Рішення № 97590413, 02.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року справа № 580/1312/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бондаренко А.В.,

представника позивача – Драченка В.В. (згідно з ордером),

представника відповідача – Олійник І.А. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

15.03.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 286; код ЄДРПОУ 02911119) (далі – відповідач) про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 до 01.12.2020 включно в розмірі 2072414,73грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач оспорював своє звільнення. Суд ухвалив рішення про поновдлення його на посаді. На час звернення до суду не вирішено питання стягнення коштів за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 до 01.12.2020. Тому просить стягнути такі кошти з розрахунку, що 774,22грн середньоденна зарплата позивача та коефіцієнт підвищення з 01.12.2015 до 05.09.2017 - 1,25%, з 06.09.2017 до дати винесення рішення 2,28%. Додатково просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Також установлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання.

12.04.2021 відповідач надіслав до суду відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково. Мотивуючи тим, що відповідно до вимог ст.235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу не більше, ніж за 1 рік. Посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, відповідно до якої оплата середнього заробітку за весь час, понад один рік провадиться за вимушений прогул за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути зменшена. Стверджує, що позивач та його представник під час розгляду в суді його заяви про поновлення не з`являлися в судові засідання та затягували судовий процес. Тому просить суд прийняти рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише за один рік. Сума виплати за вимушений прогул, на його думку, становить 250 (робочих днів) х 774,22грн (середньоденна заробітна плата) = 193 555,00грн. Додатково зазначив про відсутність підстав для врахування коефіцієнту підвищення до середнього заробітку.

15.04.2021 ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.05.2021 об 11год. 00хв.

15.04.2021 відповідач подав до суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначив, що вказаний ним розрахунок є помилковим, оскільки середній заробіток розраховується автоматизовано програмою “ІС-ПРО”, яка помилково включила відрядження, які розраховуються при плановому заробітку. Тому середньоденний заробіток позивача без урахування податків та зборів становить 794,08грн, а середньомісячна заробітна плата – 16675,68грн. Тому вважає, що позов підлягає задоволенню у розмірі 198520,00грн.

Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №191577 підтверджується, що позивач є інвалідом ІІ групи.

Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1483к позивача звільнено з посади прокурора Черкаської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України та увільнено від обов`язків голови колегії прокуратури вказаної області.

На розгляді Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №823/3267/14 за позовом позивача до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу про його звільнення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням вказаного суду від 01.12.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ №1483к Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року про звільнення позивача з посади прокурора Черкаської області. Поновлено позивача на посаді прокурора Черкаської області з 24.10.2014. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1213965грн (один мільйон двісті тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Рішення в частині поновлення позивача на посаді прокурора Черкаської області та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в сумі 16695 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів допущено до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №823/3267/14 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в частині стягнення з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1213965,00 грн з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів скасовано. Рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Офісу Генерального прокурора вчинити всі передбачені чинним законодавством дії, необхідні для виключення позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади” та анулювання запису щодо позивача в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, як помилкового, скасовано та прийнято нову постанову в цій частині про зобов`язання Офісу Генерального прокурора поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою ст.1 Закону України “Про очищення влади”. В іншій частині рішення суду І інстанції залишене без змін.

Тому позивач звернувся з викладених вище позовом до іншого відповідача.

Згідно з вимогами ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд врахував, що внаслідок вирішення спору позивача про поновлення його не посаді не відбулося повного поновлення порушеного права на працю, оскільки не вирішено питання стягнення кошів вимушеного прогулу.

Положеннями ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Сплата коштів за вимушений прогул є гарантією особи та виконує компенсаторну функцію у відносинах незаконного її звільнення, впливає на відносини соціального захисту, право на що визначено ст.46 Конституції України.

Нарахування та виплата заробітної плати є обов`язком роботодавця відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру” незалежність прокурора забезпечується:

1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами;

3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора;

4) установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;

5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора;

6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування;

7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Отже, позивачу гарантоване Законом належне матеріальне забезпечення.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи вказану норму під час розгляду справи №826/808/16 у постанові від 20.06.2018, дійшла висновку, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України правова позиція Верховного Суду обов`язкова для врахування судами нижчих інстанцій.

Належних і допустимих доказів вини позивача у тривалості періоду вимушеного прогулу суду не надано. Посилання відповідача на клопотання позивача в судовому провадженні у справі №823/3267/14 щодо відкладення судового розгляду не мало систематичного характеру, такі підстави не визнавалися судом такими, що вчинені без поважних причин. Отже, умисних дій позивача та його представника на затягування судового розгляду не підтверджено. Зважаючи, що загальний строк судового розгляду справи мав тривалий період за рахунок зупиненого провадження до рішення Конституційного Суду України, така тривалість обумовлена законними підставами та свідчить про безумовну відсутність в цьому вини позивача.

Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення періоду, який враховується для обчислення суми коштів вимушеного прогулу та необґрунтованість відповідних доводів відповідача.

Здійснити нарахування у таких правовідносинах самостійно без отримання судового рішення щодо такого питання роботодавцю не заборонено. Проте в заявлених спірних правовідносинах самостійного нарахування відповідач не вчинив та відсутні докази фактичного стягнення коштів в межах за один місяць внаслідок допущення судом І інстанції рішення до негайного виконання.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Згідно з абз.3 п.2 Порядку №100 збереження заробітної плати у всіх інших випадках, до яких відноситься вимушений прогул, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку №100 (в редакції на час вирішення цього спору) встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Зважаючи, що позивача звільнено з 24.10.2014 наказом від 23.10.2014 №1483к, що визнаний протиправним загадними вище рішеннями судів, початком вимушеного прогулу є саме вказана дата. Отже, вказаний позивачем період для стягнення з 24.10.2014 до 01.12.2020 (дата набрання рішенням суду про його поновлення законної сили) та взяті для розрахунку середньоденної заробітної плати місяці отримання ним доходу (заробітна плата за останні 2 повні віпрацьовані місяці - серпень-вересень 2014 року) обгрунтовані.

Згідно з п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби та повторно призвані (прийняті) на військову службу під час дії особливого періоду, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням положень цього Порядку. Якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби, для розрахунку застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби.

Отже, доводи відповідача щодо необхідності врахування під час розрахунку середньоденного заробітку сум коштів відрядження, нарахування яких підтверджується у т.ч. розрахунковими відомостями щодо позивача, є не обґрунтованими. Тому дані довідки відповідача від 13.04.2021 №21-186 вих21 не підлягають застосуванню.

З приводу доводів позивача щодо необхідності врахування коефіцієнту коригування суд врахував, що пункт 10 Порядку №100, який передбачав таке врахування, виключено на підставі Постанови КМ від 09.12.2020 №1213. Розрахунок суми коштів за вимушений прогул здійснюється судом на підставі чинних норм законодавства.

Отже, посилання позивача на вказаний пункт Порядку та його доводи щодо того що заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт підвищення є необґрунтованими. Тому відповідний розрахунок спірної суми позивача є недоведеним.

Із довідки відповідача від 30.12.2020 №21-713вих20 суд встановив, що середній заробіток позивача за останні два місяці, які передують його звільненню (23.10.2014), становить:

за серпень 2014 року: по плану – 20 днів, фактично - 17 днів, нарахована заробітна плата склала 126996,15грн.;

за вересень 2014 року: по плану – 22 дні, фактично - 20 днів, нарахована заробітна плата склала 15947,02грн.,

Усього - 28646,17грн: згідно з планом – 42 дні, фактично – 37 днів.

Отже, середньоденна заробітна плата відповідно до вказаних вище чинних норм Порядку №100 становить 28646,17грн/37днів = 774,22грн. Середньомісячна заробітна плата: 774,22грн х 21 день (42 дні по плану :2) = 16258,62грн. Сума вказана без виключення сум відрахування на податки і збори.

За загальним правилом ч.1 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На підставі ч.1 ст.67 цього Кодексу при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень.

З урахуванням визначених ч.1 ст.73 КЗпП України святкових днів та вихідних днів, загальна кількість робочих днів у період з 24.10.2014 до 01.12.2020 становить 1527 днів: 2014рік - 49 робочих дні вимушеного прогулу позивача, 2015 рік - 250днів, 2016 рік - 251 день, 2017 рік - 248 днів, 2018 рік - 250 днів, 2019 рік - 249 днів, 2020 рік - 230 днів.

Отже, відповідно до вимог ст.235 КЗпП України середній заробіток за час весь вимушеного прогулу позивача за вказаний ним період становить 1182233,94грн. (774,22грн * 1527 днів), а позовні вимоги обґрунтовані виключно в цій частині.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Отже, вказана сума без утримання податків та інших платежів.

Тому суд дійшов висновку стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у вищевказаній сумі, а позовні вимоги задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав будь-яких доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу згідно зі ст.139 КАС України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 371, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути з ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (18015, Черкаська обл., місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 286; код ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 до 01.12.2020 включно в розмірі 1182233,94грн (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі двісті тридцять три гривні дев`яносто чотири копійки) без виключення сум відрахування на податки та обов`язкові збори.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. У межах суми стягнення за один місяць рішення підлягає виконанню негайно. В іншій частині рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 10.06.2021.