Рішення № 97658934, 14.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м.Київ №320/1354/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просила суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за період з 20 серпня 2020 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20 серпня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці у серпні 2020 року виповнилось 59 років та 6 місяців, тому вона звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки за має загальний стаж роботи більше 27 років. Проте, відповідач відмовив їй у призначенні пенсії, оскільки за підрахунком відповідача вона її стаж роботи складає 26 років 2 місяці та 21 день. Рішення відповідача, позивачка вважає протиправним, оскільки її стаж у розмірі 27 років 6 місяців та 3 дні повністю підтверджується записами трудової книжки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_2 , подав відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до 01.01.2004. Документами, які підтверджують стаж, є трудова книжка, довідка з місця роботи чи інші документи, видані відповідно до вимог законодавства. При цьому зазначив, що неможливо зарахувати періоди роботи позивачки на Київському хлібокомбінаті №6 у період з 20.12.1978, оскільки наказ виданий 21.12.1979 за №212-ок та уточнююча довідка про підтвердження зазначеного періоду роботи не надавалася. Так, згідно наданих позивачкою документів, а саме трудової книжки, копії свідоцтв про народження дитини, архівних довідок, форми ОК-5, стаж роботи позивачки на дату її звернення складає 26 років 2 місяці 21 день. За нормами ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до страхового стажу для обчислення пенсії позивачці зараховано: періоди трудового стажу до набрання чинності Законом України №1058 - на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяли раніше; періоди роботи після набрання чинності Законом №1058 за умови сплати страхових внесків; час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку; час отримання допомоги з безробіття. З огляду на наведене, відповідач вважає, що управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України. Таким чином, підстав для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України № 1058 немає у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (27 років).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП – НОМЕР_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданим 10.07.1998 Згурівським РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 4-5).

У трудовій книжці позивачки (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) серії НОМЕР_3 від 10.04.1979 (а.с. 9) та трудовій книжці НОМЕР_4 від 20.11.1987 (а.с. 10-1) наявні наступні записи про працевлаштування позивачки:

- з 20.12.1978 по 01.02.1980 – укладальником-перевізником у хлібобулочному цеху Київського хлібокомбінаті №6;

- з 01.02.1980 по 12.06.1980 – тістовод 3 розряду хлібобулочному цеху Київського хлібокомбінаті №6;

- з 30.07.1980 по 24.04.1984 – тістовод 4 розряду хлібобулочному цеху Київського хлібокомбінаті №6;

- з 09.06.1984 по 01.01.1985 – охоронцем у відділі охорони праці Яготинського РОВД;

- з 01.01.1985 по 01.11.1986 – контролером у відділу охорони праці Яготинського РОВД;

- з 20.11.1987 – прийнята членом колгоспу ім. газети «Сільські вісті» Згурівського району Київської області, а також прийнята на роботу на МТФ №1 оператором машинного доїння;

- з 15.07.1989 – переведена на СТФ за власним бажанням;

- з 03.2000 – виведено з членів КСП у зв`язку з реорганізацією КСП ім. газети «Сільські вісті» згідно указу №1529/99 від 03.12.1999;

- з 18.03.2000 – переведена свинаркою до відділу «Середівський»;

- з 27.12.2002 – звільнена з роботи за згодою сторін за ст. 36 п.1 КЗпП України;

- з 24.01.2003 по 18.01.2004 – безробітна Центру зайнятості;

- з 22.05.2004 по 31.07.2006 – свинарка СТОВ «Богдан»;

- з 30.06.2016 по 26.03.2017 – безробітна.

Також, з розділу трудової книжки «Трудовое участие в общественном хозяйстве» вбачається, що у період з 1987 по 1999 включно позивачка працювала у колгоспі ім. газети «Сільські вісті» Згурівського району Київської області (а.с. 11).

З архівних довідок КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області вбачається, що згідно книг обліку розрахунків по оплаті праці, які є на зберіганні в документах х кадрових питань (особового складу) архівного фонду Колгосп імені газети «Сільські вісті» с.Середівка Згурівського району Київської області ОСОБА_1 дійсно працювала у вищезгаданому колгоспі і її вироблені труднощі за періоди з 1987-1993 роки, з 1994-1998 роки, з 1999-2000 та мала відповідну заробітну плату (а.с. 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22).

Зокрема, у період з 1987 по 1992 роки позивачка мала наступну вироблені трудодні: за 1987 рік: січень – 19; лютий – 23; березень – 11; квітень – 9; травень – 5; червень – 1 днів; за 1988 рік: за липень – 89; за 1989 рік: за травень – 1; червень – 28; липень – 31; серпень – 31; вересень – 30; жовтень – 31; листопад – 30; грудень – 23; за 1990 рік: січень – 31; лютий – 8; березень – 28; квітень – 31; травень – 6; червень – 17; липень – 28; серпень – 31; вересень – 30; жовтень – 25; листопад – 23; грудень – 42; за 1991: січень – 31; лютий – 24; березень – 24; квітень – 30; травень – 31; червень – 16; липень – 31; серпень – 24; вересень – 30; жовтень – 31; листопад – 30; грудень – 31; за 1992 рік: січень – 31; лютий – 18; березень – 31; квітень – 30; травень – 2; червень – 35; липень – 34; серпень – 31; вересень – 30; жовтень – 31; листопад – 33; грудень – 23 (а.с. 15).

Крім того, згідно архівної довідки КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області від 22.07.2020 №133, книги обліку по оплаті праці по ЗАТ «Українська агропромислова група» відділок с.Середівка Згурівського району Київської області за 2002 рік на зберігання до КП «Трудовий архів» Згурівської районної ради Київської області не надходили. Інші відомості про працівника відділку с.Середівка Згурівського району Київської області ЗАТ «Українська агропромислова група» Бенюх В.П. – відсутні (а.с. 19, 20, 21).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 03.11.1987, позивачка ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина ОСОБА_4 , у зв`язку з чим у трудовій книжці у розділі «Трудовое участие в общественном хозяйстве» наявні записи навпроти 1987 року - поважна причина пропусків; 1988 року - «Декретна відпустка» ; 1989 - поважні причини пропусків (а.с. 8).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2020 року позивачці виповнилось 59 років та 6 місяців та 20.08.2020 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області за результатами поданих позивачем документів було прийнято рішення від 25.08.2020 №104850003045, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (27 років) (а.с. 6).

У рішенні вказано, що за наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 02 місяців та 21 день.

Відповідач зазначив, що право на пенсію за віком настане після досягнення 63-річного віку при умові дотримання вимог, зазначених п.2 статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивачка звернулась до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закону №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закону №1788, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 3 Закону №1788 визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частинами першою-другою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Частиною першою статті 45 Закону №1058 встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону №1058).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки.

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку; 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

За правилами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.27 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За приписами пункту 3.3 цього Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, (надалі також - Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, згідно наданих позивачкою документів до заяви про призначення пенсії за віком, відповідачем був розрахований стаж її роботи – 26 років 2 місяці 21 день, а саме:

- з 15.01.1979 по 12.06.1980 – 1 рік 4 місяці та 28 днів;

- з 30.07.1980 по 24.04.1984 – 3 роки 8 місяців 25 днів;

- з 09.06.1984 по 01.11.1986 – 2 роки 4 місяці та 23 днів;

- з 01.01.1987 по 30.06.1987 – 2 місяці 17 днів;

- з 14.09.1987 по 30.04.1989 – 1 рік 7 місяців 17 днів ;

- з 01.05.1989 по 31.12.1989 – 8 місяців;

- з 01.01.1990 по 31.12.1992 – 3 роки;

- з 30.01.1993 по 27.12.2002 – 9 років 10 місяців 28 днів;

- з 24.01.2003 по 31.12.2003 – 11 місяців 8 днів;

- з 01.01.2004 по 18.01.2004 – 18 днів;

- з 22.05.2004 по 31.12.2005 – 10 днів;

- з 30.06.2016 по 26.03.2017 – 8 місяців 27 днів.

З наведеного відповідачем розрахунку стажу, вбачається, що ним не були враховані наступні періоди роботи позивачки:

- з 20.12.1978 по 15.01.1979 – на Київському хлібокомбінаті №6;

- з 01.05.1987 по 13.09.1987 – у колгоспі ім.газети «Сільські вісті»;

- з 01.01.2006 по 31.07.2006 – на СТОВ «Богдан» свинаркою, про які наявні записи у трудовій книжці позивачки та відомості у архівних довідках.

У відзиві відповідач зазначає про неможливість зарахування періодів роботи на Київському хлібокомбінаті №6 з 20.12.1978, оскільки наказ про прийняття на роботу вказаний 21.12.1979 №212-ок, уточнююча довідка про підтвердження зазначеного періоду роботи позивачкою не надавалася.

Надаючи оцінку, вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Відтак, у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані Намібійські винятки, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 суд констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 11 грудня 2018 року у справі №360/1628/17.

Відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, відповідач вказав, що за наданими документами страховий стаж позивачки становить 26 років 02 місяці та 21 день, проте не зазначив який саме період він не зараховує до страхового стажу позивачки. Між тим у відзиві, відповідач зазначає, що позивачці до страхового стажу для обчислення пенсії були зараховані: періоди трудового стажу до набрання чинності Законом України №1058 на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяли раніше ; періоди роботи після набрання чинності Законом України №1058 за умови сплати страхових внесків; час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку; час отримання допомоги з безробіття.

Водночас, відповідач зазначає, що зарахування періодів роботи на Київському хлібокомбінаті №6 з 20.12.1978 неможливо, оскільки наказ про прийняття на роботу вказаний 21.12.1979 за №212-ок, уточнююча довідка про підтвердження вказаного періоду роботи позивачкою не надавалась.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивачки містить записи про те, що позивач у період з 20.12.1978 по 12.06.1980 працювала на посаді укладальника-перевізника у хлібобулочному цеху Київського хлібокомбінату № 6 (а.с. 9).

Суд зазначає, що наказ про прийняття на роботу зазначений 21.12.1979 №212-ок.

Вказане свідчить про неналежне оформлення запису про прийняття на роботу позивачки та, відповідно, про неналежне виконання роботодавцем позивача обов`язку щодо ведення трудової книжки відповідного до вимог чинного законодавства.

Проте, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що в силу постанови Кабінету Міністрів України №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи на підтвердження трудового стажу містяться копії: трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 від 10.04.1979; трудової книжки колхозника ОСОБА_5 № НОМЕР_6 від 17.02.1961; витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5; архівні довідки КП "Трудовий архів" Згурівської районної ради Київської області; архівні довідки архівного відділу Згурівської районної державної адміністрації Київської області, свідоцтва про народження дитини.

Таким чином, усі ці документи повинні братися до уваги відповідачем при розрахунку загального страхового стажу, оскільки в іншому випадку це буде порушувати базове право позивача за соціальних захист. Водночас, суд наголошує, що врахування відомостей таких довідок до загального трудового стажу позивача ніяким чином не може легалізувати владу, яка розміщується на тимчасово окупованій території України.

Крім того, беручи до уваги зазначені вище документи, судом встановлено часткове відпрацювання позивачки вихододнів у 1987, 1988, 1989 роках. В силу вимог статті 56 Закону № 1788, в разі при обчисленні стажу роботи в колгоспі, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі, час роботи за фактичною тривалістю повинен враховуватися органом пенсійного фонду при обрахунку трудового стажу.

Однак, у трудовій книжці маються біля цих років записи про поважність причин не відпрацювання позивачкою таких вихододнів.

Враховуючи факт народження позивачкою дитини у 1987 році та наявність відповідних записів у трудовій книжці позивачки, суд дійшов висновку, що позивачка довела поважність не відпрацювання таких вихододнів, тому страховий стаж за 1987, 1988, 1989 підлягає повному зарахуванню.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивачки та архівних довідках відповідачем суду не надано.

Враховуючи вказане, суд вважає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивачки.

Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 3 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.10 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Невнесення страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що несплата СТОВ "Богдан" за ОСОБА_1 страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Сам факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду України із зарплати позивача за відсутності її вини, не є підставою для відмови у зарахуванні позивачці стажу роботи у період з 01.01.2006-31.07.2006.

Таким чином, позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи.

Внаслідок невиконання СТОВ «Богдан" обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивачка позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 20.12.1978 по 15.01.1979 – на Київському хлібокомбінаті №6; з 01.05.1987 по 13.09.1987 – у колгоспі імені газети «Сільські вісті»; з 01.01.2006 по 31.07.2006 – на СТОВ «Богдан» свинаркою, який у сумі становить 1 рік та 8 днів.

За таких обставин, сукупний страховий стаж ОСОБА_1 свідчить про наявність у неї права на призначення пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем, а відтак спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.08.2020 №104850003045.

Щодо вимог позивачки про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії або рішення про відмову у проведенні такого призначення, суд вирішив обрати інший спосіб захисту позивача та дійшов до висновку, що в даному випадку, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2020 про призначення пенсії за віком, передбаченої ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із врахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. згідно квитанції №№ 0.0.2035505421.1 від 01.03.2021.

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №104850003045 від 25.08.2020 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з 20 серпня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 20.08.2020 про призначення та виплату пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 20 серпня 2020 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.