Рішення № 97596458, 08.06.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.2021р. Справа №905/620/21

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129)

про стягнення 94185 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь про стягнення штрафу в розмірі 94185 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №56875362, визначена Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у накладній №51097814, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Пологи Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 94185 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/620/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзив №09/99 від 26.04.2021р. проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на те, що матеріалами розглядуваного позову не підтверджується наявність відповідних повноважень у осіб, які підписали комерційний акт №463003/103/243 від 09.10.2020р., на вчинення таких дій. Окрім того, у своєму відзиві відповідач з посиланням на приписи ч.2 ст.233 Господарського кодексу України стверджував про скрутне фінансове становище підприємства.

У відповіді №2513-04/317 від 13.05.2021р. на відзив відповідача, позивач зазначав, що спірний комерційний акт підписаний уповноваженими на вчинення відповідних дій особами. Так, залізницею визначено коло осіб (працівників залізниці), які згідно наказу начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» станції Пологи Придніпровської залізниці Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» №21 від 11.02.2020р. уповноважені на підписання від імені залізниці комерційних актів; в тому числі, такими повноваженнями наділені особи в силу вимог посадових, робочих інструкцій. Разом з тим, у відповіді на відзив позивач з посиланням на практику Верховного Суду заперечив проти зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Відповідь №2513-04/317 від 13.05.2021р. на відзив №09//99 від 26.04.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла до суду з порушенням строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 12.04.2021р.

Позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке обґрунтовано встановленням чотирьохденного робочого тижня на підприємстві та наявністю карантинних обмежень у країні.

Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, застосовуючи принципи рівності учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд враховує наведену заяву по суті спору позивача при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням її змісту.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком відповідача, до господарського суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як свідчать матеріали справи, 08.10.2020р. Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було направлено за залізничною накладною №51097814, зокрема, у вагоні №56875362 вантаж – чавун (навалом), (вантажоодержувач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг»).

Крім того, накладна №51097814 від 08.10.2020р. та відомість вагонів містили наступну інформацію:

- маса вантажу у вагоні №56875362 – 71000 кг;

- спосіб визначення маси – на вагонних вагах (150 т) заводський №160870072 тип: СВ-150000в/2 (тензо) (3) (п.26 накладної №51097814);

- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) – вантажовідправником (п.28 накладної №51097814).

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відтак, з оформленням та підписанням накладної №51097814 Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні становила 71000 кг.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №51097814 маса вантажу у вагоні №56875362 не відповідала дійсній масі вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як зазначає позивач, під час прибуття вагону №56875362 на попутну станцію Пологи Придніпровської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаному вагоні, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №51097814, про що складено акти загальної форми №3018/В від 08.10.2020р., №30399 від 09.10.2020р.

Згідно з комерційним актом №463003/103 від 09.10.2020р. контрольне переважування вагону №56875362 здійснювалось на справних 150 т електронних вагах ст.Пологи Придніпровської залізниці (повірка 03.09.2020р.), за результатами якого виявилось, що вага брутто становила 93220 кг, тара – 19900 кг, нетто – 73320 кг, що більше ваги, зазначеної у накладній на 2320 кг та понад вантажопідйомності вагона на 2320 кг. При комерційному огляді вагона було виявлено наступне: навантаження навалом нерівномірне, нижче бортів, виїмки, заглиблення відсутні, окреслення без порушень, розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм, перекосу кузова немає, люка закриті; вагон у технічному стані справний.

Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, п.10 Правил складання актів на виконання ст.29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17, від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17, від 21.08.2019р. у справі №905/2360/18.

Комерційний акт на попутній станції підписаний наступним особами: заст. нач. станції Кулішом А.І., приймальником поїздів Діденко М.С., агентом з розшуку Лимарчук О.А. (відповідальні особи за складання комерційних актів згідно наказу №21 від 11.02.2020р.).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.64, ч.3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено п.10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17, від 21.05.2018р. у справі №916/2001/17, від 23.06.2018р. у справі №916/1993/17.

Враховуючи викладене, комерційний акт №463003/103 від 09.10.2020р., в якому встановлено факт невідповідності маси вантажу, складений та підписаний трьома уповноваженими особами, із дотриманням вимог Правил складання актів.

У зв`язку із наведеним вище, твердження відповідача щодо відсутності повноважень у осіб-підписантів (працівників залізниці) комерційного акту спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, та як наслідок, відхиляються судом.

Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

В той же час, як зазначалось, зважування маси вантажу у вагоні №56875362 на попутній станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 т електронних вагах цієї станції (повірка 03.09.2020р.).

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.

Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).

Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог п.2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом №411 від 20.12.1996р. Міністерства транспорту України (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами п.1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов`язані з визначенням маси вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Пологи Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію – 26.10.2017р.; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 6 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ – 3 місяця, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що станом на дату складання комерційного акту №463003/103 від 09.10.2020р. засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

Разом з цим, п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці в розділі «Є» комерційного акту №463003/103/243 від 09.10.2020р. зроблено відмітку «Під час видачі вантажу різниці проти цього акту не виявлено», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.

Таким чином, комерційний акт №463003/103/243 від 09.10.2020р. за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п`ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №56875362 становила 18837 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 94185 грн.

Як зазначалось, у своєму відзиві відповідач з посиланням на приписи ч.2 ст.233 Господарського кодексу України стверджував про скрутне фінансове становище підприємства. При цьому, зменшити суму штрафу не просив.

За таких обставин, відповідне питання не вирішується судом при розгляді цієї справи.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення штрафу в сумі 94185 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м.Дніпро, вул.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 94185 грн, а також судовий збір в сумі 2270 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.06.2021р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця