Постанова № 9760373, 03.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 червня 2010 р. № 2-а- 4550/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тацій Л.В. при секретарі судового засідання Букар Х.М.

за участю:

представника позивача не прибув

представника відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Акціонерного товариства «Олімп»

простягнення адміністративно-господарських санкцій ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Олімп» (далі АТ «Олімп») на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 35122,94 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 52,70 грн., всього 35175,64 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. За 3 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16. 04. 2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі: 35122,94 грн. Розмір пені у сумі 52,70 грн. підтверджується Розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, скільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі: 35175,64 грн.

В судове засідання, призначене на 03 червня 2010 року, позивач свого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі (а. с. 70)

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі (а.с. 69). Надав письмові пояснення, згідно яких проти позову заперечував (а.с. 14-16), посилаючись на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач виконував обовязки по виділенню та створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів та звітував перед Фондом соціального захисту інвалідів. Відповідач також виконував всі обовязки по наданню інформації про наявність вакансій згідно із Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розрахунку поданого позивачем встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 109 осіб, чисельність інвалідів, працюючих на підприємстві відповідача у 2009 році складає 2 особи, фонд оплати праці штатних працівників в 2009 році складав 1914,2 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2009 році 17561,47 грн., позивачем розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік в сумі 35122,94 грн., пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій 52,70 грн. (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить у відповідача 4 особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, яка діє на цей час в редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2960-IV, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Вказана вище адміністративно господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Працевлаштування це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обовязку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом встановлено, що відповідачем створені робочі місця, для працевлаштування інвалідів. Відповідачем на підприємстві працевлаштовано у січні 2009 року 4 особи, що є інвалідами, що підтверджується копіями трудових книжок та довідками МСЕК (а.с. 43-62). Судом встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть. Відповідно до наказу голови правління АТ «Олімп» від 06 січня 2009 року, ОСОБА_1 виключено зі списків працівників з ІНФОРМАЦІЯ_1 року у звязку зі смертю (а.с. 66). 26 січня 2009 року головою правління АТ «Олімп» прийнято наказ про виключення зі списків працівників з ІНФОРМАЦІЯ_2 року у звязку зі смертю ОСОБА_2 (а.с. 67).

З оглянутих в судовом у засіданні доказів вбачається, що відповідачем до Харківського МРЦЗН подавались звіти про наявність вакансій за лютий 2009 року (а.с. 17), за березень 2009 року (а.с. 26), за квітень 2009 року (а.с. 23), за травень 2009 року (а.с. 24), за червень 2009 року (а.с. 23), за липень 2009 року (а.с. 32), за серпень 2009 року (а.с. 22), за вересень 2009 року (а.с. 21), жовтень 2009 року (а.с. 20), за листопад 2009 року (а.с. 19), за грудень 2009 року (а.с. 18).

Крім того, відповідно до наданої позивачем довідки Харківського міського центру зайнятості АТ «Олімп» у 2009 році в 2009 році надавались до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць, в тому числі, для інвалідів (а.с. 31).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, у відповідача відсутня вина за часткову незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.07, ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 71, 94, 110, 111, 112, 121, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства «Олімп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити в повному обсязі.

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 07 червня 2010 року.

Суддя Тацій Л.В.