіді не отримала, тому звернулась до суду.

Позивач вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року по справі №420/6695/19 визнано протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Одеської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.09.2019 року та зобов`язано Окнянську селищну раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року, з урахуванням висновків суду.

Як зазначає позивач, відповідач розглянув повторно її звернення, але не врахував висновків суду. Без погодження з позивачем та без відповідної заяви позивача про надання дозволу на земельну ділянку площею 0,10 га, відповідач 22.10.2020 року самостійно прийняв рішення №2234/31-УІІ про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, орієнтовною площею 0,10 га на території Окнянської селищної ради.

Однак, як зазначає позивач, вона не зверталась до відповідача про надання дозволу на земельну ділянку площею 0,10 га, оскільки має намір отримати земельну ділянку із земель комунальної власності Окнянської селищної ради для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га.

Позивач вважає, що оскільки із заявою про надання дозволу на земельну ділянку площею 0,10 га вона до відповідача не зверталась, то й не використала своє право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням.

Крім того, позивач зазначає, що нею подано до Окнянської селищної ради звернення з відмовою від земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га та проханням скасувати рішення №2234/31-УІІ від 22.10.2020 року.

28.01.2021 року позивач звернулась до Окнянської селищної ради із заявою про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки або дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок інших земель запасу із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 – 9 га, або 5123184200:01:002:0625 – 18 га, або 5123184200:01:002:0622 – 18 га, за межами населеного пункту Топали, або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради за межами населеного пункту в Окнянському районі Одеської області.

Позивач вказує, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням нею не використано.

Як зазначає позивач, відповідачем не оприлюднена інформація про вільні земельні ділянки комунальної власності, на які громадяни можуть отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею по 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею 2 га.

У зв`язку із чим, позивач самостійно вибрав вказані земельні ділянки та впевнився, що на публічній Кадастровій карті Держгеокадастру позначено: “Тип власності: Комунальна власність Цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)”.

Також позивач зазначає, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеської області від 17.06.2019 року №15-3148/13- 19-СГ Окнянській селищній раді Окнянського району Одеської області передано 258 земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність загальною площею 7286,8515 га., в тому числі вказані вище земельні ділянки.

Як вказує позивач, на час звернення до відповідача у неї були відомостей про те, що земельні ділянки за вказаними вище кадастровими номерами зареєстровані в комунальну власність Окнянської селищної ради та щодо них можливо було б отримати дозвіл. До заяви додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту, ідентифікаційного коду.

Крім того, листом від 29.01.2021 року №02-15/203 Окнянська селищна рада повідомила про вільні земельні ділянки, за рахунок яких громадяни можуть отримати Дозволи, у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, за межами населеного пункту Топали.

Однак, 16.02.2021 року Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області за результатами розгляду звернення позивача прийняла рішення від 16.02.2021 року №377/4-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради №2234/31-VII від 22.10.2020 року та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність», яким у п. 2.1 прийняла рішення про відмову громадянину України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №2234/31-VII від 22.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 2 га, яке не містить жодного мотивування його прийняття, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що відповідачем порушено норми ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, та разом із цим права позивача.

Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України.

23 квітня 2021 року засобами електронного зв`язку та 27 квітня 2021 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позовну заяву від Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначив, що рішенням Окнянської селищної ради від 22.10.2020 №2234/31-VII ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, орієнтовною площею 0,10 га на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту), таким чином вона скористалась своїм правом безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням.

Як зазначає відповідач, у зв`язку з діючим рішенням Окнянської селищної ради від 22.10.2020 № 2234/31-VII позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 2 га (п.2.1 та п.2.2 рішення Окнянської селищної ради від 16.02.2021 № 377/4-VIII).

Відповідач вважає, що оскільки пункт 1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16.02.2021 № 377/4-VIII про відмову гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки на ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2,000 га був прийнятий колегіальним органом – Радою, тому не підлягає скасуванню судом, так як дане рішення було прийняте у спосіб передбачений чинним законодавством України, а саме відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач також зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Таким чином відповідач вважає, що п.2.1 та п.2.2 рішення Окнянської селищної ради від 16.02.2021 № 377/4-УІІІ не порушено охоронювані законом права громадянки ОСОБА_1 та не потребує відновлення їх у судовому порядку.

