Ухвала суду № 97569025, 03.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

іменем України

03.06.2021 Справа №607/1383/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання: Комінярської О.М., стягувача ОСОБА_1 , представника скаржника – адвоката Вароди П.Б., представника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бойко Д.О., представників комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради Гавриш І.Й., адвоката Бабій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Варода П.Б. звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої Катерини Богданівни від 24 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження №64152380 по виконанню рішення суду згідно виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області виданого 05 січня 2021 року у справі №607/1383/20 та зобов`язати головного державного виконавця Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєву Катерину Богданівну відновити виконавче провадження №64152380 по виконанню рішення суду згідно виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області виданого 05 січня 2021 року у справі №607/1383/20; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по справі на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2020 року, яке змінено постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі №607/1383/20, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року включно в сумі 101 163 грн., дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів. Вказане рішення суду перебувало на примусову виконанні у головного державного виконавця Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої Катерини Богданівни та виконувалося нею в рамках виконавчого провадження №64152380 на підставі виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, виданого 05 січня 2021 року у справі №607/1383/20. Постановою головного державного виконавця Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої К.Б. від 24 лютого 2021 року закінчено виконавче провадження №64152380 у зв`язку з виконанням вищевказаного рішення суду.

Вважає вказану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №64152380 неправомірною виходячи з того, що на виконання зазначеного рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу боржник КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради сплатив на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 69 410, 63 гривень, яка не є достатньою для повного виконання рішення суду, оскільки сума недоплати становить 12 025,59 грн. виходячи з наступного розрахунку: 101 163 грн. (сума, яка підлягає до стягнення за рішенням суду) - 18 209,34 грн. (18 % - ставка податку на доходи фізичних осіб) - 1517, 44 грн. (1,5 % - ставка військового збору) = 81 436, 22 грн. Відтак, сума, яка підлягає до стягнення за рішенням суду з урахуванням утриманих податків та зборів становить 81 436, 22 грн. Звідси випливає наступне: 81 436, 22 грн. (сума, яка підлягає до стягнення за рішенням суду з урахуванням утриманих податків та зборів) - 69 410, 63 грн. (сума сплачена боржником на користь стягувача) = 12 025, грн. (сума недоплати).

Враховуючи вищевикладене, постанова головного державного виконавця Тернопільського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерств юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої К.Б. від 24 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження №64152380 по виконанню рішення суду згідно виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, виданого 05 січня 2021 року у справі №607/1383/20 є неправомірною та підлягає скасуванню.

16 квітня 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення на скаргу згідно яких Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі з огляду на наступне. 31 липня 2020 року судом першої інстанції у справі №607/1383/20 ухвалено рішення на підставі якого 05 січня 2021 року видано виконавчий лист про звернення до негайного виконання рішення в частинні стягнення середнього заробітку за січень 2020 року у розмірі 28 756 грн. 56 коп. (дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів). Боржник на виконання даного рішення згідно платіжного доручення №0299 від 03 серпня 2021 року сплатив стягувачу кошти в сумі 28 756,56 грн. Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2021 року зменшено суму стягнення середнього заробітку до 101 163 грн. та допущено до негайного виконання рішення в частинні стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 14 651 грн. (дану суму зазначено без урахування податків та зборів). Отже, на виконанні у Відділі перебував виконавчий лист з примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2020 року № 607/1383/20, яке змінено 14 грудня 2020 року рішенням суду апеляційної інстанції в частині суми стягнення, і проплата вчинена стягувачем 03 серпня 2020 року на користь позивача була вчинена на виконання рішення від 31 липня 2020 року є також і сплатою боргу розмір якого змінено постановою суду апеляційної інстанції від 14 грудня 2020 року, а не постановлено стягнути новий борг. Згідно Табеля № 104004 за серпень 2020 року, тобто до відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 нараховано 35 722,44 грн. та після сплати податків і зборів, а це 19,5 % податок з доходів фізичних осіб та 1,5 % військовий збір, кошти у розмірі 28 756,56 грн. перераховано стягувачу, що підтверджується платіжним дорученням № 0299 від 03 серпня 2020 року. За січень 2021 року ОСОБА_1 нараховано загальну суму 85 688,71 грн., що включає заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 20 249,00 грн. та суму заборгованості за постановою суду - 65 439,71 грн. Із суми 85 688,71 грн. відраховано військовий збір та прибутковий податок 16 709,28 грн., а також проведено перерахунок прибуткового податку за грудень 2020 року - 969,30 грн., до видачі визначено суму 60 903,13 грн. Також згідно платіжного доручення № 1059 від 05 лютого 2021 року боржникові виплачено 0,85 грн., з яких сплачено податок на доходи фізичних осіб за січень 2020 року у розмірі 0,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1061 від 05 лютого 2021 року. З огляду на вказане боржником сплачено борг в повному обсязі. ОСОБА_1 нараховано 101 163 грн. (без урахування податків і зборів) та сплачено на його картковий рахунок 81 436,38 грн. з урахуванням податків і зборів.

