Рішення № 97658932, 18.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року справа № 320/383/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г.Кравченка" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г.Кравченка" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з вимогами:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0031191406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г.Кравченка" визначено податкове зобов`язання у розмірі 18626,45 грн.

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0031201406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г.Кравченка" визначено податкове зобов`язання у розмірі 6540781,12 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 (суддя - Лисенко В.І.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г.Кравченка» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.12.2020 здійснено заміну Головного управління ДФС у Київській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.01.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 скасовано.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0031191406, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 18626,45 грн.

В іншій частині справу вирішено передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.01.2021 матеріали адміністративної справи №320/383/19 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та внаслідок автоматизованого розподілу були передані для розгляду головуючому судді Кушновій А.О. - 27.01.2021, що вбачається з Реєстру передачі судових справ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 прийнято адміністративну справу №320/383/19 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.03.2021 та витребувано докази від сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач з урахуванням пояснень від 29.03.2021р. зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням контролюючого органу та висновком Акту фактичної перевірки, на підставі якої було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення і вважає висновки зазначеного Акту безпідставними та незаконними з огляду на порушення порядку проведення і оформлення результатів перевірки.

Також позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам та спростовуються первинними документами, що надавались під час перевірки та містяться в матеріалах справи.

Відповідач проти позову заперечує, у поясненнях та додаткових поясненнях зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 повторно витребувано докази у справі від позивача та відповідача. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/383/19 з метою надання учасникам справи можливості подати усі необхідні для розгляду справи документи по справі, - до 08 квітня 2021 року. Призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 08.04.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 витребувано докази у справі від відповідача та від Київської міської дирекції Акціонерного товариства “Укрпошта” (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 22). Зупинено провадження в адміністративній справі №320/383/21 у зв`язку з витребуванням доказів у справі до 11.05.2021 та призначено наступне підготовче судове засідання у справі на 11.05.2021 о 14:00 год.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті після закінчення підготовчого судового засідання18.05.2021.

В судовому засіданні 18.05.2021 представник позивача повністю підтримав адміністративний позов з підстав, наведених у позові та письмових поясненнях, поданих після касаційного розгляду справи, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, поданих після касаційного розгляду справи, просив суд відмовити у задоволенні повністю.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка», зареєстровано як юридична особа 13.05.1994, ідентифікаційний код 03755681, місцезнаходження: 07722, Київська обл., Яготинський район, село Сулимівка, вулиця Кравченка, будинок 122-А, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є сільгоспвиробником, основним видом діяльності за КВЕД 01.11 є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований як платник єдиного податку IV групи з 25.02.2000, що підтверджується доданими до матеріалів справи довідками відповідача.

Згідно штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка» на 2021 рік, який введений в дію з 01.01.2021 року, штат Позивача становить 56 штатних одиниць з річним фондом заробітної плати 6793680,00 грн.

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка» від 01.03.2021 №20, станом на 01.01.2020 року Товариство має у використанні земельні ділянки сільськогосподарського призначення згідно договорів оренди, загальною площею 3400,5 га, середньооблікова чисельність працівників товариства складає 167 працівників.

У власності та в користуванні позивача перебуває рухоме та нерухоме майно для здійснення діяльності у тваринництві, станом на 01.01.2020 року, кількість поголів`я великої рогатої худоби становило 1 038 голів, в т.ч. корови – 457 голів. Також Товариство має на утриманні свиней в кількості 694 голів, за 2020 рік – продано 94 425 кг.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 31.08.2018 №1842 та направлень від 25.09.2018 №3539 та №3540, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - каси, суб`єкта господарювання ТОВ «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г.Кравченка».

За результатами проведення перевірки посадовими особами відповідача складено Акт фактичної перевірки від 26.09.2018 №1780/1000/14/03755681, яким встановлено порушення позивачем, зокрема пунктів 15, п. 50 «Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, перевищення встановлених лімітів (понадліміт) залишку готівки в касі в період з 01.07.2018 по 25.09.2018 на загальну суму 3270390,56 грн. (т.1, а.с.143-144).

На підставі Акту перевірки від 26.09.2018 №1780/1000/14/03755681, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0031201406, яким за порушення норм регулювання обігу готівки до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 6540781,12 грн. (т.1, а.с.55)

Правовою підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0031201406 вказано підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзац 2 статті 1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Штрафні (фінансові санкції) в розмірі 6540781,12 грн. застосовані відповідачем за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Так, податковий орган вважає, що ТОВ «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г.Кравченка» станом на 26.09.2018 користувалось лімітом залишку готівки у касі, затвердженим наказом підприємства від 22.09.2014 №51, адже таким суб`єктом господарювання з 01.07.2018 не розроблено та не затверджено порядку розрахунку ліміту каси, як цього передбачають вимоги Положення НБУ №148.

Таким чином, посадові особи відповідача дійшли висновку, що в період з 01.07.2018 по 25.09.2018 позивачем зберігався понадлімітний залишок готівки у касі на загальну суму 3270390,56 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 17.10.2018 №0031201406 позивач оскаржив його у порядку адміністративного оскарження до ДФС України, подавши скаргу про його скасування від 31.10.2018 №31/10-001-О.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 26.12.2018 №41696/6/99-99-11-06-0125 оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0031201406 залишено без змін, а скарга – без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Правила визначення ліміту каси на законодавчому рівні до 4 січня 2018 року були закріплені у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення №637).

Згідно з пунктом 5.1 глави 5 Положення №637 строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня; в) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п`ять робочих днів.

Установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) підприємствами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами та банками.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то таке підприємство може в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Відповідно до пункту 5.2 глави 5 Положення №637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Згідно з пунктом 5.3 глави 5 Положення № 637 ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

05 січня 2018 року набрало чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148.

Постановою Правління Національного банку України від 24.05.2018 № 54 до постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 внесено зміни, зокрема доповнено постанову двома новими пунктами 1-1 та 1-2 такого змісту:

« 1-1. Суб`єкти господарювання мають право до 30 червня 2018 року (включно) використовувати в своїй діяльності форми відомості на виплату грошей, прибуткового касового ордера, видаткового касового ордера, журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, касової книги, книги обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки та акта про результати інвентаризації наявних коштів, установлені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320 (зі змінами).

1-2. Суб`єктам господарювання до 30 червня 2018 року (включно):

1) розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій;

2) користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до набрання чинності цією постановою.".

Зміни, внесені Постановою Правління Національного банку України від 24.05.2018 № 54 набрали чинності 01.06.2018 року.

Отже, з 01 червня 2018 року на виконанні вимог пункту 1-2 Постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, з урахуванням змін, внесених Постановою Правління Національного банку України від 24.05.2018 № 54, зобов`язано суб`єктів господарювання до 30 червня 2018 року (включно) розробити та затвердити порядок оприбуткування готівки в касі та порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням норм Положення про ведення касових операцій; користуватися лімітами каси, установленими та затвердженими до набрання чинності цією постановою.

Пунктом 1 розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення №148) передбачено, що воно розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами).

Підпунктом 16 пункту 3 розділу І Положення №148 передбачено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня.

За змістом пункту 15 розділу ІІ Положення №148, установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до пункту 48 розділу V Положення №148, установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках відповідно до таких вимог: 1) для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки - щодня [у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас]; 2) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) у день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня; 3) для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п`ять робочих днів.

Згідно з пунктом 50 розділу V Положення №148 установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською фінансовою установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

При цьому, відповідно до пункту 53 розділу V Положення №148 ліміт каси вважається нульовим, якщо установою/підприємством його не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення). Уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, якщо установою/підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення).

Водночас, пунктами 18 розділу ІІ та 54 розділу V Положення №148 визначено випадки, за яких готівка не вважається понадлімітною.

Згідно з пунктом 18 розділу ІІ Положення установи/підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка для проведення таких виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів може зберігатися в касах таких установ/підприємств понад установлений ліміт каси протягом десяти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, видається установою/підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених пунктом 18 розділу II цього Положення строків, повертаються установою/підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту). Установа / підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок готівкової виручки, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, зазначеній у переданих до каси відомостях на виплату готівки.

Відповідно до пункту 54 розділу V Положення №148 готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства. Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження, якщо вона надійшла до кас підприємств у вихідні та святкові дні та здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або видана для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку і одночасного отримання з каси банку) наступного робочого дня на потреби, пов`язані з діяльністю підприємства.

Отже, не вважається понадлімітною готівка, якщо вона, зокрема здана до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня; видана наступного дня для використання на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства; використана для виплат, які належать до фонду оплати праці за рахунок готівкової виручки понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів; одержана в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів.

Судом встановлено, що з метою забезпечення здійснення готівкових розрахунків підприємство має касу, що розташована за адресою: Київська область, Яготинський район, с. Сулимівка, вул. Кравченка, буд. 122-А, в населеному пункті за відсутності банківських та фінансових установ.

Судом встановлено, що віддаленість позивача від обслуговуючої банківської установи, в якій відкрито розрахунковий рахунок – АТ «КредіАгріколь Банк» (м. Яготин, вул. Пирятинська, 7) становить понад 14 кілометрів.

Враховуючи знаходження ТОВ «СГП ім. А.Г. Кравченка» в сільській місцевості, зі значною віддаленістю від банківських установ, оплата праці позивачем здійснювалась шляхом видачі готівки. Також готівковими коштами проводиться позивачем розрахунок з орендної плати за земельні паї та видача готівкових коштів під звіт на потреби, пов`язані з діяльністю товариства.

З доданих до матеріалів справи первинних документів, зокрема прибуткових та видаткових касових ордерів, вбачається, що грошові кошти від господарської діяльності позивача, які надходили до каси протягом дня в період з 01 липня 2018 року по 25 вересня 2018 року використовувались на потреби, пов`язані з діяльністю позивача (видавались під звіт та позику, виплачувалась орендна плата за земельні паї), протягом даного дня та не пізніше наступного робочого дня, що підтверджується видатковими касовими ордерами, 29 серпня 2018 року було здано не пізніше наступного робочого дня до обслуговуючого банку, що підтверджується відповідною квитанцією про здійснення касових операцій з внесення коштів на рахунок ТОВ «СГП ім. А.Г. Кравченка», з урахуванням інформації з касових книг підприємства позивача за липень-вересень 2018 року.

Також, значна частина грошових коштів, яка одержувалась в банку та від готівкової виручки, що залишалась в касі підприємства на кінець дня, протягом трьох та п`яти робочих днів використовувалась для здійснення виплат, що належать до фонду оплати праці (виплата зарплати, авансових платежів, відпускних, лікарняних, розрахункових) зокрема 09.07.2018, 20.07.2018, 06-07.08.2018, 17.08.2018, 06-07.09.2018, 20.09.2018, що підтверджується видатковими касовими ордерами та розрахунковими відомостями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 по даній справі зазначив, що зміст судових рішень, що переглядаються в касаційному порядку, не дають підстав вважати, що у ході розгляду справи судами надавалась правова оцінка обставин з метою кваліфікації коштів, що перебували у касі Позивача, як таких, що є, або не є понадлімітними. Так в ході розгляду справи судами не встановлено чи відповідні кошти (та в якому розмірі) Позивачем здавались до банків та використовувались на потреби, пов`язані з діяльністю установи/підприємства на наступний робочий день після їх надходження до каси, та не перевірено чи входили ці кошти (готівка) до фонду оплати праці. Не надано судами першої та апеляційної інстанцій оцінки й доводам Позивача про прийняття рішення суб`єктом владних повноважень поза межами визначеного пунктом 6.6 статті 86 Податкового кодексу України строку.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано суду доказів на виконання правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 по даній справі, на підтвердження перевищення позивачем встановлених лімітів (понадліміт) залишку готівки в касі в період з 01.07.2018 по 25.09.2018 на загальну суму 3270390,56 грн. з урахуванням випадків, визначених пунктами 18 розділу ІІ та 54 розділу V Положення №148, за яких готівка не вважається понадлімітною.

Водночас докази, подані ТОВ «СГП ім. А.Г. Кравченка» до пояснень від 29.03.2021, зокрема самостійно проведеного розрахунку понадлімітних залишків готівки в касі в період з 01.07.2018 по 25.09.2018 з первинними документами підтверджує понадліміт готівки за вказаний період на загальну суму 379950,89 грн., що не були спростовані відповідачем.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно частини 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 листопада 2020 року в тотожній справі №826/14305/15 зазначив, що статтею 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

Оскільки шляхом прийняття «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, було врегульовано правовідносини державним органом, який наділено законодавчою ініціативою, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення, як перевищення лімітів залишку готівки у касах, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 17 листопада 2020 року в справі №826/14305/15 зазначила про неможливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Указу № 436/95, та неможливе їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Наведене в повному обсязі спростовує твердження контролюючого органу про порушення позивачем пункту 15 Положення №148 та свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «СГП ім. А.Г. Кравченка» штрафних санкцій, передбачених статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на суму 6540781,12 грн., а отже, податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0031201406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, судом встановлено, що наказом виконуючого обов`язків Генерального директора ТОВ СГП ім. А.Г.Кравченка від 22.09.2014 №51 затверджено ліміт каси у розмірі 34258,00 грн.

Суд вважає, що норми Положення №148 не передбачають скасування попередньо встановлених лімітів каси установи, а встановлюють обов`язок підприємств до 30 червня 2018 року розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. При цьому, ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

В той же час, з Розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі ТОВ «СГП ім. А.Г. Кравченка» від 22.09.2014 вбачається, що ліміти встановлені з розрахунку середньоденного надходження, що повністю відповідає вимогам Положення №148.

Наведене свідчить про необґрунтованість твердження контролюючого органу про нульовий ліміт каси позивача в період з 01 липня 2018 року по 25 вересня 2018 року.

Аналогічної правової позиції дотримується Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.03.2021 в аналогічній справі №640/557/19.

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина друга статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття ним оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У той же час, суд відхиляє доводи позивача про прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень поза межами визначеного пунктом 86.6 статті 86 Податкового кодексу України строку, з огляду на наявність в матеріалах справи супровідного листа ГУ ДФС України у Київській області №16977/10/10-36-14-06-13 від 28.09.2018 про направлення другого примірника Акту фактичної перевірки від 27.09.2018 за №1780/1000/14/03755681 на адресу ТОВ «СГП ім. А.Г. Кравченка» рекомендованим листом згідно з фіскальним чеком Укрпошти №0315120263669 від 28.09.2018.

З корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0315120263669 вбачається, що позивачем було отримано поштове відправлення із актом фактичної перевірки 04.10.2018, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте ГУ ДФС України у Київській області 17.10.2018, тобто на дев`ятий робочий день з дня вручення платнику податків акту фактичної перевірки, тобто в межах строку, визначеного пунктом 86.6 статті 86 Податкового кодексу України.

Суд відзначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів про отримання акту фактичної перевірки особисто 27.09.2018 в приміщенні ГУ ДПС України в Київській області, зокрема розписку, складену працівниками податкового органу про отримання акту перевірки працівником ТОВ «СГП ім. А.Г. Кравченка» - юрисконсультом.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час ухвалення постанови від 13.01.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду питання щодо судового збору не вирішувалось.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у максимальному розмірі на суму 19210,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 18.01.2019 №49, оригінал якого наявний в матеріалах справи (т.1, а.с.2), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

В судовому засіданні 18.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст судового рішення складено 31.05.2021.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.10.2018 №0031201406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка» (ідентифікаційний код юридичної особи 03755681, місцезнаходження: 07722, Київська обл., Яготинський район, село Сулимівка, вулиця Кравченка, будинок 122-А) судовий збір у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Кушнова А.О.