Рішення № 97619950, 09.06.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"09" червня 2021 р. Cправа № 902/1289/20

за позовом: Фермерського господарства "УКРАЇНА" (вул. Островського, 29, с. Стара Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22511)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (вул.М.Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 04050)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенка Юрія Дмитровича ( АДРЕСА_1 )

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Смичок Б.В.

Представники сторін :

позивача: не з`явився

відповідача: Бідний Є.М.

третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1289/20 за позовом Фермерського господарства "УКРАЇНА" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

26.05.2021 р. у даній справі винесено рішення.

Водночас представником відповідача 25.03.2021 р. подано заяву від 23.03.2021 року (вх. № канц. 01-34/2801/21 від 25.03.2021 р.) про відшкодування судових витрат, в якій відповідач просить стягнути з позивача наступні судові витрати: 433 992,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 18 540,14 грн. витрати, понесені у зв`язку з компенсацією відповідачем витрат адвокатів, в т.ч. сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 31.12.2020 року про забезпечення позову та за подання заяви про зустрічне забезпечення у справі в загальному розмірі 3 405,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2021 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

01.06.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 28.05.2021 року (вх.№ 01-34/4981/21) про відшкодування судових витрат, в якій відповідач просить стягнути з позивача наступні судові витрати: 433 992,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 18 540,14 грн. витрати, понесені у зв`язку з компенсацією відповідачем витрат адвокатів, в т.ч. сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 31.12.2020 року про забезпечення позову та за подання заяви про зустрічне забезпечення у справі в загальному розмірі 3 405,00 грн.

В судове засідання 09.06.2021 року з`явився представник відповідача (в режимі відеоконференції).

Позивач та третя особа правом участі в судовому засіданні не скористались.

Натомість, 09.06.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 07.06.2021 року про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

В ході судового засідання, представник відповідача підтримав заяву про відшкодування судових витрат.

Розглядаючи заяву представника відповідача про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В заяві від 23.03.2021 року (вх. № канц. 01-34/2801/21 від 25.03.2021 р.) представник відповідача просить відшкодувати відповідачу за рахунок позивача судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2020р. про забезпечення позову та за подання заяви про зустрічне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 7 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз. 4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році прожитковий мінімум з 01.01.2021 для працездатних осіб становить 2 270 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2020. про забезпечення позову, згідно квитанції №ПН768 від 25.01.2021, сплачено 2 270,00 грн. судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2020 у справі №902/1289/20 задоволено. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2020 у справі №902/1289/20 скасовано, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Фермерського господарства "Україна" про забезпечення позову від 29.12.2020.

За наведених обставин, враховуючи, що Північно-західним апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 10.03.2021 у даній справі не було вирішено питання про розподіл судових витрат пов`язаних з переглядом у апеляційному порядку скарги відповідача, суд вважає обґрунтованою заяву представника відповідача від 25.03.2021 в цій частині, а тому витрати ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 31.12.2020 у даній справі в розмірі 2270,00 грн покладаються на позивача.

Щодо витрат ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" по сплаті судового збору за подання заяви про зустрічне забезпечення, такі витрати, в силу положень ст. 129 ГПК України, залишаються за відповідачем, оскільки ухвалою від 25.02.2021 судом відмовлено ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" в задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, за змістом п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правова допомога ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" у даній справі надавалась адвокатом Бідним Євгеном Михайловичем, на підтвердження повноважень якого до матеріалів справи надано копію довіреності, виданою ТОВ "АДАМА УКРАЇНА".

Відповідно до наявного в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги, укладеного 15.01.2021 між ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Бейкер Макензі" (Адвокатське об`єднання), на замовлення Клієнта, Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу на умовах, що зазначені у Договору, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

На підставі цього Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту (п. 1.2. Договору)

Пунктом 1.3. Договору узгоджено види правової допомоги, які за зверненням Клієнта може надати Адвокатське об`єднання.

Відповідно до п. 2.1. Договору правова допомога за Договором може безпосередньо надаватися будь-яким адвокатом Адвокатського об`єднання чи іншим спеціалістом, призначеним керівництвом Адвокатського об`єднання.

За змістом п. 5.1. Договору Клієнт сплачує юридичні послуги та інші суми, визначені далі, за надану Адвокатським об`єднанням правову допомогу на підставі рахунків, виставлених Адвокатським об`єднанням. Порядок розрахунку напрацьованих Адвокатським об`єднанням юридичних гонорарів та інших сум викладений у Додатку Б, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. Адвокатське об`єднання зобов`язане включати у виставлені ним рахунки ПДВ та інші податки окремим рядком, якщо обов`язок їхньої сплати передбачений чинним законодавством України.

Цей Договір набирає чинність з дати його підписання обома Сторонами та дії до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним. (п. 7.1. Договору)

За змістом Додатку Б до Договору Клієнт зобов`язався оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги - гонорар, який визначається шляхом множення кількості годин, витрачених на роботу з його справами, на постійні та звичайні погодинні ставки Адвокатського об`єднання, якщо інше не передбачено в Листах-дорученнях.

В Листі-дорученні № 2 Адвокатське об`єднання підтвердило згоду на виконання певного ряду доручень, зокрема: представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі № 902/1289/20 (щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 18.12.2020 на товарній аграрній розписці, виданій ФГ "України" 03.03.2020) (п.1); представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 902/1289/20 щодо оскарження ухвали про забезпечення позову від 31.12.2020. (п. 4)

За погодженням Сторін, загальна вартість послуг щодо:

- представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі №902/1289/20, складає 10 000 доларів США ) без врахування ПДВ та додаткових витрат, які будуть понесені в процесі надання послуг);

- представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції у справі №902/1289/20 (щодо оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.12.2020 про забезпечення позову) складає 3 000 доларів США (без врахування ПДВ та додаткових витрат, які будуть понесені в процесі надання послуг).

За погодженими умовами оплати, сплата розміру правової допомоги та відшкодування витрат Адвокатського об`єднання здійснюється Клієнтом у гривнях у розмірі, вказаному в рахунках Адвокатського об`єднання. Відповідна гривнева сума визначається Адвокатським об`єднанням у рахунку за курсом продажу (USD/EUR) банком Райффайзен Банк Аваль його клієнтам, вказаному на веб-сторінці www.aval.ua станом на дату виставлення рахунка Адвокатського об`єднання. Якщо такий курс є нижчим від офіційного курсу Національного банку України (НБУ) для цієї валюти станом на дату виставлення рахунка, Адвокатське об`єднання має право використовувати офіційний курс НБУ при виставленні рахунка. Клієнт зобов`язаний здійснити оплату за послуги в день отримання рахунку-фактури в гривнях.

На підтвердження факту надання відповідачу професійної правничої допомоги адвокатом Бідним Є.М. під час розгляду справи, який, відповідно до наказу Адвокатського об`єднання "Бейкер Макензі" №4 від 30.08.2019, є адвокатом Адвокатського об`єднання "Бейкер Макензі", відповідачем надано копії наступних документів:

- рахунку № 9890000010 від 18.03.2021 на суму 452 532,14 грн;

- акту надання юридичних послуг від 18.03.2021 на суму 377 110,12 грн, та ПДВ - 75 422,02,00 грн, що загалом складає 452 532,14 грн;

- платіжного доручення № 1051 від 19.03.2021 на суму 452 532,14 грн.

За змістом Акту надання юридичних послуг від 18.03.2021 на суму 452 532,14 грн, останній містить найменування послуг наданих адвокатом, а саме: юридичні послуги (надання правової допомоги): представництво інтересів Клієнта у справі № 902/1289/20 (щодо позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню від 18.12.2020 на товарній аграрній розписці, виданій ФГ "Україна" 03.03.2020 року; представництво інтересів Клієнта у справі № 902/1289/20 щодо оскарження ухвали про забезпечення позову від 31.12.2020 року в апеляційному порядку (блок 1 та блок 4 Листа-доручення №2 від 15.01.2021); юридичні послуги: відшкодування фактично понесених витрат, які були понесені в процесі надання правової допомоги (сплата судових зборів, витрат на поштові відправлення, послуги таксі, послуги кур`єрської доставки, банківські комісії, послуги з отримання витягу з ЄДР щодо ТОВ "Адама Україна").

Водночас, означений Акт не містить розрахунку часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги відповідачу. При цьому суд зауважує, що відповідно до Додатку Б до Договору розмір гонорару визначається шляхом множення кількості годин, витрачених на роботу зі справами відповідача, на постійні та звичайні погодинні ставки Адвокатського об`єднання. Разом з тим, відповідних доказів, які б надавали суду можливість визначити кількість витрачених адвокатом годин та вартість однієї години роботи адвоката, матеріали справи не містять.

Дослідивши означені докази, оцінивши їх на предмет підтвердження понесення відповідачем наведених витрат, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Позивач, заперечуючи проти розміру заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правову допомогу, та звертаючись до суду з відповідним клопотанням вказує, що сума заявлених відповідачем витрат є необґрунтованою та завищеною. При цьому наголошує, що обсяг робіт який зазначено у Листі-дорученні, в блоці №1- консультування щодо стратегії та тактики представництва у суді, правових наслідків, та інші послуги є доволі розмитими та не дають можливості конкретизувати саме обсяг наданої послуги. Також зауважує на відсутності будь-яких документів, окрім акту надання юридичних послуг, виставлених рахунків, та квитанцій про оплату.

Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не співрозмірність характеру спору, ступеню її складності, наявність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги, та іншим обставинам, які мають істотне значення, незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.

Дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, зважаючи на предмет спору в даній справі, який носить немайновий характер, наявність заперечень з боку позивача стосовно заявленої суми витрат, фактично витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, в тому числі участь адвоката позивача у судових засіданнях, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає що розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з позивача, є завищеним щодо останнього, а справедливим і співрозмірним є зменшений розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм стст. 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 83 000,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення з Фермерського господарства "України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 83 000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову.

В решті заявлених відповідачем до відшкодування судових витрат суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Заяву представника відповідача від 23.03.2021 (вх. №01-34/2801/21 від 25.03.2021) про відшкодування судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "УКРАЇНА" (вул. Островського, 29, с.Стара Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22511; ідентифікаційний код 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (вул. М. Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 36138418) 83 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 2 270,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову.

3. В решті задоволенні заяви відмовити.

4. Примірник повного додаткового судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також за наступними електронними адресами: представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2., позивача: ІНФОРМАЦІЯ_3, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенка Ю.Д. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 14.06.2021р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ФГ "УКРАЇНА" (вул. Островського, 29, с. Стара Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22511)

3 - ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" (вул. М. Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 040450)

4,5 - Приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Посвятенку Ю.Д. ( АДРЕСА_1)