Рішення № 97641511, 14.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

14.06.21

Справа № 522/23906/20

Провадження № 2-а/522/133/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.

за участю секретаря судового засідання Прусс О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 7 роти УПП в Одеській області Алімагомедов Абдулвагаб Алімагомедовича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3559306,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2020 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшов позов адвоката Луньової В.М. в інтересах ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 7 роти УПП в Одеській області Алімагомедов Абдулвагаб Алімагомедовича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, відповідно якого просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН3559306, відповідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, також просить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5420,40 грн, які складаються з судового збору у розмірі 420,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Відповідно до конверту (а.с. 21) та відомостей з сайту «укрпошта» за допомогою штрих-коду ідентифікатору поштового відправлення 6502903215760 вбачається, що адміністративний позов було прийнято до відправлення 26.12.2020 року, отже в межах строку подачі адміністративного позову про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.12.2020 року інспектором УПП в Одеській області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3559306 вбачається наступне: 16.12.2020 року о 01 год. 50 хв за адресою м. Одеса, просп. Шевченка, 4, водій ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) керуючи т/з (Audi S4 НОМЕР_1 ) здійснив проїзд під дію дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», чим порушив п.8.4.в ПДР - порушення вимог заборонних знаків, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор поліції не прийняв до уваги пояснення, особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме ті обставини, що ОСОБА_1 здійснив заїзд на територію біля будинку за адресою м. Одеса, просп. Шевченка, 4 зі сторони жилого будинку за адресою м. Одеса, просп. Шевченка, 4б , здійснюючи проїзд під дорожній знак, водій не міг ідентифікувати який саме це знак, оскільки він через погодні умови окислився, чи сторонніми особами було нанесено фарбу у будь якому випадку зазначений знак неможливо ідентифікувати на підтвердження чого надано фотографії.

Після заїзду на територію ОСОБА_1 здійснив проїзд на стоянку «ОТП Банк» за адресою м. Одеса, просп. Шевченка, 4А, через деякий час мав намір здійснити виїзд з території у бік просп. Гагаріна. Зупинившись біля будинку за адресою м. Одеса, просп. Шевченка 4 для здійснення телефонного дзвінка до ОСОБА_1 звернувся інспектор 1 батальйону 7 роти УПП в Одеській області лейтенантом поліції Алімагомедов Абдулвагаб Алімагомедович , який зазначив про порушення ПДР, які викладені в оскаржуваній постанові.

Водій ОСОБА_1 пояснив інспектору поліції, що на стоянці перебуває приблизно 20 транспортних засобів, що ставить під сумнів, що всі водії знехтували правилами дорожнього руху. ОСОБА_1 запропонував інспектору поліції пройти до дорожнього знаку, який він начебто порушив, для з`ясування обставин, чи дійсно можливо його ідентифікувати, як знак 3.1, однак інспектор поліції наголошуючи, що йому відомо про розташування таких знаків при в`їзді на зазначену територію та не бажаючи витрачати додатково час для з`ясування обставин, розпочав процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивач зазначає, що згідно з Правилами дорожнього руху України, а саме п.8.2-1 гл. 8 «Регулювання дорожнього руху» дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м. за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Позивач додав фотографії дорожнього знаку на який водій здійснив проїзд та вважає, що неможливо ідентифікувати дорожній знак, а отже неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. В зв`язку з чим вважає, що дана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

З приводу витрат на правничу допомогу позивач зазначив, що позивачем та адвокатом Луньовою В.М. був укладений договір про надання правової допомоги від 17.12.2020 року, за умовами п.1.1 якого Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу. Відповідно Додаткової угоди №1 від 17.12.2020 року, а саме пункту 1: додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги Клієнту у справі за адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3559306. Відповідно до п.3 Додаткової угоди, визначена вартість послуг. Отже, загальна сума судових витрат становить 5420,40 гривень (420,40 судовий збір + 5000,00 правова допомога), яка підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

30 грудня 2020 року матеріали справи отримані суддею та ухвалою суду відкрито провадження по справі, встановлено порядок спрощеного провадження із викликом сторін для розгляду справи.

В судове засідання 11 січня 2021 року сторони не з`явились, відсутні дані про належне сповіщення, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 11 березня 2021 року.

10 березня 2021 року позивачем надано клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 11 березня 2021 року учасники по справі не з`явились, про дату час повідомлялись належним чином. Представник відповідача УПП в Одеській області - Нагнибіда О.М. надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 25 травня 2021 року.

21 травня 2021 року до суду надійшов відзив представника УПП в Одеській області - Нагнибіда О.М., відповідно якого просив залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву гр. ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕАН №3559306 від 16.12.2020 року без задоволення, у задоволенні вимоги про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 , щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначено, що в позовній заяві позивач не заперечує той факт, що він заїхав на територію Одеської обласної адміністрації, також не зазначає за яких підстав здійснив рух під дорожній знак 3.1 «Рух заборонено». На підтвердження складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП представником відповідача надано диск з фото- та відеоматеріалами правопорушення, відповідь на запит та схема організації дорожнього руху КУ «СМЕП» ОМР. При цьому, позивач не заперечував той факт, що заїхав на територію Одеської обласної державної адміністрації та не зазначає з яких підстав здійснив рух під дорожній знак 3.1. «Рух заборонено». А надані позивачем фотознімки не можуть бути використані як доказ, так як на них відсутні дата, час та місце фотозйомки.

25.05.2021 року позивач надав письмові пояснення відповідно яких підтримав адміністративний позов та просив його задовольнити без його участі.

14 червня 2021 року на електронну адресу суду від представника УПП в Одеській області ДПП Нагнибіди О.М. надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких посилається на те, що твердження позивача є помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. В діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а інспектором дотримана процедура розгляду справи, постанова серії ЕАН № 3559306 винесена на підставі та в порядку передбаченому законодавством. Відтак, просив залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

В судове засідання, призначене на 14.06.2021 року сторони не з`явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).

З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності заяви про розгляд справи без участі позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).

У зв`язку з цим датою складання повного тексту рішення є 14.06.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.12.2020 року інспектором 1 батальйону 7 роти УПП в Одеській області лейтенантом поліції Алімагомедовим Абдулвагабом Алімагомедовичем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН 3559306, відповідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255 гривень.

Зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3559306 вбачається наступне: 16.12.2020 року о 01 год. 50 хв за адресою м. Одеса, просп. Шевченка, 4, водій ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) керуючи т/з (Audi S4 НОМЕР_1 ) здійснив проїзд під дію дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», чим порушив п.8.4.в ПДР - порушення вимог заборонних знаків, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно схеми 234 організації дорожнього руху на проспекті Гагаріна - проспекті Шевченко погодженої Департаментом транспорту, зв`язку і організації дорожнього руху вбачається наявність дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено» зі сторони пр. Гагаріна та пр. Шевченко.

Разом з тим, на даній схемі відсутні дані про наявність знаків вздовж проїзду біля будинку за адресою м. Одеса, просп. Шевченка, 4 (ООДА) зі сторони житлового будинку за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 4б , як це зазначено в позовній заяві, тому суд критично оцінює надану представником відповідача схему, оскільки на ній відсутній зазначений позивачем проїзд, а зазначені знаки стосуються інших заїздів.

Відповідно до наданих відповідачем відеоматеріалів, вбачається рух та перебування автомобілю Audi S4 НОМЕР_1 на території біля будинку за адресою м. Одеса, просп. Шевченка, 4 (ООДА). В подальшому, відбувається спілкування позивачем з співробітниками поліції та розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який заперечував про вчинення адміністративного правопорушення, в той же час, доказів щодо вчинення проїзду під дію знаку 3.1. «Рух заборонено» зі сторони проспекту Шевченко , суду не надано.

У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Так, як вбачається зі змісту постанови серії ЕАН №3559306, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi S4 НОМЕР_1 , здійснив проїзд під дію дорожнього знаку 3.1. «Рух заборонено», чим порушив п.8.4.в ПДР - Порушення вимог заборонних знаків, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Пункт 8.4.в ПДР передбачає, що дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відтак, об`єктивною стороною порушення п. 8.4.в ПДР, адміністративна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, є порушення вимог дорожніх знаків.

Позивачем надано фотофіксацію знаку, проїзд під який він здійснив (а.с 12, 13).

Суд, дослідивши вказану фотофіксацію та перевіривши її у сукупності з іншими матеріалами справи, погоджується з твердженнями позивача, що з доданих фотографій дорожнього знаку на який водій здійснив проїзд, неможливо ідентифікувати дорожній знак, а отже неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив аналогічний висновок по справі №127/12081/17 24.04.2019 року.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Позивач надав докази на підтвердження своїх доводів, викладених у адміністративному позові.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що постанова інспектора 1 батальйону 7 роти УПП в Одеській області лейтенантом поліції Алімагомедова Абдулвагаба Алімагомедовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН 3559306, відповідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України є такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю і складу адміністративного правопорушення.

За правилами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Водночас, з приводу вимог про стягнення судових витрат, суд приходить до часткового задоволення вимог з огляду на наступне.

Види судових витрат передбачені ст. 132 КАС України.

Так, згідно ч.ч.1, 2, 3 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

З матеріалів справи слідує, що позивачем понесено витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №77826 від 26.12.2020 року (а.с. 9).

Враховуючи задоволення вимог про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно матеріалів адміністративного позову, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Луньовою В.М. був укладений договір про надання правової допомоги від 17.12.2020 року, за умовами п.1.1 якого Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу (а.с. 15-16)

Відповідно Додаткової угоди №1 від 17.12.2020 року, а саме пункту 1: додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги Клієнту у справі за адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3559306 (а.с. 17-18).

У відповідності до п.3 Додаткової угоди, визначена вартість послуг:

На момент подання позовної заяви, було виконана наступна робота:

- усна консультація, - тривалістю 1 година, вартістю 500 гривень;

- дослідження постанови по справі про адміністративне правопорушення та виїзд на місце розгляду справи про адміністративне правопорушення для з`ясування всіх обставин по справі, тривалістю 2 години, вартістю 1000 гривень;

- аналіз судової практики, а саме постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 року по справі 635/2075/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі №543/775/17, постанови ВС від 24.04.2019 року по справі №127/12081/17, - тривалість 1 година, вартістю 500 гривень;

- складення адміністративного позову про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3559306, - тривалістю 3 години, вартістю 1500 гривень;

- оформлення матеріалів позовної заяви (позов з додатками), відповідно до кількості сторін - тривалістю 1 година, вартістю 500 гривень.

Також адвокатом з позивачем було узгоджено, що під час розгляду справи також буде виконана наступна робота:

- складання відповіді на відзив та процесуальних заяв, - тривалістю 2 години, вартістю 1000 гривень.

Відповідно акту приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №б/н від 17.12.2020 року підтверджено обсяг робіт, які узгоджуються з додатковою угодою (а.с. 19).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 25.12.2020 року ОСОБА_1 сплачено адвокату Луньовій В.М. 5000,00 грн. відповідно до зазначеного акту приймання - передачі (а.с. 20).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір- обґрунтованим (п.268).

Аналізуючи надані докази суд дійшов висновку, про часткову компенсацію витрат на правничу допомогу, оскільки дійсно вбачається фактичне виконання послуг правничою допомогою з боку адвоката, однак останній пункт «складання відповіді на відзив та процесуальних заяв» не є підтвердженим, оскільки адвокатом не складалась відповідь на відзив та інших процесуальних заяв з боку адвоката після подачі адміністративного позову матеріали справи не містять, а тому суд задовольняє вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу частково, а саме в розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене з Департаменту патрульної поліції підлягає до стягнення судові витрати у розмірі 4420,40 гривень, які складаються з судового збору в розмірі 420,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень на користь ОСОБА_1 .

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що по справі наявні підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 7 роти УПП в Одеській області Алімагомедов Абдулвагаб Алімагомедовича, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3559306 - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН 3559306 від 16.12.2020 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. та закрити провадження по справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 4420 (чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 40 копійок, які складаються з судового збору в розмірі 420,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2021 року.

Суддя Л.М. Чернявська