Ухвала суду № 97588493, 10.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 червня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2931/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши матеріали за позовною заявою адвоката Цибулі Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Луганської обласної державної адміністрації – Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Рубіжанської обласної санаторної школи про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Цибулі Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Луганської обласної державної адміністрації – Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Рубіжанської обласної санаторної школи з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 16.03.2021 № 158 «Про припинення юридичної особи - Рубіжанської обласної санаторної школи в результаті ліквідації»;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Рубіжанської обласної санаторної школи від 01.06.2021 № 9-у «Про відрахування учнів у зв`язку з ліквідацією Рубіжанської обласної санаторної школи».

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації-керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 16.03.2021 № 158 «Про припинення юридичної особи - Рубіжанської обласної санаторної школи в результаті ліквідації» та наказ Рубіжанської обласної санаторної школи від 01.06.2021 № 9-у «Про відрахування учнів у зв`язку з ліквідацією Рубіжанської обласної санаторної школи».

Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації-керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 16.03.2021 № 158 «Про припинення юридичної особи - Рубіжанської обласної санаторної школи в результаті ліквідації» прийнято рішення з 01.07.2021 припинити юридичну особу - Рубіжанську обласну санаторну школу (ЄДРПОУ 20156810) в результаті ліквідації та до 17.06.2021 здійснити заходи щодо передачі майна юридичної особи на баланс Комунального некомерційного підприємства Луганської обласної ради «Луганська обласна клінічна лікарня», закріпивши за ним на праві оперативного управління.

Організацію, повноваження і порядок діяльності військово-цивільних адміністрацій, що утворюються як тимчасовий вимушений захід з елементами військової організації управління для забезпечення безпеки та нормалізації життєдіяльності населення в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, що не має на меті зміни та/або скасування конституційно закріпленого права територіальних громад на місцеве самоврядування визначає Закон України від 03.02.2015 № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації» (далі – Закон № 141-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону № 141-VIII для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації (абзац перший частини першої).

Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції (абзац другий частини першої).

Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом (абзац третій частини першої).

Повноваження військово-цивільних адміністрацій визначаються статтею 4 Закону № 141-VIII. Так у відповідності до пункту 12 частини першої статті 4 Закону № 141-VIII військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження, зокрема, із здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад п`ять років). Обмеження щодо відчуження комунального майна, встановлені цим пунктом, не поширюються на випадки розподілу такого майна між територіальними громадами, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України (далі - сформовані територіальні громади).

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України від 09.04.1999 № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі – Закон № 586-XIV) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 586-XIV місцева державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об`єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад.

Відповідно до пункту 1.4 Розділу 1 Статуту Рубіжанської обласної санаторної школи, санаторна школа є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснює обласна рада або уповноважений нею орган.

Відповідно до пункту 1.5 Розділу 1 Статуту Рубіжанської обласної санаторної школи обласна державна адміністрація здійснює окремі повноваження з управління Санаторною школою, делеговані обласною радою (рішення обласної ради від 20.02.1998 № 22/11 та від 13.01.2005 № 18/37).

Отже у даній справі оскаржується рішення тимчасового державного органу, який виконує повноваження державної адміністрації, відповідно до якого з 01 липня 2021 року ліквідується Рубіжанська обласна санаторна школа, тобто, шляхом вчинення оскаржуваних дій Луганська обласна військово-цивільна адміністрація фактично здійснила управління майном, що є в комунальній власності територіальної громади.

Таким чином, у цьому випадку Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, як орган виконавчої влади, реалізувала своє право на розпорядження майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад, від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб`єктом господарських відносин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, Луганська обласна військово-цивільна адміністрація виступає як суб`єкт господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Таким чином, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, спірні правовідносини у справі пов`язані з розпорядженням державною адміністрацією майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Рубіжне Луганської області, зокрема ліквідацією та створенням навчально-виховних закладів, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір про скасування розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 16.03.2021 № 158 «Про припинення юридичної особи - Рубіжанської обласної санаторної школи в результаті ліквідації» не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, а тому не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на наведене, суд зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 461/14599/13-а та від 05 червня 2018 року у справі № 466/6696/16-а та у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 816/984/16, від 27 лютого 2020 року у справі № 802/341/17-а.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Рубіжанської обласної санаторної школи від 01.06.2021 № 9-у «Про відрахування учнів у зв`язку з ліквідацією Рубіжанської обласної санаторної школи», оскільки вона є похідною від вимоги до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, яка не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, то відповідно і дана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України).

Згідно вимог частини шостої статті 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом адвоката Цибулі Олексія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Луганської обласної державної адміністрації – Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Рубіжанської обласної санаторної школи про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяО.В. Захарова