Ухвала суду № 97596388, 10.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

10.06.2021м. ДніпроСправа № 904/1626/21

за позовом Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс", м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Модріч А.Є., ордер від 19.04.2021, адвокат (після перерви не з`явилася)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Торгова компанія "Молімпекс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" заборгованість у розмірі 114092,01 грн., яка складається з 103292,80 грн. - основного боргу, 2425,32 грн. - пені, 6164,64 грн. - штрафу, 606,44 грн. - 3% річних та 1602,81 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №МС27/04/20-3 від 27.04.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Від позивача надійшла заява, в якій повідомляє що відповідачем сплачено заборгованість. Таким чином, позивач не підтримує свої позовні вимоги та на підставі ч.3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 5270,00 грн., з яких 2270,00 грн. судовий збір та 3000,00 грн. витрати на правову допомогу.

Відповідач зазначає, що погасив основну заборгованість у повному обсязі (103292,80 грн.). Затримки в оплаті відповідач обґрунтовує карантинними обмеженнями. Заяву позивача, у якій останній не підтримує своїх позовних вимог відповідач розцінює як відмову від позову, оскільки з урахуванням цієї заяви позивач окрім основного боргу також не підтримує і заявлені до стягнення пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати. Тому позивач заперечує проти стягнення з нього судових витрат, оскільки на підставі ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати не відшкодовуються.

Також від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію довідки про хворобу директора, як підставу про неможливість вчасно виконати взяті на себе зобов`язання підприємством, перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.05.2021. Позивачу рекомендовано подати письмові пояснення щодо правової природи заяви від 08.04.2021 (якщо позивач бажає відмовитися від позову - подати заяву відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України).

Від позивача надійшли пояснення, в яких зазначає, що відповідачем суму основного боргу погашено в повному обсязі після звернення позивача з позовом до суду, тому в цій частині просить закрити провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору, а в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних відмовляється від позовних вимог. Проте, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Від відповідача надійшли пояснення, в яких просить у стягненні витрат і сплати судового збору та витрати на правову допомогу відмовити. Вважає, що позивач відмовився від позову, а тому всі судові витрати мають покладатися на позивача.

У судове засідання 10.06.2021 представник позивача не з`явився. Від позивача надійшло клопотання електронною поштою надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Просить закрити провадження у справі та вирішити питання щодо стягнення понесених судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Позивач подав пояснення, у яких зазначає, що відповідачем суму основного боргу погашено в повному обсязі після звернення позивача з позовом до суду, тому в цій частині просить закрити провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору, а в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних відмовляється від позовних вимог. Проте, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 103292,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №321 від 29.03.2021 на суму 88292,80 грн., №166 від 23.02.2021 на суму 5000,00 грн., №249 від 19.03.2021 на суму 5000,00 грн., №278 від 25.03.2021 на суму 5000,00 грн.

Отже, відповідач погасив основний борг у розмірі 103292,80 грн. після звернення позивача з позовом до суду, таким чином, в частині стягнення основного боргу провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Щодо решти заявлених до стягнення сум (2425,32 грн. - пені, 6164,64 грн. - штрафу, 606,44 грн. - 3% річних та 1602,81 грн. - інфляційних втрат) позивач відмовився від позову.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Як зазначено вище, у письмових поясненнях від 21.05.2021 позивач заявив про відмову від позову в частині стягнення нарахувань. Письмові пояснення, у яких зазначено про відмову від позову підписані директором Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" - Галімовим А.В.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Заявлена відмова від частини позовних вимог не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. За таких обставин відмова від позову в частині стягнення 2425,32 грн. - пені, 6164,64 грн. - штрафу, 606,44 грн. - 3% річних та 1602,81 грн. - інфляційних втрат приймається господарським судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач на підставі ч.3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 5270,00 грн., з яких 2270,00 грн. судовий збір та 3000,00 грн. витрати на правову допомогу.

Відповідач просить судові витрати на нього не покладати.

Відповідно до ч.3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідач не підтримує свої вимоги в частині стягнення 2425,32 грн. - пені, 6164,64 грн. - штрафу, 606,44 грн. - 3% річних та 1602,81 грн. - інфляційних втрат не у зв`язку з їх задоволенням відповідачем, тому дана норма не може бути застосована до цих вимог. Отже, витрати зі сплати судового збору у розмірі 214,86 грн. (пропорційно розміру позовних вимог, від яких відмовився позивач) покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позову до господарського суду ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.п.1, 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже питання щодо судового збору у випадку закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету позову вирішено спеціальною нормою Закону України "Про судовий збір". Тому, оскільки судом закрито провадження у справі в частині стягнення 103292,80 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору, то судовий збір у розмірі 2055,14 грн. підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача. На час прийняття рішення клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило, що не позбавляє останнього права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Також позивач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач надав копії наступних документів:

- договору про юридичне обслуговування від 07.07.2020 укладеного між адвокатом Байдуж Юлією Сергіївною та Приватним підприємством "Торгова компанія "Молімпекс";

- акту приймання-передавання наданої правничої допомоги від 18.02.2021 на суму 3000,00 грн.

- рахунок №3 від 02.03.2021 на суму 7300,00 грн.;

- платіжне доручення №476 від 11.03.2021 на суму 7300,00 грн. (згідно рахунку вказана сума є оплатою за двома актами виконаних робіт, один з яких - №6 щодо надання послуг, пов`язаних з даною справою).

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Розглянувши доданий до справи акт приймання-передавання наданої правничої допомоги від 18.02.2021 суд вважає адекватним заявлений розмір витрат на правову допомогу (3000,00 грн.).

Заперечення відповідача щодо того, що позивачем не надано доказів оплати адвокатських послуг не приймаються, оскільки позивачем сплачено послуги адвоката. Крім того, розподілу підлягають витрати, які сторона сплатила або навіть лише має сплатити.

Враховуючи, що вказані витрати позивач поніс у зв`язку з допущенням відповідачем прострочення в оплаті за поставлений товар, беручи до уваги, що позивач відповідно до платіжного доручення сплатив адвокату за надані послуги 3000,00 грн., тому ці витрати підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до суми боргу, в частині якої закрито провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмет спору, а саме в розмірі 2716,04 грн.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 130 Господарського процесуального кодексу України міститься у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №904/3085/19 та від 12.05.2021 у справі № 904/5905/20.

Керуючись частинами 1, 4 статті 231, статей 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Прийняти заявлену Приватним підприємством "Торгова компанія "Молімпекс" відмову від позову в частині стягнення 2425,32 грн. - пені, 6164,64 грн. - штрафу, 606,44 грн. - 3% річних та 1602,81 грн. - інфляційних втрат.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 2425,32 грн. - пені, 6164,64 грн. - штрафу, 606,44 грн. - 3% річних та 1602,81 грн. - інфляційних втрат у зв`язку із відмовою від позову.

3. Закрити провадження у справі №904/1626/21 за позовом Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" в частині стягнення 103 292,80 грн. основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (49000, м. Дніпро, вул. Артільна, 2, ідентифікаційний код 33667686) на користь Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Мазепи, 59, оф. 102, ідентифікаційний код 35414234) витрати на правову допомогу у розмірі 2716,04 грн. (дві тисячі сімсот шістнадцять грн. 04 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 11.06.2021.

Суддя О.М. Крижний