Рішення № 97594115, 04.06.2021, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1655/20

Провадження № 2/288/54/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

з участю секретаря судових засідань – Костюк О.В.,

представника позивача – Слівінського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (далі – відповідач), третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.04.2012 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №003-05007-260412. За умовами кредитного договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник зобов`язався здійснювати сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами.

ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором споживчого кредиту №003-05007-260412 від 26.04.2012, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

В подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», а ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором споживчого кредиту №003- 05007-260412 від 26.04.2012, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1

27 жовтня 2020 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист від приватного виконавця Малкової М.В. з постановою про відкриття виконавчого провадження №63381681 від 22.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором №003-05007-260412 від 26.04.2012 року в розмірі 15348,27 грн., на підставі виконавчого напису №26254, виданого 04.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем. Також, приватним виконавцем Малковою М.В. на адресу ОСОБА_1 направлено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 22.10.2020 року та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.10.2020 року.

Позивач вважає, що надані стягувачем нотаріусу документи, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис №26254 від 04.09.2020 року, не були достатніми для підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» на день вчинення напису.

Згідно з договором споживчого кредиту №003-05007-260412 від 26.04.2012, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , строк погашення заборгованості закінчився та позивачем погашено заборгованість ПАТ «Дельта Банк».

Позовна давність за договором споживчого кредиту №003-05007-260412 від 26.04.2012, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 сплила, як до основної вимоги, так і до додаткових вимог про стягнення відсотків і комісії, а неіснуюча заборгованість ОСОБА_1 в сумі 15348,27 гривень нарахована поза межами строку дії договору.

Спірним виконавчим написом №26254 від 04.09.2020 року стягнута заборгованість в сумі 15248,27 гривень, тобто за межами строку позовної даності, що є порушенням ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Крім цього, в порушення ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, заяв, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, нотаріус не отримував від відповідача первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним.

Крім того, як свідчать надані ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» документи, повідомлення про відступлення прав вимоги за договором, не було адресовано позивачу за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 .

Також надані ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» документи не містять доказів того, що позивачем отримувалась будь-яка претензія або конверт із вимогою повернувся на адресу товариства із зазначенням причини невручення, матеріали виконавчого напису також цього не містять.

В даному випадку можна констатувати відсутність факту повідомлення позивача про наявність до нього письмової вимоги про усунення порушень, у позивача не виникло обов`язку щодо виконання претензії відповідача, а тому вчинення виконавчого напису за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» не ґрунтувалося на вимогах закону.

Позивач вважає, що до виконавчого напису, на підтвердження безспірності заборгованості стягувачем приватному нотаріусу був наданий документ, який в розумінні п.2 Переліку, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, не є первинним документом (випискою по рахунку) оформленою у відповідності до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не може вважатися обов`язковим документом - випискою з розрахунку боржника, дослідивши який, нотаріусом вчиняється виконавчий напис про стягнення заборгованості в безспірному порядку.

Позивач звертає увагу на те, що відсутні докази того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» є безспірними.

Враховуючи викладене позивач просить, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №26254, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 04.09.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором №003-05007-260412 від 26.04.2012 року, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , у сумі 15348,27 гривень;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позовну заяву не подав, третя особа пояснення щодо позову не надала.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статтями 274-279 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 26254, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №003-05007-260412 від 26 квітня 2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами стало ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», а ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором споживчого кредиту №003- 05007-260412 від 26 квітня 2012 року, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ..

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ - Малковою М.В., постановою від 22 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 26254 від 04 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 15348,27 гривень. Цього ж дня приватний виконавець прийняв постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

30 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ - Малковою М.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 26254 від 04 вересня 2020 року.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п. 2-2 "Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 р. у справі №826/20084/14, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Разом з тим, стороною відповідача не було надано суду в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за Кредитним договором №003-05007-260412 від 26 квітня 2012 року.

Відповідно до долучених до позовної заяви копій квитанцій № 61435735 від 05 жовтня 2015 року на суму 200 гривень, № 59905336 від 14 вересня 2015 року на суму 400 гривень, № 47591519 від 29 квітня 2015 року на суму 1500 гривень,№ 0.0.352306935.1 від 23 лютого 2015 року на суму 1050 гривень, № 157632929 від 20 січня 2015 року на суму 1065 гривень, № 15Y657749 від 18 грудня 2014 року на суму 1175 гривень, № 15Y655922 від 19 листопада 2014 року на суму 1500 гривень, № 37497674 від 14 липня 2014 року на суму 3000 гривень, № 38440507 від 13 серпня 2014 року на суму 4300 гривень, №15Y634919 від 20 жовтня 2014 року на суму 2000 гривень, № 15Y643690 від 19 вересня 2014 року на суму 2500 гривень, ОСОБА_1 здійснювала погашення за кредитним договором №003-05007-260412 від 26 квітня 2012 року на користь АТ «Дельта Банк».

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Слід зазначити, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог п.283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Докази одержання або неодержання письмової вимоги (повідомлення) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» Дмитренко Л.Б. нотаріусом не представлено.

На виконання ухвали суду Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., надіслано копії: виконавчого напису № 26254, заяви про вчинення виконавчого напису, виписка з особового рахунку ОСОБА_3 , договір № 003-05007-260412 на відкриття поточного рахунку з використання платіжної картки та обслуговування платіжної картки, договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 395/К від 20.04.2018, договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 11/08/2020-ФА від 11.08.2020, реєстр божників.

В матеріалах справи міститься лист адвокатського об`єднання «Апологен» від 28 січня 2020 року № 05-4, в якому зазначено, що для врегулювання питання в досудовому порядку ОСОБА_1 необхідно сплатити суму 20044,57 гривень до 26 лютого 2020 року.

Разом з тим, відповідно до виписки по особовому рахунку заборгованість ОСОБА_1 за 11.08.2020-17.08.2020 становить 14848,27 гривень.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, перевірці підлягає не лише додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі перевірці підлягають також і доводи боржника в повному обсязі, установлення та зазначення чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17, постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18) та постанові Верховного Суду у справі № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Слід зазначити, приватним нотаріусом не було враховано вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», в якій зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому, відповідачем ТОВ «ФК «Аланд» не надано жодних доказів на підставі яких був винесений виконавчий напис, зокрема безспірності суми заборгованості, отримання позичальником письмових вимог про усунення порушень за кредитним договором, доказів надання відповідачем оригіналу кредитного договору та виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості під час вчинення виконавчого напису.

Заходи щодо витребування даних доказів шляхом витребування документів, які були надані приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегу Станіславовичу для вчинення виконавчого напису № 26254 від 04 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість в розмірі 15348,27 гривень, а також кредитний договір № 003-05007-260412 від 26 квітня 2012 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» результатів не дали, ухвала суду станом на 04 червня 2021 року не виконано.

20 квітня 2021 року на адресу надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», в якому зазначено, що у товариства відсутні документи та/або їх копії, які витребовуються судом.

Згідно з правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника. Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Також, у п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин

оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

При вчиненні виконавчого напису, нотаріус не переконався у безспірності розміру заборгованості, не витребував інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, які він вправі витребувати у стягувача.

Безспірність заборгованості ОСОБА_1 для вчинення нотаріального напису належним чином не доведена.

Отже, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Також суд приймає до уваги той факт, що судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов в цій частині є обґрунтованим.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частина 3 статті 137 ЦПК України, вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

06 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги № 27 від 29 жовтня 2020 року, ордер серії ЖТ № 083416 про надання правової допомоги від 06 листопада 2020 року) надав Акт № 1 від 05 листопада 2020 року та Акт № 2 від 17 листопада 2020 року про надання і прийняття правничої допомоги, розрахунок гонорару по договору про надання правничої допомоги від 29 жовтня 2020 року № 27, укладеним з ОСОБА_1 , який склав ОСОБА_2 та згідно якого вартість робіт складає 6000 гривень. Згідно квитанції виданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 перерахувала, а ОСОБА_2 одержав 6000 гривень за услуги адвоката.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виходячи із тривалості зайнятості адвоката у судових засіданнях, складності справи та задоволених позовних вимог, розмір витрат на оплату послуг адвоката, підлягають стягненню в заявленому розмірі - 6000 гривень 00 копійок.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 840 гривень 80 копійок судового збору 420 гривень 40 копійок за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 08 грудня 2020 року, в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012 № 296/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»; ст. ст. 1, 3, 12, 207, 509, 525-527, 530, 549, 551, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 626, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зареєстрований у реєстрі за № 26254, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором №003-05007-260412 від 26 квітня 2012 року, укладеному між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , у сумі 15348,27 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок за подання позовної заяви та 420 гривень 40 копійок за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень.

Заходи забезпечення позову в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 26254 від 04 вересня 2020 року вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 003-05007-260412 від 26 квітня 2012 року в розмірі 15348,27 гривень, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Малкової Марії Вікторівни, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко