Ухвала суду № 97636249, 09.06.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2-др/754/31/21

Справа № 754/13173/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Крутікової-Вільховченко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гапоненка Романа Івановича про ухвалення додаткового рішення по справі №754/1373/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні батька з сином, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Гапоненко Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні батька з сином, в якому просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 500 грн.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України для ухвалення додаткового судового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 квітня 2021 року було частково задоволені вимоги ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 щодо участі у вихованні і спілкуванні з сином ОСОБА_3 . Визначено ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_3 : систематичні побачення без присутності матері ОСОБА_2 у І та ІІІ суботу місяця з 09.00 год. до 18.00 год. неділі; протягом навчального року щороку половину тривалості канікул за домовленістю з матір"ю та за згодою дитини. Стягнено з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,00 грн.

16 квітня 2021 року до суду представником позивача було надіслано клопотання про долучення документів щодо розподілу судових витрат, про що у рішенні суду не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2019 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі у розмірі 40 500 грн., проте судом не вирішено в рішенні суду від 26 квітня 2021 року зазначену вимогу позову.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При подачі позову, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, до суду надано ордер, в якому зазначено, що адвокат діє на підставі договору про надання правової допомоги від 04.08.2020, укладеного між ОСОБА_1 та АО «Гапоненко Роман та партнери», та надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 100 840 грн. (а.с.40-42. 130-134)

Додатковою угодою № 2 від 12.09.2020 було доповнено п. 4.4. - розрахунок розміру гонорару встановлюється в розмірі 1500 грн. за одну годину роботи.

При цьому, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та їх розміру надано акт надання послуг від 12.04.2021 на суму 40 500 грн. (27 год.), додаток до Акту наданих послуг, згідно з яким зазначено перелік наданих послуг, а саме:

- аналіз судової практики та діючого законодавства, підготовка та подання позову (7 год.);

- отримання Акту обстеження умов проживання (3 год);

- підготовка та клопотання про долучення документів (1 год);

- 26.11.20 участь адвоката у судовому засіданні (1 год 30 хв);

- відповідь на відзив (4 год);

- пояснення на заперечення (3 год);

- заява про заперечення зясування думки психологом (3 год);

- 02.02.21 участь адвоката у судовому засіданні (1 год 30 хв);

- 10.03.21 участь адвоката у судовому засіданні (1 год 30 хв);

- 01.04.21 участь адвоката у судовому засіданні (1 год 30 хв).

Всього витрачено часу 27 год. (а.с.127-129)

Тобто, як зазначено у переліку наданих послуг, за участь у 4 - х судових засіданнях зазначено 06 год, однак загальна тривалість зазначених судових засідань становила 1 год 7 хв. До справи також долучено три квитанції про сплату адвокатських послуг на загальну суму 42 400 грн. (а.с.153)

Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (ч.1 ст.177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (ч. 1 ст. 638 цього Кодексу).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Суд при ухваленні додаткового рішення враховує правову позицію, висловлену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт. Зазначена справа не є складною, а тому може бути віднесена до малозначних.

Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг з описом наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 40 500 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Аналізуючи вищенадані докази, суд бере до уваги участь в 4 - х судових засіданнях (близько 1 год.07 хв) - 1500 грн., а не 6 год., як зазначено у наданих послугах, витрачений час на аналіз судової практики та діючого законодавства, підготовка та подання позову, підготовка клопотань та отримання Акту, відповідь на відзив пояснення на заперечення та дійшов висновку про стянення витрат у розмірі - 10 500 грн. Зокрема, визначені в Акті дії щодо отримання Акту обстеження умов проживання, надання клопотання про долучення документів, заперечення щодо з`ясування думки психологом в обсязі витраченого час 7 год є необгрунтованим, не відповідають та не є співмірними з обсягами наданих послуг, враховуючи, що підготовка аналізу судової практики, діючого законодавства, подання позову зайняло (7 год.), томувищезазначені послуги є непідтвердженими.

Отже, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 40 500 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

Керуючись ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалити по цивільній справі №754/1373/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні батька з сином, додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання6 АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду складено 11.06.2021.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон