Рішення № 97630249, 11.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16836/20

Провадження № 2/638/641/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Межирицької В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості за договором підряду, -

встановив:

ОСОБА_1 04.12.2020 року звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом, в якому просить стягнути з ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2019 року по 30.12.2019 року в сумі 37 300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він був залучен до праці ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» для виконання ряду проектних робіт з оплатою праці, згідно договору підряду. Відповідач здійснював нарахування сум заробітної плати та не виплатив її. Згідно довідки відповідача за період з 01.12.2019 року по 30.12.2019 року відповідачем було нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату на суму 37 300,00 грн., тобто позивач не отримав належних коштів за виконану роботу. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не може погодитись з вимогою про стягнення заборгованості по нарахованій заробітній платі за період з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року у розмірі 37 300 грн, виходячи з того, що згідно довідки виданої відповідачем, загальна сума нарахованої винагороди становить 37 300 грн., а загальна сума що підлягає до сплати, становить 30 026,50 грн. (за мінусом відрахувань та утримань). Також зазначена сума підтверджується актом приймання робіт за договором підряду, наявним в матеріалах справи. Таким чином, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості по виплаті заробітної плати перед позивачем, але на суму 30 026,50 грн.

Позивачем 28.12.2020 року до суду надано уточнену позовну заяву, в якій зазначає, що погоджується із доводами представника відповідача наведеними у відзиві на позовну заяву, та просить уточнити розмір заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню з відповідача за період з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року в розмірі 30 026,50 грн.

Ухвалою суду від 08.12.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року позовну заяву залишено без руху через несплату позивачем судового збору за вимогою про стягнення заборгованості за договорами підряду.

На виконання зазначеної ухвали суду 24.02.2021 року позивачем подано до суду заяву з квитанцією про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн., в якій також просив стягнути з відповідача заборгованість по невиплаченій винагороді по договорам підряду за період з 01.09.2019 року по 31.12.2019 року в сумі 30 026,50 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з урахуванням поданих уточнень.

Належним чином повідомлений про розгляд справи представник відповідача до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність осіб, які в судове засідання не з`явились, на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи та з урахуванням заяв по суті справи.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 01 грудня 2019 між ДП «УкрНТЦ «Енергосталь», як замовником та ОСОБА_1 , як підрядником, було укладено письмовий договір підряду № 33, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виготовити роботу; замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити виконану підрядником роботу; за виконану роботу замовник сплачує підряднику винагороду в розмірі 37300,00 грн.; оплата здійснюється щомісячно на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт; договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 30.12.2019 року.

Як вбачається з акту приймання робіт від 30.12.2019 року за договором підряду №33 від 01.12.2019 року представник замовника, що діє за дорученням генерального директора ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» заступник генерального директора Кузнецова Л.М. прийняв, а підрядник ОСОБА_1 виконав у повному обсязі роботи, виконані за період з 01.12.2019 по 30.12.2019 року, вартість робіт становить 37300,00 грн., підлягає утриманню відповідно до чинного законодавства України: податок з доходів фізичних осіб в розмірі 6714,00 грн., військовий збір в розмірі 559,50 грн.

Згідно довідки про наявну заборгованість перед підрядником за договором підряду, сума що підлягає сплаті ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 30.12.2019 року, з урахуванням відрахувань та утримань, складає 30026,50 грн.

При зверненні до суду ОСОБА_2 , як на підставу своїх вимог, посилається на норми Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18) зазначено, що: «статтею 21 КЗпП визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Визначення цивільно-правового договору передбачено статтею 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним. Аналіз вищезазначених норм закону, а також частини першої статті 837 ЦК України дозволяє дійти висновку, що головна відмінність договорів полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі роботодавця цікавить результат, отриманий внаслідок проведених робіт. Предметом трудових договорів є сам процес трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки, тощо)».

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Враховуючи, що відносини за договором підряду не є трудовими, а між сторонами було укладено цивільно-правовий договір, суд керується не трудовим законодавством, а виключно цивільним.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, позивачем умови договору підряду виконані в повному обсязі, про що свідчить акт приймання робіт, а ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» не виплачена винагорода за виконану роботу, що підтверджується довідкою ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» від 24.11.2020 за №Б-02/643.

У відповідності до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, суд прийняв заяву відповідача про визнання позову, встановив, що визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положення статті 141 ЦПК України у відповідності до якої судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, ст.ст.3-5, 11-13, 76- 82, 89, 141-142, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 30 026 (тридцять тисяч двадцять шість) гривень 50 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 гривень.

Зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова (код ЄДРПОУ 37999654, що розташоване за адресою: 61166, м.Харків, вул.Бакуліна, буд. 18 Харківська область) повернути позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 50% судового збору в сумі 454,00 коп., сплаченого за квитанцією №78189 від 19.02.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Державне підприємство «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», ЄДРПОУ 31632138, м.Харків, пр. Науки, буд.9.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк