Рішення № 97589097, 11.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9063/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №65213289, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 31 травня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерства внутрішніх справ України, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 65213289, винесену 14.05.2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання згідно виконавчого листа №420/5424/20 (виданий 11.03.2021 року).

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Позивач зазначає, що у довідці від 30.04.2021 року №22/6-1814 під розрахунком основних та додаткових складових, керівником уповноваженого органу, посадовою особою ОСОБА_2 зазначено, що індексація при обчислені пенсії Законом України №2262 не передбачено.

Тобто, на переконання позивача, керівником уповноваженого органу, посадовою особою ОСОБА_2 не зважаючи на зобов`язальні вимоги рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5424/20, самостійно прийнято рішення не включати в довідку про розмір грошового забезпечення індексацію.

При цьому, позивач наголошує, що повноважень у Департаменту персоналу МВС України на самовільне трактування зобов`язальних вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5424/20 не має.

Таким чином, на переконання позивача, вказані дії під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/5424/20 керівником уповноваженого органу ОСОБА_2 є протиправним.

В даному випадку позивач зазначає, що державним виконавцем при отриманні Довідки від боржника мав обов`язок перевірити її на предмет чіткої відповідності до виконавчого документу, з метою неухильного правильного та ефективного виконання судового рішення у повному обсязі. В свою чергу державний виконавець помилково вважаючи, що Довідка виготовлена боржником у чіткій відповідності до вимог виконавчого документу (листа) прийняв поспішне помилкове рішення про закінчення виконавчого провадження чим грубо порушив вимоги ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» і права позивача як стягувача на ефективне виконавче провадження.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 09 червня 2021 року.

Вищевказаною ухвалою також витребувано з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №65213289 з примусового виконання виконавчого листа №420/5424/20 виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 березня 2021 року. Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати витребувані судом документи у строк до 09 червня 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду.

Копію ухвали від 02 червня 2021 року про відкриття провадження по справі та позов з додатками отримано відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04 червня 2021 року, що підтверджується накладною №6501105002514 та роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошта» за трек-номером: 6501105002514.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відзив на позовну заяву, витребуваних судом доказів, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також копію ухвали від 02 червня 2021 року про відкриття провадження по справі та позов з додатками отримано Міністерством внутрішніх справ України 08 червня 2021 року, що підтверджується накладною №6501105002506 та роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошта» за трек-номером: 6501105002506.

Станом на 11 червня 2021 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін та третьої особи на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року по справі №420/5424/20, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 - задоволено частково:

- визнано протиправними дії Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 18.03.2020 року №Л-3430/22, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 19.11.2019 року, із обов`язковим зазначенням відомостей про основні і додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в тому числі індексації грошового забезпечення;

- зобов`язано Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.11.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в тому числі індексації грошового забезпечення;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.20-26).

Вищевказане судове рішення набрало законної сили – 04 лютого 2021 року.

11 березня 2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист №420/5424/20 (а.с.7).

На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, Міністерством внутрішніх справ України видано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до якої розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» станом на 19.11.2019 року за прирівняною посадою: начальник сектору апарату головних управлінь Національної поліції становить:

- посадовий оклад – 2 900,00 грн.;

- оклад за спеціальним звання підполковник поліції – 2 200,00 грн.;

- надбавка за стаж служби поліції (40%) – 2 040,00 грн.;

- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (55,30%) – 3 948,42 грн.;

- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) – 435,00 грн.;

- премія (40,26%) – 4 639,33 грн.;

- усього - 16 162,75 грн. (а.с.11).

14 травня 2021 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову ВП №65213289 про закінчення виконавчого провадження (а.с.10).

У постанові від 14 травня 2021 року державним виконавцем зазначено, що рішення виконано фактично в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Також, судом встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року по справі №420/5424/20, заяву ОСОБА_1 – задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України щодо не включення у довідку від 30.04.2021 року №22/6-1814 про розмір грошового забезпечення, видану ОСОБА_1 , таких видів грошового забезпечення як доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук 15%, надбавки за спортивні звання 15%, матеріальної допомоги на оздоровлення (на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 №815/1586/18) - 12622,85 грн. та індексації грошового забезпечення. В решті вимог заяви – відмовлено.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до положень частини 1 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) і представляє собою сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний, серед іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права державного виконавця під час здійснення ним виконавчого провадження передбачені ч.3 ст.18 Закону №1404-VІІІ.

Відповідно до ч.5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII державний виконавець здійснює примусове виконання рішення суду виключно на підставі виконавчих документів.

Відповідно до частин першої-другої статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно вимог п. 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч.2 ст.39 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

В зазначеному переліку прав відсутнє право державного виконавця на розширене, власне тлумачення рішення суду, яке він виконує.

З наведеного у сукупності слід дійти висновку, що державний виконавець при здійсненні заходів примусового виконання рішень обмежений вимогами виконавчого документа та його змістом, органи державної виконавчої служби не є правозахисними або контролюючими органами.

Обов`язком органів державної виконавчої служби є виконання чинних виконавчих документів.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 30 квітня 2021 року Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України за №22/6-1814 було видано ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення про те, що згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року у справі №420/5424/20 розмір грошового забезпечення у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі-Закон № 2262), постанови Кабінету Міністрів Україні» від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» станом на 19.11.2019 (день, визначений у рішенні суду) за прирівняною посадою: начальник сектору апарату головних управлінь Національної поліції становить:

- посадовий оклад – 2900,00 грн.;

- оклад за спеціальним званням (підполковник поліції) – 2200,00 грн.;

- надбавка за стаж служби в поліції (40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням) – 2040,00 грн.;

- надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (55,30 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби) – 3948,42 грн.;

- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 відсотків посадового окладу) – 435,00 грн.;

- індексація (*розмір судом не визначено; врахування індексації при обчисленні пенсій Законом України №2262 не передбачено);

- премія (40,26 відсотків нарахованого грошового забезпечення) – 4639,33 грн.

Усього: 16162,75 грн. (а.с.11).

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року по справі №420/5424/20, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, зокрема, зобов`язано Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.11.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в тому числі індексації грошового забезпечення.

Тобто, всупереч рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі №420/5424/20 не зазначено у новій довідці від 30 квітня 2021 року №22/6-1814 такого виду грошового забезпечення як індексації грошового забезпечення.

Крім того, у рішенні суду у вказаній справі зазначено, що: «Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 638/9697/17), від 15 квітня 2019 року (справа № 522/9659/16-а), від 30 вересня 2019 року (справа №750/9785/16-а) та від 07.05.2020 року (справа №813/2925/18).

При цьому, суд звертає увагу, що така протиправна бездіяльність Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України щодо не включення у довідку від 30.04.2021 року №22/6-1814 про розмір грошового забезпечення, видану ОСОБА_1 , зокрема, такого виду грошового забезпечення як індексації, також підтверджується ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року.

Таким чином, враховуючи те, що довідка Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 30.04.2021 року №22/6-1814 була складена без урахування індексації грошового забезпечення, суд погоджується з твердженням позивача, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року у справі №420/5424/20 виконано не в повному обсязі.

Від так, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП 65213289 від 14.05.2021 року винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, а тому вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст.41 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Враховуючи вищезазначене, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тягне за собою обов`язок державного виконавця відновити не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №65213289 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 65213289, винесену 14.05.2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання згідно виконавчого листа №420/5424/20 виданого 11.03.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Третя особа: Міністерство внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684).

Суддя С.О. Cтефанов