Рішення № 97594863, 09.06.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2865/20

Провадження № 2-220/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Ковтуненко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього 112446,13 дол. США. В обґрунтування позову зазначив, що між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 02.08.2006 року укладено кредитний договір № 384/92/06-Ж, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 227 250,00 грн., а позичальник зобов`язується в порядку та на умовах повертати Кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а відповідач, в свою чергу, неналежну виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору в результаті чого станом на 20.08.2020 року має заборгованість: заборгованість за кредитом – 42009,58 дол. США, заборгованість за відсотками – 70436,55 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 8583,64 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків 15422,89 дол. США.В наслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником всього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк» з 15.10.2019 року.

21.10.2020 року ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

11.02.2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області накладено арешт на 1/6 частину квартири, загальною площею 70,4 кв.м. (житлова площа 42,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 31132027, що належить ОСОБА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився ,про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився ,подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та без участі відповідача просив відмовити у позові в повному обсязі. Також подав до суд відзив, в якому заперечив проти позовних вимог з наступних підстав. Кредитний договір укладений у гривні, а розрахунок поданий позивачем виконано у доларах США. Відсутні будь-які письмові доказів у справі, які б підтверджували наявність чи подання відповідачем позивачеві письмових заяв на видачу готівкових коштів та тим більше їх подальше отримання у конкретній сумі і в конкретній валюті та у конкретну дату з якої слід було б відраховувати строк видачі кредиту. Матеріали справи не містять жодного розрахунку заборгованості за Кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року, а відтак унеможливлюють здійснення власного контррозрахунку, визначення періодів заборгованості за якими здійснено незрозумілі нарахування відсотків чи ймовірних штрафних санкцій, сплив за ними строків давності, тощо. Зазначення у позовній заяві лише загальної суми боргу також унеможливлює розуміння розміру тіла кредиту, відсотків, комісій, суми штрафних санкцій та їх правову природу, а також підстави зміни валюти кредиту з гривні на долар США. Натомість матеріали справи не містять жодних письмових доказів вручення відповідачу листів чи повідомлень про перехід права вимоги за кредитним договором, інших вимог позивача, тощо. Переконаний, що в частині позовних вимог спливли строки давності для пред`явлення позивачем основної вимоги про стягнення заборгованості, а відтак – спливла позовна давність і до будь-яких додаткових вимог. Жодних поважних причин для пропущення позовної давності з боку позивача не існувало і не існує, проте позовна заява була подана із суттєвим пропущенням строків давності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2006 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 384/92/06-Ж, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 227250,00 грн., а позичальник обов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту.

22.01.2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11.

22.01.2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору кредиту № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року.

07.02.2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року.

Позивач у своїй позовні заяві вказує, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит.

Проте, до суд не подано будь-яких письмових доказів, які б підтверджували наявність чи подання відповідачем позивачеві письмових заяв на видачу готівкових коштів та тим більше їх подальше отримання у конкретній сумі і в конкретній валюті та у конкретну дату з якої слід було б відраховувати строк видачі кредиту (п. 2.2. Договору).

Позивачем надано суду Розрахунок вимог банку у зв`язку з неповерненням відповідачем кредитної заборгованості за Кредитним договором № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року (а. с. 14-16). Тобто маємо ситуацію, коли позов ґрунтується на Кредитному договорі про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року у гривні, а розрахунок заборгованості виконано вже за іншим кредитним договором № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року у доларах США.

Матеріали справи не містять жодного розрахунку заборгованості за Кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов`язання та валюту виконання зобов`язання. Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб`єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов`язкового вираження зобов`язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Позивач не підтвердив суду таке своє право чи право попередника – АТ «Укрсоцбанк» на здійснення кредитування відповідача в іноземній валюті.

Відповідно до п. 3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо), а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за такі дії банку також не можуть бути задоволені.

Заслуговує на увагу суду й інший письмовий документ з матеріалів справи – Протокол № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року з пункту 2.2. якого вбачається, що акціонери АТ «Альфа-Банк» визнають усі права та обов`язки АТ «Укрсоцбанк», які зазначені в Передавальному акті, який у матеріалах справи відсутній, що знову ж таки унеможливлює встановлення того факту, що права та обов`язки АТ «Укрсоцбанк», які визначені у Кредитному договорі про надання відновлювальної кредитної лінії № 06-10/11 від 22.01.2008 року чи за іншим кредитним договором № 384/92/06-Ж від 02.08.2006 року були насправді набуті АТ «Альфа-Банк».

Матеріали справи не містять жодних письмових доказів вручення відповідачу листів чи повідомлень про перехід права вимоги за кредитним договором, інших вимог позивача, тощо.

У відповідності до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторона зробила заяву про застосування позовної давності, сплив такої давності за умови обґрунтованості вимог є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а ст. 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, якщо має місце сплив позовної давності, але вимоги необґрунтовані та недоведені, у позові слід відмовити з цих підстав.

Аналізуючи норми законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин у сукупності з наданими позивачем письмовими доказами, а також зважаючи на відзив відповідача з доданими документами, можна дійти однозначного і безальтернативного висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність жодних правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2021 шляхом скасування арешту на 1/6 частину квартири, загальною площею 70,4 кв.м. (житлова площа 42,0 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 31132027, що належить ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2021.

Суддя О.Б. Тиханський