Рішення № 97582588, 11.06.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1819/20

2/707/110/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання – Хандусь І.А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Андріяша Р.П.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Топора І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:орган опіки та піклування – Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області; про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітніми дітьми,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача – адвокат Андріяш Р.П., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування – Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області; у якій просить суд:

-зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми доньками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-встановити позивачу ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі способи участі у вихованні та спілкуванні: «Перші та треті вихідні місяця з 18:00 години п`ятниці до 18:00 години неділі, без присутності матері дітей та з урахуванням обставин, які можуть виникнути»;

-зобов`язати відповідача ОСОБА_2 повідомляти позивача ОСОБА_1 про зміну місця проживання дітей та їх місце навчання.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 23 вересня 2006 року сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області. Від даного шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. При цьому, 10 лютого 2020 року Черкаським районним судом Черкаської області ухвалено рішення, яким з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання їхніх неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку та доходів позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Місце проживання неповнолітніх дітей, після розірвання шлюбу сторін, у судовому порядку визначено не було, за спільною домовленістю колишнього подружжя діти залишились проживати з відповідачем, за умови, що остання не буде чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з ними. Водночас, позивач стверджує про те, що відповідач постійно намагалася чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми та у прийнятті участі у їхньому вихованні, що стало підставою для звернення позивача до Служби у справах дітей Черкаської міської ради. Рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 685 від 15 листопада 2019 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 » встановлено батькові ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : «перші та треті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі, без присутності матері дітей та з урахуванням обставин, які можуть виникнути». Зі слів позивача, після ухвалення вказаного рішення, відповідач продовжує чинити перешкоди побаченням батька та дітей, чим не виконує відповідне рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради, зокрема, не дає позивачу можливості бачитися з доньками, у зв`язку з чим він навіть звертався до правоохоронних органів та викликав працівників поліції за місцем проживання відповідача, яка неодноразово стверджувала, що доки у позивача не буде на руках рішення суду, вона не надасть йому дозволу на спілкування та побачення з дітьми. За вказаних обставин позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. При цьому, позивач стверджує, що він є добропорядною людиною, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, працює столяром у ТОВ «Чернігів продакшн ЛТД» та отримує стабільну заробітну плату, а тому в повному обсязі може забезпечити потреби дітей у період перебування з ним.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 22 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28 жовтня 2020 року, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення їй даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

28 жовтня 2020 року за клопотанням представника позивача – адвоката Андріяша Р.П. проведення підготовчого розгляду справи відкладено до 12 листопада 2020 року.

12 листопада 2020 року за заявою відповідача ОСОБА_2 підготовче судове засідання відкладено до 16 грудня 2020 року.

16 грудня 2020 року за клопотанням представника позивача – адвоката Андріяша Р.П. проведення підготовчого розгляду справи відкладено до 11 лютого 2021 року для надання сторонам часу для укладення мирової угоди.

11 лютого 2021 року у зв`язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування, - на той час Служби у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації, а також у зв`язку з надходженням відповідного клопотання позивача ОСОБА_1 , проведення підготовчого розгляду справи відкладено до 23 березня 2021 року.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23 березня 2021 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування – Службу у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області; виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Службу у справах дітей Черкаської обласної державної адміністрації із числа учасників справи; підготовче судове засідання відкладено до 05 травня 2021 року; зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області надати у наступне судове засідання висновок щодо участі батька у вихованні малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05 травня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 червня 2021 року.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат Андріяш Р.П. у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити, виходячи з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначили, що рішення суду є єдиним дієвим механізмом, який забезпечить право позивача на особисте спілкування з малолітніми дітьми, надасть можливість йому брати участь у вихованні доньок та позбавить відповідача засобів для шантажу.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача – адвокат Топор І.О. у судовому засіданні позов не визнали, наполягали на тому, що ОСОБА_2 не чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з їхніми малолітніми дітьми та виконує рішення Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 685 від 15 листопада 2019 року. При цьому, відповідач ОСОБА_2 зазначила, що вона погоджується із графіком побачень позивача з доньками, що запропонований у позовній заяві, та згодна повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання дітей та їх місце навчання, однак категорично заперечила проти задоволення позовної вимоги про зобов`язання її не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з їхніми малолітніми дітьми.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач ОСОБА_2 не скористалася.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування – Служби у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Туманова О.В., будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Із заявами, клопотаннями, у тому числі про відкладення розгляду справи, не зверталася.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням думки сторін, які не заперечували проти проведення розгляду справи у відсутності представника органу опіки та піклування, зважаючи на наявність у матеріалах справи висновку Служби у справах дітей Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області про участь батька у вихованні дітей, яким висловлена позиція третьої особи по суті спору, враховуючи належне повідомлення органу опіки та піклування про дату, час і місце цього засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності представника Служби у справах дітей Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що у період з 23 вересня 2006 року сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, актовий запис № 19. /а.с. 7/.

Від даного шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2009 року та серії НОМЕР_2 від 03 листопада 2014 року, відповідно /а.с. 8, 9/.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року шлюб між сторонами розірвано /а.с. 7/.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та не заперечується відповідачем, місце проживання неповнолітніх дітей сторін після розірвання шлюбу в судовому порядку визначено не було, за спільною домовленістю між колишнім подружжям діти залишились проживати з ОСОБА_2

Рішенням № 685 від 15 листопада 2019 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 », на підставі ст.ст. 153, 157, 158 Сімейного кодексу України, ст. 1,4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», пункту 1.3. Розділу І Положення про Службу у справах дітей Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 21.03.2019 № 2-4222, Служба у справах дітей Черкаської міської ради, як орган опіки та піклування, встановила батькові ОСОБА_1 такі способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : «перші та треті вихідні місяця з 18.00 години п`ятниці до 18.00 години неділі, без присутності матері дітей та з урахуванням обставин, які можуть виникнути» /а.с. 10/.

З талону-повідомлення єдиного обліку № 5989 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію встановлено від 06 червня 2020 року, а також з повідомлення Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 13984 від 17 серпня 2020 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до вказаного правоохоронного органу із заявами про те, що його колишня дружина – відповідач у справі ОСОБА_2 перешкоджає його зустрічам із спільними дітьми /а.с. 11, 87/.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 25 серпня 2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (власник будинку), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , але фактично проживає у будинку лише ОСОБА_1 /а.с. 12/.

Водночас, сторонами в судовому засіданні повідомлено про те, що на даний час за адресою: АДРЕСА_1 проживає відповідач ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач у справі ОСОБА_1 мешкає окремо.

Служба у справах дітей Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області, як орган опіки та піклування, надала висновок про участь батька у вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому зазначила, що при розмові з малолітньою дитиною ОСОБА_3 встановлено, що дівчинка не проти, якщо батько приїжджатиме до неї, їй подобаються прогулянки та зустрічі з батьком; та рекомендувала батькові ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до графіку спілкування: перші та треті вихідні місяця з 18:00 години п`ятниці до 18:00 години неділі, без присутності матері дітей та з урахуванням обставин, які можуть виникнути. Побачення повинні відбуватися в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, та за місцем проживання батька /а.с. 113/.

Рішенням виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 97 від 20 квітня 2021 року затверджено висновок Служби у справах дітей Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області щодо участі батька у вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 111/.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало порушення його права, як батька, на участь у вихованні малолітніх доньок, оскільки мати чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з вимогами статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у томі числі й спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом.

За змістом статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 СК України закріплено обов`язок батьків виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати її.

Згідно зі статтею 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

За змістом статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частинами першою та другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з вимогами частин 2, 4 статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Суд при розгляді справи також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі «М.С. проти України», в якому зазначено, що безсумнівно, врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу (справа «Ельшольц проти Німеччини»); а також рішення у справі «Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії", відповідно до якого в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси.

При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (рішення у справі «Мамчур проти України»).

Вирішуючи спір, суд виходить з конвенційного права дітей на спілкування з батьком, а також з того, що таке спілкування є безумовно в інтересах дітей.

Також суд зважає на конвенційне право особи (позивача) на повагу до особистого та сімейного життя, в тому числі і до його батьківських прав.

