Ухвала суду № 97604529, 02.06.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3649/21

Провадження № 2/487/2080/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2021 року м.Миколаїв

Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Боброва І.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Третьої державної нотаріальної контори м. Миколаєва (м.Миколаїв, вул. Погранична, 40), Центру надання адміністративних послуг Міськвиконкому (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), Комунального підприємства Миколаївське міське Бюро технічної інвентаризації (м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40), Центру надання адміністративних послуг Ольшанської селищної ради (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ольшанське, вул. Шкільна, буд.25-а), Міськвиконкому (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) про зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень та відшкодування завданих збитків, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до суду із позовною заявою до Міськвиконкому, Третьої державної нотаріальної контори м. Миколаєва, Центру надання адміністративних послуг Міськвиконкому, Комунального підприємства Миколаївське міське Бюро технічної інвентаризації, Центру надання адміністративних послуг Ольшанської селищної ради, в якій просили: визнати протиправними та незаконними дії державних реєстраторів ЦНАПу та Нотаріусів 3-ї державної нотаріальної контори (Фоменко С.П., Боровицька О., ОСОБА_3 , Грачова Л.), які протягом 2011р.-2021р. не виконують рішення судів, не вчиняють реєстраційні та нотаріальні дії, до вчинення яких їх зобов`язує Конституція України та Закони України, які вони грубо ігнорують, не виконують рішення судів за 2011р.-2016р.; зобов`язати Нотаріуса виконати рішення судів за 2011р-2016р. та видати свідоцтво про право на спадок єдиному спадкоємцю першої черги – ОСОБА_1 , та провести необхідні реєстраційні дії за її спадкодавцями та нею; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 27.09.2016 р. №31586927, прийняте державним реєстратором Риженко Олексієм Сергійовичем; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 13.07.2018 р. №42053221, прийняте державним реєстратором Іноземцевою Юлією Анатоліївною; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 24.07.2018 р. №42198438, прийняте державним реєстратором Чекановським Сергієм Ігоровичем; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 03.08.2018 р. №42371790, прийняте державним реєстратором Постолакі Надією Костянтинівною; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 14.11.2019р. №49670788, прийняте державним реєстратором Гриценко Юлією Володимирівною; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 01.04.2021 р. №57424955, прийняте державним реєстратором Іноземцевою Юлією Анатоліївною; провести іспити цим державним реєстраторам та нотаріусам, забрати в них дипломи про освіту та анулювати ліцензію на право бути державними реєстраторами та нотаріусами, притягнути цих осіб до кримінальної відповідальності за ст.ст. 382, 365-2 КК України; скасувати Постанову Нотаріуса 3-ї державної нотконтори Грачової Л. від 01.08.2016 р.; забезпечити виконання рішень судів за 2011р.- 2016р. та притягнути Нотаріуса 3-ї державної нотконтори та державних реєстраторів до кримінальної відповідальності за невиконання рішень судів, порушення норм законодавства, строків видачі документів за ст.ст.382, 365-2 ККУ – залучити Прокурора в цей процес для вирішення питання по суті та притягнення винних осіб до відповідальності, згідно Закону (безпідставне збагачення -ст.1212 ЦКУ); відшкодувати їй матеріальні та моральні збитки, завдані Нотаріусом 3-ї нотконтори та державними реєстраторами в розмірі вартості майна та його незаконного використання сторонніми особами, ОСОБА_4 в подвійному розмірі; замінити Нотаріуса та передати справу іншому Нотаріусу, якого сама вкаже.

Крім того просили, звільнити їх від сплати судового збору, посилаючись на те, що судовий збір не справляється при поданні позовної заяви про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями органів влади та позовної заяви про захист прав малолітніх та неповнолітніх осіб: ст.3 п.2 пп.13.пп.14, а також ст.5 п.4, п.6,п.7- збитки завдані кримінальним правопорушенням, захист прав інших осіб.

Вивчивши матеріали позовної заяви приходжу до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вбачається, що в даній справі дослідженню підлягають спір, який виник щодо владних, управлінських рішень, дії державних нотаріусів Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області та державних реєстраторів ЦНАП та ММБТІ, які у межах спірних правовідносин діють як суб`єкти владних повноважень.

Згідно зі статтею 50 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Пунктами 1-9 частини першої статті 4 КАС України встановлено визначення наступних термінів:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;

суд - суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів, інший визначений цим Кодексом склад адміністративного суду;

адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;

судовий процес - правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Спір щодо відмови в проведенні нотаріальних дій за заявою особи, відмові державного реєстратора вчинити реєстраційні дії є публічно-правовим спором, тому належить до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВП ВС від 04.04.2018 №826/9928/15.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, суд приходить до переконання про наявність підстав відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог, а саме: визнати протиправними та незаконними дії державних реєстраторів ЦНАПу та Нотаріусів 3-ї державної нотаріальної контори (Фоменко С.П., Боровицька О., ОСОБА_3 , Грачова Л.), які протягом 2011р.-2021р. не виконують рішення судів, не вчиняють реєстраційні та нотаріальні дії, до вчинення яких їх зобов`язує Конституція України та Закони України, які вони грубо ігнорують, не виконують рішення судів за 2011р.-2016р.; зобов`язати Нотаріуса виконати рішення судів за 2011р-2016р. та видати свідоцтво про право на спадок єдиному спадкоємцю першої черги – ОСОБА_1 , та провести необхідні реєстраційні дії за її спадкодавцями та нею; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 27.09.2016 р. №31586927, прийняте державним реєстратором Риженко Олексієм Сергійовичем; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 13.07.2018 р. №42053221, прийняте державним реєстратором Іноземцевою Юлією Анатоліївною; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 24.07.2018 р. №42198438, прийняте державним реєстратором Чекановським Сергієм Ігоровичем; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 03.08.2018 р. №42371790, прийняте державним реєстратором Постолакі Надією Костянтинівною; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 14.11.2019р. №49670788, прийняте державним реєстратором Гриценко Юлією Володимирівною; скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 01.04.2021 р. №57424955, прийняте державним реєстратором Іноземцевою Юлією Анатоліївною; скасувати Постанову Нотаріуса 3-ї державної нотконтори Грачової Л. від 01.08.2016 р.

Що стосується вимог позивачів про притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності, то вказані питання вирішуються в порядку ст. 214 КПК України, шляхом звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодувати їй матеріальні та моральні збитки, завдані Нотаріусом 3-ї нотконтори та державними реєстраторами в розмірі вартості майна та його незаконного використання сторонніми особами, ОСОБА_4 в подвійному розмірі, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

З тексту позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги стосуються безпосередньо ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Так, в ході вирішення питання про відкриття провадження за даним позовом судом було встановлено, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 21.06.2018, яке було залишено без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 11.09.2018, постановою Верховного суду від 04.04.2019, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЦНАП ММР, третьої миколаївської державної нотаріальної контори, зокрема, й про відшкодування збитків, спричинених незаконними діями останніх.

Отже, суд приходить до переконання про наявність підстав відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодувати їй матеріальні та моральні збитки, завдані Нотаріусом 3-ї нотконтори та державними реєстраторами в розмірі вартості майна та його незаконного використання сторонніми особами, ОСОБА_4 в подвійному розмірі

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити наступне.

Частиною 5 статті 175 ЦПКП України передбачено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

В тексті позовної заяви позивачами у справі зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте позов, сформований у системі «Електронний суд», підписаний лише останньою, при цьому, заявлені позовні вимоги стосуються безпосередньо ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 186, 260, 261, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Третьої державної нотаріальної контори м. Миколаєва (м.Миколаїв, вул. Погранична, 40), Центру надання адміністративних послуг Міськвиконкому (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), Комунального підприємства Миколаївське міське Бюро технічної інвентаризації (м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40), Центру надання адміністративних послуг Ольшанської селищної ради (Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ольшанське, вул. Шкільна, буд.25-а), Міськвиконкому (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20) про зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень та відшкодування завданих збитків – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Головуючий суддя: І.В.Боброва