Рішення № 97603902, 08.06.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1453/19

Провадження №2/443/490/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 червня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Сливки С.І.,

при секретарі судових засідань Кушнір М.І.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Цюмрака М.Д.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконними розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить: визнати розпорядження №35 Облазницького сільського голови Мортук І.М. про звільнення ОСОБА_1 з посади техпрацівника Народного дому с.Облазниця з 27.08.2019 року за прогул без поважних причин незаконним; поновити її на попередньому місці роботи – техпрацівника Народного дому с.Облазниця з 27.08.2019 року та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2019 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним розпорядженням її було звільнено із посади техпрацівника Народного дому с.Облазниця за прогул без поважних причин. Однак, ніяких прогулів вона не допускала. Так, у серпні місяці вона вирішила подати заяву на чергову відпустку, а тому порадилася з бухгалтером з якого числа їй буде краще подати заяву і вона відповіла, що краще із 07.08.2019 року, бо їй буде добре нараховувати відпускні. Тому позивач 07.08.2019 року подала заяву сільському голові. Однак, сільський голова - ОСОБА_3 пішла до бухгалтера і сказала позивачу переписати заяву, оскільки вона їй дає відпустку не з 08 серпня, а із 16 серпня 2019 року. Позивач переписала заяву. З 16 серпня позивач пішла у відпустку так як сказала ОСОБА_3 . Вважає вказане розпорядження незаконним.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 03.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

29.09.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що жодного розпорядження про надання позивачу щорічної відпустки з 16.08.2019 року не видавалося. 07.08.2019 року позивач подала заяву про звільнення з роботи від 07.08.2019 року. Дана заява не була задоволена, оскільки у ній не було зазначено причини звільнення. Саме з цієї причини відповідачем було адресовано позивачу лист від 09.08.2019 року, в якому повідомлено позивача про неможливість розгляду заяви про звільнення по причині відсутності зазначення в ній підстави звільнення. Даний лист позивач отримала наручно під розписку 15.08.2019 року. 09.08.2019, 14.08.2019 та 16.08.2019 року позивач на роботу не з`являлася, про що відповідачем у складі 3-х співробітників складено відповідні акти. 27.08.2019 року позивачу було направлено лист з проханням з`явитись у виконком Облазницької сільської ради для подання заяви про звільнення, що відповідатиме чинному законодавству, в іншому випадку позивача було попереджено, що її буде звільнено за прогул відповідно до п.4 ст.40 КЗпП. Також позивачу було запропоновано надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці в період з 09.08.2019 по 27.08.2019. Однак, вручити даний лист позивачу не вдалося, оскільки остання відмовилася від його отримання, про що складено відповідний акт.

27.10.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що 07.08.2019 року вона подала заяву про відпустку, однак ОСОБА_3 почала кричати і сказала переписати заяву і заява має бути написана не на відпустку, а на звільнення. Будучи розстроєною, позивач подала заяву на звільнення. Знаючи, що після подачі заяви на звільнення потрібно відпрацювати два тижні, позивач продовжувала виходити на роботу. 15.08.2019 року ОСОБА_4 принесла позивачу додому її заяву на звільнення і сказала щоб вона завтра з тією заявою прийшла до ОСОБА_3 . Наступного дня позивач із своєю дочкою прийшла із заявою до ОСОБА_3 і остання сказала переписати заяву на відпустку, яку позивач подала 07.08.2019 року, але подати заяву з сьогоднішнього дня, тобто з 16.08.2019 року, і що з цього дня вона буде у відпустці. Про це ОСОБА_3 повідомила і директора Народного дому, яка у табелі виходів проставила позивачу відпустку. 27.08.2019 року ОСОБА_3 викликала позивача до себе щоб та ознайомилася із актами, які були складені про її невихід на роботу, в той час як сказала їй, що вона у відпустці з 16.08.2019 року.

Ухвалою суду від 02.11.2020, занесеною до журналу судового засідання, засідання замінено відповідача Облазницьку сільську раду на належного (правонаступника) – Гніздичівську селищну раду Жидачівського району Львівської області.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов, надавши пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Додатково позивач зазначила, що 27.08.2019 року їй не пропонували давати пояснення. Їй дали акти і заяву на розрахунок. Просили позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особа в судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково зазначила, що позивач викликалася до сільської ради для переписання заяви на звільнення.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовна заява та заперечення, об`єктивно оцінивши надані докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.08.2019 року ОСОБА_1 подала голові Облазницької сільської ради Мотрук І.М. заяву, у якій просить розрахувати її з роботи /а.с.21/.

У розгляді заяви відмовлено, у зв`язку з неправильним формулюванням причин.

Листом від 09.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що її заява від 07.08.2019 року не може бути розглянута відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП, оскільки у ній не зазначено підстави звільнення. Запропоновано з`явитись у виконком Облазницької сільської ради для подання заяви на звільнення, що відповідатиме чинному законодавству. Даний лист було отримано ОСОБА_1 15.08.2019 року /а.с.22/.

З актів від 09.08.2019 року, 14.08.2019 року та 16.08.2019 року, складених та підписаних сільським головою ОСОБА_3 , інспектором з обліку військовозобовязаних ОСОБА_5 , секретарем виконкому Тимчишин С.Б., головним бухгалтером ОСОБА_6 вбачається, що техпрацівник Народного дому с.Облазниця ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 09.08.2019 року весь робочий день, 13.08.2019, 14.08.2019 року та 16.08.2019 року весь робочий час /а.с.23,24,25/, що також підтверджується табелем обліку робочого часу за серпень 2019 року /а.с.28/.

Листом від 27.08.2019 року ОСОБА_1 запропоновано з`явитись у виконком Облазницької сільської ради для подання заяви на звільнення, що відповідатиме чинному законодавству, в іншому випадку її буде звільнено за прогул відповідно до п.4 ст.40 КЗпП, та для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці з 09.08.2019 по 27.08.2019 року /а.с.26/.

Даний лист ОСОБА_1 відмовилась отримати, що підтверджується актом від 27.08.2019 року, складеним та підписаним сільським головою ОСОБА_3 , інспектором з обліку військовозобовязаних ОСОБА_5 , секретарем виконкому ОСОБА_7 /а.с.27/.

Розпорядженням №35 від 27.08.2019 року сільського голови Облазницької сільської ради Мотрук І.М. звільнено ОСОБА_1 з посади техпрацівника Народного дому с.Облазниця з 27.08.2019 року за прогул без поважних причин. Підстава: акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 09.08.2019р., 14.08.2019р. та 16.08.2019р. /а.с.2/.

З дослідженого в судовому засіданні журналу реєстрації розпоряджень за 2019-2020 роки видно, що 27.08.2019 року за №35 зареєстровано розпорядження про звільнення. Розпоряджень щодо надання відпустки ОСОБА_1 , в період з 07.08.2019 по 27.08.2019 року включно не зареєстровано.

З дослідженого в судовому засіданні журналу реєстрації заяв і скарг громадян за 2019-2020 роки видно, що 07.08.2019 року за №90 зареєстровано заяву ОСОБА_1 про звільнення з роботи. Будь-яких інших заяв від ОСОБА_1 , в тому числі на відпустку та/або на звільнення, в період з 07.08.2019 по 27.08.2019 року включно не зареєстровано.

При цьому, з досліджених в судовому засіданні вищезазначених журналів видно, що 03.07.2019 року за №81 зареєстровано заяву ОСОБА_1 про вибуття у відпустку та за №27 розпорядження про вибуття у відпустку ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що працює директором Народного дому с.Облазниця. Їй відомо зі слів ОСОБА_1 , що 16.08.2019 року ОСОБА_1 написала заяву на відпустку. В той день ОСОБА_1 була на робочому місці і вони чистили плитку. ОСОБА_3 їй сказала, що ОСОБА_1 не у відпустці і щоб вона переписувала табель, що та і зробила. Табель обліку робочого часу заповнювала зі слів. Приблизно 25.08.2019 року вони здавали табель і здали переписаний табель. Вона носила ОСОБА_1 лист з проханням переписати заяву на звільнення. Акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці складались в один день.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона є дочкою ОСОБА_9 16.08.2019 року близько 13.00 год. вона була присутня у сільській раді, де її мама писала заяву на відпустку. Це було в кабінеті секретаря. ОСОБА_3 була присутня при цьому і знала про заяву на відпустку. Дата відпустки була узгоджена з ОСОБА_3 . Присутньою також була ОСОБА_7 .

Спірні правовідносини виникли з приводу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення за прогул без поважних причин.

Порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності врегульовано Кодексом Законів про працю України (далі КЗпП).

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст.139 КЗпП).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Невихід на роботу у зв`язку з самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, вихід на пенсію без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника (постанова Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 686/21222/16-ц).

Згідно статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч.1 ст.147-1 КЗпП України).

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За приписами ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У пунктах 18, 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня,

так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що при звільненні позивача було дотримано встановленого порядку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме: факт відсутності на роботі був зафіксований належним чином; позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на роботі, однак остання відмовилась від таких, про що було складено акт; дисциплінарне стягнення було накладене в межах встановлених строків та уповноваженою на те посадовою особою.

Як уже зазначалось вище, 07.08.2019 року ОСОБА_1 подала голові Облазницької сільської ради Мотрук І.М. заяву, у якій просить розрахувати її з роботи, однак у розгляді заяви відмовлено, у зв`язку з неправильним формулюванням причин та в подальшому запропоновано з`явитись у виконком Облазницької сільської ради для подання заяви на звільнення, що відповідатиме чинному законодавству.

Однак, ні наказу про звільнення, ні наказу про надання відпустки не виносилось та незважаючи на це позивач була відсутня на роботі 09.08.2019, 13.08.219, 14.08.2019 та 16.08.2019 без поважних причин, у зв`язку із чим було винесено розпорядження про її звільнення, згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Факт відсутності на роботі не спростований достатніми доказами.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , оскільки такі хоча і вказали на те, що 16.08.2019 року ОСОБА_1 перебувала на роботі, однак жодним чином не спростували факт відсутності на роботі 09.08.2019, 13.08.2019 та 14.08.2019. Більше того, позивач сама у позовній заяві зазначає про те, що з 16 серпня 2019 року вона пішла у відпустку, тобто остання не могла бути присутньою на робочому місці.

Крім того, ОСОБА_4 відомо про написання заяви на відпуску ОСОБА_1 зі слів останньої.

Також, згідно вищевказаних актів прогул мав місце 09.08.2019, 13.08.2019, 14.08.2019 та 16.08.2019, тоді як зі слів свідка ОСОБА_8 заяву на відпустку ОСОБА_1 писала лише 16.08.2019 та факт подання такої жодним чином не зафіксований.

Одночасно, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що 16.08.2016 року нею було подано сільському голові заяву про надання відпустки, оскільки як встановлено в ході розгляду справи, така заява не зареєстрована в Журналі реєстрації заява і скарг за 2019-2020р.р. та розпорядження про надання ОСОБА_1 відпустки не видавалось, а сам по собі факт написання такої заяви не свідчить про надання такої відпустки та не є підставою для невиходу на роботу.

Окрім того, позивачу було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці, однак остання жодних пояснень не надала.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, дані в судовому засіданні про те, що їй не пропонувалось надати пояснення, оскільки такі суперечать доводам, викладеним у відповіді на відзив, де позивач вказує, що 27 серпня 2019 року її викликала ОСОБА_3 , щоб ознайомитись із актами, які були складені про її невихід на роботу.

Також, з матеріалів справи видно, що з позивачем було проведено повний розрахунок, що підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати за серпень 2019 року /а.с.44/.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржуване позивачем розпорядження винесене з дотриманням трудового законодавства та прав позивача у сфері трудових правовідносин,достатніх, переконливих і безспірних доказів на підтвердження доводів, викладених у позові, позивачем не надано, а тому позов задоволенню не підлягає.

Суд також зазначає, що свідок ОСОБА_7 належним чином була викликана в судове засідання для її допиту, однак в судове засідання не з`явилась. Зі слів позивача, що не заперечується представником відповідача та третьою особою, напередодні судового засідання ОСОБА_7 виїхала за межі України на невизначений термін. Відтак допит даного свідка не представляється можливим.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок держави.

Керуючись ст.141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Гніздичівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконними розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.06.2021р.

Головуючий С.І. Сливка