Рішення № 97561770, 10.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Одеса справа №420/13748/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участі секретаря Ягенської К.О.. представників: позивача Манушина В.О., відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. на позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.10.2020 року ним отримано податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 02.06.2020 року №0107465005 винесеного на підставі акта перевірки №005504/15-32-50-05/ НОМЕР_1 від 02.06.2020 року. Разом з тим позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки позивач був позбавлений можливості викласти свої заперечення відносно акту, що видно безпосередньо з оскаржуваного ППР, а також акту перевірки на підставі якого таке ППР прийнято, а саме з їх дат, адже і ППР №0107465005 і акт винесені в один і той самий день.

16.02.2021 року на адресу суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що контролюючий орган провів камеральну перевірку про що свідчить акт перевірки №005504/15-32-50-05/ НОМЕР_1 від 02.06.2020 року. За результатами перевірки винесене ППР від 02.06.2020 року №0107465005 в якому нараховано штрафну санкцію у розмірі 170 гривень. В свою чергу перевіркою виявлено порушення ФОП ОСОБА_2 граничних строків подання податкової звітності про майновий стан і доходи за 2019 рік, визначеного п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України, а саме податкова декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік (граничний строк подання декларації 09.02.2020 року) фактично подана 13.02.2020 року. Попередній письмовий запит до ГУ ДПС в Одеській області про перегляд граничних строків подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік ФОП ОСОБА_2 – не надавав.

Водночас, відповідачем також зазначено, що позивач звертався 08.10.2020 року вих..01/26 зі скаргою до Державної податкової служби України з приводу прийняття ППР від 02.06.2020 року №017465005. Та після розгляду даної скарги ДПС України залишило таку без задоволення, а оскаржуване ППР без змін, проте, оскільки ГУ ДПС в Одеській області на день винесення вказаної ППР не було враховано зміни внесені до п.120.1 ст.120 ПКУ, ДПС України збільшено штрафні санкції зі 170 гривень до 340 гривень.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року суд відкрив позовне провадження в адміністративній справі та вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.05.2021 року ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

02.06.2021 року від представників позивача (вх.28366/21) та відповідача (вх.№28367/21) надійшли клопотання про розгляд справи по суті одразу після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до ч.7 ст.181 КАС України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Таким чином враховуючи надані сторонами клопотання, а також приписи вказаної норм КАС України, суд 02.06.2021року ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

02 червня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області за результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності надання податкової звітності Декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_2 складено акт №005504/15-32-50-05/ НОМЕР_1 , у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту пп.5 пункту 18 статті 49 розділу ІІ ПК України із змінами та доповненнями, що полягало у несвоєчасному наданні податкової звітності декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (а.с.79-82)

Цього ж дня (02 червня 2020 року) на підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0107465005, яким на ОСОБА_2 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 110105000 накладено штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 170 гривень (а.с.32).

Після отримання вказаного ППР від 02.06.2020 року №0107465005 позивач звернувся з відповідною скаргою до Державної податкової служби України (вих.№01/26) (а.с.34-35).

23.11.2020 року Державна податкова служба України розглянула вищенаведену скаргу ОСОБА_2 та прийняла рішення про результати його розгляду, яким ППР від 02.06.2020 року №0107465005 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. Разом з тим у вказаному рішенні зазначено про те, що Головним управлінням ДПС в Одеській області при прийнятті оскаржуваного ППР не було враховано зміни внесені до пункту 120.1 статті 120 ПК України у зв`язку з чим штрафні санкції збільшено на 170 гривень, з підстав чого її загальний розмір становить 340 грн. (а.с.36-39).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО (абз.1 п.75.1.1 ст.75 ПКУ).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абз.2 п.75.1.1 ст.75 ПКУ).

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Одним із прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України, та право брати участь у розгляді заперечень (додаткових документів) передбачено також пунктом 86.7 статті 86 ПК України. Абзацом першого цього пункту встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абзац четвертий пункту 86.7 статті 86 ПК України).

У відповідності до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.06.2020 року прийнято контролюючим органом одночасно із складенням акту камеральної перевірки від 02.06.2020 року №005504/15-32-50-05/ НОМЕР_1 , тобто з порушенням порядку і строку, передбачених пунктами 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України, що позбавило ОСОБА_2 права на подачу протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта та розгляд заперечень на висновки такого акта, у зв`язку з чим ППР Головного управління ДПС в Одеській області є таким, що прийнято з порушенням закону, а тому лише з цих підстав є протиправними та підлягає скасуванню як протиправне.

Верховний Суд вже робив висновок щодо такого застосування норм пунктів 86.7 та 86.8 статті 86 ПК України у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 14.01.2021 року по справі №808/9011/15, від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 09 квітня 2019 року у справі №826/19830/16, від 17 лютого 2020 року у справі №808/7101/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19.

Суд зазначає, що у ситуації, що розглядається, недотримання відповідачем передбаченого пунктом 86.8 статті 86 ПК України строку на прийняття податкового повідомлення-рішення призвело до безпідставного неврахування контролюючим органом обставин за яких подано податкову звітність ОСОБА_2 , а саме декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік фактичною датою 13.02.2020 року (тоді як граничний срок подання декларації 09.02.2020 року), адже позивачем згідно змісту позову та наявних в матеріалах справи документах вказується на відповідні обставини (перебування на стаціонарному лікуванні).

Таким чином суд доходить висновку щодо необхідності визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2020 року №0107465005 Головного управління ДПС в Одеській області про накладення штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. на ОСОБА_2 .

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат по сплаті послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі – Закон №5076-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний попередній розрахунок судових витрат до адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0107465005 від 02.06.2020 року ГУ ДПС в Одеській області від 06.12.2020 року №01/29.

Згідно вказаного попереднього розрахунку вказані витрати позивача, а саме:

- витрати по сплаті послуг адвоката за підготовку скарги до ДПС України з вивченням діючого законодавства – 3 години часу – 1200,00 грн.;

- витрати по сплаті послуг адвоката за підготовку адміністративного позову з вивченням діючого законодавства та матеріалів судової практики - 4 години часу – 1500,00 грн.;

- використання канцелярських товарів (папір і копіювання документів з використання стиплерів, комп`ютерів і комп`ютерних програм в кількості 50 аркушів з розрахунку 2,50 грн. за один аркуш) - 125,00 грн.;

- сплата послуг адвоката за участь у судових засіданнях – не менш 2-х засідань по годині не менш 2 годин 1000 грн. за 1 годину – 2000,00 грн.;

- поштові витрати – 100,00 грн.

Всього судових витрат – 4925,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду не надано жодних документів на підтвердження їх обґрунтованості та взагалі їх наявності, оскільки стороною позивача не надавались акт прийому-передачі наданих юридичних послуг (наданих послуг), детального опису робіт, розрахунку на оплату за виконанні роботи (надані послуги), договору щодо надання правової допомоги позивача, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

Виходячи з наведеного суд вказує на необґрунтованість судових витрат про якій йдеться у попередньому розрахунку від 06.12.2020 року №01/29, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення та відповідно стягнення з відповідача вказаної суми коштів, з підстав чого суд доходить висновку про необхідність відмовити позивачу у стягненні з відповідача судових витрат на правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з чим питання щодо розподілу судових витрат в цій частині судом не вирішується.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.06.2020 року №0107465005.

У стягненні з відповідача судових витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2021 року

Суддя Іванов Е.А.