Рішення № 97619951, 03.06.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2021 р. Cправа № 902/162/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

За участю представників:

позивача Кушнір С.В., довіреність №29/А від 01.02.2021 (в режимі ВКЗ);

відповідача Пинзар І.В., ордер АВ №1013901 від 13.05.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (бульвар Шевченка, буд. 266, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" (вул. Леніна (Соборна), буд.25, с. Зозів, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22525)

про стягнення 215748,91 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" про стягнення 215748,91 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки насіння в кредит 2017-2018 №070-НО від 21.12.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" 215748,91 грн заборгованості, з яких: 46856,24 грн - пені; 107652,12 грн - 20% штрафу; 39072,17 грн - 30% річних та 22168,38 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою від 23.02.2021 відкрито провадження у справі №902/162/21 за правилами загального позовного провадження підготовче засідання у справі призначено на 17 березня 2021 року.

24.02.2021 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшла заява представника позивача б/н від 24.02.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 25.02.2021 суд постановив задовольнити заяву представника ТОВ "Седна-Агро" Кушніра С.В. б/н від 24.02.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою від 17.03.2021 відкладено підготовче засідання на 13.04.2021, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

18.03.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судом дане клопотання задоволено.

Ухвалою від 13.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 13 травня 2021 р.

В судове засідання 13.05.2021 з`явились представники сторін, представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, зазначив, що в зв`язку з пропуском строку на подання відзиву просить врахувати усні пояснення, а саме заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що видаткова накладна №39 від 22.01.2018 відповідачем не підписана товар за специфікацією № 1 на суму 428083,20 грн відповідач не отримував.

Та заявив усне клопотання про витребування у позивача оригіналів доказів доданих до позовної заяви, особливо докази поставки за видатковою накладною №39 від 22.01.2018.

Суд задовольнив усне клопотання представника відповідача щодо витребування у позивача оригіналів документів доданих до позовної заяви та відклав розгляд справи по суті на 03.06.2021. Крім того, судом задоволено усне клопотання представника позивача про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що занесено до протоколу судового засідання від 13.05.2021 (Протокольні ухвали).

31.05.2021 до суду від позивача надійшли заяви про надання оригіналів документів для огляду судом.

На визначену дату 03.06.2021 у судове засідання з`явилися усі учасники справи, в т.ч. представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні подав до суду власний розрахунок штрафних санкцій по двом видатковим накладним, згідно яких був поставлений товар і щодо яких останній не заперечує. При цьому повністю заперечив поставку по видатковій накладній на суму 428083,20 грн, зазначивши, що накладна відповідачем не підписувалась, разом з тим рахунок на оплату виставлений позивачем відповідач повністю оплатив, заходи щодо повернення коштів за непоставлений товар відповідачем не вчинялись.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.06.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна +" (відповідач, в договорі Покупець) укладено Договір поставки насіння в кредит 2017-2018 №070-НО (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується продати та поставити у строки передбачені цим договором Покупцеві насіння рослин (далі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку. Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника згідно замовлень Покупця, за умови наявності Товару на складі Постачальника. Замовлення можуть подаватися Покупцем шляхом надіслання Постачальнику відповідних повідомлень телефонним зв`язком, електронною поштою, факсом або поштою.

Асортимент, номенклатура, кількість, ціна, строки оплати та характеристики Товару визначаються сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі Постачальника й вказуються у відповідній Специфікації/Специфікаціях та видаткових накладних, які складають невід`ємну частину цього Договору (п. 1.2. Договору).

Сторони прийшли до згоди, шо Товар Покупцю може постачатися партіями або загалом (повністю), відповідно до умов даного Договору та/або Специфікацій до нього (п. 1.5. Договору).

Ціна Товару та/або його окремої партії визначається та вказується в Специфікаціях до цього Договору та/або видаткових накладних на дату їх складення, що є його невід`ємними частинами. Сторони встановлюють та вказують Ціну Товару (та/або кожної партії Товару) у національній валюті України - гривні, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, доларах США та/або СВРО про що зазначають в Специфікаціях (п. 3.1. Договору).

Загальна сума Договору становить суму вартості замовленого і поставленого Товару за даним Договором, згідно укладених Сторонами Специфікацій та/або видаткових накладних на Товар в період дії цього Договору (п. 3.4. Договору).

Покупець зобов`язуються здійснити оплату за Товар у строки (терміни) встановлені в Специфікаціях до цього Договору. Товар оплачується Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника в національній валюті - гривні, згідно цін вказаних у Специфікаціях до договору, скоригованих у порядку визначеному пунктом 3.2 цього Договору та є грошовим зобов`язанням Покупця перед Постачальником з оплати Товару. При перерахуванні коштів на банківський рахунок Постачальника, Покупець зобов`язується вказувати в призначенні платежу, номер та дату укладення цього Договору. У разі відсутності таких реквізитів Постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення існуючих зобов`язань Покупця Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Постачальника. Всі рахунки та/або видаткові накладні, Специфікації до даного Договору, що виписані в період дії даного Договору є його невід`ємною частиною (п. 4.1. - 4.3. Договору).

