Рішення № 97621491, 14.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 червня 2021 р. Справа № 120/2394/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (вул. Хмельницьке шосе, б. 92, м. Вінниця, 21029)

Вінницької міської медико-соціальної експертної комісії № 2 (вул. Замостянська, б. 49, м. Вінниця, 21001)

про: скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - відповідач 1), Вінницької міської медико-соціальної експертної комісії № 2 (далі - відповідач 2) про скасування рішення від 21.09.2020 року про відмову у продовженні позивачеві групи інвалідності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в 2019 році їй встановлено ІІІ групу інвалідності. Проте після чергового огляду рішенням відповідача від 21.09.2020 року група інвалідності позивачеві не пролонгована, оскільки наявна патологія, ступінь функціональних порушень не дають підстав для продовження групи інвалідності. Вказане рішення позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, так як стан її здоров`я після видалення щитовидної залози не покращився та залишається без динаміки. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 29.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.04.2021 за вх. № 18817/21 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору № 31431319 від 19.03.2021 року.

Ухвалою від 13.04.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію рішення від 21.09.2020 року про відмову у продовженні групи інвалідності позивачеві.

Ухвалою від 14.04.2021 року виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження у назві установи відповідача.

05.05.2021 року за вх. № 24386 відповідач листом повідомив, що надати оригінал витребуваної довідки останній не має можливості, так як він був наданий позивачеві. Разом з тим, жодних доказів отримання позивачем оскаржуваного рішення відповідач не надав.

Цього ж дня за вх. № 24385 відповідачем надано лист про уповноваження ОСОБА_2 надати до суду лист за вих. № 291/03-02/02 від 05.05.2021 року.

06.05.2021 року за вх. № 24641/21 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній позов не визнає, позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. По суті спірних правовідносин вказує, що за результатами чергового огляду позивача, актом огляду відповідача № 1124 від 21.09.2020 року, група інвалідності не встановлена. Даний експертний висновок був зроблений на підставі направлення на МСЕК, консультаційних висновків спеціалістів (онколога, ендокринолога) та представлених медичних обстежень. Рішення прийнято згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 року № 1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої МОЗ України від 05.09.2021 року № 561. Додатково відповідач наголосив, що позивач у встановленому законодавством порядку та у визначений термін рішення відповідача від 21.09.2020 року до обласної МСЕК не оскаржувала.

26.05.2021 року за вх. №29620/21 позивачем подано відповідь на відзив, в якому остання позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 27.05.2021 року витребувано у відповідача спірне рішення та відповідні документи, на підставі яких таке рішення було прийнято.

09.06.2021 року відповідачем 1 , на виконання ухвали суду від 27.05.2021 року, надані до суду документи.

Ухвалою від 11.06.2021 року виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження в суб`єктному складі учасників справи.

Ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач за результатами оглядів у 2017-2019 роках була визнана інвалідом ІІІ групи.

21.09.2020 року внаслідок чергового огляду позивача, актом огляду медико-соціальною експертною комісією відповідача 2 № 1124 група інвалідності не встановлена (п. 34 «Наявна патологія не дає підстав для встановлення групи інвалідності в даний час»).

Не погоджуючись з цим, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, ЗУ "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 року № 1317, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561.

Згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

П. 3 Положення про медико-соціальну експертизу визначає, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

П. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачає, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Відповідно до п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

П. 1.10. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561 встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача із рішеннями відповідача щодо невизнання її інвалідом ІІІ групи (продовження групи інвалідності).

Верховний Суд у постановах від 25.09.2018 року у справі № 804/800/16 та від 26.09.2018 року у справі № 817/820/16, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів у цих справах із висновками МСЕК щодо встановлення таким ІІІ групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Отже, суд вправі перевірити законність рішення/висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення/висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 року № 1317.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем 2 були враховані та досліджені документи, прийняті після проведення необхідних досліджень позивача лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії.

У той же час, у позовній заяві позивач не зазначає про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення відповідача 2, лише виявляє незгоду із процедурою обстеження, вказуючи, що вона була необ`єктивною.

Проте суд у цьому контексті звертає увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оскаржується рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 року № 1317, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року № 561 та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, Вінницької міської медико-соціальної експертної комісії № 2 про скасування рішення від 21.09.2020 року про відмову у продовженні позивачеві групи інвалідності відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1 - Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи (вул. Хмельницьке шосе, б. 92, м. Вінниця, 21029)

Відповідач 2 - Вінницька міська медико-соціальна експертна комісія № 2 (вул. Замостянська, б. 49, м. Вінниця, 21001)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.06.2021 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна