Рішення № 97561138, 09.06.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. Кропивницький Справа №340/3676/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Військової частини 2269 Національної гвардії України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини 2269 Національної гвардії України про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку яка передбачена ч.4 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період за 2013 рік;

- зобов`язання Військової частини 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка передбачена ч.4 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період за 2013 рік;

- зобов`язання Військової частини 2269 Національної гвардії України виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 01.08.2018 р. наказом №159 командира Військової частини 2269 Національної гвардії України припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та звільнено у запас Збройних сил України ОСОБА_1 за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). У листі відповідача від 17.07.2020 р. №69/12-2240 вказано, що щорічна додаткова відпустка ОСОБА_1 , яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. не надавалась та грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачувалась. Представник позивача вказує, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2019 р. №90 затверджено Річні норми нальоту годин для льотного складу авіаційного персоналу Національної гвардії України. Згідно з відомостями, які містяться у льотній книзі ОСОБА_1 встановлено, що річні норми нальоту на літаку АН 26 позивачем виконано у 2013 році. Зокрема, загальний наліт у 2013 році становить 21 годину 32 хвилини.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (а.с.31-33). Відповідач зазначає, що наказ МВС України від 07.02.2019 р. №90, на який посилається представник позивача, не має відношення до здобуття права на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702, так як цей наказ вирішує питання щодо зарахування вислуги років на пільгових умовах льотному складу авіаційного персоналу Національної гвардії України. Відповідач також звертає увагу на те, що наказ МВС України від 07.02.2019 р. №90 сам по собі не може регулювати спірні відносини за 2013 рік, так як він датований 07.03.2019 р. Відповідач наголошує на тому, що не відповідає дійсності твердження представника позивача у позовній заяві стосовно підтвердження військовою частиною у листі №69/12-2240 від 17.07.2020 р. факту відсутності надання позивачу щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702, за період 2013 року, оскільки відповідно до вказаного листа Військова частина підтвердила факт відсутності надання даної відпустки за період з 2017 року по момент звільнення. У свою чергу, на момент отримання адвокатського запиту, такої інформації за період з 2012 року по 2016 рік Військова частина надати не могла, так як відповідні документи передані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України. Відповідач вказує, що згідно з п.1 Порядку №702 щорічна додаткова відпустка, передбачена ч.4 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надається військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили службу в умовах та(або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку. Тобто право на отримання зазначеної додаткової відпустки у 2013 році позивач почав здобувати у 2012 році, здійснюючи відповідний річний наліт годин. У 2013 році позивач мав би право на вказану відпустку у разі виконання певної норми річного нальоту годин за 2012 рік. Відповідач не заперечує, що станом на 2012 рік дана норма для позивача становила 20 годин річного нальоту на відповідних літаках. Відповідач зазначає, що з огляду на вимоги п.6 Порядку №702, Додатку 3 Постанови №702 та на те, що у 2012 році нормою нальоту було 20 годин, а позивач здійснив наліт 11 годин 50 хвилин, останній використав у 2013 році додаткову відпустку у повному обсязі з 23.11.2013 р. по 28.11.2013 року (6 днів) пропорційно годинам нальоту.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишено без руху (а.с.16).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.25).

28.10.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.38).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 р. витребувано докази у Військової частини 2269 Національної гвардії України (а.с.39).

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини 2269 Національної гвардії України від 01.08.2018 р. №159 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянином України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 , старшого офіцера (старшого повітряного радиста-інструктора) штабу, звільненого з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої (за станом здоров`я) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу наказом командувача Національної гвардії України від 13.07.2018 р. №101 о/с, а також 03.08.2018 р. виключено зі списків особового складу частини і з 04.08.2018 р. з усіх видів забезпечення (а.с.9).

Представником позивача подано до командира військової частини 2269 Національної гвардії України адвокатський запит від 14.07.2020 р. №168 щодо надання інформації чи надавалася додаткова відпустка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702 ОСОБА_1 тривалістю 10 календарних днів за виконання норми нальоту з 2012 року по день звільнення та чи виплачувалася компенсація за невикористану додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів за виконання норми нальоту з 2012 р. по день звільнення (а.с.11).

Листом від 17.07.2020 р. №69/12-2240 Військовою частиною 2269 Національної гвардії України повідомлено, що накази командира військової частини 2269 по стройовій частині, в яких вказано про надання усіх видів відпусток військовослужбовцям, за період з 2012 по 2016 рік включно здані на архівне зберігання до Центрального архівного відділу НГУ. Щорічна додаткова відпустка ОСОБА_1 з 01.01.2017 по день звільнення 03.08.2018 передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702 у розрахунку пропорційно виконаним річним нормам нальоту, які встановлюються Головним управлінням Національної гвардії України не надавалися, та грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку не виплачувалась (а.с.12).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі за текстом – Закон №2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.4 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом – Закон №2011), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту – згідно з додатками 2 – 5, зокрема, додаток 3 – Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищенням нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Так, відповідно до п.203 зазначеного Переліку старший повітряний радист усіх найменувань та спеціальностей має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. №702 затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі за текстом – Порядок №702).

Згідно з п.1 Порядку №702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі – додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Пунктом 6 Порядку №702 встановлено, що додаткова відпустка військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 183 – 206 додатка 3 до постанови, надається пропорційно виконаним річним нормам нальоту, які встановлюються Головним управлінням Національної гвардії.

З урахуванням зазначених норм судом встановлено, що розрахунок тривалості додаткової відпустки позивача за 2013 рік слід проводити пропорційно до виконаних річних норм нальоту за 2012 рік.

Сторонами не заперечується, що річна норма нальоту за 2012 рік становила 20 годин.

Із огляду на льотну книжку бортового радиста ОСОБА_1 встановлено, що загальна кількість нальотів за 2012 рік становить 11 годин 50 хвилин (а.с.10, зі зворотного боку).

Таким чином, тривалість додаткової відпустки позивача за 2013 рік становить 6 днів.

Відповідно до наказу командира військової частини 2269 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (по стройовій частині) від 20.11.2013 р. №255 майор ОСОБА_1 , начальник бортового вузла зв`язку – старший бортовий оператор вертолітної ланки вертолітної ескадрильї вибув у додаткову відпустку за 2013 рік на 6 календарних днів з 23 по 28 листопада (а.с.34).

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідачем надано ОСОБА_1 за 2013 рік додаткову відпустку передбачену ч.4 ст.101 Закону №2011 пропорційно до кількості нальотів за 2012 рік, що становить 6 днів, а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку яка передбачена ч.4 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період за 2013 рік задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову у задоволенні основної позовної вимоги, не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача про зобов`язання Військової частини 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка передбачена ч.4 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період за 2013 рік та зобов`язання Військової частини 2269 Національної гвардії України виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що згідно з ч.1 ст.245 КАС України у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 2269 Національної гвардії України (м. Олександрія, Кіровоградська область, вул. Діброви, 77/95, код ЄДРПОУ 14322859) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 09 червня 2021 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт