Рішення № 97621492, 04.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 р. Справа № 120/689/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панасюк В.В.

представника позивача: адвоката Чоловського О.М.

представника відповідача: Колівошко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької обласної прокуратури

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ), яка подана її представником - адвокатом Чоловським Олександром Миколайовичем (представник позивача, адвокат Чоловський О.М.) до Вінницької обласної прокуратури (відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Вінницької обласної прокуратури № 640к від 24.12.2020 про звільнення позивача з посади прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру";

- поновити позивача на посаді прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області або на іншій рівнозначній посаді прокурора з 29.12.2020;

- визнати недійсним запис № 8 від 29.12.2020 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 про звільнення із займаної посади прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", зробленого на підставі наказу Вінницької обласної прокуратури № 640к від 24.12.2020;

- стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2020 до моменту фактичного поновлення на посаді прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржуваним наказом № 640к від 24.12.2020 Вінницька обласна прокуратура, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", звільнила ОСОБА_1 з посади прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). Проте, як зазначає позивач, ані реорганізації, ані ліквідації прокуратури Вінницької області або скороченням кількості прокурорів органу прокуратури не відбулось. Наказ Генерального прокурора про затвердження штатного розпису прокуратури Вінницької області не видавався, як і не видавались і накази про скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, що фактично свідчить про не настання події, з якою пов`язано можливість застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Окрім того, на переконання позивача, положення Закону України "Про прокуратуру" не містять конкретних механізмів правового регулювання відносин, що пов`язані із питаннями щодо звільнення посадових/службових осіб в органах прокуратури у зв`язку з скороченням посад та ліквідацією органів прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Позивач зазначає, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених саме КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника, які в даному випадку дотримані не були.

За таких обставин позивач переконує суд, що винесення відповідачем оскаржуваного наказу відбувалася поза межами правового поля, що призвело до порушення її трудових прав, за захистом яких вона звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою від 19.02.2021 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідач – Вінницька обласна прокуратура у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зокрема, зазначає, що згідно з пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX атестація прокурорів включає таку складову (етап), як іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки, з метою виявлення рівня знать та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. За результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки позивачем набрано 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв`язку з чим кадровою комісією № 1 на підставі п.п. 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону від 19.09.2019 №113-ІХ, п. 6 розділу І, п. 5 розділу ІІ Порядку № 221, прийнято рішення № 1 від 23.11.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації. Як зазначає відповідач, вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування, в якій позивачем власноручно проставлено підпис. При цьому, у примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких зауважень щодо процедури чи несправності техніки, порядку проходження указаного етапу атестації. Додатково відповідач зауважує, що у відповідності до пп. 2 п. 19 Розділу ІІ Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для його звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Отже, за наведених вище обставин та на підставі рішення першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 1 від 23.11.2020 про неуспішне проходження атестації, позивача і було звільнено з посади прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо доводів позивача про те, що її звільнення проведено в порушення вимог трудового законодавства, представник відповідача посилається на частину п`яту статті 40 Кодексу законів про працю України, згідно якої особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пункту 1 частини 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини 2 статті 40, статей 42, 42-1, частини 1-3 статті 49-2, статті 74, частини 3 статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Тобто, відповідач переконує суд, що згідно з частиною 5 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" на звільнення прокурорів з посади з підстав, передбачених пунктом 9 частини 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, переважного права на залишення на роботі, переважного права на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та період відрядження. Підсумовуючи викладене відповідач зазначає, що норми Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу законів про працю України, а тому підлягають переважному врахуванню. Також відповідач наголошує, що юридичним фактом, що зумовив звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", є рішення кадрової комісії про неуспішне про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури, у зв`язку з чим вважає доводи позивача щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізації прокуратури Вінницької області такими, що не можуть заслуговувати на увагу. З огляду на викладене, представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 21.05.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2021.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В той же час представник відповідачів проти позову заперечила із підстав, викладених письмово у поданому суду відзиві на позовну заяву. Просила в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач - ОСОБА_1 з 07.02.2011 по 29.12.2020 працювала в органах прокуратури України на різних посадах, остання з яких з 15.12.2015 – прокурор Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

08.10.2019 ОСОБА_1 подано заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. У цій заяві позивачем, окрім іншого зазначено, що вона підтверджує, усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбачених Порядком № 221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, її буде звільнено з посади прокурора.