Також відповідач заперечував щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки, на його переконання, вони є непідтвердженими та необґрунтованими.

28 квітня 2021 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив на позовну заяву.

У відповіді на відзив позивач посилався на те, що відзив відповідача також не містить обґрунтування прийняття ним оскарженого рішенням від 16.02.2021 № 377/4-УІІІ.

Натомість, земельні ділянки, які зазначені позивачем у своєму зверненні, зареєстровані в комунальну власність Окнянської ОТГ і на них не надані Дозволи та, на момент подачі звернення, не виставлені на земельні торги окремим лотом, що на переконання позивача свідчить про відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та/або на виготовлення технічної документації із землеустрою.

01 квітня 2021 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 5 000, 00 грн. (а.с. 56-60).

02 червня 2021 року від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення з посиланням на практику Верховного Суду у справі № 0640/4182/18.

Вказані заяви по суті справи та додаткові пояснення залучені до матеріалів справи та прийняті судом до розгляду.

Інші заяви по суті справи, клопотання учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Розглянувши подані учасниками справи заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами у заявах по суті справи, 28 січня 2021 року позивач - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із заявою, у якій просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок вільних сформованих земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, за межами населеного пункту Топали, або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради, за межами населеного пункту в Окнянському районі, Одеської області (а.с. 13).

У заяві позивач зазначив, що право безоплатної передачі у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використано.

До заяви, як у ній зазначено, позивачем було надано: копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали з позначенням орієнтовного місця розташування земельної ділянки, на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області кадастровий номер: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га., за межами населеного пункту Топали.

Вказану заяви позивачем надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку (а.с. 14).

16 лютого 2021 року Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , прийнято рішення №377/4-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VIІ від 22.10.2020 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність» (а.с. 15-16).

Відповідно до вказаного рішення селищна рада вирішила:

« 1. Відмовити гр. України ОСОБА_1 в задоволенні заяви щодо скасування рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VIІ від 22.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)», в зв`язку із законністю його прийняття.

2. Відмовити гр. України ОСОБА_1 :

2.1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)»;

2.2 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)» так як цей дозвіл є тотожнім зазначеному в пункту 2.1.».

Не погоджуючись із вказаним рішенням Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області в частині пункту 2.1, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що виникненню спірних правовідносин передували, зокрема такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , маючи намір отримати земельну ділянку із земель комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, неодноразово зверталась до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі №420/6695/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Одеської області. Суд вирішив:

Визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Одеської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Флори на території Окнянської селищної ради Одеської області.

Зобов`язати Окнянську селищну раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року, яка зареєстрована в Окнянській селищній раді Окнянського району Одеської області за вх. №А-1089/02-12 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Флори на території Окнянської селищної ради Одеської області, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 22 жовтня 2020 року №2234/31-VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)», надано дозвіл громадянці України ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності, орієнтовною площею 0,1000 га на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а.с. 20).

Проте, маючи намір отримати земельну ділянку із земель комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, а не 0,1000 га, як прийнято в рішенні Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 22 жовтня 2020 року №2234/31-VII, позивачка зверталась до відповідача щодо скасування цього рішення № 2234/31-VIІ від 22 жовтня 2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)» орієнтовною площею 0,1000 га.

Також позивач, як вже було зазначено вище, звернулась до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із заявою від 28 січня 2021 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок вільних сформованих земельних ділянок, комунальної власності Окнянської селищної ради, Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, за межами населеного пункту Топали, або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради, за межами населеного пункту в Окнянському районі Одеської області (а.с. 13).

За наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято оскаржене рішення від 16 лютого 2021 року №377/4-VIII, пункт 2.1 якого щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач оскаржує у цій справі.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю гарантується частиною другої статті 14 Конституції України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України).

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6 цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122).

Згідно приписів статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності з приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду поданої позивачем 28 січня 2021 року заяви, зокрема, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, пунктом 2.1. рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16 лютого 2021 року №377/4-VIII позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22 жовтня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)".

Надаючи оцінку правомірності пункту 2.1. рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16 лютого 2021 року №377/4-VIII, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем, з урахуванням зазначених вище норм Земельного кодексу України, подано відповідні документи для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, а саме: копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали з позначенням орієнтовного місця розташування земельної ділянки, на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області кадастровий номер: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га., за межами населеного пункту Топали.

Приписами ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У пункті 2.1. рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16 лютого 2021 року №377/4-VIII підставою відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га зазначено те, що наявне діюче рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22 жовтня 2020 року, яким гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області площею 0, 1000 га.

В межах розгляду даної справи суд не надає оцінки правомірності рішенню Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22 жовтня 2020 року.

Вказане рішення в межах даної справи позивачем не оскаржується, отже правомірність його прийняття не входить до предмету розгляду.

Водночас, суд критично оцінює посилання відповідача, як на підставу для відмови позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на те, що позивачу вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для ведення ОСГ площею 0,1000 га, з огляду на наступне.

По-перше, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Натомість, зазначена відповідачем підстава для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

По-друге, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено заборони надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в межах норм безоплатної приватизації задля забезпечення розподілення земель сільської ради між усіма її мешканцями.

Так, суд зазначає, що норми чинного земельного законодавства не містять заборони на повторне звернення громадян до органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади із заявами про набуття додатково земельних ділянок у межах норм, встановлених у частині 1 статті 123 Земельного кодексу України. Також чинним законодавством не передбачені обмеження у вигляді отримання громадянами безоплатно у власність землі лише однією земельною ділянкою.

Частина четверта статті 116 Земельного кодексу України передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом із раніше отриманими не перевищуватиме встановлений законом граничний розмір їх безоплатної приватизації.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою площею 0, 1000 га, та зазначає, що нормами Земельного кодексу України передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року у справі №805/181/17-а.

Відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч. 7).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10).

Таким чином, послідовність етапів безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами не передбачає прийняття рішення про відмову або часткову відмову у наданні земельної ділянки на стадії розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, яка вимагає від суб`єктів владних повноважень прийняття рішень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 2.1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16 лютого 2021 року №377/4-VІІІ, яким прийнято: «Відмовити громадянину України ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради №2234/31-VII від 22.10.2020 року “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)».

Що стосується позовних вимог, у яких позивач просить зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 , ІПП НОМЕР_1 , дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за межами населених пунктів у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок вільних сформованих земельних ділянок, комунальної власності Окнянської селищної ради, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 - 9 га, або 5123184200:01:002:0625 - 18 га, або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, за межами населеного пункту Топали, або іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради, за межами населеного пункту в Окнянському районі Одеської області, - суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У ч.6 ст.79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про землеустрій”:

- проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

- технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

До матеріалів справи позивачем додано копію листа Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 29 січня 2021 року № 02-15/203 «Про надання інформації» за підписом селищного голови, у якому зазначено, що до переліку вільних земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради входять, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123184200:01:002:0626, 5123184200:01:002:0625, 5123184200:01:002:0622 (а.с. 17-18).

Тобто, станом на дату звернення позивача із заявою від 28 січня 2021 року земельні ділянки, заявлені позивачем як бажані для отримання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки або дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, були вільними.

У рішення про відмову від 16 лютого 2021 року №377/4-VIII відповідач також не посилався на те, що заявлені позивачем земельні ділянки з кадастровими номерами: 5123184200:01:002:0626, 5123184200:01:002:0625, 5123184200:01:002:0622, не були вільними.

Так само й у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначав, що зазначені земельні ділянки не є вільними.

Судом встановлено, що у прохальній частині позову позивач оскаржує п. 2.1 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16 лютого 2021 року №377/4-VІІІ, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, водночас просить суд зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

При цьому, у п. 2.2 рішення від 16.02.2021 року №377/4-VІІІ відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту) так як цей дозвіл є тотожнім зазначеному в пункту 2.1.».

Як вже було зазначено, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у даній справі для ефективного захисту прав позивача є підстави для виходу за межі позовних вимог для скасування пункту п. 2.2 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16.02.2021 року №377/4-VІІІ, оскільки за наявності чинної відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки не можливо відносити порушене право позивача на отримання цього дозволу .

При цьому, як встановлено судом та зазначено вище, вказана відмова відповідача є необґрунтованою, оскільки нормами Земельного кодексу України передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

На підставі викладеного, суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати пункт п. 2.2 рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16 лютого 2021 року №377/4-VІІІ.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п. 2, 4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Вирішуючи цей спір, судом взято до уваги, що звернення позивача до суду щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є повторним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі №420/6695/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Одеської області. Суд зобов`язував Окнянську селищну раду Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року, яка зареєстрована в Окнянській селищній раді Окнянського району Одеської області за вх. №А-1089/02-12 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Флори на території Окнянської селищної ради Одеської області, з урахуванням висновків суду.

Однак, як встановлено судом, відповідач не сприяв реалізації права позивача на на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2 га.

Натомість, відповідач проявив поведінку, яка свідчить про відсутність наміру прийняти обґрунтоване та законне рішення.

За таких обставин, суд вважає, що зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача повторно не захистить порушені права ефективно.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку, що за викладених обставин, враховуючи повторне порушення відповідачем прав позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за межами населених пунктів за рахунок вільних сформованих земельних ділянок, комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626, або 5123184200:01:002:0625, або 5123184200:01:002:0622, за межами населеного пункту Топали Окнянського району Одеської області.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18, де відповідачем також був орган місцевого самоврядування у подібних правовідносинах.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 18.06.2020 року у справі №802/1827/17-а.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: “…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.”.

У постанові 02 липня 2020 року у справі № 825/2228/18 Верховний Суд зазначив, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

При цьому, вимога позивача в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за рахунок «іншої вільної земельної ділянки комунальної власності Окнянської селищної ради, за межами населеного пункту в Окнянському районі, Одеської області» - задоволенню не підлягає, оскільки така вимога є нечіткою та неконкретизованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, адміністративний позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області підлягає частковому задоволенню, у тому числі шляхом виходу суду за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Також у прохальній частині позову позивач просить суд зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Приписами 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Позивачем до суду не надано доказів того, що відповідач може ухилятися від виконання даного рішення суду. Позивачем не наведено інших причин та не надано доказів на їх підтвердження, у зв`язку з чим суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

01 квітня 2021 року позивачем через канцелярію суду продано заяву про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 5 000, 00 грн. (а.с. 56-60).

Попередньо у позовній заяві були заявлені вимоги про розподіл на користь позивача судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру у 5000, 00 грн. позивачем надано:

копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.02.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2243 від 13.07.2012 року) (а.с. 44-46);

копію Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 10.02.2021 року (попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які поніс (очікує понести) позивач відповідно до Договору) (а.с. 59);

копію Акту виконаних робіт від 09 березня 2021 року;

копію квитанції б/н від 09 березня 2021 року на оплату виконаних адвокатом робіт на суму 5000 грн.

Згідно з Актом виконаних робіт від 09 березня 2021 року, загальна вартість послуг склала - 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок (а.с. 58).

Отже, матеріалами справи підтверджено надання позивачу професійної правничої допомоги у справі № 420/3911/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

При цьому, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав до суду обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а у відзиві на позовну заяву заперечував щодо вимоги стосовно розподілу судових витрат.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу письмові докази, суд вважає співмірним та розумним розмір компенсації вартості наданих адвокатом послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції у розмірі 5000, 00 грн.

Часткове задоволення позову не впливає на розподіл судових витрат, оскільки друга вимога позивача є похідною від основної вимоги про протиправність рішення.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 908, 00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу – 5000, 00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У відповідності зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 6 ст. 120 КАС України).

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному у період з 31.05.2021 року по 11.06.2021 року включно, справу розглянуто у перший робочий день після виходу судді – 14 червня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 120, 132, 134, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області від 16 лютого 2021 року №377/4-VIII «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо скасування рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VIІ від 22.10.2020 та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність» в частині пункту 2, яким відмовлено гр. України ОСОБА_1 : « 2.1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)»; 2.2 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в зв`язку з наявністю діючого рішення Окнянської селищної ради № 2234/31-VII від 22.10.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 (за межами населеного пункту)» так як цей дозвіл є тотожнім зазначеному в пункту 2.1.».

Зобов`язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки орієнтовною площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області за межами населених пунктів за рахунок вільних сформованих земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626, або 5123184200:01:002:0625, або 5123184200:01:002:0622, за межами населеного пункту Топали в Окнянського району Одеської області.

Стягнути з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379924; 67900, Одеська область, смт. Окни, вул. Першотравнева, 31) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Стягнути з Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379924; 67900, Одеська область, смт. Окни, вул. Першотравнева, 31) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379924; 67900, Одеська область, смт. Окни, вул. Першотравнева, 31).

Суддя О.В. Глуханчук