Постанова № 9759006, 26.05.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2010 р. № 2а- 1359/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлової В.В.

при секретарі-Кіт С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000281800/0 від 13.11.2009р., №0000281800/1 від 25.12.2009 року, прийняті відповідачем, відповідно до яких товариству з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М" визначена до сплати сума податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 9249,00 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 6166,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3083,00 грн., обгрунтовуючи це наступним.

Так, щодо висновку відповідача про включення товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Техснаб плюс" коробки переключення передач бульдозера Т-170 на загальну суму 36 996,00 грн., у т. ч. ПДВ - 6166,00 грн., тому що у відповідності до пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених правилами цього Закону, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними.

Представник позивача за довіреністю Лукашина І.А. на підтримку позовних вимог в судовому засіданні, окрім того, зазначила, що в ході проведення відповідачем перевірки йому були надані на ознайомлення первинні документи (податкові накладні №0000076 від 03.04.08р. та № 0000073 від 27.03.08 р., видаткова накладна № РН0000078 від 03.04.08 р. на загальну суму 36996, 00 грн., договір поставки від 27.03.08 р. № 08, платіжні доручення), на підставі яких товариство включило до складу податкового кредиту за березень 2008 та квітень 2008 року суму ПДВ у розмірі 6166,00 грн., у зв"язку з чим відповідач неправомірно у висновку акта перевірки зазначив про порушення товариством пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону № 168, оскільки податковий кредит березня 2008 року та квітня 2008 року повністю підтверджується наявними у нього первинними документами.

Представник відповідача за довіреністю Яковлева О.С. проти позову заперечувала посилаючись на те, що в порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Техснаб плюс" коробки переключення передач бульдозера Т-170 на загальну суму 36 996,00 грн., у т. ч. ПДВ - 6166,00 грн.

Таке твердження відповідач мотивує тим, що одним із контрагентів позивача за перевіряємий період було ТОВ "Техснаб плюс", яке в свою чергу мало господарські відносини з ПП ТК "Укртранзит".

Також, актом невиїзної документальної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 08.09.09 р. №2223/18- 012/34860004 встановлено, що ТОВ "Техснаб плюс" у періоді, який перевірявся, отримало від ПП ТК "Укртранзит" товари на загальну суму 73482,00 грн., в т.ч. ПДВ -12247,00 грн.

Таким чином, на його думку, оскільки всі угоди, укладені між ПП ТК "Укртранзит" та ТОВ "Техснаб плюс" за перевіряємий період є нікчемними (акт перевірки від 08.09.09 р. № 2223/18- 012/34860004), то в свою чергу, угоди укладені між ТОВ "Техснаб плюс" та позивачем, також є нікчемними, у звязку з цим позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту по деклараціям за березень - квітень 2008 року суму ПДВ у розмірі 6166,00 грн., що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Техснаб плюс" (код ЄДРПОУ: 34860004) за період з 12.02.2007 року по 31.07.2009 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки від 30.10.2009 року № 2801/18-012/31797878, на підставі якого останнім були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000281800/0 від 13.11.2009 р., № 0000281800/1 від 25.12.2009 року, відповідно до яких позивачеві визначені до сплати суми податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 9249,00 грн., у тому числі: основний платіж - у розмірі 6166,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3083, 00 грн.

Як вбачається із висновку акта перевірки від 27.04.2009 року № 775/16-12/33479216, товариством в порушення пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Техснаб плюс" коробки переключення передач бульдозера Т-170 на загальну суму 36 996,00 грн., у т. ч. ПДВ - 6166,00 грн.

На підставі встановлених у акті перевірки порушень відповідачем були здійсненні позивачеві донарахування податку на додану вартість у розмірі у розмірі 6166,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3083,00 грн., відповідно до оскаржуваних рішень.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності своїх рішень № 0000281800/0 від 13.11.2009 р., № 0000281800/1 від 25.12.2009 року, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Техснаб плюс" та позивачем був укладений договір № 8 від 27.03.2008 року на придбання коробки переключання передач бульдозера Т-170.

Позивач отримав від ТОВ "Техснаб плюс" податкові накладні №0000076 від 03.04.08р. та № 0000073 від 27.03.08р. на загальну суму 36996,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 6166,00 грн.). та видаткову накладну № РН0000078 від 03.04.08 р. на загальну суму 36996,00 грн., наявність яких не заперечується відповідачем.

На підставі податкових накладних позивач включив до складу податкових кредитів по деклараціям за березень квітень 2008 року суми ПДВ у розмірі 6166,00 грн.

За поставлений ТОВ "Техснаб плюс" товар позивач перерахував грошові кошти, що підтверджуються платіжними дорученнями від 27.03.08 р. № 1203, від 08.04.08 р. №13/2, від 09.04.08 р. № 1383, від 21.04.08 р. № 1572.

Основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно із яким:

"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду".

Також, згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи із положень наведених норм, суд приходить до висновку, що платник податку має право включити до свого податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг, які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, датою виникнення такого права є дата першої із подій.

Відповідно до пп. 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд зазначає, що платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону № 168, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку первинні документи, оформлені позовною стороною з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином факт господарської операції між ТОВ "Техснаб плюс" та позивачем по придбанню коробки переключання передач бульдозера Т-170 підтверджуються завіреними копіями наступних первинних документів, це: податкові накладні № 0000076 від 03.04.08 р. та № 0000073 від 27.03.08 р., видаткова накладна № РН0000078 від 03.04.08 р. на загальну суму 36996,00 грн., договір поставки від 27.03.08 р. № 08, платіжні доручення від 27.03.08 р. № 1203, від 08.04.08 р. № 13/2, від 09.04.08 р. № 1383, від 21.04.08 р. № 1572, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2008 року, квітень 2008 року, витяг з журналу ордеру і відомостей за 01.03.08 р.-30.06.08 р., товарно-транспортна накладна № ТТН-33708 від 03.04.2008 року, накладна на внутрішнє переміщення № СК 0001416 від 11.06.2008 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту по декларації за березень 2008 року та квітень 2008 року суми ПДВ у розмірі 6166,00 грн. по придбанню коробки переключання передач бульдозера Т-170, оскільки дані первинні документи не визнані у судовому порядку недійсними, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Так, суд зазначає, що жодна норма Закону України "Про податок на додану вартість" не визнає порушенням включення платником податку до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаних контрагентом відносно якого порушена справа про припинення (ліквідації) підприємства, також ліквідація підприємств не тягне за собою правових наслідків як визнання, укладених цими підприємствами з іншими субєктами господарювання, угод нікчемними, крім випадків, коли в судовому порядку встановлено умисне ухилення від сплати податків посадовими особами цих підприємств.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5, 6 ст.203 зазначеного Кодексу.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Так, у акті перевірки від 30.10.2009 року № 2801/18-012/31797878 відповідачем не вказано, в чому саме полягає невідповідність умов договору від 27.03.08 р. № 8 на придбання коробки переключання передач бульдозера Т-170, укладеного між ТОВ "Техснаб плюс" та позивачем вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, яким чином умови договору від 27.03.08 р. № 8 суперечать моральним засадам суспільства.

Також, у акті перевірки від 30.10.2009 року № 2801/18-012/31797878 відповідачем не вказано, яким чином умови договору від 27.03.08 р. № 8 на придбання коробки переключання передач бульдозера Т-170, укладеного між ТОВ "Техснаб плюс" та позивачем порушують публічний порядок та які саме вимоги законодавства України порушено.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод суперечним інтересам держави і суспільства, моральним засадам відносяться угоди, спрямовані на приховування юридичними особами від оподаткування доходи.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною (нікчемною) повинно бути:

-угода, яка характеризується субєктивним наміром сторін порушити вимоги податкового законодавства, оскільки укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства;

-вчинення дій обєктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушенням вимог законів та нормативних актів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2, 3, 4 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000281800/0 від 13.11.2009 р. та № 0000281800/1 від 25.12.2009 р., прийняті Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова щодо товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С.М." Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 28.05.10р.

Суддя Самойлова В.В.