Постанова № 9761850, 29.04.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1101/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.;

секретаря судового засідання Закієвої А.В.;

за участю:

представника позивача Чорнея М.Г. (довіреність від 04.01.2010 № 7/09);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі до відкритого акціонерного товариства «Чернівецький домобудівний комбінат»про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позовіпозивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по виплаті і доставці пільгових пенсій у сумі 32 436,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до Пенсійного Фонду України, а саме має заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»у сумі 32 436,39 грн.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 08.04.2010 року подав суду заперечення виходячи з наступного.

Вважає, що збір на обовязкове державне пенсійне страхування, як обєкт оподаткування не є обовязковим платежем. Крім того позивач повинен був переглянути призначення пенсійного забезпечення пенсіонеру, який працював та досягнув необхідного пільгового стажу до 01.01.1992 року, а саме ОСОБА_1. Також зазначив, що позивач не має права на звернення до суду про стягнення вказаних виплат, оскільки особи яким виплачуються пенсії проживають в інших районах.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, представника всудове засідання повторно не направив, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Продержавну реєстрацію юридичнихосіб та фізичних осіб - підприємців" відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою внесеною до відповідного реєстру.

Таким чином відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе та доцільне розглянути справу без представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом досліджені письмові докази надані позивачем.

Перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»та ст. 15 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відповідач перебуває на обліку в позивача і є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

На час розгляду справи в суді відповідач має заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в сумі 32 436,39 грн.

Приведене підтверджується дослідженими доказами.

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9.07.2003 року №1058-ІV.

В статі 1 вказаного Закону визначено що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 р., збережено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, відшкодуванню у розмірі 100 відсотків, відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за N 64/8663.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно до стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Виходячи з пояснень представника позивача, досліджених доказів, встановлених на підставі них фактів та положень закону, суд вважає, за доведені ті обставини на які посилається позивач, а тому позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Заперечення позивача про те, що збір на обовязкове державне пенсійне страхування, як обєкт оподаткування не є обовязковим платежем, необхідність перегляду призначення пенсійного забезпечення окремими пенсіонерам і те що позивач не має права на звернення до суду про стягнення вказаних виплат, оскільки особи яким виплачуються пенсії проживають в інших районах, суд вважає безпідставними оскільки вони не базуються на вимогах закону.

Відповідач відповідно до вимог ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до суду належних та достатніх доказів в обґрунтування заперечень.

Оскільки позов задоволено на користь позивача, який звільнений від сплати державного мита, з врахуванням положень ч. 4 ст. 94 КАС України суд не стягує судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 112, 136, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Чернівецький домобудівний комбінат»(вул. Миколаївська, 36 Б, м. Чернівці, 58009, код ЄДРПОУ 05453367, р\р 260042289 в АППБ «Аваль»МФО 256464, р/р 26002004551001 в ЧФ АТ «Укрінбанк»МФО 356204, р/р 260040171682 в АТ «Укрексімбанк»МФО 356271, р/р 26002160250101 в АТ «Сведбанк Інвест», МФО 320650, р/р 2600301000498 в ЧФ «Кредобанк») на користь управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці (вул. Головна, 245, м. Чернівці, 58018, р/р 256093013757 в ЧОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», ідентифікаційний код 21430549) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. «б», «з»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»в сумі в сумі 32 436,39 грн. (тридцять дві тисячі чотириста тридцять шість гривень тридцять девять копійок).

3.Копію постанови направити відповідачу.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі 5 травня 2010 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк