
465/1802/20
2/465/1208/21
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
07.06.2021 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
при секретарі судового засідання Беньо М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Львів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором. Позов обґрунтовує тим, що 05.02.2019р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05615/001/2019. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, банк зобов`язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надається у сумі 75 000,00 грн., з умовою повернення в термін до 04.02.2022р. в порядку та відповідно до умов кредитного договору. Згідно із п. 3.2 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку 55% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 05.02.2019р. укладено договір поруки №05615/001/2019/S-1, згідно з яким поручитель зобов`язалася перед банком відповідати за належне, своєчасне і повне виконання усіх зобов`язань позичальника за кредитним договором. Згідно п. 2.2 договору поруки, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Відповідно до п. 2.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України). Виходячи із п.1, п. 2, п. З вищевказаного Договору поруки та ст. 554 ЦК України, ОСОБА_2 виступає співвідповідачем по даному зобов`язанню. Прийняті на себе зобов`язання по кредитному договору банк виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на суму, що зазначена в п. 1.3 кредитного договору. Факт отримання кредиту підтверджується меморіальним ордером №87500 від 05.02.2019р. Проте, зобов`язання позичальником не виконуються, щомісячні платежі не сплачуються, що є порушенням ст. 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та ст. 1054 ЦК України, в якій передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти. Відповідачам направлялися листи з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, однак дані вимоги залишилась без відповідного реагування зі сторони відповідачів. Станом на 20.03.2020 р. загальна заборгованість відповідачів по кредитному договору складає 131 002,29 грн. (Сто тридцять одна тисяча дві гривні 29 коп.), з яких заборгованість по основному боргу - 75 000,00 грн.; заборгованість по відсотках - 46 829,50 грн.; пеня нарахована та не сплачена за період з 01.03.2019р. по 19.03.2020р. включно - 9 172,79 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку, та витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.
Представник позивача в чергове судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить такий задоволити. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судові засідання не прибували, про причини неявки суд не повідомили, хоч належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Заяви про слухання справи у їх відсутності та відзиву на позовну заяву суду не надали.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи проведено судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.02.2019р. між публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05615/001/2019. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, банк зобов`язується надати у власність позичальника грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_2 05.02.2019р. було укладено договір поруки №05615/001/2019/S-1, згідно з яким поручитель зобов`язався перед позивачем відповідати за належне, своєчасне і повне виконання усіх зобов`язань позичальника за кредитним договором. Згідно п. 2.2 Договору поруки, Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Відповідно до п. 2.3 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до п.2.5 договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань в цілому чи в будь-якій його частині перед кредитором по кредитному договору, кредитор має право пред`явити вимогу до поручителя про погашення поручителем заборгованості в об`ємі боргових зобов`язань позичальника перед кредитором, що обумовлені кредитним договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, за невиконання або неналежне виконання Поручителем своїх обов`язків по цьому Договору, Кредитор вправі вимагати від поручителя відшкодування завданих йому збитків та, крім того, сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в цей період, за кожен день прострочення.
Згідно п. 5.1 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою згідно додатку 1, що є невід`ємною частиною кредитного договору.
П.3.6 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує проценти щомісяця до дня повернення кредиту, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховані проценти.
З меморіального ордеру №87500 від 05.02.2019р. вбачається, що ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 75 000 грн. відповідно до кредитного догововору №05615/001/2019 від 05.02.2019р.
В матеріалах справи містяться листи - вимоги про погашення заборгованості, які отримані відповідачами кожним окремо, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак такі залишені поза увагою.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого, заборгованість по основному боргу становить 75 000 грн., заборгованість по відсотках становить 46 829, 50 грн., пеня становить 9 172, 79 грн.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до положень ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Ч.1 ст.1048 ЦК України, надає позикодавцю право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивачем доведено, що у відповідачів виникла заборгованість за кредитним договором. Для спростування доводів позову відповідачі не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, жодних належних і допустимих доказів, визначених законом, суду не надали.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 210 ЦПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
На підставі викладеного, керуючись статями 2, 3, 4, 10, 12, 76, 77, 81, 89, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд –
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Львів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованост – задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Львів» (м. Львів, вул. Сербська 1, код ЄДРПОУ 09801546) заборгованість за кредитним договором в розмірі 131 002 (сто тридцять одна тисяча дві) гривень 29 коп., яка складається з заборгованості по основному боргу в розмірі 75 000 (сімдесят п"ять тисяч) гривень 00 коп., заборгованості по відсотках в розмірі 46 829 (сорок шість тисяч вісімсот двадцять дев"ять) гривень 50 коп., пені в розмірі 9 172 (дев"ять тисяч сто сімдесят дві) гривень 79 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 коп.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з часу отримання його копії через суд, що ухвалив судове рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», юридична адреса: м. Львів, вул. Сербська, 1;
Відповідач 1: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач 2: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. Кузь
Судове рішення № 97647517, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 07.06.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 465/1802/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: