Постанова № 9757743, 22.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 44825/09/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання Островської М.О.,

за участі представників: позивача - Яковлева С.О., відповідача - Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Будівельно-монтажне управління №2" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Будівельно-монтажне управління №2»(в подальшому ДП «Будівельно-монтажне управління №2») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (в подальшому ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про визнання нечинним, винесеного Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова, податкового повідомлення-рішення №0000431820/0 від 02 грудня 2009 р. про донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 310806,80 грн., в тому числі за основними зобов'язаннями - 226642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84164,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Будівельно-монтажне управління №2»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Релан»за період 2008-2009 р., за результатами якої складено акт №5200/182/31062418 від 18 листопада 2009 р. Вказаним актом встановлено заниження податку на прибуток внаслідок укладення позивачем з контрагентом ТОВ «Релан»угоди, що не відповідає умовам дійсності угод, передбачених нормами діючого законодавства та є нікчемною.

На думку позивача, дане податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентом ТОВ «Релан»є неправомірним. Позивач зазначає, що ДП «Будівельно-монтажне управління №2»не повинно нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом ТОВ «Релан».

В судовому засіданні представник позивача - ДП «Будівельно-монтажне управління №2»Яковлев С.О. - підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити з вищенаведених підстав.

Представник відповідача - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова Лавренчук О.В. - в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, та зазначив, що, згідно листів Державної податкової адміністрації у Харківській області від 22 червня 2009 р. №9805/7/18-209 та ДПА у Одеській області від 18 червня 2009 р. №21922/7/23-2009, у контрагента позивача - ТОВ «Релан»відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду. Крім того, органами державної податкової служби встановлено, що декларації вказаного контрагента за жовтень-листопад 2008 р., січень 2009 р. підписано особою, яка не перебуває в фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Релан». Таким чином, на думку відповідача, угоди, укладені ДП «Будівельно-монтажне управління №2»з підрядником ТОВ «Релан»є нікчемними.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, надані по справі, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Будівельно-монтажне управління №2»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Релан»за період 2008-2009 р., за результатами якої складено акт №5200/182/31062418 від 18 листопада 2009 р. Перевірку проведено з відома директора підприємства Яковлєва С.О. та головного бухгалтера Ващенко З. В.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 226642,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2008 р. в сумі 161722,00 грн., за 1 квартал 2009 р. в сумі 64920,00 грн., порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 180314,00 грн., в т.ч. за жовтень 2008 р. 59803,00 грн., листопада 2008 р. 69574,00 грн., січень 2009 р. 51937,00 грн.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що в 2008-2009 р. ДП «Будівельно-монтажне управління №2»мало взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Релан». Згідно переліку платників ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Релан»зареєстровано з кодом ЄДРПОУ 34994894. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Релан»(код 34994894) відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме, відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду: відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічився 1 штатний робітник (директор), сумісників немає. Також, у акті зазначено, що допитаний у якості свідка директор ТОВ «Релан»ОСОБА_7 показав, що фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ «Релан»(код ЄДРПОУ 34994894) він не здійснював, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, податкову звітність не підписував та до ДПІ не подавав, угоди від імені підприємства ТОВ «Релан»не укладав, печатки та кутового штампу не мав. На посаду директора ТОВ він себе не призначав. У нього відсутня достатня освіта та матеріальна забезпеченість для зайняття підприємницькою діяльністю. ТОВ «Релан»ним не відкривалось, не реєструвалось, він не збирався займатись підприємницькою діяльністю. Крім того, ДПІ було встановлено, що у договорах, укладених ДП «Будівельно-монтажне управління №2»з ТОВ «Релан»за період жовтень, листопад 2008 р., січень 2009 р. від імені ТОВ «Релан»діяв в.о. директор ОСОБА_6, який за формою №1ДФ на підприємстві за 2008р. 2009р. не значиться, доходи на нього не нараховувались.

На підставі акту перевірки від 18 листопада 2009 р. №5200/182/31062418, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 02 грудня 2009 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000431820/0 на загальну суму 310806,80 грн., у тому числі за основним платежем 226642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84164,80 грн.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку формування податку на прибуток, податку на додану вартість, а також порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є обєктом оподаткування зазначеним податком.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Будівельно-монтажне управління №2»мало взаємовідносини з ТОВ «Релан», а саме: були укладені договори на виконання підрядних робіт:

договір підряду від 15 жовтня 2008 р. № 50 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку на 514 кв. у 335 м/р Олексіївського житлового масиву по пр. Перемоги, 59 м. Харкова на суму 200041,58 грн., в т.ч. ПДВ 33340,26 грн.;

договір підряду від 15 жовтня 2008 р. № 51 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву житлового комплексу з монтовано-прибудованими об'єктами соціального, побутового, торгівельного призначення, офісами, відділеннями банку, з розміщенням дахової котельні по вул. Кінної Армії, 13 м. Харкова на суму 417445,20 грн., в т.ч. ПДВ 69574,20 грн.;

договір підряду від 15 жовтня 2008 р. № 52 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву житлового комплексу з монтовано-прибудованими об'єктами соціального, побутового, торгівельного призначення, офісами, відділеннями банку, з розміщенням дахової котельні по вул. Родниковій, 9а м. Харкова Блок 4 на суму 152776,80 грн., в т.ч. ПДВ 25462,80 грн.;

договір підряду від 12 січня 2009 р. № 1 щодо субпідряду на виконання робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку на 514 кв. у 335 м/р Олексіївського житлового масиву по пр. Перемоги, 59 м. Харкова на суму 311618,51 грн., в т.ч. ПДВ 51936,42 грн.;

рахунок-фактура від 14 жовтня 2008 р. №1410081 щодо встановлення та нівелірування підкранового путі на суму 6 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 000,00 грн.

За умовами вищезазначених договорів підрядник виконує роботи, обєм, характер та вартість робіт визначається сметною документацією, а здача-приймання виконаних робіт відбувається у строки, обумовленими сторонами у договорах.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Позивачем не надано до суду додатків до договорів на виконання зазначених робіт, а саме; локальних кошторисів та даних щодо договірної ціни. В договорах значиться лише загальна договірна ціна без твердого кошторису, як зазначено в п.2.1.

Таким чином, під час та після укладання договорів підряду його сторони не обумовили всі істотні умови договорів, а саме обсяг та зміст робот, строки їх виконання та ціну виконуваних робіт, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 877 ЦК України.

На виконання мов угод ТОВ «Релін»виконав роботи (послуги), на що виписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: Акт №15100801 від 15 жовтня 2008 р. на суму 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн., Акт №119/с за жовтень 2008 р. на суму 152776,80 грн., в т.ч. ПДВ 25462,80 грн., Акт №120/с за жовтень 2008 р. на суму 417445,20 грн., в т.ч. ПДВ 69574,20 грн., Акт №132/с за січень 2009 р. на суму 311618,51 грн., в т.ч. ПДВ 51936,42 грн., Акт №116/с за жовтень 2008 р. на суму 200041,58 грн., в т.ч. ПДВ 33340,26 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення вказаної вище операції ТОВ «Релан»було складено та надано на адресу позивача податкові накладні: №3110/56 від 31 жовтня 2008 р. на суму 152776,80 грн., в т.ч. ПДВ 25462,80 грн., № 801 від 15 жовтня 2008 р. суму 6000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1000,00 грн., № 3110/57 від 31 жовтня 2008 р. на суму 417445,20 грн., в т.ч. ПДВ 69574,20 грн., № 413022 від 30 січня 2009 р. на суму 311618,51 грн., в т.ч. ПДВ 51936,42 грн., № 3110/58 від 31 жовтня 2008 р. на суму 200041,58 грн., в т.ч. ПДВ 33340,26 грн.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Розрахунки оплати за отримані послуги проводилися у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями: від 30 січня 2009 р. в сумі 7790,46 грн., від 09 лютого 2009 р. в сумі 47000,00 грн., від 04 березня 2009 р. в сумі 9500,00 грн., від 06 березня 2009 р. в сумі 18000,00 грн., від 10 березня 2009 р. в сумі 11500,00 грн., від 11 березня 2009 р. в сумі 99500, грн., від 12 березня 2009 р. в сумі 10690,00 грн., від 13 березня 2009 р. в сумі 87850,00 грн., від 17 березня 2009 р. в сумі 12000,00 грн., від 19 березня 2009 р. в сумі 7788,05 грн., від 15 жовтня 2008 р. в сумі 6000,00 грн.

Суми податку на додану вартість були включені ДП «Будівельно-монтажне управління №2» до складу податкового кредиту з ПДВ за звітні податкові періоди: жовтень 2008 р. в сумі 59803,00 грн., листопад 2008 р. в сумі 69574,00 грн., січень 2009 р. в сумі 51937,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі викладеного суд погоджується з висновками акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 226642,00 грн., порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, а результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період на суму 180314,00 грн., з огляду на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено представником відповідача, підрядником виконуваних робіт та послуг позивача є ТОВ «Релан», яке знаходиться на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. До 08 січня 2009 р. товариство знаходилось на податковому обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Актом перевірки встановлено, що згідно податкової звітності у ТОВ «Релан»(код 34994894) відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду - відповідно до штатного розкладу протягом перевіряємого періоду на підприємстві лічився 1 штатний робітник (директор), сумісників немає. Крім того, у деклараціях, які були подані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси за жовтень, листопад 2008 р., січень 2009 р. у якості керівника підприємства міститься прізвище - ОСОБА_7

Як вбачається з пояснення ОСОБА_7, що міститься в матеріалах справи, останній печаток та документів ТОВ «Релан»не мав та ніколи не було. Ніяких договорів від імені ТОВ «Релан»він не укладав та нікого не уповноважував на це. До фінансово-господарської діяльності товариства він ніякого відношення не мав. Статут підприємства не формував, не знає як це робиться. Податкові декларації не складав, не підписував та не надавав до податкового органу за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не доручав це робити. Бухгалтерських документів та печаток ТОВ «Релан»у нього ніколи не було. Місцезнаходження ТОВ «Релан»йому невідомо. На посаду директора ТОВ він себе не призначав. У нього відсутня достатня освіта та матеріальна забезпеченість для зайняття підприємницькою діяльністю. ТОВ «Релан»ним не відкривалось, не реєструвалось, він не збирався займатись на ТОВ «Релан»підприємницькою діяльністю.

Крім того, у акті перевірки за загачено, що згідно отриманої копії форми № 1 ДФ від 05 листопада 2008 р. (реєстр, номер ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси вх. 34458/10) за 4 квартал 2008 р. на ТОВ «Релан»з ідентифікаційним номером № НОМЕР_1, який відповідає за формою № 1ДФ ОСОБА_8, з нарахованим доходом за 3 квартал 2008 р. у сумі 2205,89 грн., сума утриманого податку нарахована 32,8 6грн. перерахована 54,26 грн. Форму № 1ДФ підписує керівник підприємства ОСОБА_7, який має ідентифікаційний код згідно форми № 1 ДФ № НОМЕР_2.

При цьому, згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ТОВ «Релан»за 2007 р. 1 кв. 2009р. надійшло повідомлення про смерть фізичної особи з ідентифікаційним кодом, що відповідає згідно копій наданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси форми № 1 ДФ ОСОБА_8

Таким чином, відомості, наведені за формою №1 ДФ «Податковий рахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку і сум утриманого з них податку»за 4 квартали 2008 р. та 1 квартал 2009 р. щодо виплати доходів громадянину ОСОБА_8 є не достовірними, оскільки останній уже з 1 кварталу 2007 р. помер.

Крім того, ДПІ було встановлено, що у договорах, укладених ДП «БМУ № 2»з ТОВ «Релан»за період жовтень, листопад 2008 р., січень 2009 р. від імені ТОВ «Релан»діяв в.о. директор ОСОБА_6, який за формою №1ДФ на підприємстві за 2008р. - 2009р. не значиться, доходи на нього не нараховувались.

Таким чином, зазначеним актом встановлено недодержання ТОВ «Релан»загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Релан»з покупцем, зокрема яким є і позивач - ДП «Будівельно-монтажне управління №2»; відсутність у ТОВ «Релан»необхідних умов для результатів господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів та обладнання, а отже і відсутність реальної фінансово-господарської діяльності; тому був встановлений факт укладання угод без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними.

Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту, та як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такий правочин спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій:

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавець чітко прописав умови набуття права платника ПДВ на податковий кредит, зокрема, це - наявність факту придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також, необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг є наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямований на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобовязання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 208 ГК України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що правочини між ДП «Будівельно - монтажне управління №2»та ТОВ «Релан»укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки має на меті отримання вигоди не від господарської діяльності, а від певного зменшення суми належних до сплати податків, і є нікчемним в силу укладення його всупереч ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 310806, 80 грн., в тому числі за основним платежем 226642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84164,00 грн., а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 69, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства „Будівельно - монтажне управління №2” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000431820/0 від 02 грудня 2009 р., яким Дочірньому підприємству „Будівельно - монтажне управління №2” донараховано (визначено) суму податкового зобовязання з податку на прибуток (за заниження податкового зобовязання) в загальній сумі 310806, 80 грн., в тому числі за основним платежем 226642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84164,00 грн. відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2010 року.

Суддя Бартош Н.С.