Рішення № 97624601, 14.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Справа №480/2229/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Павлічек В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2229/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно;

- стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 (місцезнаходження: Провулок Громадянський, 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 18769,35 грн.;

- стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 (місцезнаходження: Провулок Громадянський, 1, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 01.12.2020 по 19.03.2021 у сумі 59410,80 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що станом на день звільнення позивача з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953), установою не виплачено позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно. Позивач звернувся з рапортом до відповідача про виплату компенсації вартості речового майна, проте виплата грошової компенсації за не отримане речове майно до цього часу не проведена. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права. Разом з тим, оскільки відповідач не виплатив належні позивачу кошти в день його виключення із списків особового складу, на думку позивача, він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що Сумський прикордонний загін в жодному випадку не відмовляв ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації вартості недоотримаиого речового майна, і підтверджує, що громадянин ОСОБА_1 знаходиться в черзі на отримання вказаної грошової компенсації, яка буде сплачена найближчим часом (приблизно до кінця квітня цього року). Крім того зазначив, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у ЗС України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно- правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, тобто на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України - Кодекс законів про працю України не поширюється (а.с. 23-28).

В подальшому позивачем було надано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно;

- стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 01.12.2020 по 21.04.2021 у сумі 77564.10 грн.

Заява обгрунтовується тим, що згідно довідки АТ "Державний ощадний банк України", позивачу 21.04.2021 року Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) було виплачено 18 487,81 грн. (18 769,35 грн. - 281,54 грн. (1,5% військового збору).

Оскільки Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) було виплачено позивачу грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно під час розгляду даної справи самостійно, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року провадження у даній справі закрито в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина 9953 щодо затримки повного розрахунку при звільненні та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно та стягнення з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 18769,35 грн., відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.11.2020 № 499-ОС позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 7).

Проте, при звільненні з військової служби з позивачем не було проведено в повному обсязі остаточний розрахунок, а саме не було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно.

Відповідно до платіжного дорученням від 20.04.2021 року № 789 та платіжної відомості № 45, Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) було виплачено позивачу грошову компенсацію за речове майно у розмірі 18 487,81 грн. 20.04.2021 року (а.с. 37-38). Про даний факт також зазначено позивачем у заяві про уточнення позовних вимог та довідкою АТ "Державний ощадний банк України" (а.с. 33). Проте виплата середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені, відповідачем здійснена не була.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 “Про захист заробітної плати”, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

У спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд доходить висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.01.2021 по справі № 240/11214/19.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного з розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже враховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати компенсації за невикористану відпустку на підставі ст.117 КЗпП України.

З позовної заяви суд вбачає, що позивач просить стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 01.12.2020 по 21.04.2021 у сумі 59 410,80 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, грошову компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно, позивачу було перераховано на картковий рахунок 21.04.2021 року, а отже день виплати позивачу даної компенсації (21.04.2021 року) не входять в розрахунок кількості днів за несвоєчасний розрахунок при звільнені.

Разом з тим, враховуючи, що компенсація речового майна не є основною виплатою, яка б залишила позивача без засобів існування, а є додатковою виплатою, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України. Позицію щодо правомірності застосування судом до спірних правовідносин такого принципу під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, було висловлено касаційною інстанцією в постанові Верховного суду від 24.07.2019 по справі №805/3167/18-а адміністративне провадження №К/9901/9908/19.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку суд вважає за необхідне враховувати розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, ступінь вини відповідача та інших обставин справи.

Враховуючи принцип справедливості та співмірності, та те, що компенсація речового майна не є основною виплатою, яка б залишила позивача без засобів існування, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 01.12.2020 по 20.04.2021 (включно) у розмірі - 18 487,81 грн., що відповідає сумі виплаченої грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно.

А відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині щодо стягнення з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 01.12.2020 по 20.04.2021 у сумі 18 487,81 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку – задовольнити частково.

Стягнути з Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (пров. Громадянський, 1, м. Суми, Сумська область,40030, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період із 01.12.2020 по 20.04.2021 у сумі 18 487,81 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек