Ухвала суду № 97561186, 09.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 червня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/2040/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В. під час розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває зазначена справа.

26 квітня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, також до позову додано заяву про застосування позовної давності (арк. спр. 64-69, 72-73).

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. З позовом про стягнення 91264,60 грн середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.06.2020 по 22.03.2021, включно, до Луганського окружного адміністративного представник ОСОБА_1 звернувся 15.04.2021. Представник відповідача зазначив, що згідно з правовим висновком Верховного Суду наведеним у постанові від 30.09.2020 у справі № 826/14043/17 (адміністративне провадження № К/99014965/19) строк пред`явлення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у спорі щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби обмежуються одним місяцем з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник відповідача вказує, що як слідує зі змісту позову і заявлених вимог, ОСОБА_1 про порушення своїх прав у зв`язку із звільненням з публічної служби дізнався 03.06.2020, оскільки в момент звільнення 03.06.2020 з ним не було проведено повного розрахунку.

Таким чином, на думку представника відповідача, згідно з приписами статей 253, 261 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV початок перебігу позовної давності за заявленою позивачем вимогою розпочався 04.06.2020, а у відповідності зі статтею 254 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV та згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України від 06.07.2005 № 2747-ІV - закінчився 04.07.2020. Тобто, в інтересах ОСОБА_1 позов подано після спливу визначеного законом строку.

Просив застосувати позовну давність, залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заяву про застосування позовної давності, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу дійшов таких висновків.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 викладено такий правовий висновок щодо застосування норм права: «За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати».

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 806/2164/16), від 11.02.2020 (справа № 420/2934/19), від 13.03.2019 (справа № 813/1001/17), та одночасно погодився з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) і від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19).

Отже, у спірних правовідносинах для визначення строку звернення до суду підлягає застосуванню частина п`ята статті 122 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 зазначив, що відлік місячного строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні розпочинається з дня остаточного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі № 360/2840/20, позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати в день звільнення 03 червня 2020 року, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільнені за власним бажанням в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби. Зобов`язано Управління поліції охорони в Луганській області внести зміни до наказу від 01 червня 2020 року № 46 о/с відносно ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільнені за власним бажанням в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби. Зобов`язано Управління поліції охорони в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнені за власним бажанням в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби.

На виконання рішення суду у справі № 360/2840/20 перерахування одноразової грошової допомоги при звільнені відповідачем здійснено 22.03.2021, що підтверджується платіжним дорученням від 22.03.2021 № 0300042001 та випискою з карткового рахунку (арк. спр. 63, 81).

Отже, остаточний розрахунок з позивачем відповідачем проведено 22.03.2021, тобто з 23.03.2021 розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з даним позовом та сплив 23.04.2021.

Позовну заяву представником позивача подано до відділення поштового зв`язку 12 квітня 2021 року, що підтверджується відбитком штемпелю на конвертів.

Отже дана позовна заява подана представником позивача в межах місячного строку звернення, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено місячний строк звернення до суду з даною позовної заявою.

У зв`язку з викладеним, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 121, 122, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяви про застосування позовної давності у справі за позовом адвоката Солодовнікова Олександра Петровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова