Рішення № 97562538, 03.06.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2862/21

РІШЕННЯ

іменем України

03 червня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду з адміністративним позовом звернувся позивач до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення та зобов`язання вчинити дії.

В обгрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві вказує, що при поданні митної декларації позивач використовував саме основний метод, оскільки наявні в нього документи давали змогу застосовувати саме його.

Відповідач же у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів зазначив, що митна вартість товарів буде визначена за резервним методом. При цьому обгрунтувань у неможливості визначити митну вартість за основним методом не зазначив.

До того ж, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, проте таких дій проведено не було. Використання резервного методу визначення митної вартості товару не відповідає вимогам чинного законодавства та є цілком незаконною.

Більше того, для використання резервного методу, відповідач врахував висновок судового експерта Кеосака Андрія Петровича №008-Е/21 від 06.01.2021 р., який хоч і був наданий представником позивача, проте за вимогою позивача не повинен був враховуватися, оскільки містив грубу помилку, а саме при формуванні оціночної вартості автомобіля експертом було враховано ціни на ринку Тrade-Іn США, а не Канади, звідки походить автомобіль.

Крім того, відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості не було наведено достатніх обґрунтувань та допустимих доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Витребування відповідачем додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Просив позовні вимоги задовольнити.

Суд ухвалою від 17.03.2021 відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження за участі сторін.

Відповідач 20.04.2021 надав суду відзив якому зазначає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вказує, що декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, а саме: не подані: 1) банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об`єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування" (2001) комерційний рахунок-фактура є важливим документом не тільки з точки зору його конкретної функції, але також і для його ролі у межах інших процедур, наприклад, процедури визначення митної вартості.

Отже, відсутність копії митної декларації країни відправлення, виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Просив суд відмовити у позові.

Сторони в судове засідання не з"явились, надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено.

27.10.2020 року позивач - ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу у продавця ОСОБА_2 , автомобіль, 2015 року виробництва, марки Infiniti модель QХ80 Серійний номер: НОМЕР_1 , який знаходився в Канаді, за ціною 8300,00 канадських дол.

04.01.2021 року позивач через свого представника ОСОБА_3 подав до Одеської митниці Держмитслужби документи для проведення розмитнення автомобіля, а саме: митну декларацію від 04.01.2021 р. № 11А500030/2021/000243, для підтвердження заявленої митної вартості товарів, інвойс № 23485 від 27.10.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інші.

Відповідач відмовив позивачу у митному оформленні Автомобіля за заявленою позивачем (його представником) митною вартістю, у зв`язку з положення ч. 6 п. 2 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI та прийняв рішення про коригування митної вартості №ЦА500030/2021/000001/1 від 08.01.2021 р.

З вказаним рішенням позивач не погодився тому звернувся до суду з позовними вимогами.

Вирішуючи спірні правовідносини судом враховано наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У постановах від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 та від 28.02.2020 у справі №804/3463/15 Верховний Суд висловив позицію, що положення статей 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Встановлено, що підставами для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару слугували сумніви відповідача щодо заявленої позивачем митної вартості товару, зокрема:

1) банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; 2) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 3) копію митної декларації країни відправлення.

Відповідачем зазначено, що документи подані позивачем не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на транспортування.

Зазначена інформація міститься у інвойсі (рахунок-Фактура) № 23485 від 10/27/2020. Як стверджує позивач, що інвойс було подано до митного органу, що підтверджується відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів де зазначено: «митну вартість даного товару буде скориговано до рівня 15994,3 канадських дол./шт (15309,3 канадських дол./шт + 685 канадських дол. витрати на транспортування згідно інвойсу №23485 від 27.10.2020)».

Відповідач вказує, що одною із підстав прийняття рішення про коригування митної вартості слугувало відсутність копії митної декларації країни відправлення, що виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Позивачем, на вимогу суду, надано до матеріалів справи копію митної декларації країни відправлення товару №JV108220201124346945 з перекладом на українську мову в якій зазначено, код товару та його вартість, а також країна походження товару.

Судом взято до уваги, що коригування митної вартості було здійснено відповідачем помилково на підставі висновку №008-Е/21 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, підготовленого судовим експертом ОСОБА_4 .

Як зазначає позивач, з чим погодився суд, що судовим експертом ОСОБА_4 було допущено помилку при дослідженні та його складанні, при формуванні оціночної вартості автомобіля експертом було враховано ціни на ринку Тrade - in США, а не Канади, звідки походить автомобіль. Ці два ринки не є ідентичними і ціни з одного ринку не можуть прийматись за основу для цін на іншому ринку.

Суд зазначає, що Ухвалою суду від 24.05.2021 зобов"язано Одеську митницю Держмитслужби на протязі п"яти днів з дня отримання ухвали суду надати розрахунок та підтверджуючі документи відповідно до яких визначено по резервному методу ціну товару - автомобіль марки Infiniti модель QХ80 Серійний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 - в сумі 15994,30 CAD, копію якої відповідачем отримано 24.05.2021 в 15.20год.

Відповідачем не надано суду розрахунок та підтверджуючі документи відповідно до яких визначено по резервному методу ціну вказаного автомобіля.

Судом надано оцінку доказам, які є в матеріалах справи. З наявних доказів встановлено, що відповідачем безпідставно вказано у рішенні про коригування митної вартості товарів, ціну товару - автомобіль марки Infiniti модель QХ80, серійний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 - в загальній сумі 15994,30 CAD, оскільки коригування митної вартості було здійснено відповідачем на підставі висновку №008-Е/21 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, підготовленого судовим експертом ОСОБА_4 , який при формуванні оціночної вартості автомобіля допустив помилку, врахував ціну ідентичного автомобіля на ринку Тrade - in США, а не Канади, звідки походить автомобіль.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 908,040 грн. Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно присудити 908,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UА500030/2021/00003.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби від 08.01.2021 №UА500030/2021 /000001/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1816,00грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн) на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00грн (сім тисяч грн) та витрати на переклад документів для подачі позову до суду в сумі 2500,00грн (дві тисячі п"ятсот грн) на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 червня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Одеська митниця Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А,Одеса,Одеська область,65078 , код ЄДРПОУ - 43333459)

Головуючий суддя П.М. Майстер