Ухвала суду № 97563128, 08.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

08 червня 2021 року м. Київ № 640/15229/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомОСОБА_1 до1. Вищої ради правосуддя, 2. Члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. про скасування ухвали, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої ради правосуддя, Члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А., з вимогами про скасування ухвали Члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. від 18.05.2021 з направленням справи для розгляду по суті.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд звертає увагу на таке.

У п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

У параграфі 3 глави 2 КАС України визначено інстанційну підсудність.

Згідно ч.4 ст.22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Відповідно до ч.4 ст.21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна апеляційному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому адміністративному суду, таку справу розглядає апеляційний адміністративний суд.

З огляду на те, що одним з відповідачів ОСОБА_1 визначено Вищу раду правосуддя, суд приходить до висновку, що вказаний спір інстанційно підсудний Верховному Суду як суду першої інстанції.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України визначені особливості розгляду даної категорії спорів, яка, в силу наведених вище положень процесуального законодавства, не може бути предметом розгляду Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо:

- при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

- після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З системного аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав для передачі справи на розгляд до іншого адміністративного суду є порушення позивачем правил інстанційної юрисдикції (підсудності). При цьому, вирішення питання щодо передачі адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду можливо як до, так і після відкриття провадження у справі.

Одночасно, суд враховує, що інстанційна підсудність має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до статті 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Необхідність дотримання правил підсудності також узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у п.24 рішення від 20.07.2006 року по справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12.10.1978 року), термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...».

Враховуючи викладене та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, встановленого законом, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі матеріалів вказаної адміністративної справи на розгляд Верховного Суду як суду першої інстанції.

Керуючись ч.4 ст.22, ст.25, 27, 29, 241-243, ст.248, ч.1 ст.286, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Адміністративну справу №640/15229/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. про скасування ухвали передати на розгляд Верховного Суду.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена повністю або частково протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська