Рішення № 97569159, 09.06.2021, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/227/21

Провадження № 2/169/291/21

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі – Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 20 вересня 2010 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір, згідно з умовами якого Банк надав останньому кредит у розмірі 7000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 належним чином умов договору у нього виникла заборгованість в розмірі 6539.87 гривень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є його батько – відповідач ОСОБА_1 . Вказуючи, що Банк направив приватному нотаріусу лист-претензію від 29 грудня 2017 року, на підставі якого заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 , та лист-претензію від 12 червня 2018 року з вимогами до спадкоємця ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , однак відповіді не отримав, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а. с. 107), про причини неявки суд не повідомляв, а тому суд вважає за можливе на підставі частини третьої статті 223 ЦПК України розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, 9 червня 2021 року подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, а справу розглядати без його участі (а. с. 109).

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач посилався на те, що 20 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а. с. 9).

Відповідно до розрахунку позивача станом на 24 липня 2018 року заборгованість позичальника становила 6539.87 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредитом становить 2890.35 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом – 3599.52 гривень, пеня – 50 гривень (а. с. 12-14).

20 лютого 2018 року Банк звернувся до приватного нотаруіса із претензією кредитора № SAMDNWFC00008359955 від 29 грудня 2017 року про включення кредиторських вимог у спадкову масу після смерті позичальника ОСОБА_2 , а 15 липня 2018 року направив лист-претензію від 12 червня 2018 року з вимогами до спадкоємця ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , про сплату кредитної заборгованості (а. с. 40-43, 45-68).

З матеріалів спадкової справи № 18/2018 до майна померлого ОСОБА_2 , заведеної на підставі претензії кредитора, видно, що ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини чи відмову від її прийняття після смерті спадкодавця ОСОБА_2 не звертався (а. с. 98-106).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця у цій справі.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року № 758/8549/15 зазначив, що тлумачення статті 1281 ЦК свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Судом встановлено, що спадкоємці боржника не повідомляли Банк про відкриття спадщини, останньому про факт смерті ОСОБА_2 стало відомо у грудні 2017 року, та в порядку статті 1281 ЦК України Банк 20 лютого 2018 року звернувся до приватного нотаріуса із претензією кредитора № SAMDNWFC00008359955 від 29 грудня 2017 року (а. с. 40-43).

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 520/17508/15-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 336/5443/16.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина перша статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємців про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний був довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, а у випадку неможливості надати такі докази – заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 4 липня 2019 року у справі №320/5909/16, від 10 жовтня 2019 року у справі №306/486/17.

Обгрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємців обов`язку сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, АТ КБ «Приватбанк» не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості.

За клопотанням представника позивача (а. с. 78) судом було витребувано спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 98-106), з матеріалів якої видно, що ніхто, в тому числі і відповідач ОСОБА_1 , до нотаріуса у встановлені законом порядку та строки не звертався для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , відомості про спадкове майно відсутні.

Іншими процесуальними правами щодо предмета спору, в тому числі щодо надання та (або) витребування доказів, позивач під час судового розгляду не скористався.

Крім того, відповідно до наданої відповідачем довідки Турійської селищної ради № 275 від 8 червня 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований, але фактично не проживав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 земельних ділянок у приватній власності та права на земельну частку (пай) не мав (а. с. 110).

Такі обставини спростовують твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем (позичальником) ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті останнього за вищевказаною адресою, і виключають у розглядуваному випадку можливість застосування положень частини третьої статті 1268 ЦК України, на що посилався позивач у позовній заяві.

Житловий будинок за зазначеною вище адресою зареєстрованого місця проживання спадкодавця (позичальника) ОСОБА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 111).

За таких обставин справи, виходячи із характеру спірних правовідносин та враховуючи, що позивач не надав доказів щодо наявності та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець останнього повинен нести відповідальність перед кредитором, а також доказів прийняття спадщини відповідачем, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Банку.

На підставі викладеного, статей 15, 16, 1048, 1054, 1218, 1281, 1282 ЦК України та керуючись статями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса місця знаходження: вулиця Набережна Перемоги, 50, місто Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна, адреса місця знаходження: вулиця Набережна Перемоги, 50, місто Дніпро.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 9 червня 2021 року.

Головуючий