Рішення № 97588992, 10.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3476/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом (а.с.51-57) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ), в якому позивач просить:

– визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення йому – ОСОБА_1 , перерахунку пенсії на підставі підпункту «В» пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсій працівникам льотно-випробному складу та цивільної авіації», затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 з березня 2016 по даний час;

– зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії йому – ОСОБА_1 , згідно підпункту «В» пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсій працівникам льотно-випробному складу та цивільної авіації», затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418 з березня 2016 по даний час з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром та проводити в подальшому виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Позивач зазначив, що він отримує пенсію за вислугу років з 01.01.1992 року, як працівник льотно-випробного складу та цивільної авіації, його пенсію обчислено на підставі ст. 53 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пп. «В» п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробувального складу та цивільної авіації, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) (далі Порядок №418) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 01 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

Проте відповідач починаючи з 2016 року став застосовувати обмеження до пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність

На думку позивача відповідач допустив заборгованість перед ним за 2016-2021 роки внаслідок противоправної неповної виплати пенсії на загальну суму 400192,12 грн.

З причин неповної виплати пенсії він звернувся до ГУ ПФУ. 06.01.2021 р. позивач отримав лист за № 74-12632/С-02/8-1500/21 від 05.01.21 щодо причин неповної виплати пенсії, в якому його повідомили про те, що відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. На піставі цього його розмір його пенсії був обмежений.

Позивач вважає дії відповідача протиправними.

В обґрунтування позовних вимог до ч. 3 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» в редакції ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок), підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших допомог до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною не може перевищувати 17690,00 грн.

В той же час, п. 11 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ № 3668 - VI від 08.07.2011 року передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, п. 2 розділу 11 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 VII від 24.12.2015 року визначено, що дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсії, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.

На думку позивача вищезазначені положення законодавства свідчать про неправомірне застосування обмеження максимального розміру його пенсії.

Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідної складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України № 7 — рп/2004 від 17.03.2004 року, № 20 - рп/2004 від 01.12.2004 року).

Позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 15.03.2021 позов залишено без руху надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження по справі відкрите, вирішено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року залишений позов без руху після відкриття провадження у справі. Зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року поновлено провадження у справі. Поновлений строк позивачу на звернення до суду з позовом.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача зазначив, що пенсія позивачу призначена з 01.04.1997 відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ. Відповідно до пункту 7 Порядку № 418 щороку з 1 березня (починаючи з 2005) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії.

На виконання зазначеного Порядку пенсію Позивача було перераховано та вона становила з 01.03.2015 - 8700,48 грн.; з 01.03.2016 - 10486,43 грн.; з 01.03.2017 - 10740,00 грн.; з 01.01.2018 - 12956,53 грн.; з 01.03.2018 - 13730,00 грн.; з 01.07.2018 - 14350,00 грн.; з 01.12.2018 - 14970,00 грн.; з 01.07.2019 - 15640,00 грн.; з 01.12.2019 — 16380,00 грн.; з 01.07.2020 — 17120,00 грн., з 01.12.2020 — 17690,00 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України «Про пенсійне забезпечення», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень.

Таким чином, вказана норма містить обмеження максимального розміру пенсії 10740 гривень по 31.12.2017, а після цієї дати максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням викладеного дії Головного управління щодо обмеження розміру пенсії позивача не можуть вважатись протиправними, оскільки такі дії здійснювались на виконання положень закону.

Представник відповідача вказує, що позиція позивача, що дії Головного управління щодо обмеження його розміру пенсійних виплат є протиправними з огляду на те, що відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-УІ обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим законом є помилковою, оскільки п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-УІ містить також наступні положення: пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Тобто, враховуючи зазначені положення, обмеження максимального розміру пенсії не може застосовуватись лише до тих пенсіонерів, які на момент прийняття Закону № 3668- VІ отримували пенсію в більшому розмірі ніж передбачено цим законом. При цьому таким особам виплата пенсії здійснюється без індексації та проведення перерахунків до того часу коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому Законом № 3668- VІ , а в подальшому розмір пенсії таких осіб не може перевищувати встановлений Законом №3668- VІ максимальний розмір.

Таким чином, положення п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668- VІ не можуть бути застосовані до позивача, оскільки на момент набрання чинності Законом № 3668- VІ Позивач отримував пенсію, що не перевищує максимального розміру, встановленого законом. Закон № 3668- VІ було прийнято 10 липня 2011 року, в той час як прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 764,00 грн, а розмір пенсії позивача складав 5866,35 грн. Тобто розмір пенсії позивача на момент прийняття Закону № 3668- VІ не перевищував десяти прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, а отже відсутні були підстави для застосування п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668- VІ. Враховуючи викладене, Головне управління правомірно з 01 березня 2017 року виплачує пенсію позивачу у розмірі, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність, а з 01 січня 2018 року – у розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.

Крім того, обмеження щодо максимального розміру пенсії до виплати у сумі 10740 грн у період з 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 було встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VII від 06.12.2016, а не Законом № 911-VІІ як помилково вважає позивач. При цьому Закон № 1774-VII не містить жодних обмежень щодо застосування цього закону по відношенню до осіб, якім пенсія була призначена до 01 січня 2016 року, таким чином норми цього закону підлягали застосуванню до позивача.

Представник відповідача звернув увагу на те, що така позиція викладена у Постановах Верховного Суду.

Представник відповідача стверджує, що ГУ ПФУ діяло виключно в межах своїх повноважень, керуючись законами України, як того вимагає ст. 19 Конституції України, а отже відсутні підстави для визнання дій Головного управління протиправними.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та з 01.01.1992 року пенсію обчислено на підставі ст. 53 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» як працівнику льотно-випробного складу та цивільної авіації.

ГУ ПФУ з 2016 року став застосовувати обмеження до пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою щодо невиплати пенсії у повному обсязі та був повідомлений відповідачем листом від 05.01.2021року за № 74-12632/С-02/8-1500/21, що пенсія своєчасно перераховується відповідно до Порядку № 418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року № 713) та з 01.01.2020 року складає 22161,52 грн, з 01.03.2020 становить 26242,05 грн, проте відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає дії відповідача протиправними.

Суд дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України від 09.07.2003 року №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-VI), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

Відповідно до ст. 51 Закону №1058-VI пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами 1-3,6 ст.19 та ст.21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418.

Згідно з пунктом «в» пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 пенсій перераховувалася у відповідності з діючим законодавством, проте виплачувалась з 2016 року у меншому розмірі ніж перерахована, а саме обмежувалась 10-ма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність, а з 01 січня 2018 року – у розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.

Вказані дії відповідач здійснював у відповідності до ст. 2 Закону України №3668- VI та ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд не приймає доводи позивача, що обмеження максимального розміру його пенсії не стосуються його, оскільки пенсію йому призначено до набрання чинності Законів, якими введено у дію таке обмеження.

При цьому в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд при розгляді даної справи застосовує висновки Верховного Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19 щодо застосування обмеження граничним розміром пенсії позивача, якому пенсія перераховувалась як працівнику льотно-випробувального складу, у тому числі відповідно до Порядку №418.

Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 580/234/19 дійшла висновку про необхідність відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №360/1428/17, згідно з якою дія положень Закону №911-VІІІ щодо застосування обмеження лише на пенсії, призначені після 01 січня 2016 року.

Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону № 911-VІІІ і Закону № 3668-VІ та, відповідно, різних норм матеріального права.

Разом з тим, вказаний вище Закон № 911-VІІІ за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В свою чергу, ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якої здійснюється нарахування та виплата пенсії позивачам у № 580/234/19 та у справі №360/1428/17, викладена в редакції Закону № 3668-VІ (основний закон), яким і було встановлено обмеження максимального розміру пенсії, із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VІІІ .

Закон № 911-VІІІ у пункті 2 Прикінцевих положень містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Разом з тим, дана норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку.

Застереження у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VІІІ, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Проте, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI.

Колегія суддів зазначає, що хоча обставини у справах № 360/1428/17 та № 580/234/19 відрізняються в частині розмірів призначених позивачам пенсій на момент набрання чинності Законом №3668-VI, проте спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням до них обмежень, які були введені до ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» статтею 2 розділу І Закону №3668-VI та регулюють питання здійснення перерахунку їх пенсій на підставі Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 1992 року № 418.

Суд виходить з того, що висновки, зроблені судами у справі № 580/234/19 та у справі №360/1428/17 під час застосування норм основного та допоміжного законів не повинні бути суперечливими.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме – усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія ОСОБА_1 не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду приходить до висновку, що на позивача не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI.

Враховуючи вказані висновки Верховного Суду по спірним правовідносинам позивача ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Одеській області суд вважає, що відповідач, застосовуючи обмеження максимального розміру позивача, якому пенсія призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» діяв у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 76, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.