У випадку порушення Покупцем строків проведення оплати, встановлених Договором та/або Специфікаціями. Постачальник з першого дня порушення таких строків набуває право вимагати від Покупця дострокової та негайної повної оплати за весь Товар отриманий Покупцем за цим Договором до настання строку оплати за Товар, а Покупець має негайно, на першу вимогу Постачальника, здійснити повну оплату за Товар. У разі порушення Покупцем термінів (строків) сплати попередньої оплати або здійснення будь-якої належної оплати в розмірах менших ніж обумовлено Договором та/або Специфікаціями чи з порушенням строків такої сплати. Постачальник за своїм вибором має право здійснити наступні дії в односторонньому порядку зупинити подальші поставки Товару на строк до усунення Покупцем вказаних в цьому пункті порушень, а саме, повного погашення існуючої заборгованості та штрафних санкцій в односторонньому порядку припинити подальші поставки Товару, відмовитись від виконання свого зобов`язання частково або в повному обсязі та розірвати договір в односторонньому порядку відповідно до п. 10 3. даного договору та вимагати у Покупця сплати заборгованості у порядку передбаченому цим договором та законодавством. При цьому Постачальник не вважається таким, що порушив строки чи умови поставки Товару (п. 4.5. - 4.6. Договору).

Поставка Товару здійснюються на умовах DАР - склад Покупця за адресою 22525, Вінницька обл., Липовенький р-н. с. Зозів. відповідно до Правил МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «ІНКОТЕРМС 2010», які застосовуються Сторонами з урахуванням особливостей, пов`язаних з внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, які випливають з умов цього Договору (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 7.3. Договору у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару, визначених в п. 4.1. Договору та Специфікаціях, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за Договором, забезпечених санкцією

У разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати Товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець додатково до пені визначеної в п. 7.3. Договору сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми заборгованості (п. 7.5. Договору).

Пунктом 7.6. Договору сторони узгодили, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Відповідно до п. 7.9. Договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором нараховуються до моменту належного та повного виконання відповідного зобов`язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором ( п.10.1. Договору).

На виконання умов Договору сторонами погоджено поставку Товару на загальну суму 558051,90 грн з ПДВ в кількості та асортименті відповідно до Специфікацій: № 1 від 21.12.2017 на суму 428083,20 грн, строк оплати Покупцем вартості отриманого Товару за даною Специфікацією визначено до 28.09.2018; № 2 від 23.03.2018 на суму 65963,88 грн строк оплати Покупцем вартості отриманого Товару за даною Специфікацій визначено 30% в сумі19789,16 грн до 23.03.2018 та 70% в сумі 46174,72 грн до 28.09.2018; № 4 від 30.04.2018 на суму 64004,82 грн, строк оплати Покупцем вартості отриманого Товару за даною Специфікацій визначено до 28.09.2018.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 6283 від 21.12.2017 на суму 428083,20 грн, №1185 від 23.03.2018 на суму 65963,88 грн та № 2439 від 30.04.2018 на суму 64004,82 грн.

Як зазначає позивач в позовній заяві факт отримання відповідачем Товару за вказаними Специфікаціями підтверджується видатковими накладними: №39 від 22.01.2018, № 2539 від 25.04.2018 та №2738 від 30.04.2018.

Разом з тим відповідачем здійснено оплату вартості отриманого за Договором Товару поза межами строку, визначеного у Специфікаціях, що підтверджується рядом відповідних платіжних доручень (а.с. 32-37). Зокрема, оплату здійснено наступним чином: 23.04.2018 - на суму 19789,16 грн; 18.12.2018 - на суму 418400,00 грн; 28.12.2018 - на суму 9683,20 грн; 11.01.2019 - на суму 46174,72 грн та на суму 13825,28; 25.02.2019 - на суму 50179,54 грн.

Порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна +" строку розрахунків за поставлений Товар слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" із даним позовом до суду про стягнення з відповідача 46856,24 грн - пені; 107652,12 грн - 20% штрафу; 39072,17 грн - 30% річних та 22168,38 грн - інфляційних втрат.

Окремо слід зазначити, що позивач звертався до відповідача про сплату заборгованості в досудовому порядку із претензійною вимогою №29/А від 15.02.2021, однак реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" на вказану вимогу матеріали справи не містять.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки насіння в кредит 2017-2018 №070-НО від 21.12.2017.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як встановлено судом на виконання умов договору між сторонами підписано Специфікації до договору в яких визначено асортимент, кількість, ціна товару та терміни його оплати.

Поставка товару по Специфікаціям № 2 та № 4 підтверджується видатковими накладними № 2539 від 25.04.2018 та №2738 від 30.04.2018, обопільно підписаними сторонами (а.с. 30), які відповідачем оплачені з порушенням термінів оплати визначених у специфікації, дана обставина визнана представником відповідача.

При цьому, відповідач заперечує факт поставки товару за Специфікацією №1, зазначаючи що видаткова накладна № 39 від 22.01.2018 відповідачем не підписана, в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували поставку товару за даною накладною.

Твердження відповідача судом оцінюються критично, оскільки в матеріалах справи наявні докази оплати відповідачем даної поставки, а саме платіжне доручення № 1 від 18 грудня 2018 на суму 418400,00 грн та платіжне доручення №9 від 28 грудня 2018 на суму 9683,20 грн., в яких в призначенні платежу зазначено рахунок №6283 від 21.12.2017 року на суму 428083,20 грн.

Крім того, позивач, в підтвердження поставки товару за оспорюваною видатковою накладною, надав суду податкову накладну №108 від 22.01.2018 на суму 428083,20 грн.; Квитанцію органу ДФС № 1 від 12.02.2018 р.; Повідомлення органу ДФС про отримання звітності від 12.02.2018 р.; Повідомлення органу ДФС про доставку документа адресату від 13.02.2018 р.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної від 22.01.2018 порядковий номер 108. Загальна сума з ПДВ 428 083,20 грн.; Податкову декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період 01.2018 р.; Розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за звітний податковий період січень 2018 р. в частині пункт 71 сторінка 2 операції з відповідачем; Квитанцію органу ДФС від 20.02.2018 р. (про доставку Документ: 10215119 Дод. 5 Розшифровки подат. зобов. та подат. кредиту в розрізі контрагентів (Д5); Квитанцію органу ДФС від 20.02.2018 р. (про доставку Документ: 10200119 Додаткова декларація з податку на додану вартість.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Проте відповідачем не подано до суду жодного доказу щодо відображення ним в податковому та бухгалтерському обліку не постачання товару за спірною видатковою накладною та доказів звернення відповідача до позивача про не поставку оплаченого товару.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу в розмірі та кількості визначених у обопільно підписаних Специфікаціях, разом з тим, відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого Товару у визначений Специфікаціями строк - до 28.09.2018.

В силу приписів ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.6. Договору сторони узгодили, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов`язання Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого Товару та здійснені позивачем нарахування 30% річних та інфляційних втрат перебувають в межах розрахунку суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 39072,17 грн - 30% річних та 22168,38 грн - інфляційних втрат.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами ч. 4 ст. 631 Цивільного Кодексу України, ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони дійшли згоди, що у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару, визначених в п. 4.1. Договору та Специфікаціях, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов`язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов`язань за Договором, забезпечених санкцією. У разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати Товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець додатково до пені визначеної в п. 7.3. Договору сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми заборгованості (пункти 7.3., 7.5. Договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за відповідні періоди прострочення, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. При цьому арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем до стягнення штрафу помилок не виявлено.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приймає рішення про зменшення розміру штрафу та пені на 50%, з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу та пені суд взяв до уваги наступні обставини, а саме проведення відповідачем повної оплати за поставлений товар до подачі позовної заяви до суду; незначний термін прострочення відповідачем заборгованості; сезонність господарської діяльності відповідача та часткове визнання відповідачем заборгованості.

Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявлених до стягнення неустойки на 50% з заявлених 46856,24 грн. - пені до 23428,12 грн. та 107652,12 грн. - штрафу до 53826,06 грн.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву та доказів в спростування позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення суми пені та штрафу.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням неустойки.

Крім того, суд зазначає, що позивачем заявлено судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24300,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання професійної правничої допомоги та представництво №4 від 12.02.2021, ордером серія ЧК № 130286 від 22.02.2021, Довіреністю №29/А від 01.02.2021, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, Актом прийому-передачі виконаних робіт №1 до договору № 4 від 12.02.2021 про надання професійної правничої допомоги з детальним описом робіт на суму 24300,00 грн, Рахунком на оплату правничих послуг № 4 від 22.02.2021 на суму 24300,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Окрім того, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат в заявленій позивачем сумі (24300,00 грн) відповідача в силу приписів ст. 129 ГПК України, оскільки позов задоволено. При цьому часткове задоволення позову у зв`язку зі зменшенням суми неустойки не впливає на розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 250, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" (вул. Леніна (Соборна), буд. 25, село Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525, код ЄДРПОУ 36522871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" (бульвар Шевченка, буд. 266, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ 33143734) 23428,12 грн - пені; 53826,06 грн - штрафу; 39072,17 грн - 30% річних; 22168,38 грн - інфляційних втрат; 3236,23 грн - витрат на сплату судового збору та 24300,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В позові в частині стягнення 23428,12 грн - пені та 53826,06 грн - штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти позивача: 33143734@mail.gov.ua , 40874135@mail.gov.ua , відповідача: ukraineplus@ukr.net .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 14 червня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (бульвар Шевченка, буд. 266, м. черкаси, )

3 - відповідачу (вул. Леніна (Соборна), буд.25, с. Зозів, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22525)