Ухвала суду № 97596322, 11.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11.06.2021м. ДніпроСправа № 904/2575/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмаш-Україна", м. Полтава

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 217 500 грн. 00 коп. за договором про закупівлю товару від 23.07.2019 № 674/13/159Е

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дробмаш-Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 12.03.2021 № 12/03-21, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 217 500 грн. 00 коп., відповідно до умов договору про закупівлю товару від 23.07.2019 №674/13/159Е. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 3 262 грн. 50 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, які орієнтовно складатимуть 6 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.04.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 06.04.2021 № 15-02/843, в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, через нестабільне фінансування та затримками у взаєморозрахунках, що проходять через банківські структури, у відповідача не було можливості здійснити своєчасне перерахування коштів в сумі 217 500 грн. 00 коп. позивачу. У 2020 році через затримки авансових платежів з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» відповідно до умов довгострокового договору від 22.11.2019 на поставку уранового оксидного концентрату у ДП «СхідГЗК» виник дефіцит обігових коштів, сформувалася значна кредиторська заборгованість за матеріали та енергоносії, що унеможливило вчасне виконання запланованих виробничих завдань. Така ситуація склалася у зв`язку із складними фінансовими взаємовідносинами відповідача з ДП «НАЕК «Енергоатом» та укладеними з ними договорами, виплати грошових коштів іншим контрагентам. За вказаних підстав вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 217 500 грн. 00 коп. не можуть задоволені. Крім того, просив суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначив, що орієнтовна сума 6000 грн. для оплати витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних послуг, оскільки по суті даного спору адвокатом не здійснювались роботи чи послуги щодо досудового врегулювання спору, не здійснювались дії щодо звернення з запитами до підприємств, установ, організацій для збирання окремих доказів у справі, інформації; доданими до позову доказами є договір, платіжні доручення про оплату, видаткова та товарно-транспортна накладні, які були надано лише позивачем у справі. Матеріали справи не містять докази фактично понесених позивачем витрат на правничу правову допомогу, які вказували б на співмірність допомоги адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних послуг.

22.04.2021 на електронну адресу суд надійшло клопотання позивача від 22.04.2021,в якому повідомив суд, що 16.04.2021 Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дробмаш-Україна» повну суму заборгованості за договором у розмірі 217 500,00, що підтверджується платіжним дорученням № 6637 від 16.04.2021, фактично виконавши свої зобов`язання перед перед позивачем. Водночас, зазначає, що відповідач сплатив повну суму заборгованості за договором вже після відкриття провадження по справі №904/2575/21, що фактично було здійснено під судовим примусом. Просив при винесенні судового рішення покласти на відповідача в повному обсязі судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу адвоката, з огляду на попередній розрахунок, наведений у позовній заяві.

Того ж дня на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розподіл судових витрат від 22.04.2021, в якому просив покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. 00 коп. та надав докази понесення вказаних витрат.

Господарський суд зазначає, що згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, господарський суд вбачає підстави для закриття провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідно до платіжного доручення від 16.04.2021 № 6637, наданого позивачем, Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 217 500 грн. 00 коп. сплачена у повному обсязі після звернення позивача із даним позовом до суду, тобто предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір у сумі 3 262 грн. 50 коп., сплачений позивачем при зверненні до господарського суду із даним позовом, підлягає поверненню останньому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання відповідного клопотання.

Під час розгляду справи позивачем надане клопотання про розподіл судових витрат. відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

У позовній заяві позивачем викладений попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які очкує понести позивач у зв`язку із розглядом справи, за яким витрати на правничу допомогу складають 6 000 грн. 00 коп.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2021 між Адвокатським бюро "Лихопьок Д.П. (бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дробмаш-Україна" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 32635674-21 (надалі - договір), відповідно до п. п.1.1., 1.2. якого клієнт доручає, а бюро зобов`язується надати клієнту правову допомогу згідно з додатком №2/#, де # - номер за наростанням кожного наступного відповідного доручення про надання правової допомоги. Клієнт зобов`язується на умовах, визначених договором, прийняти від бюро правову допомогу та оплатити її.

Згідно із п. п. 4.1., 4.2. договору за результатами надання правової допомоги бюро передає клієнту акт про надання послуг - правової допомоги, в якому відображається зміст наданої правової допомоги (у разі необхідності - витрачений час на її надання); розмір винагороди.

Акт вважається узгодженим: в день його підписання обома сторонами без зауважень; на четвертий робочий день після отримання акту клієнтом у разі ненадходження протягом п`яти наступних робочих днів пояснень та зауважень клієнта; в день його повторного отримання клієнтом від бюро після розгляду пояснень та зауважень клієнта (п. 4.4. договору).

За умовами п. 5.1. договору оплата правової допомоги бюро, яка надається клієнту, визначається відповідно до додатку №1 — "Тарифи" до договору.

Відповідно до п. 5.5. договору якщо інше не передбачене домовленістю сторін, клієнт здійснює оплату правової допомоги, у продовж трьох робочих днів після узгодження акту відповідно до пункту 4.5. договору.

Оплата правової допомоги здійснюється шляхом безготівкового перерахування суми винагороди на банківський рахунок бюро, якщо інше не передбачене домовленістю сторін. Відповідні зобов`язання клієнта вважаються виконаним з моменту зарахування коштів на банківський рахунок бюро (п. 5.6. договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, якщо інше не передбачено додатковою угодою до договору.

Відповідно до змісту додатку № 1 до договору "Тарифи щодо надання правової допомоги", сторонами узгоджено, що вартість однієї години фактичного надання правової допомоги становить 1 500 грн. 00 коп., а також час, необхідний бюро для виконання окремих видів послуг, перелічених у додатку. При цьому, при визначенні часу, фактично витраченого на надання правової допомоги, сторони використовують кратність 30 хвилин.

Сторонами складений та підписаний додаток 2/1 до договору, відповідно до якого зміст правової допомоги в межах договору про надання правової допомоги від 18.01.2021 № 32635674-20, відповідно до цього доручення включає у себе: консультування, підготовка документів та представництво інтересів клієнта, у тому числі в судах, з питань, пов`язаних із стягненням з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787) сум, які мають бути сплачені клієнту за договором №674/13/159Е від 23.07.2019.

На виконання умов п. 4.1 договору сторонами складені та підписані акти про надання послуг - правової допомоги від 09.03.2021 та від 01.04.2021, за змістом яких загальна сума вартості вказаних у актах наданих послуг складає 6 000 грн. 00 коп.

Відповідно до платіжного доручення від 09.03.2021 № 246 вартість наданих послуг в сумі 6 000 грн. 00 коп. оплачена позивачем у повному обсязі.

За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши подані позивачем акти надання послуг - правової допомоги, господарський суд зазначає, що описи виконаних адвокатом робіт та наданих послуг відповідають умовам договору та обставинам розгляду даної справи.

При цьому судом враховано, що звернення до господарського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення спірної заборгованості з відповідача у наказному провадженні (судових наказ від 12.02.2021 у справі № 904/983/21 у подальшому скасовано ухвалою суду від 10.03.2021 за заявою боржника), відбувалося в межах виконання доручення клієнта за вказаним договором від 18.01.2021 № 32635674-21 (додаток № 2/1 до договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки відповідачем у строки, визначені договором про закупівлю товару від 23.07.2019 №674/13/159Е, не здійснено повну оплату поставленого позивачем товару та виконаних позивачем шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт, відповідно до видаткової накладної від 12.11.2019 № 422, позивач був змушений звернутися до суду, відтак, поніс витрати на правову допомогу. Під час судового розгляду справи відповідачем здійснено оплату спірної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням від 16.04.2021 № 6637. За вказаних обставин, суд вважає за можливе покласти витрати на правову допомогу на відповідача.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до відшкодування за рахунок відповідача 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Такі витрати, на думку суду, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Заперечення відповідача щодо невідповідності наданих бюро послуг умовам договору від 18.01.2021 № 32635674-21 судом відхиляються, оскільки консультування та підготовка документів, що з огляду на виконані адвокатом послуги є складанням процесуальних документів (заяви про видачу судового наказу, позовної заяви тощо), передбачені умовами вказаного договору та додатками до нього.

На підставі викладеного, враховуючи що провадження у справі в частині позовних вимог закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем після звернення позивача з позовом до суду здійснена оплата спірної заборгованості, беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд доходить висновку, що 6 000 грн. 00 коп. є адекватним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з відповідача.

Керуючись ст. ст. 18, 46, 129, п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 231, ст. ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №904/2575/21 закрити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дробмаш-Україна" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, буд. 4А, код ЄДРПОУ 32635674) 6 000 грн. 00 коп. (шість тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання ухвали видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання – 11.06.2021.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь