Рішення № 97567976, 07.06.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/339/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Гель І.В.

розглянувши цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - другої вінницької державної нотаріальної контори про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного 20 вересня 2019 року договору між позивачем та ОСОБА_3 , остання отримала кредит у сумі 11482 грн. зі сплатою 16,5% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Як стало відомо AT «Ідея Банк», 03.10.2019 позичальник помер, про що Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було складено відповідний актовий запис № 2878, підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть від 07.10.2019 серії НОМЕР_1 . Станом на дату смерті у позичальника існувала непогашена заборгованість перед позивачем за кредитним договором, розмір якої станом на 03.10.2019 становив 11549,48 грн. Після отримання інформації про смерть позичальника AT «Ідея Банк» надіслало до Другої вінницької державної нотаріальної контори претензію кредитора № 12.1.4/171409 від 24.10.2019 року. Про те, що претензія кредитора була доведена до відома спадкоємців свідчить той факт, що після смерті позичальника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено сплату у розмірі 500.00 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене просить суд стягнути з спадкоємців боржника - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 11049,48 грн.

Ухвалою від 20 січня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Однак 02 березня 2021 року судом було вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, про що була постановлена відповідна ухвала Галицького районного суду м. Львова.

Позивач в позовній заяві зазначив, що проти розгляду справи за його відсутності, та проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі №461/339/21, та копія позовної заяви з додатками надсилалася судом на адресу відповідачів, та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана ними. Судові повістки про виклик відповідачів в судові засідання повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Оскільки відповідачами було отримано позовну заяву разом з додатками, на них покладається обов`язок самостійно цікавитися розглядом справи за їх участі з розумними інтервалами часу.

Представник третьої особи по праві подав до суду клопотання про здійснення розгляду без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення на основі поданих сторонами письмових доказів.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд встановив, що 20 вересня 2019 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту та страхування № F94.12889.005722686. Згідно кредитного договору остання отримала кредит в розмірі 11482.00 грн., зі сплатою 16.5 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідно до пункту 1.4. Кредитного договору банк надав кредит строком на 12 місяців. Позивач повністю виконав власні зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти у вище вказаному розмірі, що підтверджується меморіальними ордерами №6430561 від 20 вересня 2019 року, №6430567 від 20 вересня 2019 року, та №6430563 від 20 вересня 2019 року. Згідно виписки з рахунку боржника, вбачається, що на рахунок ОСОБА_3 було здійснено перерахування коштів згідно кредитного договору № F94.12889.005722686.

Як вбачається з наданої суду довідки-розрахунку від 20 вересня 2019 року, заборгованість ОСОБА_3 станом на 03 жовтня 2019 року становить 11549,48 грн. та складається з основного боргу – 10654,58 грн, простроченого боргу – 827,42 грн, прострочених процентів - 67,48 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку від 20 вересня 2019 року, борг ОСОБА_3 станом на 15 січня 2021 року становить 11049,48 грн. та складається з простроченого боргу – 11049,48 грн.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №2878 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після отримання інформації про смерть позичальника АТ «Ідея Банк» надіслало до Другої Вінницької державної нотаріальної контори претензію кредитора від 24 жовтня 2019 року вих. №12.1.4/171409., згідно якої повідомило про необхідність погашення спадкоємцями померлого позичальника наявної заборгованості за кредитним договором.

У відповідь позивач отримав лист Другої Вінницької державної нотаріальної контори від 07 листопада 2019 року за вих. №3245/02-14, за змістом якого було підтверджено факт отримання вище вказаної претензії АТ «Ідея Банк».

Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою було надано суду копію спадкової справи №43/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , з матеріалів якої вбачається, що відповідачами по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було подано заяви, в яких зазначили що приймають спадщину.

Суду будо надано матеріали спадкової справи №43/2020, ОСОБА_3 . Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом остання отримала 1/6 земельної ділянки у спадщину після смерті матері ОСОБА_5 .

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Частиною 2 ст. 1281 ЦК України, передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України, кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм ст. ст. 1281 та1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Разом з тим, положення ст.1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в своїй постанові від 12.04.2017 в цивільній справі № 6-2962.

Направлення вище вказаної Претензії кредитора від 24 жовтня 2019 року до Другої Вінницької державної нотаріальної контори узгоджується з пунктом 6.1 глави 6 розділу 3 частини ІІІ Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схваленим рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009, згідно якого нотаріус за місцем відкриття спадщини приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Вимоги мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про заявлені вимоги нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину.

Разом з тим, спадкоємці позичальника вимоги АТ «Ідея Банк» щодо погашення наявної заборгованості за Кредитним договором не задовольнили, що свідчить про порушення прав та інтересів АТ «Ідея Банк», як кредитора у даних правовідносинах.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до висновку наведеного Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 р. у справі №543/15/17, згідно якого: «наведені норми матеріального права у сукупності з положеннями статті 16 ЦК України щодо способів захисту цивільних прав та інтересів та статті 1218 ЦК України про те, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, не обмежує права кредитора обрати будь-який законний спосіб для відновлення прав, у тому числі і звернутися до спадкоємців позичальника із вимогою про стягнення кредитної заборгованості в межах вартості майна, одержаного у спадщину».

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

А згідно ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_3 отримала у спадщину 1/6 земельної ділянки, суд вбачає підстави для застосування норми ст. 1282 ЦПК України та стягнення зі спадкоємців останньої заборгованості за кредитним договором в розмірі 11049,48 грн.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2102 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054, 1216, 1218, 1281 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача - акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11049,48 грн.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн. відповідно до задоволених позовних вимог позивача.

Позивач (стягувач): акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ 19390819, юридична адреса: м. Львів, вул. Валова, 11.

Відповідачі (боржники):

ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова