Ухвала суду № 97577466, 10.06.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/874/18

Провадження № 2-і/629/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді-Мицик С.А., при секретарі судового засідання –Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого на виконання рішення Окружного Суду Фрайзінгу від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року. В обґрунтування заяви зазначила, що ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року клопотання Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яке представляло інтереси ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду- задоволено, визнано та надано дозвіл на примусове виконання в Україні рішення Окружного Суду Фрайзінгу (Федеративна Республіка Німеччина) від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) про передачу ОСОБА_5 виключного права щодо визначення місця перебування дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і передачу дитини її батьку, ОСОБА_5 . Постановою Харківського апеляційного суду від 14.03.2019 року ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року залишено без змін. Видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №59118377. Зазначила, що чинним законодавством України про виконавче провадження не передбачено заходів примусового виконання з передачі особі виключного права щодо визначення місця перебування дитини. Характер даної вимоги не передбачає його примусового виконання державною виконавчою службою, адже відсутні заходи примусового характеру, що можуть бути застосовані виконавцем (на відміну від рішення суду про визначення місця проживання дитини з одним із батьків). Крім того, вимога рішення Окружного Суду Фрайзінгу (Федеративна Республіка Німеччина) від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) про передачу дитини її батьку ОСОБА_5 не містить посилання на те, хто є боржником, та хто має виконати таку вимогу. Таким чином, виконавчий лист було видано помилково щодо передачі особі виключного права щодо визначення місця перебування дитини, адже у цій частині рішення суду не має примусового характеру, та не має виконуватися органами виконавчої служби України; а щодо передачі дитини батькові, то рішення не має посилання на особу боржника, який має виконати таке рішення. Посилання на те, що боржником є ОСОБА_4 є припущенням, на якому не може ґрунтуватися виконання судового рішення. Враховуючи викладене, посилаючись на положення ст. 432 ЦПК України, просила зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Окружного Суду Фрайзінгу від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, що виданий на виконання рішення Окружного Суду Фрайзінгу від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року.

Заявниця та її представник в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Представник стягувача ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, надала письмові заперечення на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в яких просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_8 , викладених у вищевказаній заяві, та розглянути справу за її відсутності і за відсутності ОСОБА_3 . За змістом письмових заперечень –виконавчий лист було видано на підставі судового рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року, відповідно до якого було визначено визнати та надати дозвіл на примусове виконання в Україні рішення Окружного Суду Фрайзінгу від 26 липня 2017 року про передачу ОСОБА_3 виключного права щодо визначення місця перебування дитини ОСОБА_6 і передати її батьку ОСОБА_3 . Дане судове рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду та набрало чинності. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, у якому вказані сторони по справі, номер справи, вимога про передання дитини ОСОБА_9 батьку ОСОБА_3 . За таких обставин рішення суду підлягає виконання в повному обсязі. Посольство України в ФРН намагалося провести мирні переговори з матір`ю дитини ОСОБА_2 з метою врегулювання спору за даними сторонами з 2017 року. Однак матір дитини ухиляється від врегулювання спору мирним шляхом, застосовує провокативні дії, якими підтверджує небажання виконувати дане судове рішення та рішення Верховного Суду по справі № 640/688/17 про повернення дитини ОСОБА_9 до батька ОСОБА_3 , яке вступило в силу та має виконуватися, Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_8 у заяві про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Окружного Суду Фрайзінгу від 26 липня 2017 року, таким, що не підлягає виконанню.

Представник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з`явилась, надала письмові пояснення, за змістом яких просила прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі та розглянути справу за її відсутність.

Представник Міжрайонного відділу ДВС по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за її відсутність та вирішити на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи №629/874/18, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Відповідно до ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно вимог ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Частиною 1 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення іноземних судів (судів іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, цього та інших законів України, якщо визнання та виконання таких рішень передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності.

Частинами 1,2,3 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року клопотання Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яке представляло інтереси ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду- задоволено, визнано та надано дозвіл на примусове виконання в Україні рішення Окружного Суду Фрайзінгу (Федеративна Республіка Німеччина) від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) про передачу ОСОБА_5 виключного права щодо визначення місця перебування дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і передачу дитини її батьку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою Харківського апеляційного суду від 14.03.2019 року ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року залишено без змін.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який пред`являється для виконання в порядку, встановленому законом(ч.1 ст. 470 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист є виконавчим документом.

На підставі рішення Окружного Суду Фрайзінгу (Федеративна Республіка Німеччина) від 26 липня 2017 року та ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, -відповідно до вимог ст. 470 ЦПК України суд видав виконавчий лист, в якому зазначено відомості, передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

05.04.2019 суд направив виконавчий лист представнику стягувача за довіреністю ОСОБА_10 - за її заявою.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.10.2017 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Харківської області від 09.01.2018 року про виправлення описки, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яке діє в інтересах ОСОБА_3 , задоволено частково. Визнано незаконним утримування ОСОБА_4 на території України неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повернуто неповнолітню ОСОБА_9 до місця постійного проживання до ФРН за адресою: АДРЕСА_1 . У випадку невиконання судового рішення у добровільному порядку зобов`язано ОСОБА_4 передати неповнолітню ОСОБА_9 батькові ОСОБА_3 для забезпечення повернення дитини на територію ФРН. Постановою Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 640/688/17; провадження № 61-21205св18 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Харківської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2021 у справі 629/874/18; провадження 2-і/629/2/21 за заявою ОСОБА_8 про відстрочення виконання ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення Окружного Суду Фрайзінгу, ФРН, від 26.07.2017 року (справа № 4 F 543/16) про передачу ОСОБА_5 виключного права щодо визначення місця перебування дитини ОСОБА_6 і передачу дитини її батьку, ОСОБА_5 -закрито.

Суд не вбачає підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Окружного Суду Фрайзінгу від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) на підставі ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року.

За змістом рішення Окружного Суду Фрайзінгу (ФРН) від 26.07.2017 року, клопотання ОСОБА_4 від 16.03.2018 про залишення клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення Окружного Суду Фрайзінгу (ФРН) від 26.07.2017 року, вищезазначених письмових заперечень представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та інших матеріалів цивільної справи судом встановлено, що на теперішній час рішення Окружного Суду Фрайзінгу (ФРН) від 26 липня 2017 року (справа № 4 F 543/16) не виконано, дитина ОСОБА_9 мешкає з матір`ю ОСОБА_8 .

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Форма, зміст та реквізити виконавчого листа, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області на підставі рішення Окружного Суду Фрайзінгу (ФРН) від 26.07.2017 року та ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.12.2018 року про надання дозволу на його примусове виконання відповідають вимогам до виконавчого документа, зазначеним у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Наведені у заяві ОСОБА_2 обставини не дають підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у розумінні ст. 432 ЦПК України, оскільки остання не надала доказів помилковості видачі виконавчого листа, його добровільного виконанням боржником чи іншою особою.

Відтак судом не встановлено правових підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відповідно до положень статті 432 ЦПК України.

Виконавчий лист виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, а тому підлягає примусовому виконанню.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально-правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).

За таких обставин не підлягає задоволенню вимога про витребування матеріалів виконавчого провадження № 59118377 з Міжрайонного відділу ДВС по Близнюківському, Лозівському районах та м. Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Крім того, витребування судом матеріалів виконавчого провадження при розгляді заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не передбачено ст.432 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає з необхідне залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 258-260, 432 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.А. Мицик