Ухвала суду № 97629220, 10.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3758/21

№ 1-кп/183/1129/21

10 червня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Жовнерчука Д.Л.,

захисника Мисика О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12021041350000137 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тернувате П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, мотивоване тим, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який враховувався слідчим суддею при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не зменшився та продовжує існувати.

Захисник Мисик О.І. просив суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження його підзахисному ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання. Вважав за можливе змінити запобіжний захід ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника, вважав за необхідне змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, з обвинувального акту вбачається, що 12.03.2020 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_1 направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12020040350000227 від 08.02.2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України (рішення не прийнято).

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (оскільки останній обвинувачується у вчиненні ще ряду кримінальних правопорушень).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 не одружений, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, ніде не працює, тому офіційні джерела доходів у нього відсутні; обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, віднесених законом до категорії тяжких злочинів, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннях, в яких він обвинувачується. Крім того, наявності у ОСОБА_1 захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано, а обставини кримінального правопорушення, описані в обвинувальному акті, свідчить про те, щобудь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставин, які би свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Захисником Мисиком О.І. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є безумовною підставою для відхилення позиції захисту щодо можливої зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Посилання обвинуваченого на наявність на його утриманні літньої матері, яка тяжко хворіє, та трьох неповнолітніх братів і сестер, не підтверджені жодним доказом. Такі відомості у суду відсутні.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 314, 331, 371, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 08 серпня 2021 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт ОСОБА_1 – відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 14 червня 2021 року о 12 годині 50 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Суддя О.І. Гузоватий