Рішення № 97633397, 07.06.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16848/16-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю представника позивача Шевчук В.Р.,

представника відповідача Наконечної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірним рішення,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив: визнати неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про призначення йому пенсії за вислугою років у розмірі 81 відсотків; зобов`язати відповідача провести обчислення пенсії за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 23 березня 2010 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку; визнати неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення розміру пенсії 64 відсотки від суми щомісячного заробітку; зобов`язати відповідача перерахувати пенсію позивача та провести її виплату з 23 березня 2010 року.

В обґрунтування позову в частині визнання неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення розміру пенсії 64 відсотки від суми щомісячного заробітку вказав, що відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області з 23 березня 2010 року йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 81% від суми місячної (чинної) заробітної плати до котрої включаються всі види оплати праці на які нараховувалися страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. У подальшому, розмір пенсії був зменшений до 76 % та 64%. Про зазначене він дізнався лише з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 червня 2016 року № Б-207/07.11-15. Водночас, будь-яких розпоряджень щодо зменшення відсотків призначеної пенсії він не отримував. Про винесення відповідачем розпорядження № 814957 від 09 червня 2016 року щодо зменшення відсотків пенсії до 64 відсотків у зв`язку з помилковим включенням проходження військової служби він дізнався із заперечення на адміністративний позов щодо перерахунку пенсії.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року залишено без змін постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року.

Додатковою постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасовано постанову Рівненського міського суду від 28 листопада 2017 року.

Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягали у зменшенні пенсії ОСОБА_3 з 81% заробітної плати до 64% заробітної плати, протиправними. Скасовано розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №814957 від 09 червня 2016 року. Зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відновити виплату позивачу ОСОБА_2 пенсії в розмірі 81% від заробітної плати, починаючи з 01 липня 2016 року, здійснивши відповідні перерахунки. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасовано. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про встановлення розміру пенсії ОСОБА_2 64 відсотки від суми щомісячного заробітку скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року по справі №569/16848/16-а - залишено без змін.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 березня 2021 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі та замінено Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Представник позивача Шевчук В.Р. в судовому засіданні позов підтримала з мотивів у ньому наведених, та просила його задовольнити.

Представник відповідача Наконечна І.В. в судовому засіданні позов не визнала повністю, просила відмовити в його задоволенні.

Позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 травня 2021 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 по досягненню ним 55-річного віку з 23 березня 2010 року було призначено пенсію за вислугою років згідно з положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в редакції чинній на день його звернення за призначенням пенсії.

При призначенні позивачу пенсії за вислугою років з 23 березня 2010 року відповідач виходив з того, що на час призначення пенсії позивач мав менше 20 років вислуги, а тому пенсія йому була призначена у відповідності з вимогами частини четвертої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

При призначенні позивачу пенсії до стажу його роботи, який дає право на призначення пенсії відповідачем зараховано 16 років 7 днів прокурорсько-слідчої роботи, 2 роки 13 днів строкової військової служби та 9 місяців 28 днів державної служби на посадах з вищою юридичною освітою.

Загальний розмір стажу, який відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, в редакції чинній на день його звернення за призначенням пенсії, (далі Закон №1789-ХІІ) давав право позивачу право на призначення пенсії за вислугою років складав 18 років 10 місяців 18 днів.

Такий стаж надав право позивачу на отримання пенсії в розмірі 72% (80х18:20).

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач також мав загальний стаж роботи в розмірі 34 повних років.

Частиною 4 ст.50-1 вищеназваного Закону передбачалось, що за кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

Таким чином загальний розмір пенсії позивача мав складати 81%. Саме у такому розмірі відповідачем і була призначена пенсія як свідчать матеріали справи, а саме протокол № 1111 від 26 квітня 2010 року та розпорядження № 814957 від 19 травня 2010 року.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з програмною помилкою до прокурорського стажу 16 років, окрім уже включеної військової служби 2 роки, враховано ще й стаж роботи державного службовця 1 рік, що в сумі склало 19 років. Розмір пенсійної виплати відповідно до розпорядження № 814957 від 13 вересня 2012 року після її перерахунку визначено як 76 % (80х19:20).

Розпорядженням №814957 від 09 червня 2016 року розмір пенсії позивача переглянуто та визначено її як 64% (80х16:20) від заробітної плати. У новому розмірі пенсія стала виплачуватися з 01.07.2016 року.

В обґрунтування законності таких дій відповідач вказує на те, що з 01 жовтня 2011 року скасовано норму про збільшення відсоткового розміру пенсії за понад 25 років. Крім того, внесено інші зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Також відповідач вказує, що ним помилково включено до стажу роботи позивача 9 місяців 28 днів державної служби на посадах з вищою юридичною освітою.

Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2021 року надавав оцінку правомірності включення стажу державної служби на посадах з вищою юридичною освітою і зазначав, що такі дії відповідача ґрунтувалися на положеннях чинного законодавства на момент призначення позивачу пенсії.

Відтак подальше виключення цього стажу роботи з вислуги років, яка давала позивачу право на пенсію не ґрунтується на вимогах закону, а тому є протиправним.

Щодо виключення понаднормового стажу, то такі дії відповідач обґрунтовує набранням чинності закону "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 № 1-рп/99 роз`яснив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

У мотивувальній частині свого рішення Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Правилами статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 5 ЦК України встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на викладене, ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в новій редакції підлягала застосуванню виключно до осіб, яким пенсія призначалась після набрання нею чинності.

Позивачу пенсія правомірно призначена відповідно до норм ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" у попередній редакції в розмірі 81% його заробітної плати, а тому перегляд цієї розрахункової величини в бік її зменшення є протиправним.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірним рішення слід задовольнити і визнати протиправним та скасувати розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області № 814957 від 09 червня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірним рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області № 814957 від 09 червня 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Короленка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076.

Повне судове рішення складене 14 червня 2021 року.

Суддя О.О. Першко