Рішення № 97588154, 27.05.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. справа № 809/1466/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Остап`юка С.В., суддів Біньковської Н.В., Тимощука О.Л.,

за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,

представника позивача, в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 ,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна податкова служба України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у квітні 2015 року звернулася з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна податкова служба України, в якому просила визнати незаконним її звільнення з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області; скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о про звільнення позивачки; поновити її на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; стягнути з Міндоходів України на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, постановою від 14.07.2020, за наслідками касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ухвалених в цій справі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року скасував і ухвалив нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна податкова служба України в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі задовольнив. Визнав протиправним і скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о “Про звільнення ОСОБА_2 ”. Поновив ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 17 березня 2015 року. Адміністративну справу в частині позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції – Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд скасував судові рішення, з направленням даної справи у вказаній частині на новий судовий розгляд з тих мотивів, що зробивши помилковий висновок про обґрунтованість і правомірність звільнення позивачки, суди попередніх інстанцій не встановили й не дослідили питань щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

27.07.2020 адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, яку призначено до судового розгляду.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 для розгляду заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду в цій справі Івано-Франківський окружний адміністративний суд 09.09.2020 надіслав адміністративну справу до Верховного Суду.

09.11.2020 адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, а її судовий розгляд продовжений.

Крім того, 28.09.2020 позивач подала заяву про уточнення та зміни предмету позову, якою просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахованого із застосуванням коефіцієнту коригування заробітної плати та з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 267 658, 60 гривень та стягнення моральної шкоди в розмірі еквівалентному п`яти тисячам євро.

Частинами другою та третьою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

У зв`язку з цим, колегією суддів заява про уточнення та зміну предмету позову від 28.09.2020 в межах цієї справи в частині стягнення моральної шкоди до розгляду не прийнята, оскільки такі вимоги не були заявлені при первісному звернені позивача та не пов`язані із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Також суд, ухвалою від 22.01.2021 залучив до участі в цій справі Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, як другого відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.07.2020 ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області з 17 березня 2015 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у вказаній постанові дійшов висновку про правильність встановлення та оцінки в спірних правовідносинах правонаступництва Державної податкової служби України за Міністерством доходів і зборів України.

Одночасно з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав на те, що суди першої та апеляційної інстанції при первісному розгляді позову не встановили й не дослідили питань щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів вказаних у поданих заявах по суті спору.

Представник відповідача - Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області проти заявлених вимог заперечив, мотивуючи тим, що відносини публічної служби між позивачем і Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області виникли тільки з моменту поновлення позивача на посаді 18.11.2020.

За наслідками нового судового розгляду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів встановила, що позивач, будучи протиправно звільненою з посади заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області, на підставі постанови Верховного Суду у цій справі поновлена на посаді згідно з наказом Державної податкової служби України за №1167-о від 18.11.2020 на посаді заступника начальника Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

Як наслідок, суд встанови термін вимушеного прогулу позивача, який тривав з 17.03.2015 до 18.11.2020 та складає 1421 робочий день.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

Колегія суддів, згідно з витребуваною та дослідженою в судовому засіданні довідкою про доходи встановлений розмір середньоденного заробітку позивача, який складає 286, 87 гривень (т.2 а.с.117).

Зі змісту пункту 10 Порядку слідує, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Аналізуючи зміст пункту 10 Порядку, коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення.

Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв`язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки).

Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.

Пункт 10 Порядку виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України за №1213 від 09.12.2020, тобто після настання моменту поновлення позивача на посаді, що зумовлює застосування до правовідносин норм права, що діяли на час їх існування, в тому числі застосування до них положень пункту 10 Порядку, чинного весь період перебування позивача у вимушеному прогулі.

Колегією суддів встановлений розмір та дати підвищення посадового окладу за посадою, з якої протиправно звільнено позивача (т.2 а.с. 118).

Суд, розрахувавши коефіцієнт коригування заробітної плати шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення вказує, що з врахуванням середньоденного заробітку позивача в розмірі 286, 87 гривень за період підвищення такий коефіцієнт складає наступні величини:

з 01.12.2015 до 01.05.2016 – 1,25 і дорівнює 358, 6 гривень середньоденного заробітку;

з 01.05.2016 до 01.01.2017 – 1,2 і дорівнює 573, 74 гривень середньоденного заробітку;

з 01.01.2017 до 01.12.2017 – 1,2 і дорівнює 688, 49 гривень середньоденного заробітку;

з 01.12.2017 до 01.01.2018 – 1,04 і дорівнює 716, 03 гривень середньоденного заробітку;

з 01.01.2018 до 01.01.2019 – 1,27 і дорівнює 909, 35 гривень середньоденного заробітку;

з 01.01.2019 до18.11.2020 – 1, 08 і дорівнює 982, 1 гривень середньоденного заробітку.

За вказані періоди строк вимушеного прогулу позивача, окрім неохоплених підвищенням посадового окладу за посадою 177 днів з 17.03.2015 до 01.12.2015 складає: 106, 168, 228, 21, 250 та 471 робочий день.

Як наслідок, розмір розрахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.03.2015 до 18.11.2020 складає – 1 047 094, 87 гривень, що підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції до задоволення не підлягають, оскільки згідно з абзацом третім пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1078 від 17.07.2003 виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати не відносяться до об`єктів індексації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.03.2015 до 17.11.2020 в розмірі 1 047 094 гривні 87 копійок, які слід задовольнити, а решта позовних вимог та до іншого відповідача є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 606, 20 гривень відповідно до пункту другого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України належить звернути до негайного виконання.

Судових витрат, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справі не має.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, індекс 76018, код ЄДРПОУ 43142559) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.03.2015 до 17.11.2020 в розмірі 1 047 094 (один мільйон сорок сім тисяч дев`яносто чотири) гривні 87 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог та до іншого відповідача відмовити.

Рішення в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, індекс 76018, код ЄДРПОУ 43142559) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 606 (двадцять одна тисяча шістсот шість) гривень 20 копійок – допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Остап`юк С.В.

Суддя Біньковська Н.В.

Суддя Тимощук О.Л.

Рішення складене в повному обсязі 07.06.2021.