26.10.2020 позивачем складено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань, умінь у застосуванні закону, відповідності здійснень повноважень прокурора, за результатами якого ОСОБА_1 набрала 67 балів із мінімально необхідних 70 балів.

Рішенням першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 1 від 23.11.2020 ОСОБА_1 визнано такою, що неуспішно пройшла атестацію, та зазначено, що вона набрала 67 балів, що є нижче прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому припиняє участь в наступних етапах атестації.

Наказом Вінницької обласної прокуратури № 640к від 24.12.2020, на підставі згаданого вище рішення першої кадрової комісії обласних прокуратур, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року.

Вважаючи своє звільнення безпідставним та відповідний наказ Вінницької обласної прокуратури від 24.12.2020 № 640к незаконним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи суд першочергово враховує положення частини другої статті 9 КАС України, згідно якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Предметом даного спору не являються будь-які рішення, дії чи бездіяльності першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокурату, а тому оцінку правомірності таким рішенням діям чи бездіяльності в межах цієї справи суд не надає.

Судовому дослідженню в даній справі підлягає виключно оскаржуваний наказ відповідача та підстави для його прийняття.

Отже, розглядаючи дану справу суд виходить із наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон № 1697-VII).

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини третьої цієї статті Закону № 1697-VII, прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

25.09.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19.09.2019 (далі - Закон № 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

На виконання викладених вимог Закону, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 затверджено «Порядок проходження прокурорами атестації» (далі - Порядок № 221).

В розумінні п. 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку № 221, атестація включає в себе три етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора (п. 7 розділу І Порядку № 221).

Згідно із пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Як зазначено у пункті 9 розділу І Порядку № 221, атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Положеннями розділу ІІ Порядку № 221 передбачено, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

В свою чергу, згідно пп. 2 п. 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Із аналізу процитованих норм вбачається, що якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав менше 70 балів, він не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації, що є підставою для звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Як з`ясовано судом, 26 жовтня 2020 року був проведений іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявленні знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому брала участь позивач ОСОБА_1 . За наслідками проведеного тестування ОСОБА_1 набрала 67 балів.

Вказані результати зафіксовані у відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якій ОСОБА_1 власноручно поставлено підпис. У примітках до цієї відомості відсутні дані про надходження будь-яких її зауважень щодо процедури атестації чи несправності техніки, порядку проходження указаного етапу атестації, тощо.

26 жовтня 2020 року відбулось засідання першої кадрової комісії, на якому ухвалено рішення (протокол № 7) та було сформовано списки прокурорів, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки у зв`язку з набранням меншої кількості балів ніж прохідний (70 балів), в переліку яких під № 2 значиться ОСОБА_1 з набраною кількістю балів – 67.

У зв`язку із цим першою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) на підставі пунктів 13, 17 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX, пунктами 6, 8 розділу І, пунктами 4, 5 розділу ІІ Порядку № 221, 23 листопада 2020 року прийнято рішення № 1 про неуспішне проходження прокурором Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_1 атестації, законність якого наразі ніким не оспорюється.

В даному випадку суд не може погодитись з доводами позивача про те, що проходження нею атестації в порядку, передбаченому Законом N 113-IX та Порядком № 221, та наступне її звільнення з органів прокуратури суперечить положенням трудового законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.

Отже, положення КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення прокурора з посади у спірних правовідносинах. Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові у справі № 804/211/16 від 08.10.2019.

Крім того, законодавцем були внесені відповідні зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема в статті 32, 40 цього Кодексу, якими передбачено, що переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус. Частиною 5 статті 40 КЗпП України передбачено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42--1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

При цьому частиною 5 статті 51 Закону № 1697-VII визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Таким чином норми Закону № 1697-VII, як і норми Закону № 113-ІХ, які визначають статус прокурорів, умови і підстави їх звільнення з посад, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України, а тому підлягають пріоритетному застосуванню.

Також суд акцентує увагу на пункті 6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, якими передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

Отже, позивач, подавши заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію від 08.10.2019 вважалася такою, що ознайомлена з умовами та процедурами проведення атестації, погодилася на їх застосування, відтак, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, усвідомлювала юридичні наслідки непроходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом № 113-IX.

В іншому випадку, позивач мала повне право відмовитись від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації. Законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, чітко визначив, які саме дії має вчинити особа з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та чітко окреслив умову продовження служби - за наслідками успішного проходження атестації.

Відповідно, набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час першого етапу тестування 67 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є підставою згідно п. 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону N 113-IX та п. 4, 5 розділу ІІ Порядку № 221 для її не допуску до наступних етапів атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Як наслідок, наявність чинного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, зумовило безальтернативне прийняття відповідачем у відповідності до п.п. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ наступного наказу про звільнення позивача з займаної посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII.

Так, суд враховує, що в основу своїх обґрунтувань, викладених у позовній заяві та й в наданих усних пояснень представника позивача в судовому засіданні відносно незаконності оскаржуваного наказу Вінницької обласної прокуратури № 640к від 24.12.2020, покладено те, що звільнення позивача із займаної посади на підставі положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII здійснено відповідачем протиправно у зв`язку з ненастанням події (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури), з якою пов`язана можливість застосування відповідної правової норми.

Проте, зазначені доводи позивача суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації. В той же час на юридичних осіб публічного права, до яких відносяться органи прокуратури, положення цього Кодексу поширюються, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

За змістом пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.

Статтею 4 Закону № 1697-VII передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому за змістом частини третьої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Із вищевикладеного слід дійти висновку, що порядок та підстави звільнення прокурора можуть бути передбачені не лише Законом № 1697-VII, а й іншими законами, зокрема й Законом № 113-IX, основна мета прийняття якого якраз і полягала у створенні передумов для побудови системи прокуратури, в тому числі і через процедуру запровадження атестації прокурорів. Тобто, норми Закону № 1697-VII слід застосовувати у системному взаємозв`язку з нормами Закону № 113-IX в частині визначення підстав для звільнення прокурорів.

Як уже наголошувалось судом вище, підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Отже, саме за наявності відповідного рішення першої кадрової комісії № 1 від 23.11.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, керівником Вінницької обласної прокуратури виходячи із вищезазначеної норми Закону № 113-IX прийнято наказ № 640к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади прокурора Жмеринської місцевої прокуратури Вінницької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону 1697-VII з 29.12.2020.

З урахуванням того, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону 1697-VII прямо передбачене підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та пов`язано, зокрема, з наявністю рішення першої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що фактично не мали місце ані ліквідація, ані реорганізація органів прокуратури.

Більше того, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури Законом № 113-IX не передбачено, оскільки в даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі вищезазначеної норми є не завершенням процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, а виключно настання події зумовленою наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .

До слова, передбачені законодавчі зміни щодо реформування органів прокуратури, які були передбачені Законом № 113-IX, призвели до фактичного скорочення кількості прокурорів органів прокуратури, кількісний склад яких згідно статті 14 Закону 1697-VII має становити не більше 10000 осіб. А приведення у відповідності до вимог вказаної законодавчої норми чисельності прокурорів здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-IX.

Отже, відповідні положення діючого законодавства запровадили цілком зрозумілий та логічно послідовний механізм за яких відбувається кадрове перезавантаження органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів та визначення підстав для їх звільнення, у разі неуспішного проходження такої атестації.

Фактично усі мотиви заявленого позову ґрунтуються на незгоді позивача із положеннями Закону N 113-IX, які, на її думку, порушують в тому числі і права та гарантії, що визначені КЗпП України та Конституцією України.

Разом із тим, суд звертає увагу на ту обставину, що положення Закону N 113-IX на день ухвалення рішення у вказаній справі є чинними та не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, підлягають безумовному застосуванню та виконанню.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд доходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону 1697-VII у зв`язку з наявністю рішення першої кадрової комісії від 23.11.2020 № 1 про неуспішне проходження атестації прокурором, відбулось в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючими положеннями Закону N 113-IX. Аналогічна правова позиція з цього приводу була підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.09.2020 у справі № 120/4051/19-а.

Водночас суд зважає на те, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України безперечно є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності).

Проте, таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.

Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року N 1-в/2016.

Законодавець ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

Таким чином, на переконання суду, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 знаходилася у стані повної правової визначеності, коли маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не могла не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження одного з етапів атестації, якими є звільнення з займаної посади та органів прокуратури.

За наведених вище обставин суд вважає, що правових підстав для скасування наказу Вінницької обласної прокуратури № 640к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 не має.

Як наслідок цього, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора, стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання недійсним запису в трудовій книжці, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на наведене суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін спору. Інші ж аргументи, які викладені ними у своїх заявах по суті справи, жодним чином не відображаються на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинули на результат розгляду даної справи.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Оскільки ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за подання даного позову, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 78, 90, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення згідно ч. 3 ст. 243 КАС України складено судом 14.06.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Вінницька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909, місцезнаходження: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович