Ухвала суду № 97586340, 04.03.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2/646/20/2021

Справа № 646/12215/16-ц

У Х В А Л А

04.03.2021 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Абдюхановій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про витребування доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа: Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», про захист прав споживачів, визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано до суду заяву про витребування додаткових доказів, вмотивовану тим, що наведені докази містять дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги та мають значення для даної конкретної справи, в яких є факти та обставини, що вказують на протиправність та недійсність договорів, відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, невизначеності, хто саме є кредитором та хто має право звертатися з питанням звернення стягнення на предмет іпотеки, відсутності належним чином засвідчених договорів та інших доказів, неможливості ознайомлення з ними, існування яких ставиться заявником під сумнів, що порушує його права та законі інтереси позивача, що підлягають захисту судом.

Суд, вивчивши заяву та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про її часткову обґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до первісного позову, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки № PML-701/1104/2007 від 27.12.2007, який укладено в забезпечення зобов`язань за кредитним договором № ML-701/1104/2007 від 27.12.2007 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 .

Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП-Факторинг Україна» є визнання недійсними кредитного договору № ML-701/1104/2007 від 27.12.2007 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 та договору іпотеки № PML-701/1104/2007 від 27.12.2007.

Відповідно до матеріалів справи та з заяв та пояснень сторін слідує, що внаслідок укладання ряду договорів на цей час змінився іпотекодержатель за договором іпотеки № PML-701/1104/2007 від 27.12.2007, на підставі якого заявлено первісні позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки і дійсність якого оспорюється за зустрічним позовом.

Також, за змістом нотаріально посвідченої заяви-вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 від 24.04.2020, згідно договору факторингу від 08.04.2020 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) відступило у повному обсязі права вимоги за іпотечним договором ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс», яка в свою чергу 09.04.2020 відступила права за іпотечним договором на користь ОСОБА_2 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 зареєстрована як іпотекодержатель спірної квартири на підставі договору з ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» про відступлення права вимоги (цесії) від 09 квітня 2020 року, яке у свою чергу набуло право вимоги до ОСОБА_1 на підставі Договору факторингу № 08/04/2020 від 08 квітня 2020 року, укладеного між ним та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», предметом яких є права вимоги за кредитним договором №ML-701/1104/2007 від 27 грудня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк».

Оспорюваним договором іпотеки PML-701/1104/2007 від 27.12.2007 передбачено право іпотекодержателя продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі (п.6.4.1.), у випадку непогашення іпотекодавцем боргових зобов`язань протягом строку зазначеного в іпотечному повідомленні (п.6.4.2.).

Із зазначеними договорами ОСОБА_1 , як боржника кредитори не ознайомили, про зміну кредитора у зобов`язанні належним чином не повідомили, а її вимоги про надання документів, які підтверджують їх права кредитора залишені без задоволення, почавши при цьому процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Протягом тривалого часу ОСОБА_1 намагається отримати від попередніх та нового кредиторів, інформацію та підтвердження, хто на даний час є дійсним кредитором, просить надати всі відповідні документи на підтвердження існування у них прав кредитора, але ці вимоги ігноруються та не задовольняються, незважаючи на те, що кожен кредитор не тільки зацікавлений, а й зобов`язаний надати документи та докази, на підтвердження права вимоги та того, що є діючим кредитором, якщо він хоче стягнути борг саме на свою користь.

ОСОБА_1 була вимушена звернутися до кожного відомого їй кредитора з заявами про надання інформації, підтверджуючих документів та доказів існування в них прав кредитора, що було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Літвіновою Я.М., яким відповідну вимогу було передано Свечкар Л.В. та приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., яким було посвідчено та підтверджено факт передання вимог про надання доказів кредитора до ТОВ «ФК «Карточка плюс» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

ОСОБА_1 вважає, що її вимоги ігноруються кредиторами та не надаються докази на підтвердження прав кредитора, у зв`язку з їх відсутністю, а також в тому числі існування в них ознаки недійсності та фіктивності.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказам, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справи повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на це єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналу договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги та додатків до них, зокрема за ініціативою суду.

Належним чином дослідити подані сторонами докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду.

Суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущенні, а власне докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд виходить з теорії «рівності зброї», тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип «рівності зброї» передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона. У рішеннях у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 року та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року визначено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Створення рівних можливостей учасникам процесу в доступі до суду та до реалізації та захисту їхніх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Оскільки у ОСОБА_1 є обґрунтовані перешкоди у самостійному отриманні певних доказів, з метою повного та об`єктивного встановлення обставин справи, підтвердження або спростування доводів сторін, належить витребувати докази, що відносяться до суті спору, в межах позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-19, 43, 49, 81, 83, 84, 261, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про витребування доказів у справі задовольнити частково.

Витребувати у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни належним чином засвідчені копії:

- договору про відступлення права вимоги від 21 грудня 2012 року серія та номер: 8509, з усіма документами, змінами та додатками, витягом з додатку до договору про відступлення права вимоги від 21 грудня 2012 року в частині всіх даних щодо боржника ОСОБА_1 , кредитного договору № ML-701/1104/2007 від 27 грудня 2007 року та договору іпотеки №РML-701/1104/2007 від 27 грудня 2007 року, а також всіх документів, на підставі яких цей договір укладався.

Витребувати від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна Станіслава Юрійовича належним чином засвідчені копії:

- договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг України» та ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс», посвідчений 09 квітня 2020 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1199, з усіма документами на підставі яких цей договір укладено, додатками та змінами, актами передачі документів сторонами цих договорів, платіжних документів, що підтверджують сплату винагороди на користь ТОВ «ОТП Факторинг України».

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» належним чином засвідчені:

- копії генеральної та/або індивідуальної ліценції Національного Банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою ТОВ «ОТП Факторинг України», ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс».

Роз`яснити особі, у якої витребовуються судом докази, що відповідно до вимог статті 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Єжов В.А.