Рішення № 97621988, 14.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Справа № 804/9151/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В. за участі: представника позивача представника відповідача 1 - представника відповідача 2 - представника прокуратури - Гончаров Д.І. не з`явився Москалець Г.В. Богомол О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків ДФС, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участі Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15.08.2016 р. № 0000024701, № 0000034701

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 15 серпня 2016 року:

- № 0000024701, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 31254564 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 20836376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10418188 грн.;

- № 0000034701, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 63850812 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 42567208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21283604 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

невідповідністю висновків акта перевірки від 22 липня 2016 року №133/28-01-14-00191023 щодо відсутності реального виконання господарських угод з контрагентом ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" дійсним обставинам, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів;

надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують поставку товару, залізничні накладні, акти приймання - передачі нафтопродуктів, сертифікати відповідності, паспорти якості, докази використання ресурсів у власній господарській діяльності;

відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої останнім у ланцюгу постання платником податків та його безпосереднім контрагентом;

вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к та вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року по справі № 641/898/17 не мають стосунку до господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ГазУкраїна-2020», вироками не встановлено, що вся діяльність ТОВ «ГазУкраїна-2020» є фіктивною, вироками не встановлено фіктивність взаємовідносин позивача з ТОВ «ГазУкраїна-2020»;

порушення податкової дисципліни ТОВ «ГазУкраїна-2020» не є підставою для відмові у праві на податковий кредит;

позивач не отримував від ТОВ «ГазУкраїна-2020» безоплатно товар; товар отримано на підставі договору, який недійсним не визнавався;

з другої половини 2013 року всі документи з боку контрагента були підписані ОСОБА_3 , що виключає можливість ОСОБА_4 прямо чи опосередковано впливати на господарську діяльність ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", з огляду на приписи статті 10 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між Сторонами);

взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року вже перевірялись відповідачем, за результатами якої було складено довідку від 24 червня 2014 року № 27/28-01-51-03/00191023, у якій були підтверджені реальність господарських взаємовідносин з даним контрагентом та правильність формування бухгалтерського та податкового обліку за даними операціями;

позивач також наголошує на тому, що необхідно надати оцінку щодо підстав призначення та строків проведення перевірки, яка проведена згідно з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к, тривалість проведення якої не повинна була перевищувати 30 діб з дня її оголошення. При цьому, в наказі про № 128 від 23 червня 2016 року вказано про проведення перевірки з 24 червня 2016 року терміном 15 робочих днів, в той же час акт перевірки був датований 22 липня 2016 року. Тобто, наведена перевірка на виконання ухвали слідчого судді проведена поза строку встановленого для її проведення.

Ухвалою суду від 26.12.2016 року відкрито провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2021 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду 02.03.2021 року справу прийнято до провадження суддею Златіним С.В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У матеріалах справи міститься заперечення відповідача на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Під час перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки позивача було здійснено аналіз податкової інформації контрагента позивача, первинних документів та встановлено, що останні мають типовий характер, неможливо встановити ланцюг постачання товару, що характеризує діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, з метою створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Отже, надані позивачем до перевірки документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, метою яких є мінімізація податкових зобов`язань ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат». Також, відповідач посилався на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09.04.2015 р. по справі № 646/3810/15-к відносно засновника та директора ТОВ «ГазУкраїна-2020» ОСОБА_4 , вирок Комінтернівського районного районного суду м. Жаркова від 16.03.2017 року по справі № 641/898/17 відносно директором ТОВ «Газу країна-2020» ОСОБА_3 та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016040000000342 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, згідно яких встановлено, що протягом 2013 року службові особи позивача здійснили безтоварні операції та перерахували на рахунки фіктивного підприємства ТОВ «ГазУкраїна-2020» грошові кошти на загальну суму 166 мл.грн.

21.02.2017 року до участі у справі вступила Дніпропетровська обласна прокуратура.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надало суду відзив на позовну заяву, у який є аналогічним за змістом відзиву на позовну заяву Офісу великих платників податків ДФС.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року здійснено заміну Прокуратури Дніпропетровської області на його правонаступника Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Ухвалою суду від 07.06.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Дніпропетровська обласна прокуратура у судовому засіданні заперечувала проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") зареєстровано 28 жовтня 1996 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДФС; є платником податку на додану вартість.

У період з 24 червня 2016 року по 15 липня 2016 року на підставі наказу № 128 від 23 червня 2016 року, згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року у справі № 201/8298/16-к, Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ "Газукраїна-2020" за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 133/28-01-14-00191023 від 22 липня 2016 року.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 1, статті 3, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2016 року на загальну суму 42657208 грн., у тому числі: за 2013 рік 24912536 грн., 2014 рік 17654672 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової звітності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25 листопада 2011 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 20836374,53 грн., у тому числі квітень 2013 року в сумі 3126519,68 грн., за травень 2013 року в сумі 2789511,31 грн., за червень 2013 року в сумі 1283451,92 грн., липень 2013 року в сумі 1044025,64 грн., листопад 2013 року в сумі 1178466,95 грн., за грудень 2013 року в сумі 1262674,76 грн., за січень 2014 року в сумі 7492413,77 грн., лютий 2014 року в сумі 2659310,50 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані наступним: взаємовідносини ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" із контрагентом-постачальником ТОВ "ГазУкраїна-2020", які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування не є реальними, договір поставки № 162/13/559 від 09 квітня 2013 року на постачання палива дизельного укладений між ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", як постачальником, в особі директора ОСОБА_4 , податкові накладні, які виписані у 2013 році також підписані ОСОБА_4 , якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, що підтверджується вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року у справі № 646/3810/15-к, провадження № 1-кп/646/325/2015 (набрав законної сили 15 вересня 2015 року), складені по операціям, які не є реальними. При цьому, зазначеним вироком встановлена обставина придбання у листопаді 2011 року (перереєстрації) на ім`я ОСОБА_4 ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" з метою вчинення дій, пов`язаних із фіктивним підприємництвом та іншої незаконної діяльності. За вказаних обставин податковий орган у акті перевірки прийшов до висновку про нереальність господарських операцій ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" із контрагентом-постачальником ТОВ "ГазУкраїна-2020"

На підставі вказаного акта 15 серпня 2016 року контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення - рішення :

- № 0000024701 про збільшення ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальному розмірі 31 254 564 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 20 836 376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10 418 188 грн.;

- № 0000034701 про збільшення ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у загальному розмірі 63850812 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 42567208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21283604 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" було подано до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби скаргу, за розглядом якої останнім прийнято рішення про результати розгляду скарги від 27 жовтня 2016 року № 6503/10/28-10-10-4-33, яким залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

За змістом статті 198 Податкового кодексу України право платника податків на включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та включив витрати до складу оподатковуваного доходу, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного суду України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є правомірність формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, розрахунки по господарських операціях з контрагентом-постачальником товарів (робіт та послуг) з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його спірним контрагентом укладено договір на постачання дизельного палива від 09.04.2013 року № 162/13/559, копія якого міститься у матеріалах справи.

На підтвердження господарських операцій позивачем надано наступні первинні документи: специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, залізничні накладні, відомості вагонів до залізних накладних, прибуткові ордери, картки складського обліку матеріалів, акти приймання нафти та нафтопродуктів за кількістю 5 НП, сертифікати відповідності, паспорти якості, докази оплати, податкові накладні, наявність складських ємностей, докази використання ресурсів у власній господарській діяльності, копії яких містяться у матеріалах справи та які відображені у акті перевірки.

Первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем на підствердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020" відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно висновку за результатами проведення судової економічної експертизи № 2601 від 16.11.2018 року, який складено Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, копія якого міститься у матеріалах справи, підтверджується документально первинними документами господарські операції позивача з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020", фактичне постачання товару від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020" до позивача підтверджується первинними документами, використання у власній господарській діяльності позивача нафтопродуктів отриманих від ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020" підтверджується документально, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020" не підтверджується.

Постановою про закриття кримінального провадження від 26.11.2018 року старшого слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Цішенко Л.М. закрито кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами, зокрема, і ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» по взаємовідносинах з придбання нафтопродуктів у ТОВ «ГазУкраїна 2020» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Також судом встановлено, що кримінальне провадження № 42016040000000342 від 11.04.2016 року, яке вказано в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к, об`єднано з матеріалами кримінального провадження № 12014160020000076 від 24.02.2014 року, яке в подальшому зупинено на підставі п.2 ч.1 ст. 280 КПК України

Таким чином, судом вставлено рух активів між ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020" та позивачем та реальність господарської операції.

За приписами підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01 вересня 2015 року) у разі, якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи), предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Відповідно до підпункту пункту 54.3 статті 54 54.3.4 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01 вересня 2015 року) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

17 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 655-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків". Вказаним Законом, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, виключено підпункт 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 та пункт 86.9 Податкового кодексу України.

У свою чергу, цим же Законом підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 36 такого змісту: "у разі, якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом № 655-VIII і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили".

Отже, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка проводилась на підставі статті 78.1.11 Податкового кодексу України, є отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), однак лише у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом № 655-VIII, тобто до 01 вересня 2015 року.

У свою чергу, запровадження податковим органом загального порядку прийняття податкових повідомлень-рішень після означеної дати (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України) зумовлює необхідність оцінки доказів у справі без врахування результатів кримінального провадження, в межах якого призначена та проведена перевірка (постанова Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 826/7428/16).

Оскільки кримінальне провадження, у якому ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к надано дозвіл на проведення перевірки позивача, розпочато 11.04.2016 року, про що вказано безпосередньо в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к, то пункт 36 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не застосовується до спірних правовідносин і відповідач мав право скласти за наслідками перевірки податкове повідомлення - рішення.

Щодо дотримання відповідачем вимог п. 78.2. ст.78 Податкового кодексу України щодо можливості призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки відносно позивача стосовно періоду та контрагента, які вже були предметом раніше проведеної перевірки контролюючим органом про що складено довідку від 24.06.2014 року № 27/28-01-51-03/00191023, то суд зазначає наступне.

У довідці від 24.06.2014 року № 27/28-01-51-03/00191023 вказаний перевірений період 01.01.2014 року по 31.03.2014 року, перевірені взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020" за вказаний період, які виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів.

За вказаних обставин період, який вказаний у акті перевірки № 133/28-01-14-00191023 від 22 липня 2016 року не відповідає перевіреному періоду в довідці від 24.06.2014 року № 27/28-01-51-03/00191023, перевірені взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020", які виникли на підставі договору поставки нафтопродуктів.

За вказаних обставин відповідачем не допущено порушення вимог п. 78.2. ст.78 Податкового кодексу України, оскільки проведено перевірку відносно позивача стосовно періоду, який вже був предметом раніше проведеної перевірки контролюючим органом.

Щодо дотримання відповідачем строку проведення перевірки позивача, то суд зазначає наступне.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к надано дозвіл на проведення перевірки позивача; строк проведення перевірки 30 діб з дня проголошення ухвали суду, тобто починаючи з 04.06.2016 року та закінчуючи 04.07.2016 року включно.

У наказі відповідача № 281 від 23.06.2016 року про призначення перевірки позивача на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к вказано дату початку перевірки з 24.06.2016 року тривалість перевірки 15 робочих днів.

У акті перевірки № 133/28-01-14-00191023 від 22 липня 2016 року вказано, що перевірка позивача проведена у період з 24.06.2016 року по 15.07.2016 року.

Таким чином, судом під час розгляду справи встановлено, що перевірка позивача закінчилась 15.07.2016 року, тобто за межами строку, який встановлено в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к.

У відповідності до вимог п. 86.1 ст. 86 ПК України строк складання акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого ПК України (з урахуванням його продовження).

За вказаних обставин період з 15.07.2016 року по 22.07.2016 року не зараховується до строку проведення перевірки, оскільки в цей період відповідач складав акт перевірки.

Суд зазначає, що у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень, суди не позбавлені можливості надати правову оцінку в частині порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Оскільки докази, надані відповідачем отримані поза строком, який визначений в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О. А. від 03 червня 2016 року по справі № 201/8298/16-к, то суд вважає їх такими, що отримані з порушенням порядку, який встановлений ПК України, а тому суд, у відповідності до вимог ч.1 ст. 74 КАС України, не бере їх до уваги.

Стосовно наявності вироку щодо посадової особи ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020".

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).

Водночас, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа №826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність усіх господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» вказано, що водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов`язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Наприклад, установлення у справі про адміністративний проступок вини бухгалтера юридичної особи у неправильному веденні бухгалтерського обліку певних активів не означає, що адміністративний суд на цій лише підставі повинен визнати вчиненим податкове правопорушення щодо правильності обчислення і сплати податку на прибуток за операціями зі спірними активами. У цьому разі суд повинен ураховувати, що предметом розгляду у справі про адміністративний проступок є правильність ведення бухгалтерського, а не податкового обліку, і самостійно аналізувати всі обставини відповідної справи щодо наявності порушень податкового законодавства.

Аналогічно наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов`язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Також судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов`язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Наприклад, не можна вважати обов`язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Оскільки у вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к прямо не вказано про те, що господарські операції позивача з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020" є нереальними, а також те, що за вказаними операціями неправомірно сформовано податковий кредит та витрати, то адміністративний суд вправі надати власну оцінку господарським відносинам позивача з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020".

Суд зазначає, що вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року у справі № 641/898/17 не вказаний у акті перевірки, оскільки його не існувало на момент складання акту перевірки.

Однак у вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року у справі № 641/898/17 прямо не вказано про те, що господарські операції позивача з ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020" є нереальними, а також те, що за вказаними операціями неправомірно сформовано податковий кредит та витрати, то адміністративний суд вправі надати власну оцінку господарським відносинам позивача з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020".

Суд зазначає, що вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року у справі № 641/898/17 та вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 року по справі № 646/3810/15-к затверджено угоди з обвинуваченими у кримінальних провадженнях.

Суд вказує на те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність усіх господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

На підставі вказаних вище первинних документів судом встановлено рух активів від ТОВ ГАЗУКРАЇНА-2020" до позивача та реальність господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача.

Позовні вимоги позивача є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996), Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр-т. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) за участі Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 15.08.2016 р. № 0000024701, № 0000034701 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 15 серпня 2016 року:

- № 0000024701, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 31254564 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 20836376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10418188 грн.;

- № 0000034701, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 63850812 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 42567208 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21283604 грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» сплачену суму судового збору у розмірі 1 426 580,64 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 червня 2021 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 14.06.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.