Постанова № 9764110, 21.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2010 року 13:06 № 2а-5819/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Поліщук О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Закритого акціонерного товариства «Фуршет» доТериторіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в місті Києві та Київській області проскасування постанови У судовому засіданні 21 травня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Закрите акціонерне товариство «Фуршет»(надалі також «Позивач», «ЗАТ «Фуршет») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області (надалі також «Відповідач») про визнання протиправною та скасування Постанови Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області № 131-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 17 березня 2010 року в частині накладення штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Постанова Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області № 131-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 17 березня 2010 року в частині накладення штрафу на Позивача у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники Позивача покликалися на те, що чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»встановлено розмір санкції за відповідне правопорушення на ринку цінних паперів, який коливається від однієї до пяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене, на думку представників Позивача, Відповідач повинен був застосувати до ЗАТ «Фуршет» мінімальний розмір передбаченої законом санкції, а саме одну тисячу неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Представник Відповідача Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов, представником Відповідача було зазначено про те, що Постанову Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області № 131-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 17 березня 2010 року в частині накладення штрафу на Позивача у розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а, відтак, правові підстави для її скасування відсутні.

При розгляді справи щодо Позивача, як вказала представник Відповідача, уповноваженою особою Територіального управління ДКЦПФР у м. Києві та Київській області було вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного і обєктивного дослідження обставин справи; справу у відношенні ЗАТ «Фуршет»розглянуто з дотриманням вимог чинного законодавства України, а Постанову про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 131-КУ від 17 березня 2010 року в частині накладення штрафу на Позивача у розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян винесено у відповідності з вимогами Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591, Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»державне регулювання ринку цінних паперів здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством (частина 1 статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»визначено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Позивач Закрите акціонерне товариство «Фуршет»(код ЄДРПОУ 32161511), місцезнаходження 04070, м. Київ, вул. Ярославська, 57.

Порядок та строки розгляду Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначено Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272 (надалі також «Правила № 2272»).

Розділом XIV Правил № 2272 визначено порядок винесення розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Відповідно до пункту 2 розділу XIV Правил № 2272 розпорядження про усунення порушень може бути винесено незалежно від порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.

Розпорядження про усунення порушень можуть виносити Голова Комісії, члени Комісії, начальники територіальних органів, а також працівники Комісії та її територіальних органів відповідно до наданих їм повноважень (пункт 3 розділу XIV Правил № 2272).

Пунктом 5 розділу XIV Правил № 2272 визначено, що розпорядження про усунення порушень повинно містити: номер, дату, місце винесення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи, яка винесла розпорядження; відомості про особу, щодо якої виноситься розпорядження; викладення обставин справи; посилання на нормативно-правовий акт, норми якого порушено; посилання на законодавчий акт, що передбачає можливість винесення такого розпорядження; термін усунення порушень законодавства про цінні папери; термін повідомлення уповноваженої особи про усунення порушень.

Розпорядженням Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві № 954-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 жовтня 2009 року, підписаним уповноваженою особою Комісії Л. Болтичевою, встановлено порушення Позивачем вимог статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та І, V розділів Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591, а саме помилки в електронній та паперовій формах: 1) У формі «Інформація щодо освіти та стажу роботи посадових осіб емітента»опис не містить всієї необхідної інформації; 2) Дані форми «Відомості щодо особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери, що виникала протягом звітного періоду»не збігаються з даними, що наведені в аудиторському висновку про дії, які відбулися протягом звітного року та можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів, визначених частиною першою статті 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»; 3) Відсутні інформація про проведені Загальні збори за підсумками звітного періоду та копія протоколу чергових загальних зборів, які проведені за підсумками звітного періоду; зобовязано Позивача до 29 жовтня 2009 року усунути порушення законодавства про цінні папери та до 29 жовтня 2009 року повторно перерозмістити на веб-сайті загальнодоступної бази даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів з Інтернет-адресою: www.stockmarket.gov.ua та письмово проінформувати (з наданням відповідних документів) уповноважену особу Комісії про виконання цього розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Відповідно до пункту 4 розділу XIV Правил № 2272 розпорядження про усунення порушень надається особі, щодо якої його винесено (про що здійснюється відповідний напис на примірнику розпорядження, що залишається у справі), або надсилається поштою протягом трьох робочих днів з дати його винесення.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Правил № 2272 уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Правил № 2272 справа про правопорушення може бути порушена тільки в тому разі, якщо є достатні дані, які вказують на наявність правопорушення.

Уповноважена особа при виявленні правопорушення виносить постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів (пункт 1 Розділу IV Правил № 2272).

Відповідно до пункту 2 Розділу IV Правил № 2272 уповноваженою особою про вчинення правопорушення складається акт про правопорушення на ринку цінних паперів.

Актом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 145-КУ про правопорушення на ринку цінних паперів від 4 березня 2010 року встановлено порушення ЗАТ «Фуршет»вимог пункту 10 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а саме: невиконання Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 жовтня 2009 року № 954-КУ, термін виконання закінчився 29 жовтня 2009 року.

Відповідно до пункту 1 Розділу VIІ Правил № 2272, розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення за справою. Рішення уповноваженої особи за справою оформлюється у вигляді постанови.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIІ Правил № 2272 за справою про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: 1) про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; 2) про закриття справи.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за: невиконання або несвоєчасне виконання рішень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правопорушення на ринку цінних паперів до юридичних осіб застосовуються такі санкції, зокрема, за невиконання або несвоєчасне виконання рішень Комісії або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Комісії щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт 1. 8. пункту 1 Розділу XVII Правил № 2272).

Постановою Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області № 131-КУ від 17 березня 2010 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери на Позивача накладено штраф у розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85000 грн.

Постановою Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області № 131-КУ від 17 березня 2010 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів в частині накладення штрафу в розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 грн., Позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що представники Позивача в судовому засіданні не заперечували факту вчинення ЗАТ «Фуршет»правопорушення на ринку цінних паперів, зафіксованому в Розпорядження про усунення правопорушень на ринку цінних паперів та в оскаржуваній в частині постанові, а лише посилалися на необґрунтовано визначений Відповідачем максимальний розмір санкції за вчинене правопорушення.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є визнання протиправною та скасування Постанови Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області № 131-КУ від 17 березня 2010 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів в частині накладення штрафу в розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 грн., як рішення субєкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд приходить до наступних висновків.

Підставою винесення Розпорядження Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві № 954-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери від 8 жовтня 2009 року, став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»та І, V розділів Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591, а саме помилки в електронній та паперовій формах, зокрема: 1) У формі «Інформація щодо освіти та стажу роботи посадових осіб емітента»опис не містить всієї необхідної інформації; 2) Дані форми «Відомості щодо особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери, що виникала протягом звітного періоду»не збігаються з даними, що наведені в аудиторському висновку про дії, які відбулися протягом звітного року та можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів, визначених частиною першою статті 41 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»; 3) Відсутні інформація про проведені Загальні збори за підсумками звітного періоду та копія протоколу чергових загальних зборів, які проведені за підсумками звітного періоду.

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, регулюються Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»регулярна інформація про емітента річна та квартальна звітна інформація про результати фінансово-господарської діяльності емітента, яка подається Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (в тому числі в електронному вигляді).

Річна інформація про емітента повинна містити такі відомості: найменування та місцезнаходження емітента, розмір його статутного капіталу; орган управління емітента, його посадові особи та засновники; господарська та фінансова діяльність емітента; цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість), розміщення та лістинг цінних паперів; річна фінансова звітність; аудиторський висновок. Емітент має право додатково подавати іншу інформацію (частина 2 статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Строки, порядок та форми подання регулярної інформації про емітента (річної та квартальної) встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Публічні акціонерні товариства додатково розкривають інформацію про свою діяльність на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює додаткові вимоги до розкриття регулярної інформації про емітента та вживає заходів щодо її розкриття (частина 6 статті 40 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Склад, порядок і строки розкриття на фондовому ринку регулярної, особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери, сертифікати фонду операцій з нерухомістю та інформації в повідомленні про проведення загальних зборів (далі Інформація) емітентами цінних паперів та подання її до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Комісія) визначено Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591 (надалі також «Положення»).

Розділом V Положення визначено порядок розкриття регулярної річної інформації емітентами.

Так, відповідно до пункту 1 глави 1 Положення емітенти цінних паперів зобов'язані розкривати регулярну річну інформацію (далі річна інформація) у повному обсязі відповідно до вимог цього розділу.

Річна інформація емітентів цінних паперів (крім емітентів облігацій місцевих позик) включає: титульний аркуш; зміст; основні відомості про емітента; інформацію про засновників та/або учасників емітента та кількість і вартість акцій (розміру часток, паїв); інформацію про чисельність працівників та оплату їх праці; інформацію про посадових осіб емітента; інформацію про осіб, що володіють 10 відсотків та більше акцій емітента; інформацію про загальні збори акціонерів; інформацію про дивіденди; інформацію про юридичних осіб, послугами яких користується емітент; відомості про цінні папери емітента; опис бізнесу; інформацію про майновий стан та фінансово-господарську діяльність емітента; інформацію про гарантії третьої особи за кожним випуском боргових цінних паперів; відомості щодо особливої інформації та інформації про іпотечні цінні папери, що виникала протягом звітного періоду; інформацію про стан корпоративного управління (для акціонерних товариств); річну фінансову звітність; аудиторський висновок; копію(ї) протоколу(ів) загальних зборів емітента, що проводились у звітному році (для акціонерних товариств) (додається до паперової форми при поданні інформації до Комісії); звіт про стан об'єкта нерухомості (у разі випуску цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими забезпечене об'єктами нерухомості) (пункт 1 глави 2 Положення).

Суд повторно звертає увагу на те, що факт вчинення правопорушення на ринку цінних паперів не заперечувався представниками Позивача в судових засіданнях. Представники ЗАТ «Фуршет»лише посилалися на необґрунтовано визначений розмір санкції за вчинене правопорушення.

Стосовно розміру санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, застосованої щодо ЗАТ «Фуршет», Суд звертає увагу на наступне.

За своєю правовою природою повноваження Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у місті Києві та Київській області є дискреційним повноваженням даного державного органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також «Рекомендація R (80)2») під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів..

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Додатком до Рекомендації R (80)2 визначено Принципи, якими мають керуватися адміністративні органи влади під час реалізації дискреційних повноважень.

Як зазначено в Додатку до Рекомендації R (80)2 «При застосуванні цих принципів має належним чином ураховуватися необхідність забезпечення добросовісної та ефективної адміністративної діяльності, а також інтереси третіх сторін та важливі суспільні інтереси. Якщо така необхідність чи інтереси потребують зміни чи виключення одного або кількох таких принципів, чи то в особливих випадках, чи в певних сферах публічного управління, у будь-якому разі має бути докладено всіх зусиль для дотримання духу цієї Рекомендації».

За рекомендаціями Ради Європи, закріпленими в Рекомендації R (80)2, адміністративний орган при здійсненні дискреційних повноважень:

1)не переслідує мети, відмінної від тієї, задля якої його наділено такими

повноваженнями.

Згідно з цим принципом, адміністративний орган влади, наділений дискреційним повноваженням, під час реалізації цього повноваження, повинен переслідувати лише ту основну ціль або одну з цілей, задля яких таке повноваження було надано.

Для застосування цього принципу необхідно, щоб переслідувана мета та характер критеріїв, які беруться до уваги в рамках реалізації дискреційного повноваження, були чітко визначені у законодавстві.

2)Дотримується принципу обєктивності й безсторонності, враховуючи лише ті

фактори, які мають відношення до даної конкретної справи.

Обєктивність і безсторонність реалізації дискреційного повноваження означає обовязок адміністративного органу влади врахувати всі фактори, які стосуються даної справи, і розглядати лише такі фактори, належним чином зважуючи їх; при цьому не допускається неналежне врахування будь-яких факторів, їх ігнорування чи неправомірний розгляд, неповязаний з прийняттям відповідного рішення.

3) Дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації.

Мета цього принципу не допустити несправедливої дискримінації, забезпечивши однакове ставлення до осіб, які перебувають в однаковій ситуації де-факто чи де-юре, коли йдеться про реалізацію певного дискреційного повноваження. Якщо різниця в ставленні ґрунтується на правомірних підставах, які обєктивно можуть її виправдовувати з точки зору переслідуваної мети, тоді це не становить порушення принципу рівності перед законом.

4) Забезпечує належну рівновагу між негативними наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб та переслідуваною при цьому метою.

Зазначений принцип пропорційності застосовується саме тоді, коли адміністративний акт, який прийнято/вжито в рамках реалізації дискреційного повноваження, негативно впливає на права, свободи чи інтереси окремої особи; мета цього принципу полягає в забезпеченні належного балансу між наявними інтересами, як-то, наприклад: суспільними інтересами з одного боку, та приватними інтересами відповідних осіб з іншого. Він означає, що адміністративний орган влади, наділений дискреційним повноваженням, не може покладати на особу тягар, який є надмірним з точки зору переслідуваної мети. З іншого боку, цей принцип закликає адміністративні органи влади утримуватися від вжиття заходів у випадках, коли будь-який захід взагалі може призвести до наслідків, несприятливих для відповідної особи і непропорційних до мети, яка переслідується при цьому.

5) Приймає своє рішення в межах розумного строку з урахуванням характеру справи, яка вирішується.

Визначення того, що у відповідному випадку має вважатися розумним строком, залежить від кількох обставин зокрема, від складності питання, яке вирішується, необхідності термінового прийняття рішення та кількості осіб, яких стосується дана справа. На європейському рівні, способи визначення та оцінки розумності строку, зокрема, в адміністративних справах містяться у практиці, напрацьованій органами Європейської конвенції з прав людини (наприклад, рішення у справі Кьоніга (Коеnig).

6) Послідовно та узгоджено застосовує загальні адміністративні приписи, одночасно враховуючи конкретні обставини кожної справи.

Даний принцип свідчить про важливість забезпечення послідовності та узгодженості адміністративної практики. Він випливає зі змісту загального принципу рівності і призначений забезпечувати передбачуваність і визначеність адміністративної практики, але також вимагає й індивідуального підходу до розгляду конкретних обставин кожної справи Розяснення стосовно Додатку до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

.

Адміністративний орган влади, який реалізує дискреційне повноваження, повинен не лише дотримуватися чинних законів та інструкцій, але також діяти так, щоб забезпечити обєктивність і справедливість.

Резюмуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на наступне.

Статтею 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»та підпунктом 1. 8. пункту 1 Розділу XVII Правил № 2272 визначено розмір санкції за невиконання розпоряджень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а саме від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, законодавцем вказаний розмір санкції визначено у вигляді відповідної сітки, шляхом встановлення її максимальної та мінімальної межі.

В той же час, відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», органом, уповноваженим на прийняття рішення щодо розміру санкції (в межах визначених законодавством дискреційних повноважень) в спірних правовідносинах є Відповідач.

Враховуючи те, що чинним законодавством встановлено санкції за відповідне правопорушення на ринку цінних паперів в розмірі від однієї до пяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, керуючись відповідними рекомендаціями Ради Європи (зокрема, викладеними в Рекомендації № R (80) 2), Суд вважає за необхідне зазначити про те, що визначення конкретного розміру санкції за правопорушення на ринку цінних паперів (в межах встановленого законодавчого розміру від одного до пяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян), є дискреційним повноваженням Відповідача.

Враховуючи специфіку вчиненого правопорушення, попередню діяльність особи на ринку цінних паперів (вчинення чи не вчинення нею правопорушень в минулому) тощо, Відповідач, в силу вимог чинного законодавства України, на підставі встановленого законом розміру, визначає санкцію за вчинене правопорушення на ринку цінних паперів самостійно.

Перевірка доцільності встановлення будь-якого розміру (в межах встановленої законом сітки) виходить за межі завдань адміністративного судочинства і є формою втручання в дискреційні повноваження Відповідача.

Крім того, представник Відповідача в судовому засіданні звернула увагу на те, що Закрите акціонерне товариства «Фуршет»системно порушує вимоги законодавства про цінні папери, про що свідчать постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів № 589-КУ, № 590-КУ, № 591-КУ від 28 жовтня 2009 року.

Відтак, встановлюючи санкцію за правопорушення на ринку цінних паперів в розмірі 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, Відповідачем не було порушено закріплених Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів та вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, посилання представників Позивача на незаконність рішення Відповідача в частині встановлення максимального розміру санкції в спірних правовідносинах не ґрунтуються на вимогах законодавства та спростовуються вищезазначеними висновками Суду.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н. Є. БлажівськА