Постанова № 9763922, 26.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2010 року 14:32 № 2а-3612/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Красновій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

простягнення коштів у розмірі 4002,01 грн. за участю представників сторін:

від позивача Гаврова Н.О.

від відповідача не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 травня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міський центр зайнятості (далі по тексту позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_1) про стягнення 4002,01грн. допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приховування відповідачем факту подання недостовірних даних, що мали місце під час одержання допомоги по безробіттю, що призвело до одержання зазначеної допомоги з порушенням положень Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 2 квітня 2010 року.

Судове засідання, призначене на 2 квітня 2010 року, відкладалось в звязку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

В судове засідання, призначене на 22 квітня 2010 року, зявився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не зявились. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 26 травня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини другої статті 17, частини першої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про зайнятість населення” та Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Частиною першою статті 18 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (вищим органом виконавчої влади), створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 3 грудня 1997 року, Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації.

За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Київський міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.

29 липня 2009 року ОСОБА_1 подано заяву до Дарницького районного центру зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. При цьому, відповідачем зазначено, що він не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа підприємець.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості від 29 липня 2009 року №11123/141 відповідачу з 29 липня 2009 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості від 29 вересня 2009 року №14504/184 припинено з 29 вересня 2009 року виплату допомоги по безробіттю внаслідок виявлення факту подання відповідачем недостовірних даних під час одержання допомоги по безробіттю та знято з обліку громадян, які шукають роботу і безробітних.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до змісту частин першої та другої статті 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, а також особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю.

Водночас, відповідно до змісту пункту “б” частини третьої статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України “Про особисте селянське господарство”.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пункту 16 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та частини третьої статті 22 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12 травня 2010 року, надісланої Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією супровідним листом від 14 травня 2010 року №31-14/10-272 на адресу Дарницького районного центру зайнятості, відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 1 червня 2005 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 22 вересня 2009 року ОСОБА_1 з 1 червня 2005 року зареєстрована Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією в якості фізичної особи-підприємця.

Таким чином, судом встановлено, що з 1 червня 2005 року відповідач має статус фізичної особи підприємця та надав позивачу недостовірні відомості з цього питання.

Відповідно до висновків Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 15 жовтня 2009 року №65 відповідач під час реєстрації та протягом перебування на обліку не повідомила та приховала факт реєстрації у якості субєкта підприємницької діяльності (фізичної особи-підприємця).

Згідно з частиною другою статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю за період з 21 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року у розмірі 4002,01 грн., що підтверджується довідкою Дарницького районного центру зайнятості від 25 лютого 2010 року № 25/372.

Відповідно до пункту 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості від 15 жовтня 2009 року №60 прийнято рішення про повернення відповідачем суми одержаної допомоги по безробіттю.

На підставі зазначеного наказу 15 жовтня 2009 року відповідачу надіслано повідомлення №24/2133, яким запропоновано в добровільному порядку повернути незаконно отримані кошти у розмірі 4002,01грн. протягом 15 днів після отримання цього повідомлення. Зазначене повідомлення отримано відповідачем 21 жовтня 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 4002,01грн. отриманих ним в якості допомоги по безробіттю.

Статтею 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 у Головному управлінні Державного казначейства міста Києва, МФО 820019, ідентифікаційний код 03491091) грошові кошти у розмірі 4002 (чотири тисячі дві) грн.. 01 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяА.І.Савченко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 31 травня 2010 року.