Рішення № 97609044, 19.05.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7825/20

Провадження № 2/359/963/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в м. Бориспіль Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

05 жовтня 2020 року позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , яким просить суд стягнути на свою користь з відповідача за договором про надання та використання платіжної картки № 101151586 заборгованістьв розмірі 49638 грн. 60 коп., яка складається з : заборгованості за договором - 46073 грн. 57 коп., 3% річних в розмірі 3565 грн. 03 коп., а також стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Вимоги обгрунтовано тим, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» (далі по тексту - банк або банк Форвард) та ОСОБА_1 укладено договір про надання та використання платіжної картки № 101151586 наступним чином.

31 жовтня 2012 року відповідач звернувся до банку із підписаною ним заявою № 101151586, яка в п. 1 містила пропозицію (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Банк пропозицію (оферту), викладену в заяві відповідача, акцептував (прийняв) 31 жовтня 2012 року шляхом здійснення, які дій відповідно п. 2.1заяви вважаються акцептом оферти клієнта, а саме - відкрив поточний рахунок за № НОМЕР_1 та випустив на ім`я відповідача платіжну карту.

Відтак, на підставі ч. 2 ст. 642 ЦК України, наслідком акцепту (прийняття) банком оферти (пропозиції) став факт укладення Договору про карту.

Відповідно п. 1 підписаної відповідачем заяви, договір про картку укладений на умовах, викладених в цій заяві, тарифах по карткам банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку. Відповідно п. 3 Заяви, клієнт розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід`ємною частиною Договору про картку є Умови по карткам (діючі Тарифи по карткам Клієнт отримує у день отримання Картки, а також діючі Тарифи та Умови по карткам, розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет, з якими клієнт може у будь-який час ознайомитись (п. 2.12-2.20 Умов по Карткам).

Пунктом 4.1. Умов по карткам, які є невід`ємною частиною Договору про картку заборгованість Клієнта перед Банком зазначено, що заборгованість за цим договором виникає в результаті: надання Банком Клієнту кредиту; нарахування Банком процентів, що належать до сплати Клієнтом за користування кредитом; нарахування Банком плат і комісійних винагород, що належать до сплати Клієнтом; виникнення інших грошових зобов`язань Клієнта перед Банком, визначених Договором про картку (у тому числі Тарифами та/або Умовами по карткам).

Згідно п. 7.10 Умов, відповідач зобов`язався у випадку отримання кредитів в рамках Договору про картку погасити такий кредит відповідно до Умов по карткам, а також сплатити Банку відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені діючими в Банку Тарифами. На підставі п. 8.9. Умов по карткам банк має право стягувати з Клієнта проценти за користування Кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі (в тому числі штрафи/пені), передбачені Договором про картку (у тому числі Умовами по карткам та/або Тарифами). Внаслідок здійснення Банком, у відповідності до ст. 1069 ЦК України, кредитування рахунку у відповідача виникла заборгованість перед банком.

За приписами п. 8.16 Умов по карткам банк має право на власний розсуд визначити момент витребування Кредиту та у будь-який момент часу вимагати від Клієнта погашення заборгованості в повному обсязі шляхом формування й направлення Клієнту Заключного Рахунку-виписки - документу, що містить вимогу Банку до Клієнта про повне погашення Клієнтом всієї заборгованості за Договором про картку (п. 1.15 Умов по карткам). Сума, вказана в Заключному Рахунку-виписці, є повною сумою заборгованості на дату його виставлення Клієнту (п. 4.19. Умов по карткам). Погашення Заборгованості на підставі виставленого Банком Клієнту Заключного Рахунку-виписки проводиться шляхом розміщення Клієнтом на Рахунку грошових коштів в обсязі, достатньому для погашення Заборгованості (п. 4.21. Умов по карткам).

26 січня 2018 року, а потім повторно 05 лютого 2020 року банк направив відповідачу, який ОСОБА_1 отримав 08 лютого 2020 року, заключний рахунок-виписку із вимогою погасити заборгованість за договором про картку в розмірі 46073 грн. 57 коп.

Відповідно п. 4.18. Умов по карткам, погашення заборгованості повинне бути здійснене Клієнтом у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення Заключного Рахунку-виписки (тобто формування і направлення Клієнту), проте в порушення цих умов Договору про картку відповідачем кредитна заборгованість перед банком не погашена.

Станом на 28 вересня 2020 року відповідач має заборгованість перед банком в розмірі 49638 грн. 60 коп., яка складається з : заборгованості за договором - 46073 грн. 57 коп., 3% річних - 3565 грн. 03 коп.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом і повідомленням сторін, призначено судове засідання, роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

08 грудня 2020 року від ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , до суду надійшов відзив на позов, яким відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Вважає, що банком пропущено строки звернення до суду з даним позовом, а тому слід застосувати наслідки, передбачені ст. 252-261 ЦК України. Також ОСОБА_1 звернув увагу суду на неналежні докази, подані стороною позивача, в обгрунтування наявності розміру заборгованості. Враховуючи переконання щодо спливу строків позовної давності, відповідач обгрунтовує наявність заборгованості лише в частині суми несплачених відсотків за період з листопад 2017 - січень 2018 років, який становить 883 грн. 35 коп.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання сторони, до суду не з`явились та уповноважених представників не направили. Натомість, позивач подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав і просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі та її розгляду за відсутності представника банку.

Від представника відповідача надійшла заява, якою розгляд справи просила здійснити у її відсутність та відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві.

У зв`язку з неявкою сторін, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши подані сторонами заяви та матеріали справи з наявними в ній доказами прийшов переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до банку із підписаною ним заявою № 101151586, яка в п. 1 містить пропозицію (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Банк пропозицію (оферту), викладену в заяві відповідача акцептував (прийняв) та цього ж дня уклав з відповідачем договір про надання та використання платіжної картки № 101151586, шляхом здійснення дій, які відповідно п. 2.1. заяви вважаються акцептом оферти відповідача, а саме, відкрив відповідачу поточний рахунок та випустив на ім`я відповідача платіжну картку з поточним рахунком № НОМЕР_1 (а.с 4-5).

Крім того, 23 листопада 2012 року між банком та відповідачем підписано довідку про умови кредитування та орієнтовану суму вартості споживчого кредиту в рамках продукту «Кредитна карта «»РСУ» MasterCard», згідно яких : повернення кредиту здійснюється щомісячними рівними платежами протягом всього строку кредитування, мета кредиту - споживчі потреби, строк кредитування - від 0 до 60 місяців (з можливістю автоматичної пролонгації), процентна ставка фіксована в розмірі 49%, повернення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів на рахунок (а. с. 7).

Наведене, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки визнається і не заперечується сторонами у справі.

Відповідно п. 3.1, 3.5 підписаної відповідачем заяви, договір про картку укладений на умовах, викладених в цій заяві, тарифах по карткам банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку, з якими ОСОБА_1 ознайомлений, повністю згоден, їх зміст зрозумілий, та положення яких він зобов`язався неухильно дотримуватись. З моменту укладення договору про картку клієнт зобов`язаний в порядку та терміни, обумовлені Умовами по карткам, сплачувати банку комісійну винагороду та інші платежі відповідно діючих Тарифам по кредитам, а у випадку отримання кредиту в рамках договору про картку, зобов`язався погасити такий кредит відповідно Умов по карткам, а також сплатити банку відсотки за користування таким кредитом та інші платежі.

Умови надання та обслуговування платіжних карток, а також тарифи по продукту затверджені наказами по банку від 08 жовтня 2012 року за № 723 року та від 10 червня 2012 року за № 467 (а.с. 08 -20).

Згідно п. 4.1. Умов по карткам, які є невід`ємною частиною договору про картку, заборгованість клієнта перед банком за цим договором виникає в результаті: надання банком клієнту кредиту; нарахування банком процентів, що належать до сплати клієнтом за користування кредитом; нарахування банком плат і комісійних винагород, що належать до сплати клієнтом; виникнення інших грошових зобов`язань клієнта перед банком, визначених договором про картку (у тому числі тарифами та/або умовами по карткам).

Відповідач на підставі п. 7.10 Умов по карткам зобов`язався своєчасно погашати заборгова-ність, а саме : здійснювати повернення кредиту банку (погашати основний борг і понадлімітну заборгованість), сплачувати банку проценти, нараховані за користування кредитом, комісійної винагороди, плати та інші платежі згідно з договором. У випадку встановлення банком заключного рахунку - виписки здійснити погашення заборгованості в порядку і строки, встановлені відповідними положеннями розділу 4 даних Умов, а при виставленні скороченого заключного рахунку - виписки здійснити погашення заборгованості в розмірі, визначеному таким скорегованим заключним рахунком - випискою. Забезпечити погашення понадлімітної заборгованості і сплатити комісійну винагороду згідно з Тарифами.

У пункті 8.9. умов по карткам зазначено, що банк має право стягувати з клієнта проценти за користування кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі, передбачені договором (у тому числі Умовами по карткам та/або тарифами), у будь - який момент часу вимагати від клієнта погашення заборгованості шляхом виставлення клієнту заключного рахунку - виписки.

Банк, згідно п. 8.16 вказаних Умов, має право на власний розсуд визначити момент витребування кредиту і вимагати погашення клієнтом заборгованості в повному обсязі, сформувавши й направивши клієнту заключний рахунок - виписку, у тому числі, у випадку невиконання клієнтом своїх зобов`язань, передбачених даними Умовами, а також при припиненні дії картки.

Через наявну заборгованість, яка станом на лютий 2018 року складала 45 188 грн. 92 коп., та на виконання вимог п. 8.16 Умов по карткам, відповідачу надсилався заключний рахунок - виписка, який отримано ОСОБА_1 08 лютого 2018 року (а.с. 34, 35).

Згідно п. 4.18. Умов по карткам, погашення заборгованості повинне бути здійснене Клієнтом у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення Заключного Рахунку-виписки (тобто формування і направлення Клієнту).

Проте, відповідачем у позасудовому, добровільному порядку вказана у заключному рахунку - виписці заборгованість перед банком не погашена. Доказів протилежного суду сторонами не надано.

В свою чергу, згідно виписки по особовим рахункам № НОМЕР_2 від 31 жовтня 202 року за період з 31 жовтня 2012 року по 28 вересня 2020 року та розрахунку заборгованості за вказаною угодою підтверджується факт наявності заборгованості ОСОБА_1 , станом на 31 січня 2018 року, перед банком у розмірі 46 073 грн. 57 коп. (а.с. 21-33, 118-141).

Зважаючи на вказане позивач просить суд стягнути з відповідача, крім вказаного розміру боргу, і 3% річних у розмірі 3 565 грн. 03 коп., розрахунок яких, станом на 25 червня 2020 року, здійснено наступним чином: 46073,57 х 3% х 944 / 366 = 3 565 грн. 03 коп. (46 073 грн. 57 коп. - сума заборгованості від якої розраховуються три проценти річних; період розрахунку - з 27 лютого 2018 року (перший день після закінчення 30 - денного строку оплати Заключного рахунку-виписки) по 28 вересня 2020 року - всього 944 дні). Суд погоджується з таким розрахунком і вважає його правильним.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підсумовуючи наведене, суд приходить висновку щодо наявності договірних зобов`язань між сторонами, через які у відповідача перед позивачем виникла заборгованості у розмірі 46 073 грн. 57 коп., які не погашено ОСОБА_1 у позасудовому порядку.Також, з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» належить стягнути три відсотки річних у розмірі 3 565 грн. 03 коп.

Зважаючи на вказане, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач під час розгляду справи в судовому порядку, зробив заяву про застосування строків давності, у зв`язку з чим суд звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно ч. 1 ст. 251та ст. 253 ЦК України строком є певний період часу, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність згідно ч. 1 ст. 256 та ч. 1 ст. 257 ЦК України є строком, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлена тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 ЦК України. Частиною 1ст. 261 вказаного Кодексу зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що ОСОБА_1 був обізнаним з тарифами банку у повному обсязі, в тому числі про порядок та розмір сплати кредитної заборгованості, порядок обчислення та розмір відсотків, перелік, розмір і базу розрахунку комісій та використовував кредитну картку у власних цілях понад строки, визначені у заяві № 101151586 від 31 жовтня 2012 року. Наведене ним не заперечується і під час розгляду справи в суді.

На підставі виписки по особовим рахункам № НОМЕР_2 від 31 жовтня 2012 року за період з 31 жовтня 2012 року по 28 вересня 2020 року та розрахунку заборгованості за угодою № 101151586 від 31 жовтня 202 року судом встановлено, що відповідач протягом періоду з 2012 року користувався отриманими від позивача коштами та 03 січня 2018 року здійснив останній платіж на погашення нарахованих відсотків в розмірі 1801 грн. 38 коп.

Наведене, в свою чергу, свідчить про обізнаність відповідача з наявною заборгованістю, намаганнями останнього погасити її перед банком. В подальшому жодних відрахувань від ОСОБА_1 не надходило, у зв`язку з чим суд приходить висновку, що з наступного дня після останньої проплати за договірним зобов`язанням № 101151586, тобто з 04 січня 2018 року, АТ «Банк Форвард» дізналось про порушення своїх прав та розпочав перебіг позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Даний позов подано АТ «Банк Форвард» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 05 жовтня 2020 року, відтак строк позовної давності не сплив та підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, немає.

Крім того, як на додаткову підставу для відмови у задоволенні клопотання відповідача щодо задоволення строків позовної давності слід також звернути увагу на те, що строки позовної давності по договору про картку не можуть обраховуватись із дати укладення договору чи з дати закінчення строку, на який його укладено, оскільки боржник і надалі використовував картку та здійснював відрахування для погашення наявної заборгованості.

Відповідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 2102,00 гривень, що є мінімальною ставкою, визначеною ст.4 Закону України «Про судовий збір» (а.с. 41), підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Позовні вимоги задоволено у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь банку слід стягнути судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 253, 261, 267, 526, 536, 530, 611, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованість за договором використання платіжної картки № 101151586 від 31 жовтня 2012 року у розмірі 46 073 (сорок шість тисяч сімдесят три) гривні 57 (п`ятдесят сім) копійок та три відсотки річних в розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 03 (три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Інформація про позивача : Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД», місцезнаходження : 01032, м. Київ, вул.. Саксаганського, буд. 105, код ЄДРПОУ 34186061, код банку 380418.

Інформація про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 29 вересня 1998 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, номер платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 травня 2021 року.

Суддя Л.В.Яковлєва