Рішення № 97623257, 14.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

1

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Київ № 320/8148/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський Паламарчука Віталія Віталійовича (далі також - відповідач, Уповноважена особа Фонду), в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський Паламарчука Віталія Віталійовича щодо не включення інформації про позивачку до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування кошів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 980-033-000001759 банківського рахунку «Поточний рахунок обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 18.06.2015 на суму 21 500,00 грн.; 2) зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський Паламарчука Віталія Віталійовича внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник (позивачка) має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ Банк Михайлівський за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 980-033-000001759 банківського рахунку «Поточний рахунок обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 18.06.2015 на суму 21 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір № 980-033-000001759 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 18.06.2015 (номер рахунку № НОМЕР_1 ), що передбачав розрахунково-касове обслуговування відкритого позивачці у названому Банку рахунку за № НОМЕР_1 . Згодом, 15.04.2016 позивачка уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ») договір № 980-033-000222441 (тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти у сумі 21 500,00 грн., а ТОВ «ІРЦ» зобов`язалось повернути позивачці грошові кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених даним договором. Зазначена сума коштів була повернута Товариством 19.05.2016 на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Після описаних подій Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив у ПАТ «Банк Михайлівський» тимчасову адміністрацію, а в подальшому Правлінням Національного банку України було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський». З огляду на обставини відсутності інформації про включення позивачки до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» у діючих відділеннях ПАТ «Банк Михайлівський» та у відділеннях банків-агентів, ОСОБА_1 звернулась до Банку із заявами про отримання виписки зі свого поточному рахунку № НОМЕР_1 та щодо включення інформації про неї до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. З текстів отриманих у відповідь на такі звернення довідки про стан рахунку № НОМЕР_1 (вих. № ЗГ1(К)/0807 від 24.07.2020) та листа Уповноваженої особи Фонду Паламарчука В.В. (вих. № ЗГ1(К)/0806 від 24.07.2020), ОСОБА_1 стало відомо, що факт зарахування від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 на відкритий для неї у банку рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 21 500,00 грн. кваліфіковано як нікчемний правочин. З такою позицією позивачка категорично не згодна та вважає, що в порушення вимог Закону № 4452-VI вона не була включена до Переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та на виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, що стало наслідком порушення права останньої на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом у межах суми 21 500 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 відкрито провадження у справі № 320/8148/20 за вказаним позовом, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд), а саму справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з призначенням судового засідання.

Відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову Уповноважена особа Фонду Паламарчук В.В. мотивував тим, що кошти, які надійшли на поточний банківський рахунок позивачки від ТОВ «ІРЦ» на підставі умов договору позики, за своєю природою не є вкладом або коштами, прирівняними до вкладу у розумінні норм чинного законодавства. Відповідно до наказу Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнком Ю.П. від 01.06.2016 №42/2 транзакції з виконання платіжних документів ТОВ «ІРЦ» з перерахування коштів на рахунки більше 12 тис. фізичних осіб (в т.ч. на рахунок ОСОБА_1 ) були визнані нікчемними у відповідності до положень п. 7-9 ч. 3ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З огляду на наведені обставини в Уповноваженої особи Фонду Паламарчука В.В. наразі відсутні правові підстави для включення позивачки до Переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський».

Крім того, відповідач посилався на пропуск позивачкою встановленого строку звернення до суду із цим позовом.

З приводу наведеного доводу відповідача, суд звертає увагу на наступне. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Так, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За твердженням позивачки, про власне порушене право ОСОБА_1 дізналась лише 24.07.2020 після звернення до ПАТ «Банк Михайлівський» та отримання листів-відповідей Уповноваженої особи Фонду Паламарчука В.В. від 24.07.2020 разом з випискою по особовому рахунку.

При цьому, доказів того, що ОСОБА_1 до зазначеної вище дати була офіційно повідомлена уповноваженою особою Фонду про її не включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, жоден із учасників справи суду не подав. Відтак, суд вказує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено факту пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Третя особа (Фонд) правом на подання до суду пояснень по суті позову та/або додаткових документів не скористалась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

У свою чергу позивачка подала до канцелярії суду відповідь на відзив, де наголосила на тому, що в розумінні норм ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вона є вкладником банку.

У призначене судове засідання 24.11.2020 учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду не з`явились. Поряд з цим, від позивачки до суду надійшла заява щодо розгляду справи у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.

З огляду на наведені обставини, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.06.2015 між ОСОБА_1 і ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір № 980-033-000001759 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за умовами якого банк відкриває клієнту на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов`язується оплачувати послуги банку.

15.04.2016 між позивачкою та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір № 980-033-000222441 (тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), за умовами якого позивачка передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти у розмірі порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов`язується повернути ОСОБА_1 грошові кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Сума коштів згідно умов договору становить 21 500,00 грн.

19.05.2016 ТОВ «ІРЦ» перерахувало на рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумах 21 500 грн. (як повернення коштів згідно з договором № 980-033-000222441 від 15.04.201) та 542,75 грн. (як оплату процентів за вказаним договором) , що підтверджується випискою по вказаному рахунку станом на 19.05.2016.

Між тим, 23.05.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

13.06.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного Банку України від 12.07.2016 № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Юрію Петровичу з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01.09.2016 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з яким всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 з 05.09.2016.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду № 311 від 11.02.2020 з 12.02.2020 призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука В.В., якому делеговані всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.

Як вбачається з матеріалів справи, на заяви позивачки від 16.07.2020, ПАТ «Банк Михайлівський» видано останній довідку про стан рахунку № ЗГ1 (К)/0807 від 24.07.2020, згідно якої станом на 19.05.2016 на рахунку позивачки обліковувався залишок коштів в сумі 21 500 грн.

Одночасно, у вказаній довідці зазначено, що зарахування 19.05.2016 коштів на рахунок останньої з рахунків ТОВ «ІРЦ» є нікчемним в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 7 - 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду (далі - Фонд) гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 4452-VI).

Частиною першою ст. 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 1 ст 36 Закону № 4452-VI, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Статтею 37 Закону № 4452-VI визначено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами.

Аналіз викладеного свідчить про право Уповноваженої особи щодо перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами ч.ч. 1 - 3 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно із ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до п.п. 3 - 5 розд. ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі по тексту - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Відповідно до п. 5 розд. ІІ Положення (на час вирішення спору), протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Як передбачено у п.п. 2, 3 розд. IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр / Реєстр переказів» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Між тим, як вбачається зі змісту наявних у справі матеріалів, Уповноважена особа Фонду фактично визнала нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший (в т.ч. щодо перерахування коштів з рахунку ТОВ «ІРЦ» на рахунок ОСОБА_1 ). На дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації (тобто, 23.05.2016) кошти, які позивачка раніше передала відповідно до укладеного договору № 980-033-000222441 від 15.04.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», були повернуті їй цим Товариством та обліковувалися як її власні на поточному рахунку позивачки № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський».

При цьому, умовами укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «ІРЦ» договору №980-039-000222441 від 15.04.2016 була передбачена можливість дострокового повернення позичальником коштів фізичній особі (позикодавцю), як власнику таких коштів (ст. 3 Договору). Таким чином, дії щодо перерахування ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 суми коштів 21 500 грн. на поточний рахунок ОСОБА_4 повністю відповідало умовам договору №980-039-000222441 від 15.04.2016.

У тексті свого позову позивачка стверджує, що обліковані станом на 23.05.2016 на її поточному рахунку кошти у сумі 21 500 грн. у розумінні норми ст. 2 Закону № 4452-VI є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені ст. 26 цього Закону.

Стосовно цього суд зазначає що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Таким чином, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону №4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.

У свою чергу за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 1 та 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 статті 1067 Цивільного кодексу України).

Також, у силу положень ч. 1 та 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004. Зокрема, за змістом п. 1.4 гл. 1 зазначеної Інструкції терміни «розрахунковий документ» розуміється як документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Під час розгляду даної справи Уповноваженою особою Фонду Паламарчуком В.В. не було надано суду доказів, які б свідчили, що вчинені позивачкою правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивачки або посадових осіб ПАТ «Банк Михайлівський» з приводу укладення договорів банківського рахунку, здійснення окремих транзакцій.

Відповідач також не надав жодних доказів на підтвердження факту того, що дії посадових осіб ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» щодо перерахунку 19.05.2016 коштів на рахунок позивачки суперечить закону. Крім того, відповідачем не доведено, що укладення договорів за участю ОСОБА_4 та перерахування коштів на її поточний рахунок № НОМЕР_1 , містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті Цивільного кодексу України визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, Уповноваженою особою Фонду не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 № 826/1476/15.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ.

Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.

Таким чином, Уповноваженою особою Фонду Паламарчуком В.В. не доведено наявність правових підстав для не включення позивачки до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «Банк Михайлівський» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 04.09.2020 №0.0.1824776292.1, ОСОБА_1 під час звернення до суду із цим адміністративним позовом сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн. У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивачки відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судових витрат по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича щодо не включення інформації про рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 980-033-000001759 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 18.06.2015 року на суму 21 500 (двадцять одна тисяча п`ятсот) грн.

3. Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення до такого Переліку рахунків інформації про рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» відповідно до договору № 980-033-000001759 банківського рахунку «Поточний рахунок обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 18.06.2015, у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами в розмірі 21 500 (двадцять одна тисяча п`ятсот) грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.