Постанова № 9764866, 02.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.10Справа №2а-1130/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів: Головуючого судді Майсак О.І., Суддів Мінько О.В., Лотової Ю.В.,

при секретарі: Слонімець Т.І,

за участю: представника відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі Державної судової адміністрації України Лашкевич С.П. (довіреність № 11-625/10 від 08.02.2010 року), (довіреність № 231/2/1 від 23.02.2010 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про зобовязання здійснити певні дії та стягнення різниці між розрахунковою сумою заробітної платні та фактично нарахованою та виплаченою заробітною платнею за період часу з червня по грудень 2005 року в розмірі 8603,73 грн.,

встановив:

ОСОБА_4 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про зобовязання здійснити певні дії та стягнення заборгованості з щомісячного грошового забезпечення в розмірі 8603,73 грн. Вказує, що позивач працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Севастополя. Згідно з довідкою про заробітну плату в порушення вимог Конституції України та Закону України «Про статус суддів»позивачем була недоотримана заробітна плата за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року. Підставою недоотримання є заниження розміру посадового окладу, не донарахування щомісячних премій, надбавок за вислугу років та інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу.

Просить зобовязати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” в сумі 8603,73 грн., стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі заборгованість з щомісячного грошового забезпечення та щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року в сумі 8603,73 грн.

Ухвалою від 14 квітня 2010 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 15 квітня 2010 року закінчено підготовче провадження по адміністративній справі та справа призначена до судового розгляду.

В процесі розгляду справи позивачка надала заяву про уточнення адміністративного позову,остаточно просить зобовязати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 8603,73 грн. стягнути з Державної судової адміністрації на її користь різницю між розрахунковою сумою заробітної платні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів»та фактично нарахованою та виплаченою заробітною платнею за період часу з червня по грудень 2005 року в розмірі 8603, 73 грн.

У судове засідання позивачка не зявилася, до надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, на позовних вимогах наполягає (а.с.17).

Представник відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державної судової адміністрації України Лашкевич С.П. з позовними вимогами не погодилася у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та просить у задоволенні відмовити. Вказує, що згідно з пунктом 20 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. У даному випадку Державна судова адміністрація діяла та діє на підставі законів України „Про Державний бюджет України на 2005-2009 р.р.”, Бюджетного кодексу України та статті 68 Конституцій України, нічиїх прав не порушували, вини Державної судової адміністрації України в даному випадку немає, а отже підстави для її відповідальності за даним позовом також не має.

Відповідач - Державне казначейство України, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав на адресу суду відзив, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог щодо Державного казначейства України відмовити у повному обсязі, справу розглянути у відсутність представника Державного казначейства України (а.с.43-45). У відзиві на адміністративний позов вказує, що Державне казначейство України здійснює перерахування коштів з рахунку відповідного розпорядника бюджетних коштів за його дорученням. Також вказує, що позивач повинен звернутися до Державної судової адміністрації, як головного розпорядника бюджетних коштів. Державне казначейство України не має права розпоряджатись коштами, які призначені для фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Зауважує суд на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, представника відповідача Державного казначейства України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідачів Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Севастополі та Державної судової адміністрації України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Судом встановлено наступне. Відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів»від 04.11.2004 № 1367/2004 (а.с.5-7), наказу Начальника управління Державної судової адміністрації в м. Севастополі «Про призначення на посаду суддів»№ 136-к від 08.11.2004 року ОСОБА_4 призначено з 04.11.2004 року на посаду судді (а.с.8).

Згідно з довідкою Управління Державної судової адміністрації в місті Севастополі від 31.03.2010 року № 449/3-55 про заробітну плату позивачкою було недоотримано заробітну плату за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року 8603,73 грн. (а.с.9).

Відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України «Про статус суддів»судді знаходяться на публічній службі із здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Заробітна плата є видом матеріального забезпечення та однією з гарантій незалежності суддів.

Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно статті 14 Закону України «Про судоустрій України»гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Статтею 44 Закону України «Про статус суддів»передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, нормами зазначеного Закону гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статті 44 цього Закону в співвідношенні до! окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканості суддів.

Кабінетом Міністрів України ЗО червня 2005 року прийнята постанова № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якій надана зворотна дія в часі - набрання її чинності з 1 червня 2005 року. Зазначеним в постанові особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.

Відносно інших суддів Кабінет Міністрів України лише 3 вересня 2005 року привів їхні посадові оклади у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів», однак не усунув порушення вимог цього Закону і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладом Голови Верховного Суду України, а саме з 1 червня 2005 року, оскільки надав Постанові № 865 «Про оплату праці суддів»чинності з 1 січня 2006 року (п. 5 Постанови).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 рою визнано пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865: «Про оплату праці суддів»незаконним. Цією постановою допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України № 865 й визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року. Постанова набрала законної сили.

Згідно з довідками Управління державної судової адміністрації в місті Севастополі від 31.03.2010 року № 449/3-55 підписаною начальником управління С.А. Запорожець та головним бухгалтером І.В. Бусел позивачкою було недоотримано заробітну плату за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року 8603,73 грн. (а.с.9).

Відповідно до статті 120 Закону України “Про судоустрій України”, Положення про Державну судову адміністрацію України Державна судова адміністрація України з 01.01.2003 року здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Статтею 126 вказаного Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами 2, 3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлені бюджетні видатки за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» на 9500,00 грн.

Зокрема, відповідно до пункту 2 Рішення Ради суддів України, від 27.06.2008, № 105 "Щодо перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям", вирішено Державній судовій адміністрації України, Конституційному Суду України, Верховному Суду України та вищим спеціалізованим судам України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 р. кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 1 червня 2005 р. по 31 грудня 2005 р. та за період 2005 - 2008 рр. у зв'язку з визнанням протиправним та скасування пунктів 41, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" відповідно до постанов Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2005 р. і 19 березня 2007 р.

Відповідно до 2 Положення про Раду суддів України від 24.10.2002 року, затвердженого V зїздом суддів України. Рада вирішує питання організаційного забезпечення судів і діяльності суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. Пункт 31 встановлює, що матеріально-технічне, фінансове, інформаційне забезпечення діяльності Ради покладається на Державну судову адміністрацію України, бюджет якої формується з урахуванням видатків, необхідних для забезпечення роботи Ради. Виплати, необхідні для організації роботи Ради, проводяться за поданням її голови.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 14.01.2009, № 14 Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України" встановлено, що ДСА у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, цим Положенням.

За таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги в позивачки підлягають задоволенню.

Стосовно строку звернення до суду, про пропущення якого вказується у запереченнях Державного казначейства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Щодо спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то застосуванню підлягають строки звернення до суду, визначені Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини другої статті 233 цього Кодексу у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 8603,73 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, останнє здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Частиною восьмою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобовязання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 120 Закону України “Про судоустрій України” функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ; Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Державній судовій адміністрації законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюються бюджетні видатки за показником згідно з класифікацією видатків та кредитування державного бюджету “Виконання рішень судів на користь суддів”. Тобто, головному розпоряднику коштів передбачена можливість здійснювати необхідні заходи для погашення заборгованості суддям.

Пунктом 1.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів", від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів", наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291.

Відповідно до пункту 1.2. цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження".

Пункт 1.3. Порядку встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 N 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку до системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 , якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України (далі Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. . Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Згідно зі статтею 9.1. наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 31.05.2010 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Зобовязати Державне казначейство України (01014, м Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” у сумі 8603,73 грн. (вісім тисяч шістсот три гривні 73 копійок) для виплати судді Ленінського районного суду м. Севастополя Проценко Олександрі Іванівни.

3.Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, місто Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Ленінського районного суду м. Севастополя Проценко Олександрі Іванівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 277820612) різницю між розрахунковою сумою заробітної платні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів»та фактично нарахованою та виплаченою заробітною платнею за період часу з червня по грудень 2005 року в розмірі 8603, 73 грн. (вісім тисяч шістсот три гривні 73 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя /підпис/ Майсак О.І.

Судді /підпис/ Мінько О.В.,

/підпис/ Лотова Ю.В.