Рішення № 97659894, 14.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5800/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України про стягнення доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 22.03.2018 в розмірі 6762 грн. 00 коп. (шість тисяч сімсот шістдесят дві, 00 коп.).

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 до 01.11.2017 в розмірі 3179 грн. 13 коп. (три тисячі сто сімдесят дев`ять гривень, 13 коп.).

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 працював з 07.11.2015 року на посаді інспектора роти №3 батальйону №2 управління патрульної поліції в Одеській області. 22.03.2018 року ОСОБА_1 звільнений з органів поліції. При цьому, відповідачем неправомірно було не виплачено Позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 року по 22.03.2018 року. Також, позивач зазначає, що йому за період з 01.03.2016 року до 01.11.2017 року не була виплачена індексація грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.05.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який відповідач зазначив, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 782 від 18.10.2017 набрала чинності з 24.10.2017, виплата індексації грошового забезпечення поліцейських здійснюється з 24.10.2017 року. Представник відповідача зазначає, що згідно з п. 11 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Позивач звернувся до суду з позовом 09.04.2021 року та не має права на стягнення заборгованості раніше ніж 09.04.2018 року.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 року по 20.03.2018 року проходив службу в поліції.

Відповідно до довідки обліку несення служби в нічний час, колишнього інспектора роти № 3 батальйону № 2 ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року по березень 2018 року, згідно розстановок сил та засобів, що складена УПП в Одеській області ДПП, кількість відпрацьованих годин позивачем у нічний час складає 1288 год.

З огляду на відомості про грошове забезпечення позивача за період з 07.11.2015 року по 30.04.2018 року, позивачу доплата за службу у нічний час не нараховувалася та не виплачувалася. Також, у період з 01.03.2016 року по 01.11.2017 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

01.02.2021 року представником позивача було направлено адвокатський запит до Департаменту патрульної поліції для отримання наступної інформації, зокрема: чи здійснювалася йому доплата за службу в нічний час за нічні зміни, починаючи з 04.11.2015 року по 22.03.2018 року; чи здійснювалася йому індексація грошового забезпечення в період з 04.11.2015 року по 22.03.2018 року.

Листом від 24.02.2021 року № 155аз/1/41/5/05-2021 відповідач повідомив, що за період з 07.11.2015 року по 20.03.2018 року довідки обліку несення служби в нічний час ОСОБА_1 до ДПП не надходили, у зв`язку із чим відповідна доплата не здійснювалася. Щодо заборгованості по індексації грошового забезпечення повідомлено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, якою внесено зміни до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, доповнивши абзац 5 після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських». Оскільки зазначена постанова КМУ набрала чинності з 24.10.2017 року, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється з листопада 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" , поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Відповідно до п.1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пп.3 п.5 Постанови № 988, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 р. у відповідності до ст.94 Закону №580-VIII та Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі – Порядок № 260).

Згідно з п.3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Пунктом 15 розділу І Порядку №260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Отже, грошове забезпечення має бути виплачене поліцейському в повному обсязі не пізніше дня звільнення зі служби.

Відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Як зазначено судом вище, за період з 07.11.2015 року по 20.03.2018 року позивачем відпрацьовано у патрульній поліції України 1288 год. нічних змін, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Однак доплату за службу в нічний час за вказаний період позивач не отримував.

Суд зазначає, що доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 Постанови № 988 та п.11 розділу ІІ Порядку №260.

За таких обставин, суд робить висновок, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення доплати позивачу за службу в нічний час за період з 07.11.2015 року по 20.03.2018 року, оскільки позивач проходив службу по 20.03.2018 року, а не по 22.03.2018 року.

При цьому, вимога позивача про стягнення 6762,00 грн. доплати за службу в нічний час до задоволення не належить, оскільки за рішенням суду можуть бути стягнуті лише нараховані суми, тоді як доплата за службу в нічний час позивачу за спірний період не нараховувалася.

Тому розрахунок заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати на виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 07 листопада 2015 року по 20 березня 2018 року, оскільки саме в такий спосіб можливий ефективний захист прав позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 01.11.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України №782 від 18.10.2017 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Приписами п. 2 Порядку № 1078 передбачено (зі змінами, внесеними постановою КМУ №782), що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 620/1892/19.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 782 є необґрунтованими, оскільки здійснення індексації прямо передбачене Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

При цьому, суд зазначає, що нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" належить до повноважень відповідача.

Таким чином, відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 01.11.2017 року.

При цьому, вимога позивача про стягнення 3179,13 грн. індексації грошового забезпечення до задоволення не належить, оскільки за рішенням суду можуть бути стягнуті лише нараховані суми, тоді як індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період не нараховувалася.

Тому, індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати на виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року по 01.11.2017 року, оскільки саме в такий спосіб можливий ефективний захист прав позивача.

Стосовно вимоги про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд наголошує, що стаття 116 КЗпП, оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Судом встановлено, що у день звільнення позивача зі служби, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме: доплату за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення.

Доказів щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем суду надано не було, а відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день прийняття рішення судом, оскільки дата фактичного розрахунку з позивачем у повному обсязі ще не настала.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_3 належить до часткового задоволення.

Приписами ч. ч. 1,3 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За звернення до суду із вказаним позовом позивач сплатив 908,00 грн. судового збору, тобто мінімальну ставку судового збору, які мають бути стягнуті з відповідача на його користь.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь витрати на правничу допомогу, на підтвердження яких надає суду: договір про надання правової допомоги від 20.01.2021 року, акт здачі-приймання наданої правової допомоги від 22.03.2021 року, згідно з якими сума витрат на правничу допомогу становить 4000,00 грн.

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує, що судом зроблено висновок про часткове задоволення позову.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити до стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі у сумі 2000,00 грн., що є співмірним та пропорційним до предмета спору та задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 205, 243, 245, 246, 250, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України про стягнення доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення, зобов`язання вчинити дії.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 року по 20.03.2018 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2016 року до 01.11.2017 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з дати звільнення зі служби по 14 червня 2021 року (день ухвалення рішення суду).

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2908,00 (дві тисячі дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, з яких 2000 грн. – сума правничої допомоги, та 908 грн. 00 копійок – судовий збір.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 14 червня 2021 року.

Суддя Н.В.Бжассо