Постанова № 9757727, 28.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28.04.2010 р. № 2а- 2461/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Рівчаченко О.В.

Відповідача: Клюєва Н.І., Німий О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватної фірми "Стандарт" до Харківської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватна фірма „Стандарт” (надалі ПФ „Стандарт”, Позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції (надалі Харківська ОДПІ, Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ № 0000342340/0 від 22.02.2010р. щодо визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 996586,60 грн., в тому числі за основним платежем 654251,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 342332,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог послався на пп.1.22.2.,п. 1.22., ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.1.13. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 6, 204, 213, 627, 628, 639, 845, 865 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України. Вважає, що визначення (донарахування) Харківською ОДПІ податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 654251,00 грн. на підставі того, що позивач за період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. здійснював переробку лому дорогоцінних металів відповідно до нарядів-замовлень шляхом обміну на брухт дорогоцінних металів нижче розрахунку планової калькуляції, при цьому брухт дорогоцінних металів, отриманий на переробку від фізичних осіб, підприємством не оприбутковувався на баланс по вартості брухту та не списувалися ювелірні вироби, надані в обмін на брухт, по вартості готових виробів, чим занижено вартість робіт по переробці, не відповідає нормам діючого законодавства. Стверджує, що жодною нормою Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено нарахування податку на дохід підприємства, який воно фактично не нараховувало та не отримало. Наголошує на тому, що норма вміщена в пп.7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає рівень звичайних цін щодо доходу отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) саме повязаним особам, а фізичні особи, що замовляли переробку брухту ніяким чином не повязані з Приватною фірмою «Стандарт» в розумінні ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка дає визначення повязаної особи, а тому, зазначена норма не повинна застосовуватися до правовідносин позивача з контрагентами. За твердженням представника позивача визначення у акті перевірки операцій підприємства з переробки давальницької сировини за господарськими договорами з іншими субєктами підприємницької діяльності як договорів міни здійснено безпідставно, оскільки законодавство України, зокрема Цивільний та Господарський кодекси, встановлюють як ґрунтовні принципи свободи договору та презумпції правомірності правочину, а індивідуальна невизначеність сировини (брухту чи банківських зливків) під час приймання, переробки та видачі готових виробів не може служити ознакою договору міни. Також, представник позивача заперечив правомірність визначення, як поворотної фінансової допомоги, передачі власником підприємства брухту дорогоцінних металів своєму підприємству на підставі безвідплатного строкового цивільно-правового договору, посилаючись на визначення поворотної фінансової допомоги у Законах України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про оподаткування прибутку підприємств», а також на свободу договору, визначену актами цивільного законодавства. На думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000342340/0, за яким, на підставі акту перевірки, позивачу нараховане податкове зобов'язання, винесене відповідачем неправомірно, оскільки в Акті перевірки не обґрунтовано фактів порушення платником податків пп. 4.1.6, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які послужили підставою для нарахування податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій. З огляду на викладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасувати.

Відповідач, Харківська ОДПІ, в своїх запереченнях на позов та її представники у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення 4.1.6, п. 4.1, ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3, п.7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 29.01.2010 р. №159/234/30238571 «Про результати планової виїзної перевірки Приватної фірми «Стандарт», код ЄДРПОУ 30238571, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 р. по 30.09.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 30.09.09 р.» (надалі акт перевірки). На підтвердження правомірності донарахування податку на прибуток представник відповідача надав заперечення до позову, в якому, з посиланням на акт перевірки, зазначив, що позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 654254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшено відємне значення обєкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175688 грн. Відповідач вказує, що у звязку з тим, що платником податку за період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. здійснено переробку лому дорогоцінних металів відповідно до нарядів-замовлень шляхом обміну на брухт дорогоцінних металів нижче розрахунку планової калькуляції, при цьому брухт дорогоцінних металів, отриманий на переробку від фізичних осіб, підприємством не оприбутковувався на баланс по вартості брухту, а ювелірні вироби, надані в обмін на брухт, не списувалися по вартості готових виробів. Представник відповідача на обґрунтування правомірності віднесення осіб, що замовляли переробку брухту дорогоцінних металів у позивача, до повязаних з платником податку посилається на пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни за такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а дія зазначеної норми поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, або сплачують податок на прибуток за іншими ніж платник ставками. Також представник відповідача зазначив, з посиланням на акт перевірки, що підприємством позивача включено до складу валових доходів вартість робіт за виготовлення ювелірних виробів, яка є нижче розрахунку планової калькуляції. На думку представника Харківської ОДПІ позивач занизив вартість наданих робіт по виготовленню ювелірних виробів порівняно зі справедливою ринковою ціною, при цьому послався на дані, зазначені у акті перевірки, в якому зазначено розбіжності між вартістю послуг вказаних у первинних бухгалтерських документах та вартістю послуг, зазначеною в розрахунку планової калькуляції, складеної самим позивачем в бік заниження. Також представник відповідача підтримав зазначені у акті перевірки твердження про визначення договорів давальницької переробки сировини як договорів міни, посилаючись на п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, а також безоплатного надання товару. Відповідач вважає, що переданий на переробку за давальницькими договорами брухт дорогоцінного металу та видані після переробки готові ювелірні вироби є базою оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Стосовно визначення, як поворотної фінансової допомоги, передачі власником підприємства брухту дорогоцінних металів своєму підприємству на підставі безвідплатного строкового цивільно-правового договору, представник відповідача підтримав зафіксовані актом перевірки визначення такої операції як надання поворотної фінансової допомоги, оскільки ПФ «Стандарт» на дату переходу на загальну систему оподаткування використовувало у господарській діяльності внесений засновником дорогоцінний метал, який повинен був бути включений до складу валових доходів відповідно до пп. 4.1.6, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у 1 кварталі 2009 року при поверненні зазначеного металу засновнику його вартість повинна бути включена до складу валових витрат. Підстав для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 26.01.2010 р. фахівцями Харківської ОДПІ було здійснено планову виїзну перевірку на ПФ «Стандарт», за результатами якої складено акт від 29.01.2010 р. №159/234/30238571 «Про результати планової виїзної перевірки Приватної фірми «Стандарт», код ЄДРПОУ 30238571 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06 р. по 30.09.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06 р. по 30.09.09 р.». Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено, що позивачем порушено пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 654254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшено відємне значення обєкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175688 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач подав до Харківської ОДПІ Заперечення № 4 від 10.02.2010 року до акту перевірки, в якому виклав доводи та підстави, на яких ґрунтуються заперечення, а також вказав на методологічні та фактичні помилки перевіряючих під час складення акту перевірки.

На підставі висновків акту перевірки ОДПІ про встановлення порушень позивачем пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 22.02.2010 р. відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000342340/0, за яким, на підставі акту перевірки, позивачу нараховане податкове зобов'язання у сумі 996586,60 грн., у тому числі за основним платежем 654 251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 342 332,60 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ПФ «Стандарт» 04.03.2010 р. звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок включення ПФ «Стандарт» до складу валового доходу у період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. дохід від здійснення переробки лому дорогоцінних металів в ювелірні вироби відповідно до нарядів-замовлень в сумі, що є нижчою ніж розрахунок планової калькуляції, та в результаті не оподаткування передачі власником підприємства брухту дорогоцінних металів своєму підприємству на підставі безвідплатного строкового цивільно-правового договору.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. ПФ «Стандарт» здійснювало переробку лому дорогоцінних металів та зливків банківського золота в ювелірні вироби відповідно до нарядів-замовлень з фізичними особами та на підставі договорів переробки давальницької сировини з субєктами підприємницької діяльності.

Як випливає з висновків акту перевірки, позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 654254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшено відємне значення обєкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175688 грн.. У звязку з тим, що платником податку за період з 01.10.08 р. по 30.09.09 р. здійснено переробку лому дорогоцінних металів відповідно до нарядів-замовлень шляхом обміну на брухт дорогоцінних металів нижче розрахунку планової калькуляції, при цьому брухт дорогоцінних металів, отриманий на переробку від фізичних осіб, підприємством не оприбутковувався на баланс по вартості брухту, а ювелірні вироби, надані в обмін на брухт, не списувалися по вартості готових виробів. Як на підставу правомірності віднесення осіб, що замовляли переробку брухту дорогоцінних металів у позивача, до повязаних з платником податку відповідач в акті посилається на пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни за такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а дія зазначеної норми поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, або сплачують податок на прибуток за іншими ніж платник ставками. В акті перевірки зазначено, що підприємством позивача включено до складу валових доходів вартість робіт за виготовлення ювелірних виробів, яка є нижче розрахунку планової калькуляції. Позивач занизив вартість наданих робіт по виготовленню ювелірних виробів порівняно зі справедливою ринковою ціною, в акті зазначеною як ціна з розрахунку планової калькуляції. Також у акті перевірки зазначено про визначення договорів давальницької переробки сировини як договорів міни, посилаючись на п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, а також безоплатного надання товару. Згідно висновків акту перевірки переданий на переробку за давальницькими договорами брухт дорогоцінного металу та видані після переробки готові ювелірні вироби є базою оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зазначає, що твердження відповідача про невідповідність визначення розміру бази оподаткування з боку позивача не може обґрунтовуватися п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки норма вміщена в пп.7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає рівень звичайних цін щодо доходу отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) саме повязаним особам, а фізичні особи, що замовляли переробку брухту у позивача не відповідають визначенню п.1.26. ст1 зазначеного закону, тому, ця норма не може бути застосована в даному випадку.

Згідно з п.1.26. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Отже жодних підстав для визначення контрагентів позивача як повязаних осіб у Харківської ОДПІ не має.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ОДПІ помилковим і зазначає на таке.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», в пп. 1.20.8. п.1.2. ст.1 зазначає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено поняття валового доходу та види доходів, які включає валовий дохід. Виходячи зі змісту положень п.4.1 ст.4 Закону під валовим доходом слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Так, до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).

Чинним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачена норма, яка б зобовязувала платника податку збільшувати валовий дохід, у разі розбіжностей між плановими показниками виробництва та фактично отриманим доходом, що підтверджений первинною документацією, відповідно до вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону.

Судом встановлено та підтверджуються поясненнями представників сторін та дослідженими письмовими доказами по справі, що згідно наряду-замовленню від клієнта фізичної особи підприємство отримувало брухт дорогоцінного металу за вагою для переробки в ювелірні прикраси, а від субєктів підприємницької діяльності за договорами про переробку давальницької сировини. Зазначені договори не передбачали перехід права власності на брухт дорогоцінного металу чи банківського золота до переробника, тому ставити його на баланс переробник не мав законних підстав. Згідно норм Цивільного кодексу України (зокрема ст. 871 ЦК України) зазначені договори не є відчужувальними договорами і не передбачають привласнення підрядником результату його роботи. Отже, висновки акту перевірки про те, що вартість дорогоцінного металу переданого замовником виробнику ювелірних виробів для переробки є базою оподаткування, судом визнаються хибними.

Наведені норми Закону не зобовязують платника податків обкладати податком на прибуток дохід, який ним не нарахований і не отриманий, а як свідчать документи первинного бухгалтерського обліку до складу оподатковуваного доходу платником податку включено саме суми фактично отриманих ним грошових коштів за договорами про переробку та нарядами замовленнями.

Системний аналіз зазначених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що зазначені норми Закону не містять підстав для включення до складу валового доходу вартості отриманих для переробки сировинних матеріалів, як не містять категоричного припису стосовно обовязку платника податку дотримуватися розрахованих ним же планових показників виробництва. Отже, в діях позивача не вбачається порушення норм п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з ч.2 п.1.3 ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. N 327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З огляду на викладе, суд зазначає, що позивач отримавши на підставі наряду-замовлення від клієнтів фізичних осіб, а від субєктів підприємницької діяльності за договорами про переробку давальницької сировини оплату за переробку брухту дорогоцінного металу та банківських зливків на ювелірні вироби оплату за послуги з переробки, правомірно та у відповідності до вимог п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду, відніс їх до складу валового доходу.

Твердження відповідача про те, що переданий на переробку за давальницькими договорами брухт дорогоцінного металу та видані після переробки готові ювелірні вироби є базою оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на думку суду є неправомірними, так як у разі відсутності факту оприбуткування товарів та віднесення їх вартості до валових витрат, не має підстав і для нарахування доходу.

Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в пп.1.22.2.,п. 1.22., ст. 1 встановлює, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, а в п.1.3. дає визначення: кошти - гривня або іноземна валюта. Аналогічне визначення містить і Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в пп.1.13 ст.1 : кошти - гривні або іноземна валюта. Отже висновок Харківської ОДПІ стосовно кваліфікації наданого власником підприємства дорогоцінного металу для використання у виробництві та підтримання асортименту зразків за цивільно-правовою угодою як поворотної фінансової допомоги є хибним, та не відповідає посиланням відповідача на норми чинного законодавства.

За таких обставин, висновок органу державної податкової служби про визначення (донарахування) Харківською ОДПІ податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 654251,00 грн. внаслідок порушення п. 4.1. ст. 4 та пп.7.4.1., 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідає фактичним обставинам у справі і ґрунтується на довільному тлумаченні відповідачем норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомленьрішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ПФ «Стандарт» суми податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 654251,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення № 0000342340/0 за яким, на підставі акту перевірки, позивачу нараховане податкове зобов'язання у сумі 996586,60 грн., у тому числі за основним платежем 654 251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 342 332,60 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватної фірми "Стандарт" до Харківської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської обєднаної державної податкової інспекції від 22 лютого 2010 р. № 0000342340/0 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток на загальну суму 996586,60 грн., у тому числі за основним платежем 654251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 342332,60 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «Стандарт» (62458, Харківська обл., Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Інтернаціональна, 144, код 30238571) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30.04.2010р.

Суддя підпис< Текст >П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >