Рішення № 97572615, 31.05.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/312/21

Провадження № 2/697/301/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Євтушенко Б.В.,

за участі секретаря судового засідання Дашковської Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк" про захист прав споживачів, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, визнання кредитного договору недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, стягнення зайво сплачених коштів за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі – відповідач), у якому просить суд:

1. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019, а саме: п.п.1.1, 1.2, 1.7, 2.2, 2.3, 3.1.1, 4.1.1, 5.2, 5.7, 5.10, 6.1;

2. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019, а саме: п.п.1.3, 1.4, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1, 3.2.4, 3.3.1, 3.3.2, 4.1.2, 4.2.3, 5.5;

3. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019, а саме: п.п.1.5, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 5.1, 5.9, 5.11, 5.12;

4. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019, а саме: п.п.5.13, 5.14;

5. визнати недійсними окремі пункти кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019, а саме п. 1.6;

6. визнати недійсним кредитний договір №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019, застосувавши правові наслідки недійсності правочину;

7. визнати припиненим зобов`язання позивача за кредитним договором №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019;

8. стягнути з АТ "Ідея Банк" (відповідача) на користь позивача зайво сплачені кошти за кредитним договором №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 в розмірі 5266,20 грн.

В обґрунтування позову зазначив наступне:

між позивачем та Акціонерним товариством "Ідея Банк" (далі - відповідач) 28.03.2019 укладено спірний кредитний договір №Z02.19743.005073021 (далі - кредитний договір). Також 28.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено низку інших спірних документів: Заява про акцепт публічної оферти, Згода-повідомлення фізичної особи - клієнта банку, Згода фізичної особи - суб`єкта кредитної історії, Паспорт споживчого кредиту, Додаток до паспорта споживчого кредиту, Договір добровільного страхування життя, Заява про акцепт. Також позивачем підписувалися й інші документи, які йому надані не були. Жоден з зазначених документів не укладено з дотриманням письмової форми правочину, та не надано позивачу в оригінальному вигляді;

для отримання кредитних коштів за кредитним договором в сумі 76269,00 грн. позивачу 28.03.2019 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . Як вбачається з Виписки по рахунку клієнта -фізичної особи № 10000-2021/0201 від 01.02.2021, видача кредиту згідно кредитного договору здійснена 28.03.2019 шляхом зарахування на картковий рахунок коштів в сумі 10379,08, з яких позивач зміг використати лише кошти в сумі 6733,80 грн. Отже, фактично позивачу відповідачем не надані кошти в обумовленій у кредитному договорі сумі 76269,00 грн.;

при укладенні кредитного договору суттєво порушені права позивача, як споживача, що тягне визнання договору недійсним в цілому;

відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не ознайомив зі справжніми умовами кредитування, не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредитування, зокрема, про сукупну вартість кредиту. На укладення договору відповідач надав позивачу пів години, за які останній не міг оцінити та осмислити умови договору, текст якого ускладнений, не міг за цей час виявити його недоліки та оцінити всі ризики і збитки, які він отримає в результаті підписання договору. Позивачу надано було текст договору дрібним шрифтом, який він, не читаючи, підписав, надіючись на добросовісність Банка. Отже, в порушення п. 2.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, така інформація позивачу надана не була. Відповідач згідно з п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у даному випадку вів недобросовісну підприємницьку практику, якою позивача було введено в оману, та спонукав позивача до прийняття швидкого несвідомого рішення;

умови кредитного договору про зміну витрат, щодо плати за обслуговування кредитної історії є несправедливими в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки включення плати за комісію банку не передбачено законом;

в порушення ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до договору включено пункт, яким нібито позивач надав згоду на укладення договору добровільного страхування, і що нібито надав згоду на перерахування коштів страховій компанії, чим позивач був позбавлений можливості добровільно обирати страхову компанію на власний розсуд;

в порушення п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» позивача зобов`язали надати згоду на збирання та поширення інформації про нього через бюро кредитних історій, тому відповідні пункти кредитного договору порушують права позивача і положення ст. 8 вказаного Закону, адже позивач був фактично був позбавлений права відізвати свою згоду на обробку персональних даних;

позивач вважає, що умови договору порушують права споживача і у своїй сукупності дають підстави визнати договір в цілому недійсним;

стосовно недійсності пунктів кредитного договору: п.1.1, 1.2, 1.7, 2.2, 2.3, 3.1.1, 4.1.1, 5.2, 5.7, 5.10, 6.1 (безгрошовий договір), то ці пункти підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають дійсності та вимогам законодавства, і не виконані відповідачем, що унеможливлюють їх виконання позивачем, оскільки відповідач не надав, а позивач не отримав кредит в розмірі, передбаченому кредитним договором. Замість 76269,00 грн. відповідачем надано позивачу 10379,08 грн. Кошти в обумовленій сумі не були надані в день підписання договору. Отримані кошти були надані в безготівковій формі. Банком порушені терміни та розміри видачі кредитних коштів. Строк дії кредитного договору не відповідає вимогам законодавства. Оскільки банк не надав позивачу кошти в розмірі, передбаченому договором, відтак змінюється і процентна ставка і вартість кредиту, а отримання відсотків, комісій та інших платежів протирічить законодавству. Виконання умов договору позивачем неможливе, оскільки першочергово умови не виконані Банком – відповідачем. Наведена в таблиці інформація не відповідає дійсності, оскільки банком не виконані умови договору. 06.04.2020 Верховний Суд у справі № 464/5314/17 досліджував питання щодо наслідків укладення договору позики без передачі грошових коштів, і вказав у своїй постанові, що право власності на готівкові кошти виникає у позичальника в момент їх фактичної передачі або з моменту зарахування на рахунок позичальника, при цьому договір є укладеним з моменту передання майна, грошей або вчинення певної дії. Наведене відповідає правовій природі реального договору, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 640 ЦК України. Суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки. Заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками за кредитним договором (Постанова Верховного Суду у справі №278/2177/15-ц від 17.12.2021). Як вбачається з Виписки по картковому рахунку позивача, першочергова заборгованість (тіло кредиту) по кредитному договору становить 10379,08 грн. замість визначених в кредитному договорі коштів у сумі 76269,00 грн. Ознаками фіктивного правочину є введення в оману учасника або третьої особи щодо обставин правочину або дійсних намірів, свідомий намір невиконання зобов`язань, приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова Верховного Суду по справі №903/439/18 від 27.03.2019);

стосовно недійсності пунктів кредитного договору: п. 1.3, 1.4, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1, 3.2.4, 3.3.1, 3.3.2, 4.1.2, 4.2.3, 5.5 (плата за обслуговування кредиту), то вони підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають дійсності та вимогам законодавства, і не виконані відповідачем, що унеможливлює їх виконання позивачем. Банк не надав позивачу кредит у сумі, визначеній кредитним договором, - 76269,00 грн., відтак відсутні підстави стверджувати, що відповідач набув право вимоги, а позивач – зобов`язання. Будь-яка плата за обслуговування кредиту – є безпідставною, та прямо заборонена законодавством, має надаватися безкоштовно. Несправедливими є умови договору, згідно яких банк отримує право на вільне володіння будь-якими фінансовими активами позивача, що протирічить вимогам законодавства. Відповідач у кредитному договорі встановив плату за надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для визнання відповідних частин договору недійсними. Зі змісту статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту є несправедливими, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Наведене узгоджується правовими висновками Верховного Суду у справі №583/3343/19, викладеними у постанові від 01.04.2020;

щодо недійсності пунктів кредитного договору: п.1.5, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 5.1, 5.9, 5.11, 5.12 (порушення банківської таємниці та захисту персональних даних), то ці пункти підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають дійсності та вимогам законодавства, і не виконані відповідачем, що унеможливлює їх виконання позивачем. Підписавши Згоду-повідомлення та Згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії, позивач надав згоду відповідачу лише на доступ та обмін інформацією з БКІ. Проте, зазначена згода розцінена відповідачем зовсім іншим чином. При тому, що власне й та згода прямо суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки є односторонньою угодою, без можливості відкликання такої згоди. Не відповідає вимогам законодавства й твердження відповідача, викладене в Згоді-повідомленні про те, що позивач «розуміє і погоджується з тим, що банк не несе будь-якої відповідальності за розголошення третім особам персональних даних позивача». Також варто зазначити, що позивач не наділений правом розпорядження та надання згоди на розповсюдження персональних даних третіх осіб, від імені цих третіх осіб. Також, несправедливими є умови договору про зобов`язання позивача надавати будь-яку інформацію, та право відповідача отримувати будь-яку інформацію, що є прямим посяганням на приватне життя позивача. Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», відповідач наділений правом лише зберігати отриману інформацію. Проте, відповідачем порушено законодавство та передано без згоди позивача персональні дані позивача третім особам, у тому числі колекторським агенствам та підприємствам, які незаконним шляхом здійснюють стягнення боргів. Позивач отримує sms-повідомлення з різного роду пропозиціями, вимогами, погрозами, інформацією про передавання боргу третім особам. Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним,чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Методи, які використовує відповідач при наданні своїх послуг пов`язані з порушенням ст. 32 Конституції України, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про інформацію», ст. 1076 ЦК України, ст. ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 3 ст. 512 ЦК України, ч. 2, 3 ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних». У рішенні ЄСПЛ у справі «S та Марпер проти Сполученого королівства» заява №30562/04 та №30566/04 ЄСПЛ сформував таку правову позицію, що «приватне життя» - широке поняття, якому неможливо дати вичерпне визначення;

стосовно недійсності пунктів кредитного договору: п. 5.13, п. 5.14 (недотримання вимог щодо оформлення письмової форми договору). Зі сторони відповідача документи підписані шляхом нанесення зображення печатки та підпису на документ. Якість зображень печатки та підпису не надає можливості способом читання визначити їхній зміст та будь-яке співвідношення даних зображень до поняття «факсиміле». Підписана позивачем, заява про акцепт публічної оферти на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» від 28.0.2019 не відповідає вимогам законодавства, оскільки вона має містити оригінальні зразки відтиску печатки та оригінальний зразок підпису, з визначення в яких саме випадках буде законним їх використання, та буде підписана обома учасниками правочину, вважає, що ця заява не підписана відповідачем. Заява про акцепт містить лише посилання на електронну адресу банка, за якою позивач має сам відшукувати та ознайомлюватися з документом (публічною офертою), що суперечить ч. 1 ст. 207 ЦК України, оскільки дійсність укладення правочину підтверджується шляхом обміну між сторонами документів, які підтверджують укладення цього правочину, а розміщення банком на сайті інформації – є одностороннім правочином. Також, зазначена публічна оферта передбачає можливість застосування аналога підпису і печатки лише для підписання кредитних договорів. Проте подібним чином відповідач підписує усі без розбору документи, що дає підстави стверджувати, що жоден із долучених до матеріалів справи документів – не підписаний відповідачем, відповідно спірних документів немає в оригінальному вигляді. Паспорт споживчого кредиту не містить підпис кредитодавця, не має посилання на номер кредитного договору, і в ньому зазначено, що він чинний лише один день, а саме 28.03.2019. Додаток до паспорта споживчого кредиту взагалі ніким не завірений. Договір добровільного страхування та Заява про акцепт - аналогічним чином не містять ознак юридичних документів, та приналежності до кредитного договору. Використання факсиміле для підпису юридичних та первинних документів допускається, проте лише тоді, коли сторони про це письмово домовилися, інакше все недійсне (постанова Верховного Суду у справі № 910/4050/17 від 19.04.2018). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Будь який документ чи інформація, розміщена на сайті банку не має передвизначеної юридичної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17);

щодо недійсності окремих пунктів кредитного договору – п. 1.6. (договір страхування життя), то цей пункт не містить посилання на те, яким саме чином, в якому розмірі та за рахунок яких саме кредитних коштів має здійснюватися операція страхування, не містить посилання на номер та дату договору страхування, відомостей щодо сторін та учасників договору страхування. Цей пункт є порушенням ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що визначає цей пункт договору недійсним. Позивач був позбавлений права самостійно обирати страхову компанію. Умови договору страхування є несправедливими, оскільки п. 2 договору містить вкрай обмежену кількість страхових ризиків та випадків. Пункт 3.2. договору страхування передбачає, що він набуває чинності не раніше внесення позивачем страхового внеску, який фактично позивачем не вносився. Пункт 3.1. договору страхування передбачає строк дії договору 12 місяців, що втричі менший строку дії кредитного договору, що спотворює поняття страхового покриття, робить умову несправедливою. Позивач не отримав оригінал страхового полісу, що свідчить про відсутність доказу укладення договору страхування, що за правовою природою є реальним договором. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах (постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №666/4957/15-ц). Згідно з абз. 2, 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку з наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, такі діє не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику;

стосовно визнання кредитного договору недійсним в цілому: практично всі пункти кредитного договору є несправедливими та недійсними в силу закона. Також, не дотримано вимоги до письмової форми договору, тому договір – нікчемний. Серед підстав визнання правочину недійсним особливої уваги заслуговує його фіктивність та удаваність, оскільки вчинений з недотриманням вимог законодавства, що спричиняє шкоду як позивачу, так і державі. Між фіктивним та удаваним правочином є спільні та відмінні ознаки. Фіктивний та удаваний правочин подібні за підставами їх недійсності: в обох випадках волевиявлення не відповідає дійсній волі сторін. Якщо отримувач кредиту був введений банком в оману щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, кредитний договір визнається недійсним (постанова ВССУ від 23.01.2017 у справі №569/19957/14-ц). Згідно ст. ст. 229, 230 ЦК України, недійсними правочинами визнаються такі: правочин, вчинений особою помилково, та правочин під впливом обману. Самостійне внесення змін банком до умов кредитного договору, самостійне вирахування, не передбачене договором, - є підставою визнання договору нікчемним, оскільки умова кредитного договору, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про захист прав споживачів» є нікчемною (постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №666/4957/15-ц). Ця умова є несправедливою в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». У відповідача відсутнє право на кредитування та право вимоги, оскільки банк може здійснювати діяльність тільки на підставі банківської ліцензії. На офіційному сайті відповідача викладені документи, які регламентують його діяльність. Також, на офіційному сайті НБУ в розділі «Генеральні ліцензії банків» розміщено список банків, які отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. З наведеного вбачається, що ліцензія відповідача № 96 від 04.11.2011 не передбачає ліцензійний дозвіл на кредитування фізичних осіб, а Генеральна ліцензія відповідача № 96 від 03.02.2012 втратила чинність, у зв`язку із введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» 07.02.2019. Наданий відповідачем його статут підтверджує, що відповідач не має права надання кредитів та відповідно права вимоги, п. 3.7. статуту втрачає чинність, у зв`язку з втратою чинності 07.02.2019 Генеральної ліцензії № 96. Відтак діяльність відповідача є незаконною;

стосовно вимоги про припинення кредитного зобов`язання та повернення зайво сплачених коштів за кредитним договором: з виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач 28.03.2019 надав позивачеві кредитні кошти в розмірі 10379,08 грн. В односторонньому порядку відповідач безпідставно списав з рахунку позивача кошти в сумі 3706,51 грн., що не передбачено кредитним договором та іншими документами, стягнення на погашення кредитної заборгованості за іншими кредитами є безпідставним. З витягу Бюро кредитних історій України вбачається, що позивач не має кредитних зобов`язань перед відповідачем, а останній кредитний договір закрито 25.10.2018. З розділу «Фінансові транзакції за рахунком» виписки по картковому рахунку позивача вбачається, що фактична сума, яку відповідачем видано позивачу за кредитним договором становить 6733,80 грн. Відповідно до банківських квитанцій: № 1-2994К від 19.04.2019, № 1-3359К від 08.05.2019, №1-1698К від 21.06.2019, №1-966К від 16.08.2019 вбачається, що фактично за кредитним договором позивачем сплачено на рахунок відповідача кошти в сумі 12000 грн. Наведене свідчить про виконання позивачем зобов`язання за кредитним договором, та наявність переплати за кредитним договором у сумі 5266,20 грн. (12000 грн. - 6733,80 грн. ), яка має бути повернута позивачу та заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача у даному позові.

Відповідач в особі представника подав відзив на позовну заяву (а.с. 102-106), у якому просив у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що позов – необґрунтований, безпідставний та спростовується наступним:

з приводу обізнаності позивача з умовами кредитного договору. Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту від 28.03.2019 (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який власноручно підписав позивач, останній письмово підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що надані, виходячи із обраних позивачем умов кредитування, підтвердив отримання позивачем всіх пояснень. Про те, що позивачу було відомо про умови договору ще й свідчить той факт, що позивач сам надав цей документ до суду. Крім того, у кредитному договорі дублюється та міститься інформація як про суму кредиту, так і про процентну ставку за користування кредитом, та інше. За наведених обставин, а також з врахуванням того, що позивач під час укладення договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив, а зміст договору, як вбачається з вище наведеного, не порушує його законних прав та інтересів, не існує жодних підстав для задоволення позову. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», позивач мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, позивач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, і навіть не звертався до відповідача за додатковими роз`ясненнями положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористався цим своїм правом. Тому твердження позивача, що працівники відповідача перед укладенням договору не ознайомили відповідача належним чином з умовами кредитування – не відповідає дійсності;

щодо ненадання кредиту в повному обсязі. У відповідності до п. 1.1. кредитного договору, Банк надає кредит в розмірі 76269,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж в разі наявності. У відповідності до п. 1.6. договору, позичальник надає згоду на укладення за рахунок позичальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя та дає розпорядження банку переказати страховику в безготівкові формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банка. У відповідності до п. 4.4. договору страхування життя, розмір внеску становить 10802,05 грн. Так Банк свої зобов`язання виконав та надав кредит у розмірі 76269,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №6140982 від 28.03.2019 та випискою по рахунку № НОМЕР_2 з 28.03.2019 по 31.03.2021 (документ додається). З цієї суми 10802,05 грн. – оплата по договору страхування №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 (підтверджується меморіальним ордером №6140984 від 28.03.2019). Згідно меморіального ордеру №6140991 від 28.03.2019 на рахунок позивача поступила сума 65466,95 грн.;

щодо укладення договору шляхом накладення електронного підпису, то кредитний договір та заява про приєднання до добровільного договору страхування з боку АТ «Ідея Банк» підписано шляхом застосування власноручного підпису уповноваженої особи Банку – ОСОБА_2 , який на момент укладення договору діяв на підставі довіреності № 735/17 від 16.09.2017 (копія додається), публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки від 15.09.2015 та відповідно заяви про акцепцію публічної оферти Пат «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банка, яка підписана позивачем. Дана публічна оферта та заява про акцепт разом складають єдиний документ – договір про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку (п. 3 публічної оферти). Договір вважається укладеним з моменту подання клієнтом відповідної заяви про акцепт і діє протягом невизначеного строку (п. 6 публічної оферти). Крім того, позивачем було підписано заяву про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика;

щодо плати за обслуговування кредитної заборгованості. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит – це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання про сплату процентів та інших зборів з такої суми. Згідно п. 8 ст. 47 зазначеного Закону, банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Наведене свідчить про те, що така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту існує, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Оспорюваний договір був укладений після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016, що визначає засади споживчого кредитування в Україні. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з п. 4 Паспорту споживчого кредиту – Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування» також передбачено платежі за додаткові і супутні послуги. Так, у пункті 7.4. таблиці пункту 6 «Графік щомісячних платежів за кредитним договором», відповідач на виконання вимог Закону, цілком правомірно зазначив плату за обслуговування кредиту;

щодо страхування. 28.03.2019 позивач надав підписану особисто заяву-анкету, в якій визначив страхову компанію ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ України», відповідно підписав договір страхування і погодився на умови, викладені в кредитному договорі;

стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» містить заборону на нечесну підприємницьку діяльність і визначає, що в себе вона включає. Позивачем жодним чином не доведено вчинення банком (відповідачем) дій, що могли б кваліфікуватись, як недобросовісна конкуренція, а також провадження ним діяльності, спрямованої на введення споживача в оману, та застосування агресивної підприємницької практики. З позовної заяви не зрозуміло яким чином Банк порушив права позивача і які умови кредитного договору є несправедливі. Позивач при укладенні договору ознайомився з його текстом та змістом, зміст договору не порушує права позивача, відповідач не вбачає підстав для задоволення позову та повернення, сплачених позивачем, коштів за цим договором. Також, позивачем не надано жодних доказів, що його ввели в оману при укладенні договору;

оскаржуваний позивачем, правочин на час його вчинення відповідав вимогам ст. 203 ЦК України, не суперечив вимогам Цивільного кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин вчинений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало внутрішній волі сторін, вчинений у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені даним правочином;

крім того, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачає такого правового наслідку, як визнання кредитного договору недійсним;

аналізуючи положення п. 6 ч. 1 ст. 3 і ч. 3 ст. 509 ЦК України та норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 щодо несправедливих умов договору, Верховний Суд України у своїй постанові від 08.06.2016 (справа №6-330цс16) зазначив наступне: відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 ЦК України. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;

виходячи із змісту ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, слід визнати, що між сторонами було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, відповідно відсутні будь-які правові підстави для визнання кредитного договору недійсним;

відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом. Правочин, що оспорюється позивачем, повністю відповідає вимогам законодавства, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним;

щодо визнання зобов`язань припиненими. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Позивачем зобов`язання не виконані і станом на 01.04.2021 його заборгованість становить 120798,51 грн.

У відповіді на відзив (а.с. 128-155), позивач зазначає, що відзив поданий з пропуском, встановленого судом та ЦПК України, строку, без клопотання про поновлення такого строку, і є необґрунтованим, не спростовує, викладені позивачем, обставини та позовні вимоги, а додані до відзиву на позов документи навпаки підтверджують протиправність дій відповідача.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, просив позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, надав для огляду оригінали документів, які додані до позовної заяви в копіях.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, у відзиві на позовну заяву міститься клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За положеннями ст. ст. 626, 627, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 28.03.2019 ОСОБА_1 (позивач) підписав заяву №Z02.19743.005073021 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк», чим виявив бажання акцептувати публічну оферту АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки Банку від 16.03.2015, яка розміщена на сайті банку за електронною адресою: www.ideabank.ua на умовах, запропонованих банком (а.с. 42, публічна оферта ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16.09.2015 – а.с. 55).

Сторони у справі підписали згоду-повідомлення фізичної особи-клієнта Банку, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 (позивач) надав АТ «Ідея Банк» (відповідачу) свою згоду на обробку персональних даних, для реалізації банком своїх прав та обов`язків, визначених чинним законодавством України та укладеними між Банком та ним договорами, при наданні банківських послуг, зокрема у ході розгляду питання щодо можливості надання йому кредитних послуг, оформлення з ним кредитних відносин, укладення договорів застави та/або іпотеки у забезпечення виконання ним зобов`язань, інформування його про умови обслуговування у банку. Обсяг персональних даних, щодо яких банк має право здійснювати процес обробки, визначається ОСОБА_1 як будь-яка інформація про нього та умови укладених з ним договорів, що стали відомі банку при встановленні та під час правовідносин з ним, у тому числі від третіх осіб (а.с. 42).

У згоді фізичної особи-суб`єкта кредитної історії від 28.03.2019 (кредитний договір №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019), ОСОБА_1 (позивач у справі) дав згоду АТ «Ідея Банк» (відповідачу у справі) на доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе, а також на перевірку особистих даних, в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обіг кредитних історій», дав згоду АТ «Ідея Банк» на доступ до інформації з Кредитного реєстру Національного банку України про його кредитні історії, а також збір, зберігання, використання та подання такої інформації до Кредитного реєстру НБУ. Даним підтвердив, що повідомлений банком про те, що інформація про здійснення кредитної операції може бути передана до Кредитного реєстру Національного Банку України (а.с. 42).

28.03.2019 між АТ «Ідея Банк» (відповідачем у справі, Банк за договором) та ОСОБА_1 (позивачем у справі, позичальником за договором) укладено кредитний договір №Z02.19743.005073021 (далі – кредитний договір, договір, а.с. 40-41, оспорюваний договір).

Договір містить такі умови (умови, які просить визнати недійсними позивач), зокрема: п.1.1 - Банк надає Позичальнику (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 76269,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж ( у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно у умовами цього Договору;

п.1.2 - Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника, вказаний в п.1.7 Договору, надалі по тексту –«БПР» ( при видачі кредиту у готівковій формі);

п. 1.7 - Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні в рамках пакету послуг НОМЕР_4 , що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб;

п. 2.2 - погашення простроченої заборгованості за цим Договором (крім штрафних санкцій) здійснюється шляхом списання Банком з транзитного рахунку суми простроченої заборгованості в день надходження грошових коштів на рахунок обліку заборгованості. Погашення іншої заборгованості здійснюється в термін погашення заборгованості визначені Графіком щомісячних платежів;

п. 2.3. - термін внесення платежу за Договором для погашення заборгованості, повинен відповідати терміну щомісячного платежу, передбаченого Графіком щомісячних платежів. Щомісячний платіж, внесений не в термін, передбачений графіком щомісячних платежів, та/або в більшій сумі зараховується в оплату щомісячних платежів в термін, визначений таким Графіком, тобто кошти зберігаються на транзитному рахунку Банку та зараховуються в оплату щомісячних платежів згідно Графіку та в черговості погашення заборгованості, визначеній п.п.2.1. Договору. За умови отримання відповідної письмової заяви від Позичальника про часткове дострокове погашення кредиту Банк здійснює відповідне коригування кредитних зобов`язань у бік їх зменшення та надає Позичальнику новий Графік щомісячних платежів;

п 3.1.1. - позичальник зобов`язується одержати і використати кредит на зазначені у даному Договорі цілі;

п. 4.1.1 - банк зобов`язується видати Позичальнику кредитні кошти на умовах, передбачених даним Договором;

п. 5.2. - цей Договір є укладений з дня його підписання Сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договоро;.

п. 5.7. - згідно з Законом «Про споживче кредитування» реальна річна ставка складає 75.2399447 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладення Договору складає 139797,57 гривень. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення Позичальником грошових зобов`язань відповідно до п.2.1. цього Договору та за дії процентної ставки вказаної в п.1.4. Договору;

п. 5.10 - у разі невиконання Позичальником умов цього Договору або відсутності коштів у Позичальника, Банк має право вимагати відшкодування збитків та витрат шляхом здійснення примусового стягнення пред`явлення позову до Позичальника, а також віднести на раху нок простроченої заборгованості всі суми заборгованості Позичальника.

п 6.1 - Щомісячні внески наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та сплачується на транзитний рахунок № НОМЕР_5 ;

також: п. 1.3 - за користування кредитом позичальник сплачує проценти 10 % річних від залишкової суми кредиту;

п 1.4 - за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе:

надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-Повідомлень щодо суми за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника;

опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості в термін та в розмірах згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором;

п. 2.1. - позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_5 в Банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором у такій черговості 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за Договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за Договором, строк слати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п. 3.3.1 цього Договору, 4) для погашення іншої заборгованості .

п. 2.4 - з укладенням цього Договору, Позичальник доручає Банку здійснювати договірне списання Банком будь-яких рахунків Позичальника в АТ «Ідея Банку» грошові кошти, в розмірі наявної простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих процентах, плати за обслуговування кредитної заборгованості, неустойках, штрафах, пені. Таке договірне списання може здійснюватися Банком на підставі цього Договору будь-яку кількість разів. В тому числі Позичальник доручає Банку без додаткового погодження з ним здійснювати договірне списання коштів з будь-якого рахунку Позичальника в іншій валюті (у випадку відсутності або недостатності у позичальника коштів у валюті, необхідних для оплати зобов`язань за цим Договором) і доручає самостійно продати за рахунок таких коштів валюту, необхідну для виконання зобов`язань, на міжбанківському валютному ринку України за курсом, що визначається на дату такого списання, на що Позичальник уповноважує Банк шляхом підписання цього Договору. При цьому всі витрати, пов`язані із продажем коштів у валюту вивідного зобов`язання, включаючи (але не виключно) комісії (згідно даних тарифів), обов`язкові платежі до бюджету та позабюджетних фондів за операції купівлі-продажу валют та всі інші витрати (в тому числі обов`язкові в силу закону), покладаються на Позичальника та утримуються Банком чи списуються в порядку договірного списання. Позичальник підписанням цього Договору надає право Банку утримувати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти або банківських металів, без зарахування цієї комісійної винагороди на поточний рахунок Позичальника в національній валюті. При цьому Позичальник доручає банку оформити заявку на продаж Іноземної, валюти на Міжбанківському валютному ринку України від імені Позичальника . У випадку позичальника в повному розмірі. Банк має право звернути стягнення та реалізувати майно Позичальника для погашення заборгованості;

п. 2.5- нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після, повного повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим Договором. Банк може припинити нарахування процентів та/або плати за обслуговування кредитної заборгованості з моменту звернення Банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати за цим Договором платежів або нотаріуса - про звернення стягнення на заставлене майно, для дострокового погашення за його рахунок суми кредиту, сплати процентів та Інших сум належних до сплати за цим Договором.

У випадку, якщо судом буде ухвалено рішення не на користь Банку (в задоволенні позову буде відмовлено повністю або частково), позовну заяву Банку залишено без розгляду, або за відмови нотаріуса у зверненні стягнення на заставлене майно, Банк може відновити нарахування процентів та інших платежів з дати припинення нарахування. Припинення нарахування процентів та інших належних до сплати за цим Договором платежів відбувається також після повного повернення .кредиту та в інших випадках, передбачених законодавством України. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту. Графік щомісячних платежів Позивальника за цим Договором в розрізі сум погашення кредиту, процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною цього Договору. У разі вимоги Банку про дострокове повернення кредиту: 1) термін повернення кредиту вважається також що настав , та 2) Банк вправі, але не зобов`язаний заборгованість до Договором, сплатити неустойку (штраф, пені) та відшкодувати завдані Банку збитки;

п.3.1.2. - позичальник зобов`язується негайно повідомити Банк у письмовій формі про зміну адреси, номерів контактних телефонів і про інші обставини, які можуть вплинути на виконання зобов`язань за даним Договором;

п. 3.1.3 - позичальник зобов`язується повернути кредит, проценти, плату за обслуговування кредитної заборгованості достроково на вимогу банку у випадках, передбачених п. 4.2.3. цього договору;

п. 3.1.4. - позичальник зобов`язується не рідше, ніж раз на 11 місяців з моменту укладення цього Договору, або на першу письмову вимогу Банку – протягом 10 робочих днів з моменту отримання такої вимоги, здійснювати підтвердження свого фінансового стану, надавши Банку відповідні оригінали та/або копії документів про доходу;

п. 3.2.1. - позичальник має право одержувати через Банк інформацію про заборгованість за цим Договором;

п. 3.2.4 - позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у Банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернув Банку, вилиску з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися Позичальнику за законом;

п.3.3.1 - за невиконання чи неналежне виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, Банк мас право нараховувати пеню, за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі; 0.15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0.65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим Договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань Позичальником на підставі Договору, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;

п.3.3.2 - у разі неподання Позичальником до Банку документів згідно п. 3.1.4. даного Договору, Банк мас право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 500,00 грн. за кожен випадок такого неподанн;.

п.4.1.2 - надавати Позичальнику консультації з питань виконання цього Договору і повідомляти Позичальника у разі зміни платіжних реквізитів;

п. 4.2.3. - вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків, а Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку достроково виконати вказані грошові зобов`язання, в наступних випадках:

1) якщо Позичальник порушив термін сплати щомісячних платежів більше ніж на 1 (один) календарний місяць;

2) встановлення недостовірності інформації чи документів, наданих Позичальником Банку відповідно до цього Договору та/або приховування Позичальником важливої інформації про свій фінансовий або правовий стан, яка могла значним чином вплинути на прийняття Банком рішення про надання кредиту, або продовження кредитування;

3) Погіршення фінансового стану Позичальника;

4) Надання поруки, застави по грошових зобов`язаннях інших позичальників (боржників) без згоди Банку;

5) за наявності такого, що набуло законної сипи, рішення та/або вчинення ДІЇ будь-яким державним, судовим або іншим уповноваженим органом, які істотно ускладнюють Позичальнику або роблять неможливим розпорядження власним майном;

6) невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якої іншої умови цього Договору;

п..5.5.- сторони домовились, що строк позовної давності за цим Договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється Сторонами тривалістю у 3 (три) роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, платі за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чортового платежу;

п. 1.5. - позичальник дає згоду Банку на доступ до своєї кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе (в т.ч. інформації, яка міститься в державних реєстрах та інших базах публічного користування), а також на перевірку особистих даних (встановлення фактів втрати паспорта, зміни прізвища тощо), в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних Історій». Позичальник підтверджує, що повідомлений Банком про те, що інформація для формування його кредитної історії буде передана: Товариству з обмеженою відповідальністю «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», з місцезнаходженням: 02002 м. Київ, вул. Євгена Сверстюка. буд. 16; Приватному акціонерному товариству «Міжнародне Бюро кредитних історій», з місцезнаходженням: 03062, Україна, м. Київ, пр-т Перемоги 65. офіс 306. та Товариству з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» з місцезнаходженням: 01001, Україна, м. Київ. вул. Грушевского. 1-д;

п. 4.2.1 - проводити перевірку фінансового і матеріального стану Позичальника;

п 4.2.2. - проводити перевірку достовірності наданих Позичальником відомостей, документів, цільового використання кредиту;

п. 4.2.4. - у будь-який спосіб розкривати третім особам (в тому числі, але не виключно: органам державної влади та місцевого самоврядування, контрагентам (партнерам) Банку, які були та/або будуть залучені останнім на договірній основі, акціонерам Банку, їх пов`язаним особам, професійним аудиторам, членам сім`ї (родичам), роботодавцям Позичальника, іншим особам) інформацію про Позичальника, що містить банківську таємницю (в тому числі інформацію щодо кредитних операцій, стан та розмір заборгованості перед Банком тощо), персональні дані Позичальника. Дане право надається Банку з метою стягнення заборгованості з Позичальника за кредитом, відступлення права вимоги за Договором, проведення аудиторської чи іншої перевірки, захистом прав та охоронюваних законом Інтересів Банку, реалізації повноважень Банку як кредитора, а також в інших випадках, передбачених законодавством України;

п. 5.1. - позичальник заявляє та гарантує, що: уся інформація, відомості та документи (у тому числі ті, що містяться в даному Договорі та кредитній справі Позичальник у Банку), які повідомлені та надані ним Банку з метою одержання кредиту, є достовірними і відповідають дійсності; кредит одержується ним на поточні потреби та не пов`язаний із підприємницькою діяльністю: Банк перед укладенням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі Інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами Банку І згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного Договору йому вручено Банком при підписанні даного Договору; умови даного Договору він вважає справедливими і такими, що відповідають його Інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій Інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань;

п. 5.9. - банк зобов`язаний зберігати інформацію про Позичальника, яка стала йому відома у зв`язку з укладенням та виконанням цього Договору та становить банківські таємницю конфідеційну інформацію, або іншу інформацію, забороняється законом, та не вправі без дозволу Позичальника розкривати таку інформацію крім випадків, передбачених цим Договором та законом;

п. 5.11 - позичальник надає Банку згоду на збирання, накопичення, використання та обробку його персональних даних, отриманих з метою надання кредиту при формування Бази персональних даних Клієнта АТ «Ідея Банк» в межах, визначених законодавством , що можуть бути передані іншим розпорядникам цієї Бази. Дане право на використання та обробку персональних даних діє безстроково до моменту письмового скасування. Позичальник звільняє Банк від обов`язку повідомлення про передачу його персональних даних: пов`язаним товариствам Банку, партнерам Банку чи іншим розпорядникам бази персональних даних, які є такими відповідно до закону та цього Договору. Позичальник підтверджує, що отримав повідомлення про включення Інформації про Позичальника до Бази персональних даних «Клієнти АТ "Ідея Банк"» в межах, визначених чинним законодавством з метою видачі кредиту, а також відомості про права Позичальника, визначені Законом України «Про захист персоиальних даних» і про осіб, яким, надаються дані про Позичальника, для виконання зазначеної мети;

п. 5.12 - кожна із Сторін зобов`язана зберігати повну конфеденційність фінансової комерційної та іншої інформації, отриманої від іншої сторони і не розголошувати її, з винятком передбачених законом та/або цим Договором випадків.

п.5.13 - всі зміни та доповнення до цього Договору оформлятися додатковими угодами, що є невід`ємними частинами цього Договору, які набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами/уповноваженими представниками Сторін та скріплення печаткою Банку.

п. 5.14 - цей Договір складений у двох оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.

п. 1.6. - Позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок Позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим Договором Позичальник доручає та дає розпорядження Банку: переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу належного страховику , через транзитний рахунок Банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов`язаних їх життям майнових інтересів, що не суперечить чинному законодавству «України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає Банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у Заяві на страхування, яка додається до даного Договору.

Сторонами підписаний паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а.с. 43, підпис та відтиск печатки кредитодавця на зворотньому боку а.с. 43).

28.03.2019 ОСОБА_3 (позивач у справі) підписав заяву про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика, у якій вказав, що приймає публічну оферту ПрАТ «ПЗУ Україна Страхування життя» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика, що розміщена на веб-сайті ПрАТ «ПЗУ Україна Страхування життя», керуючись нормами ст. 207 ЦК України, погодився із тим, що під час укладення (підписання) з боку страховика договору страхування використовуватиметься аналог власноручного підпису та відтиску печатки страховика уповноваженої особи страховика, які відтворені за допомогою технічного пристрою та зразки яких містяться в цьому договорі (а.с. 46).

28.03.2019 між ПрАТ «ПЗУ Україна страхування життя» (страховик за договором) та ОСОБА_1 (страхувальником за договором, позивачем у справі) укладено договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку №Z02.19743.005073021 (а.с. 45), відповідно до п. 5.2. якого вигодонабувачем за цим договором призначається АТ «Ідея Банк» (відповідач у справі).

Відповідно до виписки АТ «Ідея Банк» по рахунку клієнта – ОСОБА_1 , розрахунковий період з 01.03.2019 по 01.02.2021, № основного рахунка: НОМЕР_6 :

28.03.2019 –видача кредиту згідно кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 в сумі 10379,08 грн.,

28.03.2019 – мінус 395,01 грн., мінус 1381,73 грн. – стягнення коштів в погашення простроченої заборгованості згідно договору № Z02.19743.004467220 від 24.10.2018;

28.03.2019 мінус 1709,97 грн. – стягнення коштів в погашення простроченої заборгованості згідно договору № Z02.19743.0044672202 від 26.03.2019;

28.03.2019 - мінус 2000 грн. та мінус 2000 грн. – зняття готівки в банкоматі;

04.04.2019 - мінус 700 грн. – зняття готівки в банкоматі,

13.04.2019 – мінус 2000 грн. – зняття готівки в банкоматі;

19.04.2019 - мінус 33,80 грн. – покупка в магазині АТБ;

також суми комісій за зняття готівки, погашення транзакційних витрат з СКР;

14.08.2019 - мінус 35,80 грн.- стягнення коштів на погашення простроченої заборгованості за договором №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 .

Згідно цієї банківської виписки: всього по карті: мінус 6733,80 грн. (це сума, отримання та розпорядження якою визнається позивачем), всього за період: мінус 36,23 грн., доступна для використання сума: 00 грн. (а.с. 47).

Згідно Інформації «Фінансові зобов`язання СКІ» станом на 02.12.2019, кредит, виданий 16.07.2015, - закритий 22.12.2015, кредит, виданий 21.12.2015,- закритий 26.05.2016, кредит, виданий 25.05.2016, - закритий 05.05.2017, кредит, виданий 25.04.2018, - закритий 25.10.2018 (а.с. 87-89).

Відповідно до квитанцій від 19.04.2019 на суму 3900 грн., від 08.05.2019 № 1-3359К на суму 3900 грн., від 21.06.2019 на суму 3900 грн., №1-966 К від 16.08.2019 на суму 300 грн., позивач сплатив відповідачу на рахунок № НОМЕР_5 за кредитним договором № Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 загальну суму 12000 грн. (а.с. 90-91).

Відповідно до довідки-розрахунку відповідача заборгованості ОСОБА_1 (позивача) за кредитним договором № Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 станом на 08.02.2021 загальна заборгованість ОСОБА_1 : 117004,08 грн. (а.с. 92).

Відповідно до довідки-розрахунку відповідача заборгованості ОСОБА_1 (позивача) за кредитним договором № Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 станом на 01.04.2021, загальна заборгованість ОСОБА_1 : 120798,51 грн.

Згідно виписки з рахунка № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_7 за період 28.03.2019 по 31.03.2021: 28.03.2019 сума 76269,00 грн. – видача кредиту згідно кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 (а.с. 108-109).

Відповідно до меморіального ордеру №6140982 від 28.03.2019 відповідачем на рахунок № НОМЕР_5 списано кошти в сумі 76269,00 грн., призначення платежу – видача кредиту згідно кредитного договору № Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 (а.с. 14). Згідно з меморіальним ордером №6140984 від 28.03.2019 з рахунка № НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_8 списано кошти в сумі 10802,05 грн., призначення платежу – згідно договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019, страхувальник – ОСОБА_1 (а.с. 14). Згідно з меморіальним ордером №6140991 від 28.03.2019 з рахунка № НОМЕР_5 на рахунок № НОМЕР_3 списано кошти в сумі 65466,95 грн., призначення платежу – видача кредиту згідно кредитного договору Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 (а.с. 110).

Згідно звернення від 08.04.2020 вбачається, що позивач звернувся до відповідача з проханням надати йому банківські виписки по рахунках №№ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , відкритих в АТ «Ідея Банк» 28.03.2019 відповідно до умов кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 за період з 28.03.2019-08.04.2020, направивши їх йому на юридичну адресу та електронну пошту (а.с. 49). На це письмове звернення позивач отримав від відповідача лист-відповідь від 09.04.2020 №21.2/55706 (а.с. 50), у якому банк (відповідач), посилаючись на п. 3.1. розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, вказав, що позивачу необхідно звернутись у будь-яке відділення банку, проте це, як встановлено у судовому засіданні, позивач не зробив.

Оцінивши докази у всій їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити , з огляду на таке.

Перевіривши доводи позивача про недійсність пунктів кредитного договору: п.1.1, 1.2, 1.7, 2.2, 2.3, 3.1.1, 4.1.1, 5.2, 5.7, 5.10, 6.1, оскільки вони, як зазначає позивач, не відповідають дійсності і не виконані відповідачем, так як відповідач не надав, а позивач не отримав кредит в розмірі, передбаченому кредитним договором, оскільки замість 76269,00 грн. відповідачем надано позивачу 10379,08 грн., суд прийшов до наступного висновку. Відповідно до змісту ст. 1054 ЦК України кредитний договір є консенсуальним, оскільки згідно положень цієї статті кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику (а не передає їх особі як зазначено у ст. 1046 ЦК України), який зобов`язується їх повернути. Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. А, параграфом 2 «Кредитний договір» встановлено інше, яке зазначене вище у визначенні поняття кредитного договору. Та й у п. 5.2. кредитного договору сторони домовились, що цей договір є укладеним з дня його підписання сторонами.

Отже, кредитний договір відповідно до цієї норми є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх умов.

Законодавець пов`язує момент укладення договору з моменту передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України), а не кредитного договору.

Указаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 у справі №6-63цс12.

Тому спір щодо надання цих коштів або ненадання їх банком стосується виконання умов договору.

У разі істотного порушення умов договору кредитором, невиконання зобов`язання банком щодо надання коштів, на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням суду (ст. 651 ЦК України).

Обставини, які підтверджують або спростовують виконання договору не можуть бути підставою для визнання договору неукладеним чи недійсним.

Судом встановлено, що сторони уклали кредитний договір у письмовій формі, яка вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

Посилання позивача на недотримання письмової форми договору з мотивів, що договір містить лише зображення підпису та печатки банку, а оригінальний підпис та відтиск печатки банка навіть не наведений у заяві-погодження на використання аналога підпису та відтиску печатки банку суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. За приписами ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Щодо розміщення публічної оферти на сайті, то згідно ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. 28.03.2019 позивач підписав заяву №Z02.19743.005073021 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк». Також, слід вказати, що відповідач не заперечує свій підпис на кредитному договорі. Викладена оцінка суду стосується і вимог про визнання недійсними п. 5.13, 5.14 кредитного договору з підстав недотримання письмової форми договору, яка як встановлено судом – дотримана.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними пункти договору: п.п. 1.3, 1.4, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1, 3.2.4, 3.3.1, 3.3.2, 4.1.2, 4.2.3, 5.5, оскільки вони встановлюють плату за обслуговування кредиту, а це, на думку позивача, суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки має бути безкоштовним, та що ці умови є несправедливими в розумінні статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне. У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакцій чинній на момент укладення договору, встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У пункті 3.2.4 кредитного договору передбачено, що не частіше одного разу на місяць позичальник має право вимагати у банка безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернуту банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватися позичальникові за законом. Отже, договір в цій частині відповідає ст. 11 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування». Невиконання цього пункту договору банком, яке вбачає позивач, не є підставою для визнання цього пункту договору недійсним. А пункт 1.4. кредитного договору за своїм змістом відрізняється від безоплатної інформації, встановленої ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", оскільки передбачає використання різних каналів зв`язку, а також інші послуги. Щодо несправедливості перерахованих вище пунктів договору, які встановлюють плату за обслуговування кредиту в силу ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», то споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»). У ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист права споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Суд не знаходить підстав для визнання перерахованих позивачем умов договору – несправедливими, оскільки позивач мав можливість ознайомитися з умовами договору перед його укладенням, мав час прийняти рішення укладати кредитний договір чи ні на відповідних умовах, не поспішаючи в цьому. Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Стаття 12 Закону України «Про споживче кредитування» містить такі положення, що у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитувння", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Отже, прямої заборони закону на встановлення у договорі «комісії» немає, сторони погодили такі умови договору, будучи вільними на це. Три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення грошової заборгованості відповідають ст. 625 ЦК України. Отже, позивачем не доведено, що ці пункти договору суперечать законодавству.

Відносно вимог позивача про визнання недійсними пунктів кредитного договору: п.п.1.5, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 5.1, 5.9, 5.11, 5.12 (порушення банківської таємниці та захисту персональних даних), коли позивач посилається, що ці пункти договору суперечать вимогам ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки є односторонньою угодою, без можливості відкликання такої згоди та несправедливими є умови договору про зобов`язання позивача надавати будь-яку інформацію та право відповідача отримувати будь-яку інформацію, що є прямим посяганням на приватне життя позивача, оскільки відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» відповідач наділений правом лише зберігати отриману інформацію. Щодо цих вимог, суд враховує приписи ст. 61 «Зобов`язання щодо збереження банківської таємниці» Закону України «Про банки і банківську діяльність", в редакцій чинній на момент укладення договору, згідно з якою, банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону. Отже, ця норма дозволяє банкам передавати конфіденційну інформацію про клієнтів, однак при цьому приватні особи і організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку отримали конфіденційну інформацію зобов`язані не розголошувати її. Окрім того, у п. 5.1. кредитного договору сторони погодили, що позичальник заявляє та гарантує, що умови договору він вважає справедливими і такими що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього, а також третім особам, у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним пункт 1.6 кредитного договору, яким передбачено, що позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя, і що цей пункт договору порушує ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», то згідно приписів цієї норми, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Суд встановив, що у цьому ж пункті 1.6 договору обумовлено, що детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування. Отже, пропонування послуги не є порушенням права споживача, оскільки лишається право не погоджуватись. Щодо посилань позивача про несправедливість пунктів договору страхування, укладеного з ним, то це не є предметом спору, оскільки такі вимоги відсутні у прохальній частині позовної заяви.

Щодо позовної вимоги про визнання кредитного договору №Z02.19743.005073021 від 28.03.2019 недійсним, у зв`язку з недотриманням письмової форми правочину, фіктивності, удаваності правочину, вчиненого правочину під впливом обману, помилки. То, як зазначалось вище, судом встановлено, що договір укладено у письмовій формі, оскільки він викладений і підписаний його сторонами. Кожна відповідна норма статті ЦК України - підстави недійсності договору вимагає встановлення обставин недійсності та у разі визнання договору таким з певної підстави, тягне різні наслідки недійсності правочину залежно від підстави недійсності. Суд не встановив за зазначеними позивачем підставами недійсність кредитного договору, у договорі умови повністю і детально викладені, сторони розпочали виконувати цей договір, що підтверджується наявними у справі доказами, а невизначеність позивача з підставою для недійсності договору - додатково свідчить про те, що сам позивач не доводить яке його право порушене.

Стосовно доводів позивача про відсутність у відповідача ліцензії на надання кредитних послуг, то згідно з Інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань на відповідача - АТ «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819), види діяльності відповідача: 64.19 Інші види грошового посередництва (основний). Цей клас КВЕД включає надання кредитів. Посилання позивача на незаконну діяльність банка (на злочин) не є предметом розгляду цивільної справи.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача зайво сплачених коштів за договором. Позивач зазначає, що отримав за кредитним договором 10379,08 грн. замість 76269 грн., як передбачено кредитним договором, оскільки за меморіальним ордером кошти не отримував. Зазначає, що з 10379,08 грн. отриманих коштів фактично зміг використати лише 6733,80 грн, оскільки 3706,51 грн. банк списав в односторонньому порядку на борг за іншими кредитами, які вже закриті. Повернув позивач банку 12000 грн., що підтверджується квитанціями. Отже, 5266, 20 грн. за розрахунком позивача є зайво сплаченими коштами (12000 грн., сплачених (повернутих) позивачем відповідачу – (мінус) 6733,80 грн., наданих відповідачем та отриманих позивачем, якими він розпорядився = 5266,20 грн. зайво сплачених коштів).

Проте, судом встановлено, що у п. 1.7. договору сторони погодили, що банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні в рамках пакету послуг НОМЕР_4 , що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Позивач у листі від 08.04.2020 звертався до відповідача (Банка) про надання йому виписок по банківських поточних рахунках №№ НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , відкритих у відповідача 28.03.2019 згідно кредитного договору, на свій лист отримав відповідь , що для отримання запитуваної інформації йому слід звернутись у відділення банку. Судом встановлено, що за виписками з цих рахунків позивач до відділення банка так і не звернувся. Тому і суду виписка з рахунка № НОМЕР_3 , про відкриття якого зазначено у кредитному договорі, позивачем не надана. Отже, позивач не довів належними доказами, що сплачені ним кошти на виконання кредитного договору є переплатою та зайво сплаченими коштами. Суд з цих же мотивів не вбачає підстав і для визнання зобов`язань позивача за кредитним договором припиненими.

Суд розглянувши усі вимоги позивача, з`ясувававши обставини справи та перевірвиши докази, прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк" про захист прав споживачів, визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору, визнання кредитного договору недійсним з застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором, стягнення зайво сплачених коштів за кредитним договором – відмовити повністю.

Сплату судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 10.06.2021.

Суддя Б . В . Євтушенко