Позивач є батьком дітей і має рівні з відповідачем права щодо участі у вихованні, розвитку дітей, у спілкуванні з ними.

Та обставина, що сторонами за спільною згодою визначено місце проживання дітей з матір`ю, не є обмежуючим для батька фактором у здійсненні ним вказаного батьківського права.

При цьому, суд дійшов висновку про встановлення порядку спілкування батька з дітьми без участі матері, оскільки установлено, що позивач, який є батьком дітей, піклується про доньок та любить їх, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дітьми, є матеріально-забезпеченою людиною, має постійне місце роботи, а тому в повному обсязі може забезпечити потреби дітей у період перебування з ним.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітніми доньками, чи обставин, які б свідчили про те, що спілкування батька з дітьми перешкоджає нормальному розвитку дітей, або обумовлює його побачення з доньками у присутності інших осіб, судом не встановлено.

Отже, вирішуючи спір, суд, встановивши, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з їхніми спільними дітьми, дійшов висновку про те, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, а тому визначає спосіб участі батька у вихованні малолітніх доньок, що не суперечить інтересам дітей, наступним чином: перші та треті вихідні місяця з 18:00 години п`ятниці до 18:00 години неділі, без присутності матері дітей.

Разом з тим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що з урахуванням вікових змін дітей, їхнього розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітніх дітей, що буде відповідати, насамперед, інтересам дітей.

Водночас, суд зазначає, що позовні вимоги мають бути чітко визначеними, а тому у задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому, суд вважає неналежним та недопустимим доказом того, що відповідач не чинить позивачу перешкод у спілкуванні з їхніми малолітніми дітьми, посилання ОСОБА_2 на роздруківки скан-копій повідомлень у месенджері «Viber» з користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на яких, за її словами, зображене листування сторін у справі, оскільки із відображеної у роздруківках інформації суд позбавлений можливості ідентифікувати учасників листування.

Разом з тим, суд зауважує, що статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, № 910/8554/20 від 15.04.2021.

Крім того, такі посилання відповідача не спростовують пояснень позивача та відомостей, зафіксованих у талоні-повідомленні єдиного обліку № 5989 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 червня 2020 року, а також у повідомленні Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 13984 від 17 серпня 2020 року, що наявні у матеріалах справи, з яких вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався до вказаного правоохоронного органу із заявою про те, що його колишня дружина – відповідач у справі ОСОБА_2 перешкоджає його зустрічам із дітьми.

Що ж до повідомлення Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 11137 від 02 липня 2020 року /а.с. 88/, суд констатує, що з його змісту неможливо встановити обставин, з приводу яких позивач ОСОБА_1 звертався до відділу поліції, а тому воно не є належним та допустимим доказом того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з їхніми малолітніми дітьми.

Також суд вважає необхідним зобов`язати відповідача ОСОБА_2 повідомляти позивача ОСОБА_1 про зміну місця проживання дітей та їх місце навчання, адже вказані обставини безпосередньо впливають на можливість позивача ефективно здійснювати свої батьківські права. Крім того, суд зауважує, що відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення вказаної вимоги.

Щодо ж до позовної вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми доньками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає необхідним відмовити у її задоволенні, оскільки вона є неконкретизованою, має загальний зміст, дублює положення частини 3 статті 157 СК України, відповідно до якої той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини, а також з огляду на те, що захисту підлягає тільки порушене право.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідача, а у судовому засіданні просив суд залишити судові витрати за собою.

Відтак, ухвалюючи рішення, витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування – Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області; про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітніми дітьми – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні малолітніх доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце та час їхнього спілкування: перші та треті вихідні місяця з 18:00 години п`ятниці до 18:00 години неділі, без присутності матері дітей.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 повідомляти позивача ОСОБА_1 про зміну місця проживання дітей та їх місце навчання.

У решті заявлених вимог – відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Черкаський районний суд Черкаської області.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування – Служба у справах дітей виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 67, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область.

Повне судове рішення складено та підписано 11 червня 2021 року.

Суддя: Т. А. Миколаєнко