Згідно письмових заперечень на скаргу від 19 квітня 2021 року та 13 травня 2021 року Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 підприємством сплачено борг в повному обсязі, а саме: нараховано частину середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року в сумі 101 163 грн., утримано – 19 726,62 грн. (податок з доходів фізичних осіб 18% та 1,5 % військовий збір), перераховано на його картковий рахунок 81 436,38 грн. Так як, згідно розрахункового листа за серпень 2020 року, тобто до відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 нараховано 35 722,44 грн. - частину середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року та після сплати податків і зборів, а це 19,5 % - податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, кошти у розмірі 28 756,56 грн. перераховано стягувачу, що підтверджується платіжним дорученням № 0299 від 03 серпня 2020 року. У відповідності до розрахункового листа за січень 2021 року ОСОБА_1 нараховано загальну суму 85 688,71 грн., що включає заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 20 249,00 грн. та суму заборгованості за постановою суду - 65 439,71 грн. - частину середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року. Із суми 85 688,71 грн. відраховано військовий збір та податок з доходів фізичних осіб у розмірі 19,5 %, що становить 16 709,28 грн., проведено перерахунок прибуткового податку за 2020 рік - 969,30 грн. (доутримано) та виплачено аванс в розмірі 7 107 грн. Сума до виплат ОСОБА_1 становить 60 903,13 грн.

Стягувач ОСОБА_1 та представник скаржника ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу підтримали та просив задовольнити з підстав зазначених у ній та додаткових письмових поясненнях.

Представник заінтересованої особи Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Бойко Д.О. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила з підстав зазначених у письмових поясненнях.

Представники боржника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечили з підстав зазначених у письмових запереченнях на скаргу.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Судом встановлено, що 31 липня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області постановлено рішення у справі №607/1383/20, яким скасовано наказ Генерального директора (головного лікаря) Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради №93 від 3 грудня 2019 року «Про припинення трудового договору», яким звільнено ОСОБА_1 , з посади лікаря хірурга торакального фтизіо-хірургічного відділення з 31 грудня 2019 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря хірурга торакального фтизіохірургічного відділення Комунального некомерційного підприємства Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року включно в сумі 193 557 грн. 20 коп., дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за січень 2020 року у розмірі 28 756 грн. 56 коп. (дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів) допустити до негайного виконання. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі №607/1383/20 рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2020 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за один місяць змінено, зменшено суму стягнення. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року включно в сумі 101 163 грн., дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 14 651 грн. (дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів) допустити до негайного виконання.

06 січня 2021 року представником позивача отримано виконавчий лист на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2020 року у справі №607/1383/20.

Головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвою К.Б. в ході виконавчого провадження №64152380 при примусовому виконанні виконавчого листа №607/1383/20 виданого Тернопільським апеляційним судом 05 січня 2021 року про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року включно в сумі 101 163 грн. (дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів), рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 14 651 грн. встановлено, що до відділу надійшло клопотання згідно якого заборгованість на виконання вказаного рішення сплачено в повному обсязі. ОСОБА_1 нараховано 101 163 грн. (без врахування податків та зборів) та сплачено на його картковий рахунок 81 436 грн.

Керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» Головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвою К.Б. 24 лютого 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №64152380.

Відповідно до копії платіжного доручення № 0299 від 03 серпня 2020 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради перерахувало банку отримувача АТ «Укрсиббанк» 28 756,56 грн., призначення платежу – заробітна плата та аванс за серпень 2020 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради згідно відомості №30 від 03 серпня 2020 року.

З відомості нарахування коштів №30 (заробітна плата та аванси) серпень 2020 року на карткові рахунки співробітників, вбачається надходження на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 28 756,56 грн.

Згідно копії платіжного доручення № 0326 від 14 серпня 2020 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради перерахувало банку отримувача АТ «Укрсиббанк» 385 306 грн., призначення платежу – заробітна плата та аванс за серпень 2020 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради згідно відомості №32 від 14 серпня 2020 року.

З відомості нарахування коштів №32 (заробітна плата та аванси) серпень 2020 року на карткові рахунки співробітників, вбачається надходження на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 5 977 грн.

Згідно копії платіжного доручення № 0385 від 28 серпня 2020 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради перерахувало банку отримувача АТ «Укрсиббанк» 1 285 435,82 грн., призначення платежу – заробітна плата та аванс за серпень 2020 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради згідно відомості №37 від 28 серпня 2020 року.

З відомості нарахування коштів №37 (заробітна плата та аванси) серпень 2020 року на карткові рахунки співробітників, вбачається надходження на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7 149,87 грн.

Згідно копії платіжного доручення № 1011 від 14 січня 2021 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради перерахувало банку отримувача АТ «Укрсиббанк» 849 713 грн., призначення платежу – заробітна плата та аванс за січень 2021 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради згідно відомості №81 від 14 січня 2021 року.

З відомості нарахування коштів №81 (заробітна плата та аванси) січень 2021 року на карткові рахунки співробітників, вбачається надходження на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7 107 грн.

Згідно копії платіжного доручення № 1034 від 28 січня 2021 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради перерахувало банку отримувача АТ «Укрсиббанк» 1 710 374,46 грн., призначення платежу – заробітна плата та аванс за січень 2021 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради згідно відомості №83 від 28 січня 2021 року.

З відомості нарахування коштів №83 (заробітна плата та аванси) січень 2021 року на карткові рахунки співробітників, вбачається надходження на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 60 903,13 грн.

Згідно копії платіжного доручення № 1059 від 05 лютого 2021 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради перерахувало банку отримувача АТ «Укрсиббанк» 0,85 грн., призначення платежу – заробітна плата та аванс за січень 2021 року КНП «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради згідно відомості №85 від 05 лютого 2021 року.

З відомості нарахування коштів №85 (заробітна плата та аванси) січень 2021 року на карткові рахунки співробітників, вбачається надходження на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 0,85 грн.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Так, згідно табеля розрахунків №104004 за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року стягувачу ОСОБА_1 нараховувалися наступні види доходів: погодинна зарплата, підвищення за шкідливість, вислуга років, обов`язкова надбавка, доплата, доплата нічна, доплата COVID-19, доплата святкових, оплата відпустки, матеріальна допомога.

Сторона боржника стверджує, що на виконання рішення суду першої інстанції вони 03 серпня 2021 року сплатили стягувачу кошти в сумі 28 756,56 грн., проте бухгалтером підприємства було виплачено суму в розмірі 35 722,44 грн., що вбачається з розрахункового табеля №104004 за серпень 2020 року та не заперечується боржником.

В той самий час із наданих копій платіжних доручень не вбачається, що перерахунок коштів здійснювався зокрема на виконання рішення суду, натомість у графі призначення платежу зазначено заробітна плата та аванс за серпень, січень 2020 року, зокрема у платіжному дорученні №0299 від 03 серпня 2020 року у графі призначення платежу: вказано заробітна плата та аванс за серпень 2020 року.

Суд критично оцінює доводи сторони боржника стосовно перерахунку коштів на виконання рішень судів, оскільки стягувача після 31 липня 2020 року було поновлено на роботі та впродовж всього часу, зокрема із серпня 2020 року він перебуває у трудових відносинах з підприємством отримуючи заробітну плату, що вбачається з розрахункового табеля №104004, тому зазначення в платіжному дорученні призначення платежу – заробітна плата та аванс за серпень 2020 року, позбавляє можливості встановити дійсні перерахованні суми на користь стягувача на виконання рішення суду.

Також, суд звертає увагу на непослідовність дій підприємства, зокрема на те, що згідно розрахункового табеля №104004 розрахунку у січні 2021 року із заробітної плати ОСОБА_1 вирахувано суму у розмірі 21 071, 37 грн. і як встановлено в судовому засіданні підприємство від суми 28 756,56 грн. відняло суму середнього заробітку 14 651 грн., яка допущена до негайного виконання і додали виплачений у серпні 2020 року податок 6 965,88 грн. у підсумку чого вийшло 21 071,37 грн.

При цьому доводи сторін про можливість застосувати поворот виконання рішення на увагу не заслуговують виходячи з наступного.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 9, 10 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1)закриває провадження у справі; 2)залишає позов без розгляду; 3)відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Отже, поворот виконання рішення, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному, за нововиявленими чи виключними обставинами) скасовано судове рішення.

Виняток становлять лише випадки, передбачені статтею 445 ЦПК України. Зокрема частиною 1 цієї статті передбачено, що у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Друга група підстав недопущення повороту виконання рішення ґрунтується на менш суворих умовах, тому охоплює більшу категорію справ. Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалено те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення. Ця категорія справ, щодо яких також не допускається поворот виконання рішення, визначається такими умовами: предметом спору є вимоги у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин; за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Аналогічна правова норма міститься й у положеннях статті 239 Кодексу законів про працю України щодо обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах.

Трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян. Трудові правовідносини це правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць було допущено до негайного виконання за рішенням Тенопільського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в розмірі 14 651 грн. (без урахування податків), проте підприємством в добровільному порядку була сплачена ОСОБА_1 сума в розмірі 28 75,56 грн. на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2020 року.

Правовідносини, що склались між сторонами, випливають з трудового законодавства, виплати, які були проведені позивачу на підставі зміненого в подальшому судового рішення, відносяться до інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, доказів того, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 липня 2020 року було обґрунтовано на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях, немає, а тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 445 ЦПК України, поворот виконання в такому випадку не допускається.

Така непослідовність дій підприємства, зокрема бухгалтера зумовлена необізнаністю останнього у процедурі відрахування заборгованості підприємства стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому боржник не був позбавлений права звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у відповідності до ст. 271 ЦПК України.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Під час судового розгляду установлено, що державним виконавцем не надано до суду інформації та доказів про те, що ним була перевірена інформація про зарахування грошових коштів, окрім як зарахованих в якості винагороди за роботу виконувану в межах трудових обов`язків стягувача, на рахунок стягувача та повнота суми сплаченого боржником боргу за виконавчим документом, за яким відкрите виконавче провадження №64152380, тому суд дійшов висновку про передчасність прийняття державним виконавцем рішення про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із виконанням виконавчого листа суду у повному обсязі та скасування постанови головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої Катерини Богданівни від 24 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження №64152380 з примусового виконання виконавчого листа №607/1383/20 виданого 05 січня 2021 року Тернопільським апеляційним судом зобов`язавши останню відновити виконавче провадження №64152380 по виконанню рішення суду згідно виконавчого листа Тернопільського апеляційного суду, виданого 05 січня 2021 року у справі №607/1383/20.

Щодо вимог сторони скаржника стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23–рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23–рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою–четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

11 березня 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Вародою П.Б. укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п.1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання на представництво інтересів Клієнта та надання професійної правничої допомоги у всіх судах України при вирішенні будь яких питань, які стосуються його прав, обов`язків та інтересів у справі про оскарження постанови головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про закінчення виконавчого провадження №64152380 від 24 лютого 2021 року.

За надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000 гривень (п.3 Договору).

Із квитанції до прибуткового касового ордеру №202 від 11 березня 2021 року прийнято від ОСОБА_1 на виконання договору про надання професійної правничої допомоги від 11 березня 2021 року.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в користь ОСОБА_1 5 000 грн. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, які є співмірними із складністю справи, розумними та фактично пенесені стягувачем.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу представника стягувача ОСОБА_1 – адвоката Вароди П.Б. задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєвої Катерини Богданівни від 24 лютого 2021 року про закінчення виконавчого провадження №64152380 з примусового виконання виконавчого листа №607/1383/20 виданого 05 січня 2021 року Тернопільським апеляційним судом.

Зобов`язати головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Туаєву Катерину Богданівну відновити виконавче провадження №64152380 по виконанню рішення суду згідно виконавчого листа Тернопільського апеляційного суду, виданого 05 січня 2021 року у справі №607/1383/20.

Сягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не була вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ;

Боржник: Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Тернопільської обласної ради: с. В. Гаї, вул. Підлісна, 26-А, Тернопільського району, код ЄДРПОУ 02001328;

Тернопільський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ): м. Тернопіль, вул. Київська, 3-А, код ЄДРПОУ 34905338.

ГоловуючийВ. Л. Дзюбич